Звіт: Зловживання системою Інтерполу

  • 27.09.2013
  • Автор: Igor Savchenko

Парламентська Асамблея ОБСЄ (ПА ОБСЄ) під час своєї 22-ої щорічної сесії висловила занепокоєння з приводу того, що деякі учасники ОБСЄ продовжують зловживати системою Інтерполу, домагаючись арешту опонентів за політично мотивованими звинуваченнями. ОБСЄ закликала Інтерпол «продовжувати реформи з метою вдосконалення своїх наглядових механізмів з виявлення спроб неналежного використання його систем державами-учасниками ОБСЄ, судові системи яких не відповідають міжнародним стандартам, а також забезпечувати несправедливо звинувачуваним за політичними мотивами особам можливості для оперативного інформування про спроби зловживання системою Інтерполу і їх припинення».

Представники Великобританії в ПА ОБСЄ підкреслили, що на сьогоднішній день Інтерпол не має ефективних механізмів для попередження зловживань з боку окремих держав-членів.

Інтерпол об'єднує країни з різним рівнем розвитку демократії, що робить можливим переслідування політичних біженців на підставі міжнародного ордера на арешт. Як відзначив казахстанський правозахисник Євгеній Жовтіс, якщо одна країна надає особі статус біженця, то передбачається, що це є основою для визнання цієї особи біженцем і в інших країнах, які ратифікували Конвенцію ООН про статус біженців. Проте не існує загального міжнародного принципу обов'язкового визнання статусу біженця, тому на практиці країни, звідки втекли переслідувані за політичними мотивами, не визнають за цими особами статус біженців і оголошують їх в міжнародний розшук.

За результатами дослідження Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів   (InternationalConsortiumofInvestigativeJournalists), за останні 5 років щонайменше 17 країн з недемократичними режимами використовували систему Інтерполу для переслідування політичних опонентів. При цьому недемократичні режими можуть переслідувати політичних опонентів і навіть членів їх сімей, використовуючи не лише юридичні механізми Інтерполу, але і двосторонні угоди з країнами ЄС у рамках співпраці у кримінальному розслідуванні, а також тісні зв'язки між спецслужбами партнерських держав.

Правозахисна організація FairTrialsInternational, що має штаб-квартиру в Лондоні, звертає увагу на те, що принципи функціонування Інтерполу дозволяють його членам зловживати «червоними циркулярами», через що політичні біженці обмежені у свободі пересування і фінансової діяльності. Вони також можуть тривалий час перебувати під арештом, поки суди приймають рішення про припустимість або неприпустимість екстрадиції і визначають, чи має справа політичний характер.

«Червоний циркуляр» Інтерполу дає можливість заарештувати політичного біженця одразу ж після того, як він залишить територію країни, яка надала йому статус біженця. Інтерпол заявляє, що Генеральний Секретаріат організації має повноваження для попередження неналежного використання своїх систем. Проте FairTrialsInternational відзначає, що тісна комунікація між країнами-членами Інтерполу іноді дозволяє видавати ордер на арешт до того, як Генеральний Секретаріат організації визначить законність видачі такого ордера.

У Стамбульській декларації ПА ОБСЄ відзначається, що останнім часом зловживання системою Інтерполу особливо характерні для Білорусі, Росії і України, зокрема, у випадках Петра Силаєва, Уільяма Браудера, Іллі Кацнельсона, Алеся Михалевича і Богдана Данилишина. Представники України та Казахстану заявили, що в цьому питанні має місце дезінформація, і висловили різку незгоду з положеннями декларації ПА ОБСЄ, що стосуються діяльності Інтерполу.

Проте останні події підтверджують, що Казахстан, який є учасником ОБСЄ і включений до складу Ради ООН з прав людини, неодноразово порушив статтю 3 Статуту Інтерполу (Interpol'sConstitution), що може поставити в сумнівне положення міжнародну організацію, покликану боротися з кримінальною злочинністю. У 2012-2013 роках, неналежно використовуючи повноваження Інтерполу, влада Казахстану посилила переслідування родичів і соратників опозиційного політика Мухтара Аблязова в Європі.

Уряд Казахстану звинуватив Мухтара Аблязова у фінансуванні тривалого мирного страйку нафтовиків Жанаозену, який 16.12.2011 був розігнаний поліцією із застосуванням вогнепальної зброї, внаслідок чого за офіційними повідомленнями загинуло не менше 17 осіб, поранено – 108. Казахстанська прокуратура інкримінувала опозиційному політикові Володимиру Козлову те, що він разом з Мухтаром Аблязовим створив організовану злочинну групу для надання підтримки страйкуючим нафтовикам і тим самим спровокував трагедію. 08.10.2012 Володимир Козлов був засуджений до 7,5 років ув’язнення з конфіскацією майна за звинуваченнями у збудженні соціальної ворожнечі, закликах до скидання конституційного ладу і створенні та керівництві злочинною організацією. Європейський парламентДерждепартамент США та міжнародні правозахисні організації [HRW][FreedomHouse][AI] назвали вирок несправедливим і політично мотивованим.

