Відповідь на звіт "Діяльність і зв’язки Фундації «Відкритий Діалог»" від 14.08.2017

1. Вступ

Фундація «Відкритий Діалог» після того, як впевнено виступила за незалежність судової гілки влади і, таким чином, проти замаху на конституцію i верховенство права у Польщі 21.07.2017, стала об’єктом безпрецедентних атак [1], [2], [3], [4], [5] з боку польської державної влади і у широкому розумінні «правих» кіл (зокрема державних та проурядових ЗМІ, а також відверто проросійських і російських).

Несподівано до їх числа увійшли деякі громадські активісти, серед яких особи, які раніше співпрацювали з нами і яких Фундація підтримувала. Одним з них є адміністратор сторінки в Facebook «Російська V колона в Польщі» Марцін Рей [поль. Marcin Rey] Справжні причини атаки з його боку ми вбачаємо у особистій і амбіційній площині (не відкидаючи в той же час його відчуття принаймні часткової правоти і віри у проголошувані ним тези, які, напевно, супроводжують його). Водночас сам M. Рей визнає, що на останніх парламентських виборах він голосував за ПіС (хоча додаючи, що зараз він критично налаштований щодо багатьох дій уряду).

Марцін Рей (за професією перекладач французької мови, a у позаробочий час – активіст; детектив-аматор) 14.08.2017 опублікував понад 150-сторінковий звіт, присвячений «діяльності і зв’язкам»Фундації. Це перша такого роду (присвячена цілковито нам) акція в нашій історії.

Хоча дослідження викликає певну повагу самим лише своїм обсягом і справляє – на перший погляд – достовірне враження, у звіті повно помилок і переінакшень. Крім того, багаторазово трапляються у ньому (а потім повторюються) елементарні фактографічні помилки. На відміну від пізніших, применшених тверджень автора, вони не стосуються «тільки дрібниць» [1], [2], або інших суттєвих питань. Окрім того, якби вищевказаний звіт був поділений на дрібніші фрагменти, то левова його частина відправилася б –кажучи по простому –до смітника. Ми детально пояснюємо це у даному документі.

Основні сумніви викликані значною кількістю використаних у звіті джерел (а часом і їх відсутністю), як і довірою, з якою автор ставиться до російських джерел та інформації, опублікованої у соціальних мережах (яка часто є суперечливою, неактуальною або такою, що має іронічний відтінок). З деякими особами, яких цитує автор, Фундація перебуває у юридичному конфлікті, a довіра до деяких з них вже підірвана попередніми судовими процесами, які завершилися спростуванням інформації на користь Фундації.

Головні питання торкаються також дуже вибіркового підбору тем (що становлять абсолютно нерепрезентативний відрізок діяльності) і компетенції автора у питаннях порушеної ним тематики, так само як і досвіду у її оцінці. Не відкидаючи заслуг M. Рея на полі бою з російською дезінформацією, важко визнати його практиком або експертом з корпоративного управління, фінансової інженерії, новітньої історії та публічного життя в Казахстані, російської опозиції та світу організованої злочинності в цій країні, або ж польського i міжнародного права щодо обігу товарів стратегічного значення.

Основна теза звіту M. Рея стосується нібито зв’язків Фундації з російським оборонним сектором, з яких випливала б значна частина її доходів. Це абсурдне твердження – знову і знову – ми заперечуємо. Фундація є однією з найбільш ефективних проукраїнських і антикремлівських організацій у Польщі і в Європі, відома, окрім іншого, захистом політичних в’язнів у Росії [1], [2], [3], [4], [5] , та кампаніями на підтримку санкцій проти Росії. Починаючи з кінця 2013 – початку 2014 рр. ми активно боролися з проросійськими колами в Польщі, зокрема, з партією «Зміна» [поль. «Zmiana»] [1], [2] та зі співробітниками антиукраїнського порталу Kresy.pl [1], [2]. Водночас ці звинувачення не нові – вперше вони з’явилися 29.07.2017 на «правих» порталах, a згодом 30.07.2017 на TVP (Польське Телебачення – прим. пер.), і набули розголосу після 2015 року з численних перебільшень пропагандистського рупору теперішнього польського уряду. Потім їх почали дублювати чергові «праві» ЗМІ, i – на жаль – сам Марцін Рей. Переважно ті ж самі ЗМІ [1], [2], [3] згодом підхопили «сенсаційний» звіт M. Рея, інформуючи про його публікацію. Слабкі місця звіту дуже точно i порівняно широко розібрано по пунктах у статті на порталі «Onet» від 19.08.2017, a психологію автора (схильність до параної i вишуковування ворогів навіть у власному оточенні) представив «Загальний тижневик» (Tygodnik Powszechny) 11.09.2017.

Дарувальники Фундації є прозорими, а їх персоналії були доступні протягом кількох років у відкритих звітах i опубліковані на інтернет-сторінках. Фундація у своїх діяннях залишається принципово незалежною від своїх донорів i очевидно не може нести відповідальності за зміни на їхньому життєвому шляху. Можливі факти несанкціонованого впливу на нашу діяльність з їхнього боку в інтересах іноземних держав негайно стали б відомими органам, відповідальним за державну безпеку. В історії своєї діяльності Фундація неодноразово інформувала Агентство внутрішньої безпеки про підозри щодо діяльності іноземних спецслужб (зокрема про пропозиції, які вони нам пропонують) на території Польщі.

Натомість підлістю є приписування українським (зокрема, кримським) бізнесменам, які підтримували нашу діяльність на користь Майдану в 2013-2014 рр. i допомагали Україні на початку 2014 р., російської ідентичності і ворожої Україні мотивації.

Пошук коштів для нашої діяльності є дуже нелегким, a докладна перевірка їхнього походження часто неможлива. Підтримуючи прозорість (ми реєструємо дані благодійників) i легальність здійснюваної нами діяльності, для нас є пріоритетом витрачання коштів на статутні цілі. Кошти на діяльність, як і сама діяльність Фундації, є прозорими; ми також інтенсивно підтримуємо комунікацію в ЗМІ та соціальних мережах. Усі наші доходи проходять детальний облік, a у випадку виникнення підозр, передбачених законом про боротьбу з тероризмом та відмиванням грошей, про це обов’язково було б повідомлено з бухгалтерії Фундації генеральному інспектору фінансової інформації. Однак до сьогодні такі випадки не траплялися. Хоча Фундація пройшла численні перевірки з боку як податкових органів, так і відповідальних за державну безпеку, і жодна з цих установ ніколи не мала жодних претензій.

Проте, автор звіту, як нам здається, цих обставин – подібно до різниці і розділення між Фундацією та окремими особами, а також третіми сторонами, (включно з партнерами, дарувальниками або колишніми волонтерами) – не розуміє i не визнає. З іншого боку, він має повне право повідомляти компетентні органи про порушення, до чого ми сердечно його спонукали.

Наведений М. Реєм випадок Петра Козловського [поль. Petro Kozłowski, англ. Petro Kozlovsky] як особи, пов’язаної родинними зв’язками з особами, які керують Фундацією, та важливого дарувальника, котрий – нібито – далі займається бізнесом в окупованому Росією Криму, є абсолютною неправдою. Попередня заява Людмили Козловської [поль. Ludmiła Kozłowska, англ. Lyudmyla Kozlovska] детально роз’яснює це питання.

Курйозне враження викликають приписувані нам у звіті хитромудрі сплетіння кримсько-російських бізнес-зв’язків, про які ми дізналися з нього… вперше (як і у випадку з раніше приписуваних нам телеканалом TVP зв’язків з російськими суднобудівельними заводами і військовим флотом). Зрештою, важко віднайти логіку у підтримці російським оборонним сектором сильної i послідовної проукраїнської організації, якою ми є (i завжди були).

У зв’язку з доставкою гуманітарної допомоги (зокрема, шоломів і бронежилетів) до України, у 2014 році Фундація отримала дозвіл МВС на оборот товарами спеціального призначення. Це було пов’язано з успішним проходженнями процесу верифікації, зокрема, Агентством внутрішньої безпеки i Служби військової контррозвідки. У 2016 році Фундація також успішно пройшла контрольну перевірку Міністерства внутрішніх справ і адміністрації.

У цьому дослідженні ми викриваємо частину з дуже великої кількості помилок, деякі з них можна списати на неретельність, недостатнє знання описаної теми, але також і на злий умисел автора: M. Рей наполегливо намагається приписати Фундації та членам її команди які-небудь російські зв’язки, що мали б зробити правдоподібною його теорію про «російський слід». Це справляє непереборне враження, що звіт виник внаслідок прихованої неприязні до Фундації i ґрунтується на заздалегідь визначених тезах.

Ми ще неодноразово наголосимо на цьому в даному дослідженні.

Також ми шкодуємо про підірвану репутацію Марціна Рея i «Російської V колони в Польщі», для яких його упереджений і недбалий звіт стає суттєвим ударом. Неодноразово висловлювали цю думку самі користувачі інтернету, включно з читачами «Російської V колони в Польщі».

Ми сприймали Марціна Рея як доброго знайомого, з яким ми вели «гру в одні ворота» – підтримуючи Україну i виступаючи проти агресії i політики Кремля. Однак, він таємно підготував звіт i не контактував з нами на етапі його створення; не намагався підтвердити жодної інформації чи прояснити свої сумніви. Також після публікації звіту він часто відмовлявся спілкуватися з журналістами (у зв’язку з новими статтями на порталі «Onet» i в «Загальному тижневику», а також програмою на «Polsat News» 2) щодо нього, і навіть нападав особисто на них.

2. Загальні і порядкові зауваження

  • Важливе значення для розуміння контексту даного дослідження має присвячений Фундації звіт Марціна Рея від 14.08.2017. Ми зберегли одну з перших його версій, на яку будемо спиратися у подальшому. Автор звіту вдався до численних помилок, деякі з них потім виправляв під впливом критичних статей в ЗМІ i користувачів інтернету, які звернули на них увагу. З одного боку, є можливість оцінити швидкість реакції, а з іншого – саме перша версія звіту була оприлюднена, набула розголосу i завантажена значною кількістю користувачів. Саме ця версія призвела до порушення наших особистих прав i саме вона є для нас опорною точкою – також у юридичних діях. Автор у жоден спосіб не вибачився за помилки; також не виправив їх усі (лише деякі). З оновленої версії звіту також не випливає, у яких місцях були допущені помилки (зокрема фактографічні) – виникає враження їх маскування та приховування відсутності належної старанності.
  • У документі ми часто використовуємо наступні взаємозамінні назви:
    -    Фундація «Відкритий Діалог» іншими словами: «Фундація» або «ОДФ» (Open Dialog Foundation); іноді використовуємо також першу особу множини (ми, нас, наша діяльність тощо);
    -    Марцін Рей виступає в тексті як «автор звіту» (чи скорочено: «автор», коли з безпосереднього контексту випливає, що йдеться про даний звіт) або ж просто «M. Рей»;
    -    Звіт Марціна Рея це також «звіт» – якщо чітко не вказано, що йдеться про інше дослідження, то мається на увазі саме він;
    -    «дослідження» – якщо не зазначено, про яке саме дослідження йдеться, то мається на увазі відповідь на звіт M. Рея.
  • З огляду на те, що дане дослідження розраховане насамперед на польських читачів, ми використовуємо польську транскрипцію іншомовних імен і власних назв (це стосується переважно людей та міст, компаній та організацій з країн пострадянського простору). Для кращої орієнтації та полегшення можливих подальших пошуків, ми також подаємо англійську транскрипцію і оригінальну назву (коли це прізвище або назва вперше трапляється в тексті).
  • В основній частині дослідження ми використовуємо окремі цитати M. Рея, додавши до них свої коментарі. По суті, цитати наводяться приблизно в тому порядку, в якому вони відображаються у звіті, але існують винятки з цього правила – ключовим є їх прив’язка до конкретних справ і сюжетів. У деяких випадках можуть траплятися повтори (дискусії та розробки/доповнення раніше обговорюваних питань) – це спричинено конструкцією самого звіту, у якому іноді здається, що автор кілька разів повертається, наприклад, до справи Мухтара Аблязова, i неодноразово формулює подібні між собою тези.
  • Обсяг дослідження визначається обсягом звіту і масштабом діяльності Фундації. Ми намагалися детально проілюструвати усі можливі описані нами факти. На роботу над джерелами, їх пошук, огляд та добір ми витратили, мабуть, найбільше зусиль у процесі створення даного дослідження. Ми вважаємо, що у цій площині можна зробити ще більше, але це значно б подовжило роботу над дослідженням. Джерела відсилають до матеріалів багатьма мовами – не усі з них доступні польською. З огляду на це здійснений вибір є дуже селективним; у багатьох випадках подальший пошук для зацікавлених осіб є доволі простим: в Google можна знайти десятки, сотні й тисячі матеріалів, присвячених деяким зі згаданих тем.
  • Важливими публікаціями, що проводять «за лаштунки» i пояснюють контекст ситуації, пов’язаної зі звітом, є статті на порталі «Onet» від 19.08.2017 i у «Загальному тижневику» від 11.09.2017. Перша з них концентрується на численних помилках та переінакшеннях, що містяться у звіті, друга – аналізує діяльність автора і його мотивацію. З огляду на велику кількість звернень до редакції стосовно змісту доповіді та наших відносин з автором, ми неодноразово повертатимемось до цих питань у нашому дослідженні.
  • У зв’язку з численними зверненнями щодо змісту даного дослідження, рекомендуємо також прочитати попередні заяви Фундації:
    -    Заява Фундації «Відкритий Діалог» щодо анонімного опрацювання «8 фактів, які варто знати про Фундацію «Відкритий Діалог» від 29.03.2016;
    -    Заява Фундації «Відкритий Діалог» від 31.07.2017 (Фінансування і донори, або Кілька слів про «соросів»);
    -    Заява та спростування статей Ігоря Т. Мечика («Газета Виборча», 07.08.2017);
    -    Заява Президента Фундації «Відкритий Діалог» Людмили Козловської від 17.08.2017; (ця заява безпосередньо торкається звіту i справ, пов’язаних з родиною Людмили Козловської);
    а також найважливіші заяви:
    -    Діяльність на користь України і не тільки. Вибрані ініціативи і проекти Фундації «Відкритий Діалог» 2016-2017;
    -    Найважливіші досягнення Фундації у 2016 році;
    -    Найважливіші досягнення Фундації у 2010-2016;
    -    Довідкова інформація про міжнародну діяльність Фундації «Відкритий Діалог» із захисту прав людини в 2013-2015 рр., координовану бюро Фундації в Брюсселі;
    -    Підбиття підсумків гуманітарної допомоги, наданої Фундацією «Відкритий Діалог» у 2015 році;
    -    Стисла інформація про результати діяльності на підтримку України, яку здійснювали Фундація «Відкритий Діалог» і «Євромайдан Варшава»;
    і технічні звіти за попередні роки.
    У них знаходиться відповідь на велику кількість сумнівів та докорів, висловлених автором звіту. Вочевидь, Марцін Рей не ознайомився з тими з них, які були створені до публікації звіту. Іншим поясненням може бути їх навмисне ігнорування. Аналогічно можна це застосувати до численних коментарів ЗМІ та інтерв’ю представників Фундації.
  • Звіт відбився порівняно широким відлунням в інтернеті (головним чином серед знайомих автора i читачів «Російської V колони»), його також широко використовували «праві» ЗМІ, які підтримували теперішню владу у боротьбі проти Фундації. Однак, нам траплялися негативні/обережні реакції з боку осіб, установ і кіл, важливих для нас з огляду на діяльність у подібних сферах та можливості партнерської співпраці. Це є стимулом висунення вимоги про відшкодування збитків – це реальні репутаційні збитки. У медіа- і суспільному вимірах – бажання їх нейтралізації i складені у зв’язку з цим попередні декларації є приводом для створення даного дослідження, що включає в себе давніші коментарі Фундації «Відкритий Діалог» та її представників.
  • Ми не мали ні найменшого бажання створювати це дослідження.
    По-перше, це пов’язано з величезною кількістю витраченого на це часу (за умов дуже обмежених ресурсів та скорочення персоналу).
    По-друге – останнім часом ми зіткнулися з безпрецедентними атаками i найвищою мірою тривожною ситуацією в Польщі; у цьому контексті звіт i звинувачення з боку M. Рея є для нас лише одними з елементів ширшого загалу: атаки на верховенство права та неурядовий сектор в Польщі. Основний пріоритет протягом останніх тижнів мала для нас організація заходів в рамках варшавської конференції ОБСЄ [1], [2], зустрічей i резолюцій на міжнародному форумі [1], [2], спір з МЗС [1], [2], «Газетою Виборчою» [1], [2], та митно-казначейська перевірка [1], [2]. По-третє – донедавна ми сприймали автора звіту як доброго знайомого, який щиро i разом з нами перебував на світлій стороні – виступаючи за співпрацю з Україною і проти – у широкому розумінні – російської агресії.
    При перегляді нещодавніх записів наших розмов i здійснюваного у 2015-2016 роках листування у нас навіть склалося враження певної близькості, яка виникла у зв’язку з досить частими контактами i спільною боротьбою проти прокремлівських кіл у Польщі. Більш розгорнуто на цю тему – далі у нашому дослідженні. Неохоче i зі змішаними почуттями ми розкриваємо фрагменти дискусій, що відбувалися тоді. Вважаємо, що відкриття лаштунків деяких справ сьогодні нікому не зашкодить, натомість це призведе до кращого виявлення неправди, якою послуговується автор звіту. Не до кінця хочемо занурюватися у його – насправді корисну річ – діяльність, але нам здається, що у нас немає вибору: ми мусимо захищати своє добре ім’я.
  • У зв’язку із запланованими юридичними кроками ми забезпечили нотаріально завірене використання у дослідженні прінтскрінів постів та коментарів з інтернету. Ми не можемо виключити спроб автора чи інших осіб видалити їх – у такому випадку може статися, що деякі посилання, що вказують на соціальні ЗМІ, будуть неактивними.
  • Ми приносимо вибачення за можливу гостроту деяких висловлених оцінок. Ми намагаємося добирати слова, однак ми розглядаємо однозначну поведінку в світлі нашої інформації та/або особистого досвіду.
  • Ми не плануємо більше робити подібні дослідження – вважаємо, що цю тему ми розглянули більш ніж вичерпно. Однак, ми не виключаємо можливої подальшої роботи щодо покращення експозиції та візуального вигляду дослідження – воно, найімовірніше, стане (так само, як і інші дослідження) певною точкою відліку у різноманітних дискусіях у майбутньому. Можливо, воно сприятиме також кращому розумінню діяльності Фундації і того, чим вона обумовлена.

