• Дата

Тулетаєвій не дали вийти через політику

  • 05.08.2014
  • Автор: Редакція

За відмовою в умовно-достроковому звільненні активістки  робітників Рози Тулетаєвої, що захищала права нафтовиків Жанаозена, стоїть політика. У цьому впевнений голова Ради казахстанського міжнародного бюро з прав людини і дотримання законності Євген Жовтіс.

Наприкінці липня Актауський міський суд відмовив Розі Тулетаєвій в переведенні на умовно-дострокове звільнення (УДЗ). У суді відбулося щось дуже незвичне навіть для казахстанської судової системи: при згоді на УДЗ прокурора та адміністрації колонії-поселення, де відбуває термін активістка, суд, однак, виніс негативне рішення.

Більше того, казахстанська влада натякала голові комітету з демократії, прав людини і гуманітарних питань парламентської асамблеї ОБСЄ Ізабель Сантос під час її візиту до Казахстану, що Роза Тулетаєва вийде на свободу найближчим часом. Проте цього не сталося.

Чому? Що могло вплинути на рішення суду? Про це ми запитали відомого казахстанського правозахисника Євгена Жовтіса. Він, до речі, вважає саму процедуру виходу на свободу за УДЗ в Казахстані далекою від «законності, обґрунтованості, справедливості», «частково безтолковою, корупційною, а частково, як у випадку з Тулетаєвою, ще й політизованою». Але про все по порядку.

- Євгене Олександровичу, як Ви оцінюєте рішення Актауського суду у справі Рози Тулетаєвої?

- Умовно-дострокове звільнення – один з найбільш корупційних елементів Комітету кримінально-виконавчої системи (ККВС). Раніше існувала така система: адміністрація колонії готувала клопотання про УДЗ, воно проходило через спецпрокурора, який наглядав за місцями позбавлення волі, і потім надходило до суду. Тоді туди привозили засудженого і приймалося рішення: свої точки зору висловлювали адміністрація, прокурор і сам засуджений. Але підсумкове рішення, скажімо так, залежало від адміністрації колонії, і багато хто використовував це для збору грошей.

Була навіть загальна такса – близько 500 доларів за те, щоб таке клопотання було внесене до суду. Обов'язково у справі був прокурор – з ним теж треба було домовлятися, як і з суддею. Але всі ці домовленості входили до цієї суми. І кожен засуджений знав, що ця система працює. І я, коли був в колонії, прекрасно знав, як крутяться шестерні в процедурі виходу по УДЗ.

Але пізніше, мабуть, щоб домогтися хоч якоїсь прозорості в цьому процесі, влада змінила процедуру виходу на волю по УДЗ. Тепер засуджений сам може звертатися до суду, а адміністрація установи письмово інформує його про те, що настав час, коли він має можливість звернутися з таким клопотанням. Такий час звернення залежить від того, за що людина отримала свій термін: якщо відбуває термін за нетяжкий злочин, то цей час настає через одну третину, якщо за тяжкий – через половину, і особливо тяжкий – через дві третини терміну.

Як тільки час настав, є дві наступні можливості: умовно-дострокове звільнення або заміна на більш м'який вид покарання. Якщо людина не представляє великої загрози, то їй можуть змінити покарання у вигляді позбавлення волі на обмеження свободи пересування, коли вона перебуває вдома, але під наглядом. Однак головне тепер те, що людина сама приймає рішення, звертатися їй з клопотанням до суду чи ні.

- Як відбувається процедура подачі такого клопотання?

- Коли людина пише клопотання до суду, одночасно з цим адміністрація установи збирає документи, пише характеристику, яка включає в себе інформацію про те, як ця людина себе поводила, психолог пише висновок про те, як коригувалася її поведінка. Тобто збираються відомості, які дозволять судді робити висновки про те, чи заслуговує засуджений вийти на волю.

По суті суддя приймає рішення на підставі відомостей, отриманих від трьох джерел: адміністрації установи, самого засудженого, якого він допитує, і прокурора, який стежить за тим, чи справді людині вже прийшов час просити про УДЗ.

Суддя ніколи не перетинався із засудженим і може покладатися тільки на ці джерела. Тому зазвичай, коли адміністрація і прокурор виступають «за» УДЗ, то у судді немає жодних підстав бути проти.

Принциповий момент УДЗ полягає ще й у тому, що людина, вийшовши на свободу, продовжує відбувати покарання, тобто вона звільняється під умову. І ця умова є гарантією, що коригує її поведінку до закінчення терміну.

- Чому ж описана Вами система дала збій у випадку з Розою Тулетаєвою?

- Це дійсно нонсенс. У її справі і адміністрація колонії була не проти УДЗ, і прокурор, і вона сама раніше не мала судимості. Так якою є необхідність чи мета тримати її в колонії? Висновок тут напрошується єдиний: десь у вищих ешелонах влади було прийнято рішення поки не випускати її за УДЗ, а суддя оформив його у вигляді свого вердикту.

- Напрошуються паралелі з іншими політичними в'язнями в Казахстані?

- Мені було відмовлено в УДЗ двічі, але головну роль «невипускателя» виконувала адміністрація, яка регулярно «впаювала» мені порушення або писала висновки про те, що я не став на шлях виправлення.

Зараз у справі політика Володимира Козлова наближається той час, коли йому можна буде вийти на умови пом’якшеного режиму, після чого він має право продовжити відбувати термін в колонії-поселенні. Але чи станеться це насправді – подивимося.

Також і справа Танкова для мене політична. Цей юрист з Караганди давно відомий вельми епатажними способами участі в судових процесах та боротьбі з несправедливістю, з якими можна погоджуватись чи не погоджуватись. Але оскільки загальне ставлення до правосуддя в Казахстані досить скептичне, а у тих, хто займається правозахисною діяльністю, – вкрай негативне, то його мені методи зрозумілі. А ось покарання, яке він отримав за мухобійку, має слабкий зв'язок з відповідністю. Можна було його дії кваліфікувати як дрібне хуліганство, якими вони і були по суті, і тоді ніякого позбавлення волі не було б. Але суддя кваліфікував його дії як замах на себе. Чому? Вважаю, що саме виходячи з того, що це Танков, а не з принципу законності і справедливості.

Загалом все це складається в загальну картину: в Казахстані немає незалежного об'єктивного правосуддя, але є політична вмотивованість в рішеннях суддів, як у випадку з Тулетаєвою, Козловим або Танковим.

- Чи можна розцінити відмову Розі Тулетаєвій в УДЗ як сигнал системи суспільству про те, що наближається нова хвиля «закручування гайок»?   - Я думаю, що це точкові удари. У нас закрили опозиційні політичні партії, незалежні ЗМІ, був процес по Жанаозену. Тобто на тлі цих подій складно сказати, що саме зараз погіршилося. Загальна ситуація, звичайно, несприятлива, але «гайки» не різко, а потрохи «підкручують».

... Нагадаємо, Роза Тулетаєва була засуджена за організацію масових заворушень в Жанаозені, які сталися 16.12.2011 року. На суді не було висунуто жодного прямого доказу її провини. Виходячи із судового процесу, можна було зробити висновок, що провина Рози була тільки в тому, що вона активно повідомляла незалежним журналістам та міжнародним організаціям про процес страйку Жанаозенських нафтовиків. І за це їй призначили сім років в'язниці. Пізніше термін зменшили до п'яти років, а в січні цього року Розі пом'якшили умови відбування покарання – вона була переведена в колонію-поселення.

Джерело: Respublika-kaz.info