Також рішеннями казахстанських судів була заборонена діяльність опозиційної партії «Алга!» і 34 недержавних ЗМІ, які найширше освітлювали Жанаозенські події. Уряд назвав їх екстремістськими, звинувативши у співпраці з Мухтаром Аблязовим і збудженні соціальної ворожнечі. Судові процеси мали ознаки політичного замовлення і пройшли з явним звинувачувальним ухилом.

Раніше, у 2009 році загострився політичний конфлікт між президентом Нурсултаном Назарбаєвим і Мухтаром Аблязовим (у зв'язку з тим, що Мухтар Аблязов вів опозиційну діяльність і фінансував опозицію). В результаті казахстанська прокуратура звинуватила Мухтара Аблязова, його партнерів і соратників у фінансових злочинах. У 2011 році Великобританія надала політичний притулок Мухтару Аблязову, а у 2012 р. – його колишнім бізнес-партнерам Жаксилику Жарімбетову і Роману Солодченка.

Останнім часом казахстанська влада, використовуючи канали Інтерполу, активізувала відкрите полювання на Мухтара Аблязова і людей з його оточення: його дружина Алма Шалабаєва разом з 6-річною дочкою були незаконно депортовані з Італії до Казахстану в ніч з 31.05.2013 на 01.06.2013; були оголошені в міжнародний розшук Муратбек Кетебаєв, опозиційний політик; Олександр Павлов, колишній начальник охорони Мухтара Аблязова; Тетяна Параскевич, колишня колега Мухтара Аблязова. На даний момент вони проходять процедуру отримання політичного притулку в Європі. Крім того, Мухтара Аблязова і деяких його соратників казахстанська влада звинуватила в підготовці терористичних актів в м. Алмати, які не відбулися, і в спробі скидання конституційного ладу, що також є механізмом переслідування і дискредитації опозиційних діячів. Казахстанські силові структури і спецслужби не лише переслідують політичних опонентів в Європі, але і чинять тиск на членів їх сімей, як у випадках з Мухтаром Аблязовим і Тетяною Параскевич.

Казахстан вимагає видачі усіх цих людей, оскільки вони є важливим джерелом інформації у справі Мухтара Аблязова. У нашому звіті увага зосереджена на вищезгаданих випадках, оскільки на даний момент в країнах Європейського Союзу відносно Мухтара Аблязова і його партнерів проходить процедура екстрадиції. Міжнародні правозахисні організації заявляють про неприпустимість їх екстрадиції  в Республіку Казахстан, Російську Федерацію або Україну, де їм загрожують тортури і несправедливі судові розгляди. Водночас Фундація «Відкритий Діалог» підкреслює важливість публічного обговорення на рівні структур Європейського Союзу питання про реформу наглядових механізмів Інтерполу з метою припинення спроб неналежного використання його систем державами, які порушують права людини, зокрема право на захист від тортур і право на справедливий судовий розгляд.

Звіт підготовлений на основі інформації, зібраної представниками Фундації «Відкритий Діалог» під час переговорів і особистих зустрічей з адвокатами Алми Шалабаєвої, Тетяни Параскевич, Муратбека Кетебаєва та Олександра Павлова. Співробітникам Фундації вдалося зустрітися особисто з Тетяною Параскевич в місці її попереднього затримання. Також основою для звіту стала документація, отримана від адвокатів і інших незалежних джерел. Представники Фундації «Відкритий Діалог» брали участь як спостерігачі у судовому процесі з питання екстрадиції Олександра Павлова 22.07.2013 в Мадриді.

Учасниками спостережних місій від Фундації «Відкритий Діалог» були: Людмила Козловська, Енджей Череп, Бартош Крамек, Олександра Гаєвська, Войцех Монджицкі, Войцех Бартнік. Крім того, за підтримки Фундації «Відкритий Діалог» 01.07.2013 Алму Шалабаєву в Алмати відвідали депутати польського сейму Марцін Свєнціцькі, Томаш Маковські та Адам Рибакович, а 03.08.2013 – депутати  італійського парламенту Даніель Дель Гроссо, Алессандро Ді Баттіста, Манліо Ді Стефано, Скальюсі Емануеле, Сібіліа Карло, а також член Парламентської Асамблеї Ради Європи Егідіус Варейкіс. 12.09.2013 за ініціативою італійського парламенту та за підтримки Фундації «Відкритий Діалог» з новою спостережною місією у справі Алми Шалабаєвої з метою сприяння її можливому поверненню до Італії відправилися депутати Чіро Фаланга, Мануела Серра, Ема Фатторіні, Лучіо Романо, Пеппе Де Крістофаро.

Також звіт посилається на висновки Головної колегії адвокатів Польщі за результатами спостережної місії у Республіці Казахстан 21-29.04.2013, яка була організована за підтримки Фундації «Відкритий Діалог».

Звіт спирається на ряд міжнародних правових актів у сфері захисту прав людини: Конвенцію про захист прав людини та основних свобод; Конвенцію про статус біженців; Конвенцію проти тортур та інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність видів поводження і покарання; Європейську конвенцію про видачу. Також звіт посилається на Стамбульську декларацію, прийняту на 22-ій щорічній сесії ПА ОБСЄ (29.06.2013 – 03.07.2013); Статут Інтерполу (Interpol'sConstitution); Договір між Республікою Казахстан та Королівством Іспанія про видачу; Кримінальний Кодекс Республіки Казахстан.