3. За лаштунками публікації звіту – коментар

  • Ми сприйняли з жалем і прикрістю факт публікації присвяченого нам (далі: Фундація, ОДФ) звіту авторства нашого знайомого Марціна Рея, адміністратора сторінки «Російська V колона в Польщі» в мережі Facebook.
  • Наше знайомство з Марціном Реєм розпочалося у 2014 році. Ми мали багато спільних знайомих, неодноразово співпрацювали виступаючи проти антиукраїнських i проросійських кіл у Польщі (зокрема, партія «Зміна», портал Kresy.pl, націоналістичні групи). Нас також об’єднала кампанія проти групи російських байкерів квазі-терористичного характеру «Нічні вовки» та їхніх планів щодо перебування на території Польщі у 2015 році [1], [2], [3]. Ми обмінювалися численними спостереженнями та інформацією (зокрема інформацією щодо колишнього волонтера Фундації «Відкритий Діалог» Томаша Мацейчука, справи щодо вибуху в центрі «Український світ» та інших схожих інцидентів, актів вандалізму, вчинених колишнім редактором порталу Kresy.pl Марціном Скальським, партії «Зміна» i окремих її діячів), а опрацювавши її підготували повідомлення до польських правоохоронних органів, зокрема до Агенції внутрішньої безпеки. Фундація також подавала цю інформацію до Бюро у справах безпеки та кризових ситуацій Управління столичного міста Варшави та співробітника служби безпеки посольства США.
  • Після вторгнення групи націоналістів «Національна вільна Польща» до патронованого нами у Варшаві центру «Український світ» восени 2015 року [1], [2], [3] Марцін Рей зайнявся ідентифікацією нападників. Їх особи були розкриті і опубліковані в інтернеті. У відповідь його (виступаючого переважно інкогніто від імені профілю «Російської V колони») i Фундацію «Відкритий Діалог» накрила хвиля мови ненависті й погроз розправою [1], [2] у зв’язку з чим ми розпочали публічну акцію на його захист під гаслом #JeSuisMarcinRey [1], [2], [3]. Про атаки було повідомлено в прокуратуру i поліцію. M. Рей висловлював подяку, також і публічно [1], [2], [3]. Ми також підтримували його у ході судового процесу проти видавця порталу Kresy.pl в серпні 2016 року.
  • У зв’язку з вищесказаним, ми були впевнені, що стоїмо наодному боці барикад i підтримуємо правильні відносини. M. Рей ніколи раніше в розмовах з нами не сумнівався у нашій підтримці України i боротьбі з російськими впливами у Польщі. Ми підтримували досить інтенсивну комунікацію за допомогою інтернету, а через деякий час (взимку 2016 року) побачилися особисто.
  • Ми не були здивовані самим фактом публікації даного звіту в серпні (такі сигнали надходили до нас вже кілька тижнів), тільки його характером i мотивацією автора. Сумнівним для нас є також його прагнення створити і опублікувати звіт в теперішній період, коли Фундація «Відкритий Діалог» перебуває під безпрецедентним тиском з боку державних і проурядових структур, а також право-популістичних ЗМІ. Комплексне, але сумнівної якості опрацювання, вписується у реалізовану ними агресивну пропагандистську кампанію проти неурядових організацій в Польщі. Ми не знаємо, чому слугує (у світлі заявленої місії «Російської V колони») черговий удар проти сильної організації, яка голосно і ефективно виступає проти агресивної політики Путіна. До того ж – принаймні у деяких дискусіях – автор сам визнає, що на його думку, Фундація «Відкритий Діалог» не є російським агентом і не здійснює нелегальної діяльності.
  • Ми підозрюємо, що важливу роль могли відіграти приховані травми автора у сфері його особистих амбіцій: періодично траплялося, що у попередніх інтернет-дискусіях він фактично звинувачував нас у певному применшенні його i перебільшенні нашої ролі у реалізованих (зокрема, разом з ним) громадських кампаніях. Але ми не надавали цьому факту важливого значення, виходячи з припущення, що ці спроби змагання за заслуги швидше здаються смішними.
  • Автор, незважаючи на згадане вище знайомство, на жодному етапі роботи над звітом не намагався зв’язатися ані з нами, ані з іншими представниками Фундації. Тому він не перевіряв будь-яку надану ним інформацію, значна частина якої підриває добру назву Фундації та людей, які її підтримують. Ми вважаємо цей факт сумним і скандальним. Тим паче, що донедавна ми цінували діяльність «Російської V колони» i її поточний доробок вважаємо змістовним. Коли Марціна Рея запитали, чому він з нами не сконтактував, він грубо і агресивно відповів, що «ми постійно брешемо» i – не будучи журналістом – не має такого обов’язку. Він також додав, що його праця вимагає «хитрості» i що це є його «політикою» (що б це не означало).

4. Основні недоліки звіту і можливі мотиви автора

На нашу думку, звіт писався за заздалегідь визначеними тезами – з метою викриття, що Фундація «Відкритий Діалог» є підозрілою і навіть небезпечною організацією. Його об’єм та величезна кількість деталей викликає подив з приводу того, що такий обсяг роботи може виконати одна людина. Це підтверджується при першому контакті – звіт справляє враження серйозного i гарно документованого опрацювання.

Автор концентрується на питаннях – на його думку – невигідних і критичних щодо Фундації. Водночас звіт є надзвичайно вибірковим – він докладно описує деякі зв’язки, пов’язані з кількома обраними автором питаннями та аспектами, ігноруючи багато інших. Слід підкреслити, що масштаби діяльності Фундації «Відкритий Діалог» з моменту її створення були настільки великими, що для її надійної та всеосяжної презентації знадобиться створення значно більшого звіту. Автор звіту абсолютно ігнорує теми, які не підходять під прийняту ним концепцію, згідно з якою Фундація «Відкритий Діалог» пов’язана з російським оборонним комплексом, а отже й опосередковано – з російськими спецслужбами і урядом. Усе це доповнене здогадками про ймовірні зв’язки з російською мафією та майже мафіозними методами діяльності.

У звіті, в основному, ігноруються ті (численні) сфери діяльності, які, на відміну від авторських пропозицій приписуваних зв’язків, які він намагається презентувати, свідчать про її антиросійський (а точніше антипутінський) характер. Він нехтує важливістю низки інтенсивних лобістських заходів, які Фундація «Відкритий Діалог» здійснює на міжнародній арені, спрямованих на введення та збереження санкцій проти Росії та членів її вищих державних органів. Він нехтує ефективними кампаніями на захист заручників Кремля, підтримкою російської опозиції та політичних біженців, повідомленнями про порушення російського і міжнародного права ( зокрема, під час війни проти України), боротьбою з пропагандою та дезінформацією, просуванням доповіді депутатки Малгожати Гошевської про російські військові злочини в Україні (до створення якого він сам долучався) та багато чим іншим [1], [2] (навіть великою кампанією на підтримку українських солдатів у так званій зоні проведення антитерористичної операції – АТО).

Автор викриває різні реальні й імовірні зв’язки третіх осіб та установ (які хоч у якийсь спосіб дотичні до Фундації «Відкритий Діалог»), з яких мали б виникати їхня співпраця з Росією. При цьому він цілковито абстрагується від історичного контексту, можливості зміни поглядів i життєвих виборів, специфічних обставин i насамперед – відсутності будь-якого впливу Фундації «Відкритий Діалог» на ці умови, як і відсутності значення цих відносин для діяльності Фундації. Також очевидно, що масштаби діяльності Фундацї спричиняють значну кількість різноманітних контактів і зв’язків, a спосіб взаємодії між собою знайомих знайомих може сягнути кожної людини на світі. У цьому контексті викликає подив, наприклад, зазначення у звіті імен рядових адміністративних працівників Фундації поряд з головами російської мафії i високопосадовцями російського уряду. Отже, велика кількість (необ’єктивно відібраних і часто неправдивих) фактів та накопичення грізних персонажів, включно з тими, що потрапляють на перші шпальти, впливають на сприйняття Фундації «Відкритий Діалог» читачами звіту.

Хоча звітові бракує конкретності i автор, швидше, уникає остаточних тверджень, це загрожує нашій репутації низкою презентованих у ньому недомовок та інсинуацій. З іншого боку, частина з них має надзвичайно суб’єктивний характер i спирається лише на думку самого автора, який навіть не намагається її обґрунтувати чи підтримати фактами (як його ствердження про закулісні інтриги або пікети проти «Містралів», які тільки заважали).

Найбільша проблема стосується джерел. Автор спирається на джерела сумнівної якості, а часто взагалі їх не наводить. Достовірність багатьох з них може бути легко спростована, і вони точно не мають трактуватися без критики. У деяких випадках доходить до маніпуляції – використана інформація вирвана з контексту, зокрема, часового, у якому відбувалися описані події. Такі переінакшення є досить поширеними, і вони, швидше за все, стали наслідком поспіху, недбалості або обмежених знань предмету (хоча не можна виключати злого умислу або, принаймні, завідомо негативного підходу автора).

Поголовними є елементарні фактографічні помилки i попросту конфабуляція (оманливі спогади – прим. пер.). Деякі події переосмислюються або неправильно трактуються, що призводить до помилкових, але далекосяжних висновків.

Сумніви викликає сама компетенція автора (за професією – перекладача французької мови), особливо в питанні про складні фінансові операції і характер ділових відносин чи також – не менш складних і неоднозначних – політичних, економічних і суспільних реалій окупованого Росією Криму або ж Казахстану. Їх відсутність (як і базового досвіду) може пояснити довіра до сумнівних (ненадійних, неактуальних, але упереджених і скомпрометованих) джерел.

Зауважимо, що якби Марцін Рей спробував вийти з нами на контакт у процесі роботи над звітом, то він міг би уникнути великої кількості перерахованих нижче помилок, a об’єктивність дослідження значно важче було б підірвати. За цих обставин важко втриматися від приписування автору прихованої ненависті до нас i нашої діяльності як його головної рушійної сили. Можливо, що у зв’язку з медіа галасом навколо Фундації протягом останніх тижнів, він вирішив виступити у якості безкомпромісного викривача правди. Іншим поясненням може бути свого роду прохання/замовлення звіту з боку наближених до чинної влади кіл, або інших наших «доброзичливців».

Можливо, якимось непрямим доказом (що свідчить про залучення до створення звіту або, принаймні, консультації) може слугувати вислів «почекайте, незабаром щось з’явиться на тему Фундації» [1], [2], [3] директорки телеканалу «Белсат» Анжеліки Ромашевської-Гузи (з котрою Фундація також час від часу раніше співпрацювала; ми також виступали у прямому ефірі i завжди підтримували телеканал «Белсат» [1], [2], [3], [4]). Знайомство вищевказаної особи з автором звіту може бути також пов’язане з її чоловіком, Ярославом Гузом, котрий разом з M. Реєм входить до правління польсько-української фундації «Псари», а також міг бути працівником Національного центру криптографії (одна з ключових установ для безпеки держави, яка підпорядковується Міністерству національної оборони і яку підтримує Служба військової розвідки, Служба військової контррозвідки та Агентство внутрішньої безпеки). З наявної у нас неофіційної інформації, Фундація «Відкритий Діалог» мала б стати черговим об’єктом заздрощів з боку осіб, пов’язаних з польськими спецслужбами, як незалежний і динамічний об’єкт – такий, що ламає своєрідну монополію у східній політиці i є потенційно небезпечним для усталеної особистісної і організаційної системи, яка росла протягом багатьох років навколо МЗС, та фінансових механізмів, пов’язаних з польською допомогою, призначеною для розвитку третіх країн, їх операторів та бенефеціарів. Звісно, на цьому етапі ми розглядаємо цю інформацію лише як припущення – ми не маємо документів чи офіційних заяв, які підтверджують її.

Зараз ми не можемо це підтвердити, але ми зіткнулися з такими чутками, що надходять з сеймового Комітету спеціальних служб, редакцій деяких ЗМІ або кіл колишніх діячів антикомуністичної опозиції у період ПНР. У іншому (проте актуальному) контексті добре видно взаємопроникнення розвідкових, контррозвідкових і дипломатичних кіл, як вказано у недавній статті Газети Виборчої», присвяченій зв’язкам теперішньої очільниці Конституційного трибуналу Юлії Пшилебської та її заступника Маріуша Мушиньського зі Службою безпеки ПНР, а згодом – з Управлінням державної охорони i Агентством розвідки у III РП. Так само можливі фінансові невідповідності та відхилення у функціонуванні польських спецслужб на східному напрямку описує «Фінансова газета».

У цьому контексті загадковим може здатися переконливе заперечення Марціна Рея щодо будь-якої співпраці/контактів з Агенцією внутрішньої безпеки. Альтернативним поясненням може слугувати маніпуляція автором звіту i його використання третіми особами задля реалізації власних цілей і завдань. Якщо дотримуватись такої гіпотези, Марцін Рей може не до кінця усвідомлювати інструменти інших осіб/організацій, від яких він може додатково отримувати конкретну інформацію щодо Фундації «Відкритий Діалог» i які можуть спонукати його до розгляду конкретних, обраних аспектів нашої діяльності. Напевно, цьому могли посприяти задавнені образи і амбіції Марціна Рея.

З інформації, отриманої від кількох його колег, нам також відомо про існування спеціальної таємної робочої групи у Facebook, що підтримує діяльність «Російської V колони в Польщі» Марціна Рея.

5. Огляд помилок – спростування і детальні коментарі

5.1. ІВАН ШЕРСТЮК НЕ ОТРИМУВАВ КОШТІВ ВІД МУХТАРА АБЛЯЗОВА

Цитата (Марцін Рей): Іван Шерстюк очолював консалтингову фірму «New Horizons Consulting» з адресами в Києві, Харкові і власне в Севастополі, звідки походить родина Козловських. За деякими джерелами, за посередництвом своєї фірми та українського банку «Фортуна»,що належить Сергію Тищенку,мав отримати кошти на діяльність від казахстанського олігарха Мухтара Аблязова, котрого після кількох років взяла під свій захист Фундація «Відкритий Діалог».

(...) Мухтар Аблязов – казахстанських олігарх i бізнесмен, в опозиції до чинного президента Нурсултана Назарбаєва, перебуває в еміграції. Його захищає Фундація «Відкритий Діалог». Ймовірно переказував кошти її засновнику Івану Шерстюку.

Коментар: Неправда. Іван Шерстюк [англ. Ivan Sherstyuk] за відомостями Людмили Козловської, яка підтримувала з ним контакт в той час, ніколи не зустрічався i не отримував коштів від Мухтара Аблязова [англ. Mukhtar Ablyazov]. Це також підтверджує Мухтар Аблязов, який підтримує контакт з нами зараз. Джерелом, на яке спирається Марцін Рей є Баллі Мажец [1], [2], [3] [рос. Балли Мажец]– президент Асоціації «Казахська співдружність» – особа з сумнівним здоровим глуздом, відома своєю давньою нелюбов’ю до Аблязова і до Фундації «Відкритий Діалог». Ті ж слова Баллі Мажец стали джерелом у статті, що плямує добре ім’я Фундації, у тижневику «Wprost» у 2014 р., котра завершилася нашим позовом i у підсумку спростуванням зі сторони редакції. Ба більше, Баллі Мажец у звіті є однією з перших серед низки осіб, на котрих посилається автор, і які були або перебувають у юридичному конфлікті з Фундацією «Відкритий Діалог».

Тема Баллі Мажец також має квазі-гумористичний вимір: цей персонаж відомий своїм крайнім егоцентризмом i змовницьким бачення реальності. У своїй риториці вона є (одноосібно) єдиною правдивою опозиціонеркою з Казахстану (до якої постійно хоче «записатися» Мухтар Аблязов), Фундація – могутня мафіозна структура, яка домінує у суспільному житті Польщі та у її державних органах, польські суди – корумповані i навмисно ігнорують її скарги, а сама Баллі Мажец – незламний борець за свободу, котра свої одинокі протести під Президентським палацом прирівнює до героїчного пориву студентів на пекінській площі Тяньаньмень у 1989 році.

Своєрідний колорит Баллі Мажец додають її спроби виступити кандидаткою на президентських виборах у 2015 році, а згодом – висунення кандидатури до Сейму за списками групи Кукіз’15 (як і таврований колись автором звіту Олександр Косс). Вона неодноразово давала волю своїм антиукраїнським поглядам, у чому її підтримували – зусиллями Марціна Рея – на порталі Kresy.pl.

Нижче ми наводимо частину документів, що стосуються нападів Баллі Мажец на Фундацію «Відкритий Діалог» i її членів. Її останні дописи вказують на те, що, здається, її зацикленість на нашій діяльності переростає у манію переслідування [1], [2] (Баллі Мажец звинувачує нас, окрім іншого, у тортурах, «відключенні інтернету» за компанію з Нурсултаном Назарбаєвим [англ. Nursultan Nazarbayev] i роботи на Агентство внутрішньої безпеки; Ба більше – Баллі Мажец навіть висловлює занепокоєння щодо безпеки Ярослава Качинського якому нібито загрожує «мафія Відкритого Діалогу»).

Типова риторика Баллі Мажец, присвячена нам, наведена у Додатку 1 до нашого дослідження.

5.2. ЗАХИСТ АБЛЯЗОВА І МАЛЮТІНА НЕ БУВ ОСНОВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ФУНДАЦІЇ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ»

Цитата (Марцін Рей): Спосіб, у який Петро Козловський діяв i діє нині в окупованому Криму i в самій Росії є насправді таким же суперечливим, як і дії казахстанського олігарха Мухтара Аблязова та російського бізнесмена Наіля Малютіна, захист яких від екстрадиції до країн їхнього походження як «захисників прав людини», був до початку українського Майдану головним майданчиком високобюджетної лобістської активності Фундації «Відкритий Діалог».

Коментар: Чотири рази неправда. По-перше, трагічна справа Наіля Малютіна [англ. Nail Malyutin] була єдиним епізодом у діяльності Фундації i займалися ми нею лише кілька місяців, а саме від травня-червня 2016 року до січня 2017 року. По-друге, відбулося це після українського Майдану. По-третє, ми ніколи не стверджували, що Аблязов і Малютін – захисники прав людини. У різні періоди Аблязв був спонсором опозиції, опозиційним політиком i дисидентом. Малютін – інформатор, захистом якого ми займалися (він був для нас черговим прикладом зловживання Інтерполу і екстрадиції) на прохання його дружини як людини, яка розкривалакорупційні явища у колах російської влади (як і Сергій Магнітський [англ. Sergei Magnitsky]).

Їх обох об’єднує те, що фактично вони стали біженцями, яких переслідує влада країн їхнього походження. Автор звіту не є точним і плутає основні поняття. По-четверте, справою Аблязова ми почали займатися у першій половині 2013 року [1], [2]. Через кілька місяців (листопад 2013 року) відбувся Майдан, що – як визнає автор – вплинуло на пріоритетні сфери діяльності Фундації «Відкритий Діалог». Автор повністю ігнорує попередню діяльність Фундації хоча б у захисті нафтових працівників, що страйкували у Жанаозені [1], [2] [англ. Zhanaozen] (наприкінці  2011 р.) чи співпрацю з Гаррі Каспаровим [1], [2], [3] [англ. Garry Kasparov] і російською опозицією (2011-2012 рр.).

Ми також маємо сміливість стверджувати, що якби справи Аблязова і Малютіна (як і інші, над якими ми працювали) були аж настільки підозрілими, як стверджує автор звіту, то на їх захист не виступала б така значна кількість організацій, що захищають права людини [1], [2] і політиків з європейських держав [1], [2]. Зрештою варто додати, що на захист Аблязова стали (і з’являлися разом з нами на судових засіданнях в рамках його екстрадиційного процесу у Франції) також відомий російський захисник прав людини Лев Пономарьов [англ. Lev Ponomaryov] та Гаррі Каспаров, що було висвітлено, між іншим, у французьких ЗМІ.

5.3. ПЕТРО КОЗЛОВСЬКИЙ ПРОДАВ «МАЯК» У 2003 РОЦІ; У 2014 – ВТРАТИВ УСЕ

Цитата (Марцін Рей): Основною віссю бізнесу Петра Козловського є придбаний ним у сумнівний спосіб напівзруйнований державний завод з випуску освітлення для суднобудівельного спрямування «Маяк» в Севастополі. Пов’язані з Петром Козловським компанії заробляють на здачі в оренду його залів і приміщень. Житлові помешкання, закріплені за заводом, були виставлені на продаж і продані, а мешканців брутально вигнала група охоронців-тхеквондистів. З мешканцями не проводилося жодного «відкритого діалогу», натомість частина доходу, отриманого внаслідок продажу, пішла до Фундації «Відкритий Діалог».

Коментар: По-перше: вперше про це чуємо. По-друге – ми перевірили – це неправда. Петро продав «Маяк» [англ. Mayak] у 2003 році. З березня 2014 р. він перебуває в еміграції (Польща, потім США). А отже не мав жодного стосунку до описаних вище подій, а вони і поготів не мають жодного зв’язку з Фундацією «Відкритий Діалог». Ми вперше чуємо про це. Основою його бізнесу були інтернет-зв’язки та IP-телефонія. Про це докладно пише у своїй заяві Президент Фундації Людмила Козловська. Це питання також згадується у заяві Фундації від 31.07.2017, а також у статті на порталі «Onet.pl» від 19.08.2017.

Здається, автор не усвідомлює різниці між Фундацією та її діяльністю, і фактичними обставинами i нібито пов’язаними з нею третіми особами, що у якийсь спосіб могли б бути якось до нас дотичні. Цілком очевидно, що наша відповідальність за третіх осіб та їхню долю залишається обмеженою. І часто також знання про них. Наше завдання – це не контррозвідка, ми не маємо для цього можливості. Хвороблива підозрілість i параноїдальні схильності автора, що серйозно впливають на сприйняття ним навколишньої реальності, не мусять кимось поділятися.

Досить ґрунтовно ми висвітлили описану вище справу у нашій заяві та інтерв’ю, яке Людмила Козловська і Бартош Крамек дали «Газеті Виборчій» 13.09.2017, a також 31.08.2017 у розмові з Вітольдом Юрашем в ефірі «Polsat News 2», і в інтерв’ю в ефірі «TV Nowa» та інтерв’ю Людмили Козловської для «Newsweek».

Всупереч черговим закидам, які ганьблять наше добре ім’я і про які стверджує Марцін Рей [1], [2], [3], [4] у поданій нами інформації немає суперечливості або неточності – наприклад:

  • Нібито (ми не володіємо такою інформацією!) контакти і контракти фірм Петра Козловського були реалізовані у 2013 році з російським збройним сектором, і навіть якщо вони дійсно були, то Петро Козловський не має до них жодного стосунку – завод «Маяк» він продав у 2003 р. Після того, наскільки нам відомо, Петро Козловський не очолює тієї самої (після 2003 року) чи інших фірм з Севастополя з подібними назвами; не виключено (і навіть виглядає правдоподібно), що нині завод «Маяк» контролюється (після анексії Криму) російськими структурами, співпрацює з російськими збройними компаніями; можливо, така співпраця була і раніше – як вважає M. Рей – у 2013 році. Але в жодному разі це не стосується Петра Козловського, а тим більше – діяльності Фундації;
  • Продаж «Маяка» у 2003 році не означав кінця бізнес-діяльності Петра Козловського в Криму (яка здійснювалася у багатьох галузях). Як ми неодноразово згадували, основою його бізнесу у той період були телекомунікаційні послуги. Тому пов’язана з заводом інфраструктура (як, між іншим, і відпочинковий комплекс) були незаконно відібрані внаслідок анексії Криму Росією в березні 2014 року; ще раз – правда полягає у тому, що Петро Козловський втратив (продав) «Маяк» у 2003 р., а отже залишився позбавленим контролю над іншими компаніями внаслідок російської окупації Криму (2014 р.);
  • Фундація має базові знання про дарувальників, згаданих автором звіту, щодо яких він здійснює спекуляції. Відомими є (і були оприлюдненими) їхні персоналії, а факт їхньої співпраці з Фундацією викликаний їхніми зв’язками з Петром Козловським (як лідером групи українських підприємців з Криму, які вирішили підтримати проукраїнську діяльність Фундації на межі 2013-2014 рр.). У цьому світлі незрозумілими є заяви M. Рея про їх ймовірне проживання на території Росії у той період (навіть якщо таке і трапилося згодом, про що нам невідомо); отже – тоді він не був – як стверджує М. Рей – мешканцем Санкт-Петербурга; запевняємо і вкотре наголошуємо: це були не росіяни; це не були платежі з Росії;
  • Те, що нам відомі персоналії вищевказаних благодійників i обставини підтримки ними діяльності Фундації не означають особистого знайомства, а також знання про деталі їхньої біографії i подальші зміни у їхній долі. Часто, налаштований апріорі негативно, автор звіту, здається, не розуміє – у цій ситуації ми не можемо бути впевненими щодо (особливо подальшої) професійної кар’єри чи зв’язків А. Бровченко [пол. A. Browczenko, англ. A. Brovchenko]. Відповідно до наявної у нас інформації (тобто отриманої від Петра Козловського) він не є шефом російської мафії з Санкт-Петербурга, у зв’язку з чим виникає припущення, що маємо справу зі збігом персоналій (про що ми вже згадували у даному дослідженні). Однак, навіть якби – чисто гіпотетично – виявилося, що це ті ж самі люди, то очевидно, що Фундація не може нести відповідальності за їхні долі і вчинки.
    Ще одним аспектом, заради якого Фундація «Відкритий Діалог» намагається уникнути присвячених їх широких спекуляцій в ЗМІ, є міркування безпеки (які, зрештою, змінюються внаслідок багатьох обставин).

    Цю справу можна розглядати на багатьох рівнях. Можна підтримати хоча б з патріотичних мотивів проукраїнську діяльність у 2013 i на початку 2014 року, а пізніше – адаптуватися під впливом різних життєвих обставин до нових реалій. Однак, на відміну вад автора звіту, ми обережні у висловлюванні довільних суджень щодо мотивації третіх осіб (які зрештою не є публічними особами), а приписування їм конкретних зв’язків, або ж спричинення їм незручностей на підставі сумнівних висновків, заснованих на російськомовних джерелах, або ж взаємодії у соціальних мережах і поготів.

  • Всупереч твердженням автора звіту, Фундація виконувала усі звітні зобов’язання, пов’язані з необхідністю звітувати про особливі фінансові операції Генеральному інспектору фінансової інформації. Ватро відзначити, що відповідно до закону прo протидію відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, у цей період (до 31.12.2016) були обов’язковими до повідомлення в ГІФІ усі грошові операції на суму понад 15 000 євро, а також усі підозрілі в рамках закону транзакції (тобто, для котрих неможливо визначити джерело походження i які можуть викликати підозри, що вони стосуються «відмивання грошей» або підтримки тероризму; у такому випадку суми не мають значення). Якби виникли такі обставини, бухгалтерія Фундації мала б юридичні зобов’язання повідомляти про подібні операції до ГІФІ (не обов’язково інформуючи при цьому Фундацію).

    Через звинувачення, висунуті на нашу адресу автором звіту, протягом останніх тижнів ми перевіряли це питання. Через брак транзакцій, що відповідають вищезазначеним критеріям (як і за оцінкою бухгалтерії Фундації), заяви до ГІФІ історично не мали місця – вони не були обов’язковими.

    Тому можна вважати, що Марцін Рей точно не знає положень закону, який він використовує для нападу на Фундацію «Відкритий Діалог». Фундації відома інформація про вказаних нею благодійників (без цього вона не могла б бути розкритою), але те, що ми знаємо його особисто не означає, що нам відомі деталі його професійної біографії, особливо у більш пізній період. Такі зобов’язання не порушують, всупереч твердженням M. Рея, жодних правил.

5.4. ФІЛІЇ У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ НЕ ІСНУЄ, ФІНАНСУВАННЯ З РОСІЇ НЕ БУЛО

Цитата (Марцін Рей): Абсолютно суперечить проукраїнському іміджу Фундації той факт, що продукція компанії її головного благодійника, через посередництво двох філій у Санкт-Петербурзі, поставляється насамперед російським державним суднобудівельним заводам, які обслуговують військовий флот. Директори цих філій, які щодня торгують з російським адміралтейством, належать до числа найбільших благодійників Фундації.

Коментар: Неправда. Петро Козловський продав «Маяк» (тобто «свій» «Маяк»; підприємств з такою або подібною назвою в Севастополі, в Україні і Росії було багато) у 2003 році, залишив Крим на початку 2014 року i заперечує будь-які свої бізнес-зв’язки з російським оборонним сектором. Ми нічого не знаємо про існування згаданих філій у Петербурзі. Фундація ніколи не отримувала коштів з Росії. Наскільки нам відомо, російське законодавство не дозволяє таких переказів.

Ми не знаємо особисто цих благодійників і не маємо жодних контактів з ними на цей момент. Ми не маємо впливу на їхню подальшу долю і життєвий вибір, погляди тощо. Ця співпраця не продовжилася, а її ініціатором i посередником був Петро Козловський. Варто підкреслити, що у деяких випадках ми говоримо про благодійників ще з 2013 р., а в інших – з початку 2014 р. У 2013 році розпочався Майдан; період до березня 2014 року – це час перед анексією Криму. Тому важко писати про них як про росіян це були українські підприємці.

Ця співпраця була одноразовою – обмеженою одним роком (2013-м та початком 2014-го р.), у випадку деяких осіб є перекручуванням те твердження, що вони надалі фінансово підтримують Фундацію «Відкритий Діалог». Якщо тепер хтось із них перебуває на контрольованій Росією території або ж у самій Росії – це може бути для них небезпечно, як вже повідомлялося у ЗМІ; також існує різниця між тим, щоб перебувати у списках, розміщених в інтернеті, і щоденно бути «зіркою» головних інформаційних програм на TVP1.

Також варто пам’ятати, що офіційно всі пожертвування підлягають відповідному бухгалтерському обліку та перевірці (вони об’єднуються з доходами від статутної діяльності). Додатково, не маючи такого обов’язку, Фундація «Відкритий Діалог» розміщує списки благодійників у своїх фінансових звітах (які потім публікуються в інтернеті), тому прозорість дотримана. Однак найголовніше – витрачання коштів на статутні цілі. Фундація не має можливості здійснювати перевірку походження коштів у благодійників i не зацікавлена у цьому. Жодні з отриманих до сьогодні коштів не викликали ні в нас, ні в нашої бухгалтерії підозр, передбачених положеннями закону про відмивання грошей та запобігання тероризму. У цьому аспекті ми не стикалися з жодними сумнівами з боку організацій, які контролюють нашу діяльність, зокрема податкових i відповідальних за державну безпеку.

Зрештою, теза про російські кошти не піддається логіці. Тут варто поставити такі питання:

  • Чому мало б слугувати фінансування найбільш проукраїнської i вочевидь антиросійської Фундації керівництвом російського оборонного комплексу? Чому в період після отримання вищевказаного фінансування Фундація «Відкритий Діалог» не тільки не послабила, а й активізувала проукраїнську та антикремлівську діяльність?
  • Чи якби це було правдою, то публікували б ми їхні прізвища у відкритих списках? Чи дали б вони на це згоду?
  • Якби ми знали про можливість викриття підозрілих джерел фінансування діяльності Фундації «Відкритий Діалог», чи виступали б ми так відкрито на захист судової гілки влади – проти зловживань чинної влади, притягуючи до себе безпрецедентну i недоброзичливу увагу проурядових ЗМІ та державної влади у Польщі?

    Цікаво також, що фінансування Фундації (незважаючи на його публічність) не викликало жодних сумнівів у автора звіту і не завадило йому співпрацювати з нами.

5.5. ПЕТРО КОЗЛОВСЬКИЙ НЕ ФІНАНСУВАВ ПАРТІЮ «СВОБОДА», ПІДТРИМУВАВ «ПОЛОНІЮ»

Цитата (Марцін Рей):Петро Козловський також дбає про політичну протекцію. Коли Крим перебував під контролем України, він спонсорував партію «Удар» Віталія Кличка, Блок Юлії Тимошенко та націоналістичну «Свободу». За нових обставин люди з оточення Петра Козловського повністю захопили севастопольську філію «Російські пенсіонери за справедливість». Також варто вважати їхню участь у Севастопольському товаристві польської культури «Полонія» інструментальною.

Коментар: Неправда. Петро Козловський ніколи не фінансував партію «Свобода» [англ. Svoboda]. Автор навіть не наводить джерела свого твердження. Це не оскаржує навіть його колишня дружина (котра проте підозрює його у крайньому українському націоналізмі). Нам не відомо, на яких підставах автор вважає «інструментальною» підтримку, надану севастопольській «Полонії». Це питання порушується у заяві Людмили Козловської від 25.08.2017.

5.6. БАРТОШ КРАМЕК І ЛЮДМИЛА КОЗЛОВСЬКА НЕ ПРИХОВУЮТЬ ПРАВДИ

Цитата (Марцін Рей): Бартош Крамек і Людмила Козловська – майстри піару і їм не потрібна допомога у висвітленні самих себе з позитивного боку – вони роблять це досконало, хоча часом оминають правду.

Коментар: Автор не вказує, де саме вказані вище особи оминають правду. Ми сприймаємо це звинувачення як образливе. Воно набуває іронічного характеру в світлі численних спотворень, що містяться в звіті М. Рея, про які дане дослідження повідомляє.

5.7. МИ ПОЗИТИВНО ОЦІНЮЄМО ДІЯЛЬНІСТЬ МУХТАРА АБЛЯЗОВА ТА НАІЛЯ МАЛЮТІНА

Цитата (Марцін Рей): У двох додатках містяться описи справ казахстанського олігарха i російського бізнесмена, захист яких від екстрадиції є основною частиною лобістської активності Фундації.

Коментар: Неправда. Як вказано вище: справа Наіля Малютіна була єдиним епізодом в діяльності Фундації, i займалися ми нею лише кілька місяців – в період від травня 2016 року до січня 2017 року. У зв’язку з його екстрадицією до Росії i відсутністю можливості подальшої співпраці, ця кампанія остаточно завершена.

Захистом Аблязова Фундація займалася в період від травня 2013 р. (враховуючи його родину) по грудень 2017 р. Вже під кінець 2013 р. основним пріоритетом діяльності Фундації стала (через початок революції на Майдані) Україна. Паралельно було здійснено багато інших заходів. Проте ми усвідомлюємо, що зовнішня оцінка основних напрямків діяльності є суто суб'єктивною. Проте автор, мабуть, про це забуває. Ми пояснюємо це більш широко в заяві щодо статті Ігоря Мечика з «Газети Виборчої» від 11.09.2017.

Кидаючи підозру на особу Мухтара Аблязова та його захист Фундацією «Відкритий Діалог», Марцін Рей, здається, не враховує двох фундаментальних моментів: прозахідної, проукраїнської i антипутінської позицій Аблязова, а також його зростаючого політичного значення в Казахстані. Можливий кінець правління Назарбаєва з нашої точки зору має уможливити прихід до влади прозахідних і продемократичних сил. Ми вважаємо, що їх варто підтримувати хоча б через це.

Відсутність реальних подібних альтернатив диктаторському правлінню в багатьох країнах в Північній Африці і на Близькому Сході призвели до періоду нестабільності і хаосу, а в деяких випадках – до таких, що тривають і сьогодні кривавих збройних конфліктів – після повалення таких режимів внаслідок так званої арабської весни або – раніше – західних інтервенцій.

5.8. ЗНАЙОМСТВО З ПРОФЕСОРОМ ОСАДЧИМ НЕ МАЄ ЖОДНОГО ЗНАЧЕННЯ

Цитата (Марцін Рей): Вже у вересні 2006 року за тією ж люблінською адресою з’явилася Фундація «Діалог для розвитку демократії», яка існує до сьогодні, за участю, поміж інших, професора Володимира Осадчого, Людмили Козловської та Івана Шерстюка. Професор Володимир Осадчий є уповноваженою особою нового люблінського воєводи щодо співпраці з Україною, незважаючи на його – дуже недавнє – досить негативне ставлення до України.

Коментар: Черговий випадок використання автором притаманної йому методики кидання тіні на Фундацію «Відкритий Діалог». Ми не підтримуємо жодних контактів з професором Осадчим, не маємо впливу на його теперішні погляди і діяльність. Він не є предметом нашого зацікавлення. Людмила Козловська побіжно бачилася з ним у 2008 році. Крім того, Людмила не мала нічого спільного зі створенням вищевказаної фундації. Вона приїхала до Польщі для навчання на докторській програмі у 2008 році.

5.9. ФУНДАЦІЯ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ» НЕ МАЄ ВІДНОШЕННЯ ДО ВИБОРІВ У КАЗАХСТАНІ У 2006 РОЦІ

Цитата (Марцін Рей): У 2008 році Іван Шерстюк організував спостереження «екзитпол» виборів у Грузії недопустимим способом. Ці події описав у своїй статті відомий український журналіст Мустафа Найєм, той, хто написав на своїй сторінці у Facebook заклик до зборів, які поклали початок українській революції «Майдану».

Коментар: Фундація «Відкритий Діалог» була створена наприкінці 2009 р. Ми не маємо до цього жодного стосунку.

Проте, як відомо з пізніших заяв Івана Шерстюка (за повідомленням Людмили Козловської), ціла група спостерігачів планувала організувати прес-конференцію, присвячену фальсифікаціям на виборах. Чи було це насправді? Ми не знаємо.

Це питання детально розглянуте у заяві щодо опрацювання «8 фактів, які варто знати про Фундацію «Відкритий Діалог», яке автор, здається, навмисно або мимоволі пропустив.

5.10. ДАМІАН ТОМАСІК БУВ ЧЛЕНОМ РАДИ ФУНДАЦІЇ У ІНШИЙ ПЕРІОД

Цитата (Марцін Рей): Членом Ради був також Даміан Томасік, але ненадовго – він залишає Фундацію вже 27 травня [2013 р.].

Коментар: Неправда. Даміан Томасік був членом Ради Фундації від початку, тобто з 09.12.2009 по 19.11.2012 (коли ухвала про його звільнення була прийнята Радою Фундації).

Помилка, вочевидь, свідчить про відсутність навичок автора у користуванні судовими реєстрами: дані, видимі в їхньому онлайн-агрегаторі інформації, не завжди оновлюються. Іноді процеси модифікації даних та їх оновлення у офіційних реєстрах вимагають багато часу. Правильним джерелом завжди є офіційні списки Національного судового реєстру (і навіть більше: складені даним суб’єктом висновки про зміну i рішення відповідних установчих органів). Аналогічним чином це стосується і інших країн.

Автор доповіді не відзначив того, що одним із колишніх членів Ради Фундації є професор Марек Чмай.

Це також впливає на авторитет автора та інформацію, що міститься в його звіті, щодо інших (наприклад, кримських) ділових зв’язків, які він описує.

5.11. ТОМАШ ЧУВАРА ВИЙШОВ ЗІ СКЛАДУ ПРАВЛІННЯ ФУНДАЦІЇ У ГРУДНІ 2016 РОКУ

Цитата (Марцін Рей): 6 листопада 2014 рокудо правління, яке складалося до того часу тільки з Людмили Козловської, долучився Томаш Чувара, який залишався у ньому до 30 травня 2017 року.

Коментар: Томаш Чувара склав обов’язки 19.12.2016. Відповідно до закону, рішення набуває сили від цього моменту. В травні 2017 року зміни в складі Правління були зафіксовані в Національному судовому реєстрі.

5.12. SILK ROAD, OEG ТА ЇХНЯ БІЗНЕС-ДІЯЛЬНІСТЬ – ТОРГІВЛІ ВІЗАМИ НЕ БУЛО

Цитата (Марцін Рей): Спілка «Silk Road» бюро аналізу та інформації» під брендом OEG (Open Europe Group) (не є юридичною особою) пропонує широкомасштабні консультаційні послуги для іноземців у Польщі, а також посередництво в оформленні віз та карт на проживання в Польщі. Її рекламу можна знайти в різних країнах колишнього СРСР.

Коментар: Як і прийом працівників та обслуговуючого персоналу іноземних інвесторів. Більш детальна інформація доступна на сайті. «Silk Road» надавав і інші послуги – пов’язані з IT й інтернет-телефонією VOIP. Про це розповідається в інтерв’ю для «Газети Виборчої» [1], [2] від. 12.09.2017.

5.13. «ФУНДАЦІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКА» ТА МАРІЯ ЯКУБОВИЧ – ПАРТНЕРИ ФУНДАЦІЇ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ»

Цитата (Марцін Рей): Партнером у справах щодо іноземців є «Фундація Тернопільська» з Жирадува, яка у 2016 році переказала 7 300 злотих Фундації «Відкритий Діалог», і керівниця якої Марія Якубович працює в OEG.

Коментар: Як повідомляє OEG Марія Якубович [англ. Mariya Yakubovych] не є (і ніколи не була) співробітником OEG, лише представником партнерської організації «Фундації Тернопільської».

5.14. ЗАКРИТИЙ КИЇВСЬКИЙ ОФІС ФУНДАЦІЇ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ»

Цитата (Марцін Рей): У Києві на вулиці Банковій, поруч із будівлею Адміністрації Президента, знаходиться українська організація з не менш відомим ім’ям «Відкритий Діалог», засновниками якої є Фундація «Відкритий Діалог» з Польщі та Фундація Атабаєва, яка базується в Брюсселі.

Коментар: Не зовсім правильно. Офіс в Києві був фізично закритий (з огляду економії) в серпні 2016 року. Вищевказана адреса існує як місце реєстрації нашої української організації.

5.15. ФУНДАЦІЇ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ» НЕМАЄ У КАЗАХСТАНІ

Цитата (Марцін Рей): У Казахстані, якого стосується більшість лобістської діяльності Фундації «Відкритий Діалог», існує організація зі схожою назвою «Громадська Фундація «Відкритий Діалог» на чолі з Асилбеком Кілімовим. Нам не вдалося дізнатися, чи це є випадковий збіг назв, чи ні. Важко уявити, щоб організація, яка підтримує Мухтара Аблязова, могла відкрито працювати в Казахстані.

Kоментар: Висновок правильний. Фундації «Відкритий Діалог» немає в Казахстані.

5.16. БАГАТСТВО ДАРУВАЛЬНИКІВ НЕ Є КРИТЕРІЄМ

Цитата: Основною діяльністю Фундації «Відкритий Діалог», принаймні такою, що приносить їм найбільші прибутки, є здійснення лобізму на захист багатих людей з країн колишнього СРСР (Казахстану, України і Росії), яких тамтешня влада звинувачує у розкраданнях.

Коментар: Брехня. «Багатство» не є критерієм. Фундація захищає багатьох осіб, фінансовий статус яких не був високим, наприклад, російського активіста з Татарстану Нафіса Кашапова [1], [2], [3] [англ. Nafis Kashapov], Олександра Орлова [1], [2] [англ. Alexander Orlov], нафтовиків з Жанаозену та багатьох інших. У цьому контексті варто ознайомитися зі звітом Фундації: The list of Kazakhstani political prisoners and persons subjected to politically motivated prosecution by Kazakhstan.

Сам Мухтар Аблязов (який має статус політичного біженця у Великій Британії, що детально описано автором звіту) втратив свої статки внаслідок конфлікту з президентом Нурсултаном Назарбаєвим. Його активи були заморожені згідно з рішенням лондонського суду. Ключовими (для Фундації «Відкритий Діалог» – як організації, що виступає на захист прав людини) є політичні переслідування (у цьому конфлікті з владою на корупційному фоні), а один з головних напрямків роботи Фундації пов'язаний із захистом політичних біженців. Офіційні звинувачення різноманітні: фінансове шахрайство, екстремізм і тероризм, заклики до повалення влади тощо. Справа Аблязова розлого і детально описана у наших численних звітах [1], [2], [3], [4], [5]. Скільки з них прочитав Марцін Рей?

Наприкінці 2013 р. пріоритетним напрямком діяльності стала Україна. Автор, описуючи лобістську діяльність Фундації, вочевидь забув про діяльність на підтримку введення санкцій проти Росії, забув про кампанію LetMyPeopleGo, а також активний захист Надії Савченко [1], [2] [англ. Nadiya Savchenko], кампанію на підтримку реформи Інтерполу [1], [2], кампанію щодо захисту переслідуваних у зв’язку з подіями в Жанаозені у 2011 р., спільну діяльність з Гаррі Каспаровим [1], [2], [3] та російською опозицією.

Це питання також розглядається у пункті 5.2 цього дослідження (Аблязов і Малютін), як і у заяві щодо статей у «Газеті Виборчій» від 07.08.2017.

Також у даному контексті варто пригадати хоча б місії на Майдані, в Криму і в регіонах України в 2013-2014 рр., їм присвячені аналітичні праці [1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9] низки проукраїнських ініціатив та акцій на підтримку, або вартість переданої Фундацією гуманітарної допомоги та пов’язані з цим організаційні зусилля [1], [2].

5.17. НЕ КОЖЕН РЕПРЕСОВАНИЙ – ЗАХИСНИК ПРАВ ЛЮДИНИ

Цитата (Марцін Рей): Фундація здійснює широкі комунікаційні та юридичні заходи, щоб продемонструвати, що особи, яких вона захищає, є правозахисниками, репресованими за протилежні погляди.

Коментар: Неправда; безсумнівно, це ярлик. Не кожен репресований – захисник прав людини. Фундація захищала як і активістів у сфері захисту прав людини (як Євген Жовтіс [1], [2], [3], [4] [англ. Yevgeny Zhovtis] та Вадим Курамшин [англ. Vadim Kuramshin], так і журналістів та працівників незалежних ЗМІ (як Ігор Вінявський [англ. Igor Vinyavsky], газети «Республіка» [1], [2], [3], [4]), опозиціонерів (як Мухтар Аблязов, Володимир Козлов [англ. Vladimir Kozlov] i Муратбек Кетебаєв [1], [2], [3] [англ. Muratbek Ketebayev]), інших громадських діячів (як Зінаїда Мухортова [1], [2] [англ. Zinaida Mukhortova], Булат Атабаєв [1], [2] [англ. Bolat Atabayev] i Aрон Aтабек [1], [2] [англ. Aron Atabek]), спонсорів опозиції (той же Мухтар Аблязов), репресованих робітників [1], [2], [3] та їх уповноважених осіб (як Роза Тулетаєва [1], [2], [3] [англ. Rosa Tuletayeva] i Наталя Соколова [англ. Natalia Sokolova]) чи в різний спосіб пов’язаних з ними осіб (як Тетяна Параскевич [1], [2] [англ. Tatiana Paraskevich] i Олександр Павлов [англ. Alexander Pavlov]).

Ці приклади стосуються лише Казахстану. За останні місяці можна пригадати також російського ув’язненого Віталія Бунтова [англ. Vitaliy Buntov], переслідуваних молдавських активістів Анну Урсакі i Едуарда Руденко та українських активістів і антикорупційних реформаторів (як Світлана Заліщук [англ. Svitlana Zalishchuk] чи Олександра Устінова [англ. Alexandra Ustinova]).

Схоже, що автор розуміє специфіку діяльності Фундації «Відкритий Діалог» та проблематику захисту прав людини в країнах колишнього СРСР дуже спрощено (щоб не використовувати інші терміни: «примітивно», «вульгарно»).

5.18. ВИБІРКОВИЙ I НЕЗРОЗУМІЛИЙ ПІДБІР ОПИСАНИХ ВИПАДКІВ

Цитата (Марцін Рей): Особливу увагу слід приділити захисту казахстанського мільярдера Мухтара Аблязова, російського бізнесмена Наіля Малютіна i польсько-українського підприємця Олександра Орлова.

Коментар: Спосіб підбору справ (і тим самим зв’язок між справами Аблязова, Малютіна і Орлова) нам не зрозумілий.

Ми широко висвітлили справу Орлова на наших веб-сайтах та у розмові з журналістами порталу «Onet». Внаслідок неефективного втручання польської влади i безсилля тогочасних дипломатів вона стала гострим кутом польсько-українських стосунків. Ситуацію змінив його вихід на волю в травні 2016 року. Ще раз наведемо важливу інформацію про дану справу нижче.

Дигресія, прив’язана до одного з інших звинувачень M. Рея: у 2016 році Орлов не був заможною людиною. Залучені до справи київські адвокати захищали його за власний рахунок – на засадах pro bono.

5.19. МУХТАР АБЛЯЗОВ НЕ ЗАХИСНИК ПРАВ ЛЮДИНИ І НЕ МУСИТЬ НИМ БУТИ

Цитата (Марцін Рей): Фундація «Відкритий Діалог» правдиво стверджує, що Мухтару Аблязову в Казахстані могли б загрожувати несправедливий судовий процес, ув’язнення і може навіть тортури. Такі практики поширені там. Однак виникає питання, якою мірою можна вважати Мухтара Аблязова захисником прав людини.

Коментар: Аблязов не був і не є захисником прав людини i Фундація «Відкритий Діалог» не стверджує цього. Натомість він зазнав тортур [1], [2], [3] i ув’язнення в Казахстані з політичних мотивів ще у 2002 році. Ось чому немає жодних сумнівів, що його належить сприймати як репресовану особу. Він був визнаний в’язнем сумління ще у 2002 р. організацією Amnesty International, також його визнала політичним в’язнем організації Human Rights Watch та Freedom House. У той період на його захист виступив з резолюцією Європейський парламент, визнавши його справу політично мотивованою, що підтверджено також у звіті Державного департаменту США (2003 р.). На захист Аблязова рішуче виступали відомі американські сенатори Джо Ліберман i Джон Маккейн. Справа Мухтара Аблязова i пов’язаних з ним осіб (які також зазнали переслідувань) залишалася на порядку денному Державного департаменту США та Гельсінського комітету у відповідні роки. Ці переслідування та їх політична мотивація не викликали жодних сумнівів.

Як ми стверджували вище, бути захисником прав людини не є передумовою для переслідування та необхідності захисту певної людини. «Достатньо» здійснювати опозиційну діяльність… Здається, що автор доповіді про вищезгадані (і аналогічні) опрацювання не знав або навмисно пропустив їх.

Цитата (Марцін Рей):Незалежно від того, чи сфабриковані обвинувачення казахстанської влади, видається очевидним, що бізнес-практика Мухтара Аблязова суперечлива. У Казахстані достатньо інших людей, які репресовані за протистояння режиму президента Назарбаєва, різниця тільки в тому, що на відміну від Мухтара Аблязова, вони не мільярдери.

Коментар: Розбіжність поглядів – це категорія суто суб’єктивна. Точно так само можна зробити висновок, що діяльність Марціна Рея є дуже суперечливою (наприклад, якщо вимірювати її кількістю критичних висловів та публікацій; зокрема останнім часом). Однак спочатку слід поставити питання про те, на чому ґрунтуються претензії автора? Особливо, якщо він визнає, що обвинувачення проти Аблязова могли бути сфабрикованими. Про які бізнес-практики йдеться? З яких надійних джерел автор бере цю інформацію? Більше того – можлива розбіжність поглядів в тих чи інших питаннях не є для нас умовою надання допомоги тій чи іншій особі чи організації. Це дуже індивідуальне питання.

Як вказано в пункті 5.16 цього дослідження i в інших місцях, Фундація захищала багатьох репресованих з Казахстану, які не є і не були «мільярдерами»: це робітники з Жанаозену, Євген Жовтіс, Вадим Курамшин, Арон Атабек, Булат Атабаєв, Болат Мамай [англ. Bolat Mamay], Зінаїда Мухортова, журналісти газети «Республіка» та багато інших.

Аблязов має дуже широкі зв’язки – важко переоцінити його важливість для підтримки громадянського суспільства, незалежних ЗМІ та проєвропейської опозиції в Казахстані (тому його іноді називають казахстанським Ходорковським). Тому є слушним визнати відносини вищезгаданих осіб (хоча не всіх) з самим Аблязовим і тим самим «приписати йому їх», однак так само варто брати поправку на факт, що важко боротися з захистом громадянських прав i – в ширшому розумінні – публічного життя в сучасному Казахстані без врахування ролі Аблязова, яку він відігравав (і частково продовжує відігравати) для політичної опозиції, громадського сектора та незалежних від влади ЗМІ.

Марцін Рей, здається, не знає про це.

5.20. КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ КАЗАХСТАНУ БУЛА «КОМУНІСТИЧНОЮ» ЛИШЕ ЗА НАЗВОЮ

Цитата (Марцін Рей): Фундація «Відкритий Діалог» здійснювала кампанію на підтримку Комуністичної партії Казахстану при режимі президента Нурсултана Назарбаєва. Це може бути пов’язано з фактом, що партія, заснована Мухтаром Аблязовим, також співпрацювала з казахстанськими комуністами.

Коментар: Якщо наміром автора звіту було приписування особам, які керують Фундацією, комуністичних поглядів, або – у кращому випадку – врахування тільки власних інтересів при прийнятті рішень, то вкотре – кажучи простіше – він вистрелив в небо. А факти є такими:

-      Комуністична партія Казахстану у цьому сенсі була «комуністичною» лише за назвою;

-      Назва партії не могла бути змінена, оскільки у такому випадку їй загрожувала б втрата статуту (офіційної реєстрації);

-      Її фактична політична програма опиралася на підтримку правосуддя та (sic) приватної власності (про що на засіданні керівництва партії у 2002 р. повідомив Пьотр Своїк [англ. Peter Svoik] досить відомий тогочасний опозиційний діяч);

-      По суті вона була справжнім союзником партії «Демократичний вибір Казахстану» (руху/партії Мухтара Аблязова), a у зв’язку з переслідуваннями, які потім зачепили ДВК, було вирішено дозволити активістам ДВК розпочати вибори під брендом «комуністів», про що широко повідомляли тогочасні казахстанські ЗМІ.

Це черговий випадок, який доводить, що Марцін Рей продовжує описувати та критично оцінювати теми, про які він, здається, нічого не знає. Більш того, його аналіз є поверхневим – особливо там, де факти, підібрані ним з першого погляду, підходять під його концепцію, що вкотре підтверджує його заздалегідь негативне налаштування проти Фундації «Відкритий Діалог».

5.21. НАІЛЬ МАЛЮТІН – ІНФОРМАТОР, А НЕ ОПОЗИЦІОНЕР

Цитата (Марцін Рей): Фундація «Відкритий Діалог» справедливо стверджує, що Наіль Малютін в Росії може зіткнутися з несправедливим судовим процесом, ув’язненням і навіть тортурами. Такі практики поширені в цій країні. Однак виникає питання, якою мірою можна вважати Наіля Малютіна опозиціонером

Коментар: Наіль Малютін не є опозиціонером (так як Мухтар Аблязов не є захисником прав людини). I – як вказано вище – він не мусить ним бути, щоб заслужити на допомогу. Він – інформатор, який оприлюднював факти, невигідні для кремлівських кіл та великого бізнесу. Окрім гуманних мотивів (що автор звіту не ставив під сумнів) свідчення Малютіна були ударом для Кремля, а, отже, його діяльність була частиною загальної справи Фундації «Відкритий Діалог».

Цитата (Марцін Рей): Жодна його діяльність у цій галузі не відома, крім того, що він подав звіти до прокуратури на осіб, з якими він працював до того часу. Наіль Малютін не здійснює політичної діяльності. Він є однією з багатьох тисяч осіб, які виявились залученими до брутальних бізнес-ігор в Росії, які зіткнулися з інструментальним використанням поняття «справедливості» сильніших від них гравців, з якими вони опинилися в конфлікті.

Коментар: Фундація захищала Наіля Малютіна на прохання його дружини. На жаль, інформатори, наближені до російської влади – це не дуже поширене явище (і це евфемізм). Боротьбою проти екстрадиції Малютіна ми завдали удару російським інтересам, і зокрема – російським елітам. У цей момент виникає ключове питання: чи робила б це організація – як доводить (?) автор – яку вони безпосередньо фінансують?

Зрештою – налаштований проти Кремля автор звіту, здається, не помічає чи відштовхує значення двох фактів, один з яких свідчить на користь Малютіна, a інший – окрім гуманних мотивів – ґрунтовно пояснює надану йому підтримку:

  1. Наіль Малютін після виявлення порушень у компанії, якою він керував, наказав провести перевірку та сповістив про цей факт правоохоронні органи, а після неефективного здійснення правосуддя в Росії він звернувся до прокуратури Німеччини;
  2. Вищезгадані повідомлення до правоохоронних органів та свідчення Малютіна зачепила особу та інтереси Ігоря Юсуфова [англ. Igor Yusufov]  (члена ради директорів «Газпрому», колишнього міністра енергетики РФ) та Дмитра Мєдвєдєва [англ. Dmitry Medvedev] (прем’єр-міністра та колишнього президента РФ). Прикро, що автор звіту, який намагається боротися з російським впливом, його не помічає.

Як ми вказували в рамках адвокації, здійсненої з метою запобігання екстрадиції Наіля Малютіна:

Mr Nail Malyutin, similarly as Mr Sergei Magnitsky, well-known Russian anti-corruption whistle-blower, lawyer and a victim of prosecution, became a witness of a huge money withdrawal from a state-owned company, initiated an audit, collected evidences and was trying twice to open a criminal case on these theft facts in Russia and in Germany. As in the Magnitsky's case, his report had been rejected and criminal cases were initiated against him by the Federal Security Service of the Russian Federation (FSB). The extradition case of Mr Malyutin is based solely on a report of top-FSB officials and was approved by Mr Victor Voronin, Deputy Head of Economic Security Department of the FSB who is personally sanctioned under the US Magnitsky List and is listed on the EU Magnitsky List (please see also our statement on the involvement of the 'Magnitsky List's' Russian officials in the other politically motivated criminal proceedings in Russia, HERE). The Austrian authorities approved an extradition of Mr Malyutin to the North Caucasus region (Osetia/Dagestan), one of the most dangerous places in Russia, especially for those who were born in the countries of Central Asia. Now it is again up to the Austrian authorities to issue a final decision in Mr Malyutin's case.

Цитата (Марцін Рей): Дуже неправдоподібно звучить версія Наіля Малютіна, нібито він усвідомив тільки через деякий час, що з компанії, якою він керував, було виведено 100, а може навіть і 150 мільйонів доларів. Це могло б свідчити про його катастрофічні управлінські навички. Наіль Малютін швидше за все знав, де живе і з ким співпрацює. Якщо він насправді був аж таким наївним, йому б не доручили керування компанією ФЛК («Фінансова лізингова компанія» – прим. пер.).

Коментар: Це питання індивідуальної оцінки. Звісно, автор звіту не мав такого контакту зі справою i не був таким обізнаним у ній, як особи, що нею займалися. Справа широко висвітлена у звітах Фундації «Відкритий Діалог»; варто також ознайомитися з драматичним зверненням його дружини.

Відповідно до наявної у нас інформації, на думку Фундації, саме ця «наївність» Малютіна була однією з причин, чому йому довірили керівництво компанією ФЛК (заздалегідь відвівши йому роль цапа-відбувайла). Відступаючи від головного питання, варто зауважити, що історія Малютіна нагадує нам у цьому аспекті приписування керівництва одеським автовокзалом Олександрові Орлову (чий випадок ми описали у інших частинах даного дослідження). Можна висловити припущення, що їх історії відбувалися за заздалегідь продуманим сценарієм з відведеними їм ролями цапів-відбувайлів.

Щоб вичерпати цю тему, ми запитали про думку Ігоря Савченка [англ. Igor Savchenko], аналітика Фундації «Відкритий Діалог», який займався цією справою – його коментар наводимо у Додатку 2 до даного дослідження.

Проте ми наголошуємо, що факт захисту даних осіб від порушень прав людини, не має означати цілковитого схвалення їхньої діяльності, основоположних поглядів чи переконань. Ми достатньо ретельно вивчаємо обставини справ, якими займаємося, але відповідальність за наші рішення і дії не означає відповідальності за слова i життєвий вибір третіх осіб.

Останнє застереження (i водночас відповідь на багато пред’явлених закидів і нав’язливих коментарів): надання комусь допомоги не означає автоматично, що дана особа або організація є кришталево чистою. Дуже часто про це не можна однозначно заявити, але основним принципом залишається факт переслідування i ступінь ризику, який цій особі загрожує, що часто переходить на безпосередньо гуманітарні аспекти.

5.22. СПРАВА ОЛЕКСАНДРА ОРЛОВА

Цитата (Марцін Рей): Фундація «Відкритий Діалог» здійснювала кампанію щодо звільнення бізнесмена, який мав бізнес в Україні, польського громадянина Олександра Орлова, що протягом тривалого часу перебував під слідчим арештом в Одесі за підозрою у вчиненні кримінального злочину. Олександр Орлов вийшов на волю в Одесі у травні 2016 року.

Як і у випадку затримання партії бронежилетів у 2014 р., за справу Олександра Орлова у 2016 р. вболівала значна частина громадськості у Польщі. Ця справа була широко представлена в засобах масової інформації, а її фактичні та юридичні деталі висвітлені у звітах Фундації «Відкритий Діалог».

Ми також детально коментували її у статті порталу «Onet» від 19.08.2017 та її основні фрагменти разом із нашими коментарями ми наводимо нижче:

Серед десятків осіб, яких захищає Фундація, у своєму звіті автор вибирає тих, хто на його думку, виглядає найбільш підозріло. У читача може виникнути враження, що Фундація «Відкритий Діалог» захищає тільки людей з сумнівною репутацією.

(…) Серед таких – ув’язнений в Одесі польський громадянин Олександр Орлов. Наведена у звіті характеристика Орлова викликає враження, що він є постаттю, відомою у російському кримінальному світі. За словами «одного з джерел» (у звіті вказане неактивне посилання), він навіть зустрічався з «Семеном Могилевичем, найвпливовішим хрещеним батьком російської мафії».

Факти у справі Олександра Орлова виглядають наступним чином: У той час, коли Фундація займалася його випадком, Орлов перебував під арештом в Одесі протягом чотирьох з половиною років i на підставі наявної інформації, найдовше утримуваними громадянином Польщі під арештом за кордоном без винесеного вироку. Жодна організація не була спроможною допомогти йому. Без відповіді залишилося навіть звернення тодішнього Президента Броніслава Коморовського до Президента України Петра Порошенка [англ. Petro Poroshenko – прим. ред.]. «Відкритий Діалог» не займався справою Орлова, оскільки жодні спільні інтереси їх не пов’язували, але зробив це на прохання доктора Ганни Мацієвської, тодішньої голови Офісу Ради Європи в Варшаві, а також юристів, які співпрацюють з Вищою адвокатською радою. Захищаючи Орлова, Фундація реалізовувала свою статутну мету, не заглиблюючись у те, чи i яку роль він відіграє у російському кримінальному світі, хоча, згідно з наявною інформацією, він був дрібним бізнесменом, який став поперек горла місцевому олігарху Сергію Ківалову – того, який як голова Центральної виборчої комісії був відповідальний за виборчі фальсифікації, що призвели до початку Помаранчевої революції в Україні у 2004 році. Орлов як самоназваний журналіст-активіст опублікував статтю, у якій Ківалову висувалися звинувачення у корупції. Найбільш вірогідно саме через це був сфабрикований процес, у рамках якого він був звинувачений у вчиненні вбивства.

«Фундація займалася справою Орлова також і тому, що він перебував у нелюдських умовах. Образно кажучи, практично його там поїдали хробаки», – розповідає Крамек. «Окрім того, його били інші ув’язненні та переслідувала тюремна влада. Та справа відкидала тінь на польсько-українські стосунки».

Найбільш важливим у контексті наведених у звіті наклепів є те, що вина Орлова так і не доведена. Його справа стала символом безправ’я, яке панує в українських судах.

«Є поляки, що відбувають за кордоном навіть довічні ув’язнення, але цей чоловік протягом чотирьох з половиною років перебував навіть не в ув’язненні, але під арештом, і навіть корумпований місцевий суд не міг призначити йому покарання», – каже Крамек. «Коли ми занурились у процес Орлова, він включав у себе вже понад сто судових засідань. Суд збирався тільки для того, аби відкласти слухання до наступної дати. Коли на одному зі слухань з’явилися спостерігачі з Польщі, було оголошено про мінування, і слухання завершилося.

Завдяки «Відкритому Діалогу» та депутатам Марціну Свєнцицькому та Малгожаті Гошевській, які його підтримали, через кілька місяців Орлов вийшов на волю. Рей пише, що «Відкритий Діалог» найняв для цього адвокатську контору, яка співпрацює зараз з російським «Сбербанком». Насправді юристи працювали для Фундації «Відкритий Діалог» та Орлова pro bono, а «Сбербанк» вони обслуговували ще до війни з Росією. Тож чи обтяжує це рахунок «Відкритого Діалогу»?

5.23. ЗАТРИМАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ БРОНЕЖИЛЕТІВ

Цитата (Марцін Рей): Затримання вантажу з бронежилетами відбулося відповідно до закону, але було представлено так, ніби польська влада повернулася спиною до боротьби України з російською агресією. Але це було наслідком непрофесіоналізму Фундації «Відкритий Діалог». Це негативно повпливало на сприйняття Польщі в колах осіб, які збирали допомогу для батальйонів у самій Україні, звідки практично перестали їздити до нашої країни з метою закупівель.

Коментар: Цю справу ми широко висвітлювали у наших звітах [1], [2] (ми закликаємо осіб, зацікавлених у вичерпній інформації, прочитати їх).До звіту від 29.06.2016 чи дослідження, яке передувало звіту М. Рея, його автор – наскільки ми розуміємо – не добрався.

Дозволимо собі прокоментувати ще раз.

Марцін Рей спотворює правду. Фундація сама – до того і після – переправляла бронежилети через кордон методом мурашки аналогічно, як робили це інші активісти. Однак наша діяльність у цій сфері була найбільш масштабною. Цей трансфер був одним з багатьох, здійснених Фундацією «Відкритий Діалог», але першим, який – на наш подив і приголомшення (як пояснила згодом координаторка гуманітарної допомоги Наталя Панченко) – був затриманий (березень 2014). Рішення про виїзд на пропускний пункт «Гребенне» підтримали водії-волонтери. Варто додати, що пізніше виявилося, що таких трансферів, затриманих у різних місцях на кордоні держави, було більше [1], [2], [3] (і тодішнє керівництво Посольства України також просило нас втрутитися). Випадок Фундації не був поодиноким, але – свідомо – набув найбільшого (оскільки він був першим) розголосу.

Розголос як такий не був нашою метою, але він став вторинним ефектом від розвитку ситуації. Фундація «Відкритий Діалог» вважає, що чинні положення, які блокують (або, щонайменше, серйозно перешкоджають) постачанню обладнання, яке безпосередньо захищає життя, є абсурдними. Ця переконання, що «закон трактує бронежилети та шоломи як гармати і танки», було озвучене у багатьох тогочасних коментарях для ЗМІ представниками Фундації. Цю позицію ми рішуче підтримуємо й до сьогодні. Дія вищевказаних законів спричинила, з одного боку, внесення до них подальших змін (лібералізації) та – водночас – отримання міністерської ліцензії на оборот цими товарами. Ці зусилля виявилися ефективними, як ми пишемо нижче.

Масштаб операцій та надзвичайна мобілізація зумовлюється великою кількістю потреб та прямих запитів від української сторони. У 2014 році до Фундації надійшов, зокрема, лист-прохання від тогочасного секретаря Ради безпеки і оборони України Андрія Парубія щодо підтримки обладнанням (спершу направлений до керівників польських оборонних і дипломатичних органів).

Також важко говорити про відсутність професіоналізму у випадку дій, проведених як Фундацією «Відкритий Діалог» – так і багатьма іншими – у надзвичайній ситуації, за умов революції, а згодом – війни. Фундація діяла відповідно до свого звичного modus operandi – швидко і рішуче. Пріоритетом був захист людського життя і здоров’я. Ні Фундація «Відкритий Діалог», ні більшість тих, хто в той час здійснював подібну діяльність, не мала досвіду в доставці гуманітарної допомоги; ніхто (?) з причетних не був спеціалістом у цій сфері. Це була ситуація без прецеденту. Дотого ж, керівництво Фундації, як і ті, хто безпосередньо здійснювали цю діяльність, в той час не знали про положення правил ліцензування, що стосуються бронежилетів і шоломів. Це стало ще однією (разом із нашими та інших волонтерів шляхетними цілями) підставою до закриття усіх порушених польською прокуратурою справ (після багатьох боїв) з огляду на низьку соціальну небезпеку. Досить добре, на нашу думку, описано це в статті «Нової Східної Європи», в якій знаходиться наступна оцінка: «здатність «Відкритого Діалогу» адаптуватися до нових умов викликає подив». І, безумовно, ця стаття не містить критики проти нас.

Фундація отримала спеціальну ліцензію від МВС, а внаслідок ініційованих нею заходів були внесені зміни щодо лібералізації правил Міністерства економіки щодо переліку видів озброєння, на оборот якими потрібен дозвіл від 08.05.2014 (Законодавчий вісник, 2014.627). Оновлення від 12.08.2014 (Законодавчий вісник, 2014.1113) стосуються кількості одиниць бронежилетів та шоломів, які без дозволу можна пересилати та перевозити через кордон з метою так званого особистого користування. Нам повернули шоломи і бронежилети i ми передали їх до України. Фундація і її юристи долучилися також до допомоги іншим активістам, які боролися з аналогічними проблемами, які виникли в результаті припинення поставок на кордоні з Україною – розгляд їх справ був також остаточно припинений. Ми були дуже задоволені таким фіналом. Ми оцінюємо таку діяльність як дуже потрібну і ефективну.

Неправильним є твердження про несприятливе для Польщі враження в колах осіб, які збирають допомогу для України в Україні. Здається, автор – неправдиво – ототожнює польські органи державної влади з польською громадськістю. За оцінкою Фундації «Відкритий Діалог» польські державні органи у даній ситуації, справедливо опинилися під тиском суспільства і ЗМІ, і цей тиск спричинив – як вказано вище – розв’язання проблеми. Проте, сильна, послідовна та постійна підтримка польських активістів-волонтерів (велика частина яких входила в той час до команди Фундації «Відкритий Діалог» i була пов’язана з нами) формувала дуже позитивний імідж i величезну симпатію до Польщі й поляків з боку України. До того ж, певний тиск з боку українських ЗМІ та офіційних осіб (окрім інших, втрутився навіть тодішній керівник МВС Арсен Аваков [англ. Arsen Avakov]) був свідомою тактикою Фундації, яка сприяла додатковому впливу на польський уряд (в межах якого, до речі, почали з’являтися думки про необхідність постачання такої допомоги Україні). В ширшому контексті йшлося також прo сприяння просуванню теми необхідності постачання зброї для України та її законності [1], [2], [3] (за що очевидно виступала Фундація).

Неправдою також є те, що практично припинилися поїздки до Польщі для закупівель. Навпаки! Фундація, у зв’язку з тогочасним розголосом, почала отримувати ще більше прохань про співпрацю i розпочала співпрацю з новими партнерами з України. Ми також знайшли допомогу, в тому числі фінансову, з боку української діаспори i емігрантів з-поза меж Польщі. Як вказано вище – інші волонтери (зокрема, частина з них – громадяни України) – з того часу вони могли розраховувати на правову підтримку Фундації. Варто підкреслити, що згаданий трансфер був затриманий в березні 2014 р., а інтенсивну діяльність з гуманітарної допомоги Фундація проводила до 2014 р., а з меншою інтенсивністю – до першої половини 2015 р.

Крім того, через гучні маніфестації та заходи [1], [2] щодо затриманих бронежилетів набули розголосу присвячені їм збори коштів, що також призвело до ще більшого залучення коштів, а в підсумку – більшої кількості закупленої допомоги. Last but not least, заходи Фундації «Відкритий Діалог» на прикордонних переходах викрили правові нонсенси i зробили популярним метод «мурашки» (після затримання трансферу численні волонтери Фундації «Відкритий Діалог» прибули на місце і під світлом камер переносили по одному бронежилету і шолому на український бік).

У 2014 р. ці події широко висвітлювалися в польських та українських ЗМІ (всупереч видимості іноді був також тиск на українську владу). Разом з джерелами та відсилками до багатьох публікацій у ЗМІ справа перевезення бронежилетів широко висвітлена у заяві Фундації у 2016 р.

Прокоментуємо: автор звіту, здається, знову формулює відносно далекосяжні і негативні думки про діяльність Фундації, які суперечать основним фактам, або – у кращому випадку – базуються лише на дуже фрагментарних знаннях. Можливо, йдеться про симпатичні/легко доступні йому усні джерела (які зрештою залишились нерозкритими), з якими він поділяє загальну неприязнь до діяльності Фундації «Відкритий Діалог».

Однак автор забуває, що завчасно не узгодив вищевказаної інформації з Фундацією. Нам не відомо, на яких підставах він вважає її репрезентативною. До того ж, в світлі вищезгаданих умов i наведених джерел, здається, що автор ознайомився з описаною ним темою тільки побіжно. Формулюючи звіддаля такі судження сьогодні, автор інтерпретує факти так, щоб вони були зручними з точки зору сучасних поглядів на історію. Марцін Рей, здається, забув також, що під час мобілізації на допомогу Україні й доставці гуманітарної допомоги в 2014 р., «бронежилетні» зусилля Фундації та її волонтерів – образно кажучи – підтримувало пів-Польщі і вся Україна. Це стосується і пошуку коштів, логістики доставок, а також юридичних баталій щодо повернення затриманого облаштування. Симпатії ЗМІ та громадськості, безумовно, були на нашому боці, а у справи митних формальностей та можливих кримінальних наслідків для тих, хто займався цими питаннями, з обох боків кордону втручались політики та посадовці вищого рівня. Та істерична кампанія користувалася майже одноголосною підтримкою. Завдяки їй вдалося залучити до співпраці багато нових осіб і кіл. Ми досягли всіх наших цілей.

Цитата (Марцін Рей): Їх перевезення у великих кількостях, наприклад, з Польщі в Україну, вимагає відповідних дозволів, однак вирішити це питання не дуже складно.

Коментар: Не зовсім так, а точніше: це смішна дурниця. Була потрібна спеціальна ліцензія МВС на так званий оборот всередині країни і Міністерства економіки на оборот за кордоном. Процедури є обмеженими, пов’язаними з витратами, і – як переконалась Фундація «Відкритий Діалог» – з кількамісячним очікуванням. Окрім спеціального навчання і досліджень, ліцензія – це також позитивна верифікація з боку Агентства внутрішньої безпеки, Служби військової контррозвідки, поліції i Міністерства економіки. Фундація отримала ліцензію в грудні 2014 року. Наскільки нам відомо, ми були єдиною некомерційною (неурядовою) організацією, якій це вдалося. Про рішення про відмову в отриманні ліцензії Фундацією «Свобода та Демократія» в цей період (через численні очікувані ускладнення та труднощі) розповідав в інтерв’ю для телеканалу «Республіка» Рафал Дзєнцьоловський.

Вся історія з бронежилетами та шоломами нещодавно пригадалася в контексті звинувачень, які викликають нашу усмішку, щодо планів проведення нового Майдану в Польщі [1], [2]. Всупереч абсурдним припущенням, сформульованим у правому середовищі, теперішнє керівництво Міністерства внутрішніх справ і адміністрації не відібрало ліцензію у Фундації в зв’язку з якимись підозрами (як ми здогадуємось: з метою унеможливлення її використання антипольськими організаціями з використанням зброї) або з чисто формальних підстав; де-факто ми самі від неї відмовились, що ми докладно і пояснили в засобах масової інформації. Це також підтверджується документами, які супроводжують справу [1], [2], [3], [4].

Сьогоднішній повірений у справах (в. о. посла) Посольства України в Польщі Владислав Каневський [англ. Vladyslav Kanevskyi] захищав Фундацію «Відкритий Діалог» від звинувачень, підтримував її зусилля щодо повернення затриманої партії бронежилетів та рекомендував видати Фундації ліцензію [1], [2], [3].

Варто звернути увагу на згаданий автором звіту основоположний аспект: ефективність грошових зборів, вартість та масштаб допомоги. Затримання одного трансферу не паралізувало (всупереч пліткам) нашої діяльності – навпаки – воно стало додатковим імпульсом, а струмінь захисного обмундирування (крім бронежилетів це також шоломи, перев’язки «Celox», прилади нічного бачення) бив безперервно. Всупереч твердженням про відсутність прозорості, Фундація презентувала результати проведених акцій та підбила їх підсумки на прес-конференціях, а вся інформація стосовно як фінансів, так і отримувачів допомоги доступна на сторінках Фундації «Відкритий Діалог» [1], [2], [3]. Чи бачив їх автор звіту?

5.24. ДОПОМОГА УКРАЇНІ ТА КОНФЛІКТ МІЖ КОЛАМИ ГРОМАДСЬКОСТІ

Цитата (Марцін Рей): Фундація «Відкритий Діалог» зіпсувала враження про себе поведінкою, яка свідчить про спроби домінувати у громадських колах та монополізувати простір солідарності з Україною. Складається враження, що передусім Фундація дбає про піар, а вже потімпро конкретну діяльність.

Коментар: Автор, здається, ґрунтується на почуттях, які є суб’єктивною річчю. Він також не вказує джерел, які б підтримували його тезу i цілковито абстрагується від кількості реалізованих проектів, їх наслідків, вартості допомоги, яку ми шукали і надавали тощо, а також загальної ефективності здійсненої діяльності – досягнення поставлених цілей. Крім того, Фундація широко співпрацювала з дуже багатьма партнерами з усієї Польщі, України та інших держав, з яких до нас надходило багато ініціатив з проханням про допомогу і співпрацю, зокрема, матеріальну (як правило, ці прохання були почуті). Вже на початку 2014 р. Фундація «Відкритий Діалог» створила стратегічну співпрацю з варшавською організацією «Євромайдан Варшава» [1], [2], яка об’єднує тисячі прихильників, яка діє вже багато років (фокусуючись навколо гуманітарної допомоги, проукраїнських маніфестацій і діяльності центру «Український світ»). Частина партнерів Фундації «Відкритий Діалог» в описаний період вказана в презентаціях та в інших документах, що підбивають підсумки роботи.

Автор, беручись за роботу над своїм звітом, здавалося, був a priori негативно налаштований проти діяльності Фундації і добирав такі факти й думки, які підходили б до його заздалегідь визначеної позиції. На нашу думку:

  • певні конфлікти у громадських колах є природніми (один з основних – у середовищі української національної меншини, зосередженої переважно навколо «Об’єднання українців в Польщі», або так звана стара діаспора – нова імміграція; або спрощено – старші проти молодших);
  • з успіхом можна висунути подібні звинувачення іншим особам чи організаціям;
  • варто взяти до уваги масштаби діяльності Фундації «Відкритий Діалог» та число осіб, з якими в різний спосіб і за різних обставин вона стикалася. Серед них ми знаємо принаймні кількох, які могли б формулювати подібні претензії на нашу адресу, однак статистично – вони становлять крихту серед нашого оточення. Фундація сприймає такі заяви з прикрістю і неодноразово намагалася з’ясувати ці сумніви та їх причини, але не завжди могла розраховувати на добрі наміри з іншого боку. Що цікаво, зазвичай сумніви щодо діяльності Фундації (звинувачуючи нас, окрім іншого, у невідповідностях, пов’язаних з гуманітарною допомогою та витратами на неї) були сформульовані переважно тим же самим, пов’язаним між собою колом осіб на чолі з Кшиштофом Становським, колишнім президентом «Фундації міжнародної солідарності», відомим своєю запеклою і тривалою неприязню до нашої діяльності (яка виникла одночасно з серйозним залученням Фундації до підтримки України в часи Майдану; швидше за все, K. Становський сприйняв це як несанкціоновану спробу сильної присутності у власній недержавній «сфері впливів», або коротше кажучи: конкуренція та напад на неформальнумонополію у громадських колах).

Об’єктивною і достовірною розробкою, яка порушує частково обговорені відносини в середовищі установ, які допомагали Україні, є звіт Інституту суспільних відносин, якого, автор, здається, не читав. Як ми вже вказували у дослідженні – звіт «EngagEUkraine. Суспільне залучення українців у Польщі та Німеччині», широко пояснює тематику українських організацій в Польщі (автори цього звіту віднесли Фундацію «Відкритий Діалог» до числа таких організацій) і представляє діяльність Фундації як одну з найбільш успішних та ефективних. Звіт (особливо сторінки 35-75: Суспільне залучення українців у Польщі) зображає фон відносин та взаємних непорозумінь між частинами спільноти (тут: «українські» організації та установи).

5.25. ФУНДАЦІЯ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ» НЕ ПЛЕЛА ІНТРИГ – БРАК ДЖЕРЕЛ І КОНКРЕТНИХ СИТУАЦІЙ

Цитата (Марцін Рей): Кілька разів потрібно було протестувати проти неправомірного присвоєння собі Фундацією «Відкритий Діалог» діяльності, яку здійснювали інші особи чи організації. Особливо це відчувалося «за лаштунками», де представники Фундації не раз вдавалися до завуальованих інтриг, спричиняючи конфлікти як серед українців, що мешкають в Польщі, так і в польських середовищах, солідарних з Україною.

Коментар:Ми сприймаємо ці слова як наклеп. Автор не вказує джерел, і ми не знаємо, які інтриги він має на увазі. Нам не відомі жодні подібні факти. Це брехня.

До того ж – представники Фундації діяли відповідно до основ створення широких коаліцій, відкритих для всіх тих, хто поділяє бажання підтримати Україну, і вони завжди закликали до відкритості – також пов'язаної з критикою та застереженнями на її адресу; для висловлення її прямо і особисто. Деякі з подібних дискусій досі доступні в інтернеті. Хорошим прикладом (в цьому випадку Фундація не мала безпосереднього зв'язку з подіями) може бути ситуація, що відбулася у 2016 році.

5.26. КАМПАНІЯ ПРОТИ «НІЧНИХ ВОВКІВ» БУЛА НАШОЮ ІНІЦІАТИВОЮ

Цитата (Марцін Рей): Фундація «Відкритий Діалог» приписувала собі провідну роль у громадсько-медійній акції протесту, яка призвела до рішення про недопущення на територію РП російського байкерського угрупування «Нічні вовки», яких спонсорує Кремль. Насправді акцію проти «Нічних вовків» організував Ярослав Подворський разом з автором даного звіту, створивши в інтернеті багатотисячне протестне співтовариство, про що ми нагадували представникам Фундації «Відкритий Діалог» у жвавій дискусії.

Коментар: «Провідна роль» – це не точний термін. Крім того, у самій Фундації «Відкритий Діалог», серед її керівництва, існує суперечка з приводу цього питання, наскільки велику роль у кампанії проти «Нічних вовків» зіграли Фундація і Бартош Крамек. Зараз, однак, здається – після її успішного завершення і після того, як пройшли роки – вона має скоріше гумористичне значення. Ми вважаємо, що в цьому місці ми повинні побажати автору бути менш чутливим до життя і самого себе.

На відміну від автора, Фундація «Відкритий Діалог» ніколи не висувала претензій i не атакувала інших активістів за очевидне перебільшення їхньої ролі в описаній діяльності. Як і автор, ми закликаємо вас уважно ознайомитися з посиланням, згаданим ним у дискусії, у якій, зрештою, останнє слово належало представникам Фундації.

Натомість є фактом, що – відповідно до нашого тогочасного бачення – саме представник Фундації «Відкритий Діалог» (а конкретніше, Бартош Крамек) перший звернув увагу Марціна Рея на проблему з запланованою появою «Нічних вовків» у Польщі і запропонував діяти спільно 07.04.2015. Перечитування листування (це були повідомлення в чаті Messenger) з автором звіту на цю тему дозволяє досить точно відтворити тогочасні обставини. Була створена робоча група за участі М. Рея та деяких активістів Фундації, на якій обговорювався план дій, були зроблені спроби їх координації i повідомлено про результати.

Окрім того, крім описаної автором акції в соціальних мережах, члени команди Фундації «Відкритий Діалог» проводили масштабну медійну кампанію, зокрема – на міжнародному рівні, внаслідок якої тему підхопили як найбільші польські й світові, так і найбільші екзотичні ЗМІ. В рамках цієї діяльності ми співпрацювали з автором звіту і неодноразово скеровували до нього знайомих журналістів, щоб поцікавитися також і його думкою. У результаті з’явилися матеріали на телебаченні, у яких ми виступали не самі по собі, а щоб підтримати позицію діячів-експертів.

Як видно хоча б зі значної кількості наведених джерел, наша медіа-комунікація в квітні й травні проводилася з великою інтенсивністю.

До того ж, окрім висновків та коментарів, ми проводили заходи на міжнародному форумі (зустрічі з політиками і дипломатами), а Фундація «Відкритий Діалог» офіційно втручалася у справу в польських урядових установах та в німецькому посольстві (Німеччина була останнім пунктом призначення у їхній подорожі).

Ця кампанія також завершилася успіхом: «Нічних вовків» не впустили до Польщі. Ми підтримали у цьому рішенні польське МЗС і у поточному році.

Фундація, підкреслимо, не є прихильником проведення аукціону своїх заслуг, тим паче, що у випадку великих громадських кампаній у них часто беруть участь тисячі людей, не всі заходи проходять скоординовано та відповідно до плану, тому спроба їх оцінки і виміру є зазвичай невдячною, складною і безглуздою справою.

З прикрістю відзначаємо факт, що Фундація «Відкритий Діалог» не лише співпрацювала і підтримувала, але завжди давала позитивну оцінку ролі автора у згаданій акції, але – як сьогодні виявилося – не може розраховувати на такого роду взаємність.

Автор також забув, що кожен несе відповідальність за власний імідж i комунікаційну діяльність. Здається, що замість безплідної суперечки про заслуги з Фундацією «Відкритий Діалог», амбіції Марціна Рея могли б послужити чомусь позитивнішому – більш успішному просуванню власних досягнень.

5.27. КАМПАНІЯ ПРОТИ «МІСТРАЛІВ»

Цитата (Марцін Рей): Так само Фундація «Відкритий Діалог» перебільшувала свою роль у проведенні польської частини кампанії проти продажу Росії французьких десантних кораблів «Містраль». Насправді роль діяльності Фундації та «Євромайдану Варшава» зводилася до кількох пікетів, які – відбувалося це під Міністерством національної оборони – швидше заважали, ніж допомагали в делікатних діях, щоб переконати керівництво тодішнього міністерства оборони здійснити тиск на французьких партнерів, зацікавлених у продажу озброєння польської армії.

Коментар: Ми позитивно оцінюємо той факт, що автор звіту брав активну участь у кампанії проти доставки французьких кораблів російському військовому флоту, це була потрібна і правильна робота, чого ми ніколи не приховували. Вкотре, на жаль, ми не можемо розраховувати на його взаємність, тільки на атаку. Тому що залучення Марціна Рея не означає відсутності активності з боку Фундації «Відкритий Діалог», як і інших організацій та активістів. Що – як нам здається – має бути досить очевидним.

Крім згаданих автором маніфестацій, проведених разом з «Євромайданом Варшава», з нашої точки зору були важливими зустрічі в Міністерстві національної оборони (також тут описані) і діяльність за кордоном (за участю нашого офісу в Брюсселі та іноземних партнерів). Ми пригадуємо три громадські заходи, присвячені справі: акція під посольством Франції, захід в рамках Свята Франції на Саській Кемпі, демонстрація і зустріч в Міністерстві національної оборони. Викликані до дошки, сміємо стверджувати, що наш досвід i розвинена структура (офіс в Брюсселі, представник в Парижі) давали нам на цьому полі певну перевагу над перекладачем-активістом з Добчиць.

З огляду на те, що людська пам’ять (зокрема, наша) ненадійна, дозволимо собі коротке відтворення слідів нашої діяльності у цій сфері. Деякі з них (зокрема, фрагменти листування членів команди Фундації «Відкритий Діалог») доступні у вигляді прінт-скрінів, а частина – у вигляді посилань. З них випливає, що з весни до кінця 2014 р. справою «Містралів» ми займалися досить інтенсивно і широко. Сфера діяльності охоплювала, між іншим, комунікацію з французькими ЗМІ, співпрацю з українською спільнотою у Франції, лобіювання в українських урядових колах і парламенті, лобіювання в Європейському парламенті. На польському ґрунті: ми широко обговорювали справу в ЗМІ (при нагоді частково поєднуючи її зі справою затриманих бронежилетів) і в соціальних мережах, ми організували (про це згадано вище) маніфестації, ми лобіювали в середовищі польських депутатів, в Міністерстві національної оборони і у французькому посольстві в Варшаві. Ми обговорювали цю тему й в Україні. Ці заходи також були помічені серед українських та проукраїнських активістів за кордоном.

Одним з елементів на підтримку кампанії проти передачі «Містралів» були аналітичні звіти, як, наприклад, загальний звіт про порушення міжнародного права Російською Федерацією (перекладений також французькою мовою). Про діяльність адвокасі у цій справі також згадується у підбитті підсумків діяльності у 2013-2015 рр., координованих брюссельським офісом Фундації.

Хочемо зауважити, що якщо Марцін Рей здійснював подібну (?) діяльність, а нашу вважав – як він стверджує – контрпродуктивною, то він не вжив жодної спроби поговорити про це з метою отримання інформації або координації зусиль з обох боків.

 

Варто визнати, що важко водночас визначити, що було визначальним чинником для проведення такої широкої і міжнародної акції. З боку Фундації «Відкритий Діалог» наша участь розглядається успішною у зв’язку з фактом можливого успіху французьких фірм у великих збройних польських тендерах з реалізацією контракту на поставку «Містралів» Росії. Іншими словами, Франція мала зробити вибір між співпрацею (із залученням значних коштів) з союзницею-Польщею чи підтримкою ворожої НАТО та ЄС Росії. Ця позиція тоді була практично буквально розділена польським Міністерством оборони (міністр Семоняк повідомив про це після зустрічі зі своїм французьким колегою в Брюсселі), а рішення щодо доставки «Містралів» французький міністр оборони Жан-Ів Ле Дріан оголосив на прес-конференції у Варшаві.

Досить веселим в цьому контексті є обмін думками (25.04.2015) на сторінці в Facebook Фундації з Марціном Реєм, який відбувся (як ми пригадали) при створенні нашого звіту. Автор звіту звинуватив нас тоді у надмірних хвастощах, ми – жартома – відповіли закликом бути менш чутливим. Як видається, хоч відповіді тоді не було, але він затаїв тоді велику «образу». Ці вихваляння також відіграли певну роль в отриманні суспільної підтримки для здійснюваної Фундацією діяльності та – у ширшому розумінні – української справи (мірилом чого є хоча б так звана взаємодія, або, наприклад, оприлюднення опублікованого контенту). Марцін Рей не бере цього аспекту до уваги.

Ми з прикрістю сприймаємо теперішню ситуацію, у якій публічно порушені подібні претензії. Ми вважаємо, що замість цього ми повинні ділитися досвідом i побажати одне одному успіху. Йдеться не про заслуги (хоча ми почуваємося як викликані до дошки – ще раз – представити нашу діяльність) чи результати. Принаймні нам.

Аби ще більш повною мірою підтвердити/унаочнити вищенаведені факти i презентувати їхні невидимі аспекти, ми додатково надаємо прінтскріни нотаток, статей та записів частини дискусії, які відбувалися в той час між членами команди Фундації, які брали участь у кампанії.

5.28. ЗАСНУВАННЯ ФУНДАЦІЇ ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ АБСОЛЮТНО ПРОЗОРІ

Цитата (Марцін Рей):Також викликають сумніви загадковості й неточності у способі, в який керівництво Фундації «Відкритий Діалог» представляє історію своєї діяльності та джерел свого фінансування.

Коментар: Ми не знаємо, на що посилається автор. Фундація «Відкритий Діалог» веде дуже широку (яка виходить поза статутні обов’язки) звітність i комунікацію, зокрема в ЗМІ та соціальних мережах. Історія заснування Фундації (дійсно яскрава) була представлена багато разів – ми не розуміємо звинувачення. Якщо щось викликало у автора підозри – він міг нас запитати. Він цього не зробив.

5.29. ЛЮДМИЛА КОЗЛОВСЬКА БУЛА ЧЛЕНОМ ЛЮСТРАЦІЇНОЇ РАДИ

Цитата (Марцін Рей):Людмила Козловська публічно заявляла, також писала у своєму звіті для Громадського люстраційного (антикорупційного) комітету України, що нібито у часи Помаранчевої революції в 2014 році вона була активісткою радикальної опозиційної організації «Чорна пора» в Севастополі. Члени цієї організації не пригадують її.

Коментар: Людмила Козловська була членом Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. Автор сплутав її з українською громадською організацією «Громадський люстраційний комітет» (з котрим, зрештою, Фундація «Відкритий Діалог» співпрацювала під час роботи над проектами і лобіюванн люстраційного закону, а також у подальшій навчальній діяльності в Україні та інформаційній – в ЄС).

Людмила Козловська в 2004 році (не у 2014) була активісткою організації «Чорна пора» в Севастополі. Організація діяла в той час, зокрема, в Севастополі, в умовах напівконспірації. З того часу пройшло 13 років. Також не відомо, до яких активістів звертався автор і наскільки вони правдиві. Виникає враження, ніби автор дуже легко повірив у сумнівні і недостатньо обґрунтовані тези; при цьому абстрагуючись від, вочевидь, чужих йому, але важливих для описуваних подій реалій.

5.30. ЛЮДМИЛА КОЗЛОВСЬКА ЗАСНУВАЛА УКРАЇНСЬКУ БІБЛІОТЕКУ В СЕВАСТОПОЛІ

Цитата (Марцін Рей): Схожим чином Людмила Козловська повідомляла, що вона була засновницею першої української бібліотеки в Криму як 13-річна учениця Гімназії № 1 в Севастополі. Не існує і сліду цієї бібліотеки. Насправді перша українська бібліотека була заснована у 1998 році стараннями української діаспори.

Коментар: Слова Людмили Козловської правдиві. Невідомо, на що спирається вищезгадане остаточне твердження автора. Насправді йшлося про першу українську (відповідно до теперішніх знань відповідальної особи) бібліотеку в Севастополі, не в Криму. Зараз її неможливо знайти через те, що претензії до зайнятого групою активістів приміщення постфактум заявив російський Чорноморський флот, а колекція книг була спалена. Оскільки ми описуємо події 1998 року, вони не мають слідів в інтернеті. Важко, зрештою, трактувати такого роду учнівську ініціативу як енциклопедичний факт.

Наостанок (звіт М. Рея на цьому не наголошує) можна пригадати, що так само важко віднайти сліди (а також сфальсифікувати) участі Людмили в кампанії проти присутності російського флоту в Севастополі, яка проводилася у 2005-2008 роках.

5.31. ФУНДАЦІЯ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ» ПЕРЕБУВАЄ У ЮРИДИЧНОМУ КОНФЛІКТІ  З TОМАШЕМ МАЦЕЙЧУКОМ

Цитата (Марцін Рей):Тоді не вдалося переконати Фундацію ані розкрити суми, ані подати на Томаша Мацейчука до суду.

Коментар: Неправда, справа проти Томаша Мацейчука триває – як описує стаття на порталі «Onet.pl». Фундація неодноразово коментувала свої стосунки з вищезгаданою особою, на приховуючи їх фіналу і негативної оцінки цього персонажа. Томаш Мацейчук атакував і продовжує нас атакувати.

Це звинувачення є вражаючим у світлі тривалих розмов автора звіту та представників Фундації «Відкритий Діалог» на початку 2015 року, з яких – якщо нас не підводить пам’ять – почалися наші відносини і співпраця.

Також варто наголосити, що Мацейчук був вже порівняно відомим проукраїнським активістом до грудня 2014 р., а отже до початку співпраці з Фундацією.

Історія наших стосунків з Томашем Мацейчуком представлена певним чином у документах (ми вперше оприлюднюємо їх на широкий загал).

5.32. ЗУСТРІЧІ З «ПРАВИМ СЕКТОРОМ» НЕ БУЛО; НАЦІОНАЛІСТИ НЕ Є НАШИМ ОРІЄНТИРОМ

Цитата (Марцін Рей):Деякі дії Фундації «Відкритий Діалог» мали наслідки, які абсолютно суперечать заявленим проукраїнським цілям її діяльності. Таким прикладом є передвиборча зустріч з представником українського «Правого сектора» Артемом Луцаком, організована у червні 2015 року в «Українському світі» для громадян України, що мешкають в Польщі.

Коментар: Неправда і неточність. Ця подія відбулася в травні 2014 р., а не в червні 2015 р.

Зустріч завершилася позитивно і у ній взяли участь багато учасників, а також представників основних засобів масової інформації. Було б непогано, якби автор звіту усвідомив, що характерне для нього самого сприйняття польської дійсностіi крізь призму вчинків екзотичних екстремістських угруповань (до яких ми зараховуємо польські націоналістичні середовища) не має поділятися іншими. Іншими словами: так звані націоналісти та їхні емоції не є для нас опорною точкою. Метою зустрічі було охопити численних громадян України, які живуть у Польщі; другою цільовою групою були польські активісти та журналісти, зацікавлені в українській проблематиці.

Це не була «зустріч з Луцаком» [англ. Artem Lutsak] – задум був ширший; запрошення отримали представники усіх виборчих комітетів, і його прийняли представники двох з них (теперішнього президента Петра Порошенка і Дмитра Яроша [англ. Dmytro Yarosh], і – за допомогою телемосту – відбулася розмова з відомою «лікаркою Майдану» Ольгою Богомолець [англ. Olha Bohomolets]).

Як ми наголошували у інших заявах: (…) У зустрічі взяли участь представник теперішнього президента України Петро Порошенко та чинний депутат Верховної Ради України Оксана Юринець.

Несправедливим є приписування Фундації діяльності з намірами влаштувати провокації. Зазначена подія була організована (для виборців – громадян України) з ініціативи та на прохання Дільничної виборчої комісії при Посольстві України в РП і була продовженням попередніх інформаційних зустрічей щодо виборчих процедур за участю голови консульського відділу посольства. Фундація відіграла лише роль господаря заходу як розпорядник приміщення центру «Український світ».

Крім того – як повідомила сама «Газета Виборча» («Правий сектор» у Варшаві: «Кордони після II Світової війни залишаються непорушними». А націоналісти протестують») – на зустрічі представники «Правого сектора» підтвердили непорушність кордонів та великого бажання добросусідської співпраці з Польщею, спростувавши тим самим звинувачення щодо антипольського характеру українського націоналізму. Зустріч викликала величезне зацікавлення з боку громадян України, які мешкають у Варшаві, і в ньому також взяли участь активісти польських неурядових організацій, що займаються Україною, та депутати Сейму Республіки Польща.

Звісно, самого Марціна Рея на зустрічі не було.

Цитата (Марцін Рей): Згодом виявилося, що Артем Луцак перебуває в тісному контакті з головним антиукраїнським агітатором у Перемишлі Мирославом Майковським.

Коментар: Тут варто зауважити, що факт знайомства пана Луцака та пана Майковського не був нам відомим у травні 2014 року, коли була організована зустріч. «Російська V колона» повідомила про їхнє знайомство у липні 2016 року. Того ж дня, коли Марцін Рей написав про знайомство Артема Луцака та Мирослава Майковського, представники Фундації «Відкритий Діалог» детально розповіли про візит Луцака до «Українського світу» у коментарі під відповідним постом. Однак ми не дочекалися відповіді, а пізніший звіт М. Рея, здається, ігнорує цю інформацію; Марцін Рей мав про це знати

5.33. ВОЛОДИМИР ХАНАС – НЕНАДІЙНЕ ДЖЕРЕЛО

Цитата: Володимир Ханас порушив питання тиску осіб, пов’язаних з Фундацією, на виборчу комісію при Посольстві України у Варшаві, попередивши про Фундацію та порадивши перевірити її фінансування, а також розповісти про одного з її благодійників Максима Тенешева, який належить до кримської окупаційної влади.

Коментар: Фундація має причини, щоб вважати Володимира Ханаса [англ. Volodymyr Khanas] шахраєм і розтратником. Це ще одна особа, якій довіряє автор звіту, незважаючи на гострий юридичний конфлікт з Фундацією «Відкритий Діалог», в якому він опинився через розкрадання гуманітарної допомоги (що об’єднує його з Томашем Мацейчуком) i наведення на нас наклепів. Про нього згадується у статті порталу «Onet».

Відсилки до біографії Максима Тенешева [англ. Maxim Teneshev] досі залишаються для нас незрозумілими, а зауваження щодо окремих благодійників висвітлені у наших звітах, так само, як і в інших частинах нашого дослідження.

5.34. ДОХОДИ ФУНДАЦІЇ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ»: ЯК МАРЦІН РЕЙ ЗАГУБИВ 0,5 МЛН ЗЛОТИХ

Цитата (Марцін Рей): Від моменту створення до 2011 року, і в той час, коли вона ще була зареєстрована в Любліні, Фундація «Відкритий Діалог» не мала практично жодних доходів. Більш серйозні гроші з’являються на рахунках лише в 2011 році, і особливо у 2012 році, коли Фундація переїхала до Варшави.

Загалом у період від створення і до кінця 2016 року Фундація «Відкритий Діалог» зібрала близько 6,6 мільйонів злотих. Найбільші доходи Фундація отримала у 2013-2015 роках. Доходи у 2016 році залишились високими.

Коментар: Автор звіту забуває про доходи від економічної діяльності, які ми винесли окремо:

З огляду на факт, що Фундація «Відкритий Діалог» як фундація є неприбутковою організацією, це також доходи, отримані в рамках економічної діяльності, які не використовуються для отримання прибутку, вони залишаються всередині – йдуть на її діяльність. Отже, їх слід розглядати як фактично рівнозначними – як і доходи від статутної діяльності – з доходами Фундації. Однак, автор звіту не звертає на це уваги i просто пропускає ці факти. До того ж – він знову робить грубу помилку – у звіті вказано, що надійшло 240 000 злотих доходу зі статутної діяльності у 2012 р. Це випливає з поданої автором суми, вказаної у таблиці, у розмірі 335,601.00 злотих замість фактичної вартості статутних доходів 576,125.61 злотих (у 2012 р. економічна діяльність не здійснювалася).

Це означає, що насправді загальні доходи Фундації «Відкритий Діалог» були вищими і значно більш диверсифіковані, ніж вказує автор звіту.

Доходи від економічної діяльності були пов’язані, зокрема, з організацією проукраїнських заходів і концертів у співпраці з Варшавським районним самоврядуванням, органами самоврядування у інших містах i культурними центрами по усій Польщі. Ці установи покривали витрати на їх організацію, а часто – на підтримку проукраїнських заходів – вони платили свого роду гонорар Фундації «Відкритий Діалог» (частину з них ми класифікуємо як так звані доходи від статутної діяльності).

З часом ці прибутки почали надходити головним чином з програми Open Europe (OEG), в рамках якої (у співпраці з Silk Road Biuro Analiz i Informacji Sp. z o.o.) були реалізовані навчальні, консультаційні та консалтингові послуги для підтримки присутності українських підприємців на польському ринку, польських – на українському та іноземців у процедурах, пов’язаних з легалізацією перебування i роботи на території ЄС.

Заради прозорості, для цілісності образу варто було б включити й прибутки української філії Фундації, що діє як Громадська спілка «Відкритий Діалог». Фінансові звіти цього суб’єкту не були раніше опубліковані з огляду на його дотаційний характер, а додаткове пояснення й обговорення даних не було необхідним у зв’язку зі значно меншими масштабами фінансової діяльності у порівнянні з польською Фундацією «Відкритий Діалог». Ми можемо вказати, що до найбільших дарувальників цього суб’єкту, окрім Фундації «Відкритий Діалог», належали: US AID Fair Justice Project (люстраційна програма), Kiev Dialogue (навчальні візити української молоді до ЄС) i The Farm 51 Group SA (Chernobyl VR Project та гуманітарна допомога); нас також підтримало Посольство Королівства Швеції (створення порадника-брошури з інформацією про права військових – учасників ATO).

5.35. ЗБІР КОШТІВ НА КОНЦЕРТІ НЕ БУВ ПОВ’ЯЗАНИЙ З ПУБЛІКАЦІЄЮ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Цитата (Марцін Рей):Фундація «Відкритий Діалог» опублікувала свій фінансовий звіт на сайті після суперечок щодо фінансових неточностей у зв’язку зі збором коштів до боксів для пожертв, організованого під час концерту співачки Катерини Бужинської у центрі «Український світ» в червні 2015 року.

Коментар: Неправда. Фундація опублікувала свій перший фінансовий звіт в лютому 2014 р. (тоді також запустився новий сайт Фундації), а, отже, задовго до описаного концерту (ми перевірили це в адміністративній системі сайту Фундації «Відкритий Діалог»).
Напевно, автор плутає загальні фінансові звіти Фундації (які не мали і не мають відношення до вищезгаданої події з огляду на свій характер) зі звітами щодо публічних зборів коштів та наданої гуманітарної допомоги (опубліковані після завершення акцій). Варто пригадати, що відповідно до статутного календаря, Фундація «Відкритий Діалог» складає свої фінансові звіти в червні поточного року за минулий рік i потім публікує їх на сайті – зазвичай наприкінці червня/в липні кожного року.

Концерт вищезгаданої співачки (організований активістами партнерської організації «Євромайдан Варшава») спричинив широкий резонанс лише на українських порталах (чи у їхніх розділах) типу таблоїдів. Відповідно до версії керівництва Фундації «Відкритий Діалог» (що підтверджується записами з камер відеоспостереження) скандал не стосувався фінансових неточностей, тільки побиття волонтера «Євромайдану Варшава» агресивним чоловіком співачки. Тоді було вжито юридичних кроків, але потерпілий прийняв рішення не продовжувати конфлікт (справа вийшла б за межі приватної).

Усі громадські збори коштів були розраховані, а звіти щодо їх проведення були опубліковані на порталі публічних зборів коштів Міністерства внутрішніх справ і адміністрації і додатково на сайті Фундації.

5.36. ПІДПИСАННЯ ЗВІТІВ ВІДБУЛОСЯ ЗА ПОРАДОЮ ЮРИСТІВ

Цитата (Марцін Рей): Однак попередній звіт за 2009 рік підписав аж у 2015 році тогочасний член правління Фундації Томаш Чувара, який долучився до Фундації у 2014 році. віт Фундації за 2009 рік був складений 27 липня 2015 року, тобто після непорозумінь у справі збору коштів під час концерту Катерини Бужинської, у ньому вказані нулі i наведені дані тільки від моменту створення Фундації (9 грудня) до 31 грудня 2009 року.

Коментар: Зауваження позбавлене сенсу – це черговий випадок приписування автором Фундації «Відкритий Діалог» обману «через силу». Обставини складання звітів ми пояснюємо у статті для порталу «Onet» від 19.08.2017.

Складання звіту за 2009 р. не було пов’язане з вищезгаданим концертом, який для Фундації ніколи не був значущою подією. Який, зрештою, логічний зв’язок може бути зі звітом «з нулями» за 2009 р. зі збором коштів на концерті, проведеним у першій половині 2015 року?

У 2015 році Фундація «Відкритий Діалог» організувала (самостійно та у співпраці з партнерами) 208 концертів (включно з «шопенівськими» концертами, що проходили в період з травня по грудень 2015 року).

5.37. ЗВ’ЯЗКИ ЯЦЕКА СВЄЦИ З ГЕНЕРАЛОМ ДУКАЧЕВСЬКИМ НЕ МАЛИ ЗНАЧЕННЯ

Цитата (Марцін Рей): Можна припустити, що запрошення мецената Яцека Свєци до Ради Фундації було виявом досконалої проникливості керівництва Фундації «Відкритий Діалог» у тому, кого потрібно залучити до свого оточення, щоб правильно себе позиціонувати.

(…) Дійсно, партнером колишнього командира Військової інформаційної служби генерала Марка Дукачевського у компанії «Int Corps» є меценатЯцек Свєца, котрий на замовлення Фундації займався захистом казахстанського опозиціонера Муратбека Кетебаєва і до липня 2017 року був членом Ради Фундації.

Коментар: Фальшивий слід, який може бути ознакою схильності автора до поширення теорії змови. Запрошення радника з юридичних питань Яцека Свєци до Ради Фундації було наслідком співпраці у контексті юридичного обслуговування Фундації «Відкритий Діалог», яке ще у 2012 році розпочала його юридична компанія. Наше знайомство сягає часів активності вищевказаних осіб і деяких членів керівних органів та команди Фундації «Відкритий Діалог» в організації Студентський форум «Бізнес Цент Клуб».

Зв’язки Яцека Свєци з генералом Марком Дукачевським не мали тоді жодного значення (оскільки вони вже були фактом; наскільки ми пам’ятаємо, нам навіть не було відомо про це в той період часу). Якщо цей сюжет настільки інтригує автора звіту, то звертаємо його увагу також на спільну участь генерала Дукачевського й Бартоша Крамека у програмі TVN24 BiŚ.

5.38. ЛЮДМИЛА КОЗЛОВСЬКА БУЛА ЗАПРОШЕНА НА ЗУСТРІЧ З СОРОСОМ

Цитата (Марцін Рей): Варто зауважити, що Людмила Козловська як наполеглива лобістка подбала про прихильність Джорджа Сороса i зробила знімок, щоб підкреслити свою позицію у суспільстві в очах інших партнерів.

Коментар: Чергові помилкові домисли. Людмила була запрошена на ювілейний прийом Міжнародного фонду «Відродження» в Києві (на якому і відбулася відома зустріч з Джорджем Соросом) його президентом Євгеном Бистрицьким (англ. Yevhen Bystrytskyi). Раніше Фундація співпрацювала з Міжнародним фондом «Відродження», про що ми повідомляємо у нашому звіті від 31.07.2017.

Автору та прихильнику теорії змови ми хотіли б порадити також ознайомитися з інформацією про зустріч представниць Фундації «Відкритий Діалог» з Ігорем Коломойським [англ. Ihor Kolomoyskyi].

5.39. МУХТАР АБЛЯЗОВ Є ЖЕРТВОЮ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ БТА БАНКУ

Цитата (Марцін Рей):У 2008 році стало відомо про незаконне виведення з банку суми у розмірі 5 мільярдів доларів, у якому казахстанська влада звинуватила Мухтара Аблязова. Вони були призначені – спрощено – на виділення кредитів фірмі Сирима Шалабаєва, батька дружини Мухтара Аблязова, Алми Шалабаєвої, який їх не погасив, приховавши доходи у офшорах.

Коментар: Сирим Шалабаєв [англ. Syrym Shalabayev] (який має статус політичного біженця в Литві) не батько, а старший брат Алми Шалабаєвої [англ. Alma Shalabayeva]. Автор вкотре вдається до грубої помилки, а також, здається, у цьому місці досить некритично приймає офіційну версію націоналізованого казахстанською владою БТА Банку та представників влади цієї країни (хоча в той же час у іншій частині звіту припускає, що справа могла бути сфабрикованою). Заради справедливості варто вказати, що це тільки одна з кількох «офіційних версій», у кожній з яких суми, які ймовірно Аблязов міг виводити з БТА Банку, суттєво відрізняються: від 4,5, 5, 7,5 і аж до 10 млрд дол. США.

Проте, у зв’язку з нашим доступом до документів справи та тісним спілкуванням з особами, близько з ним пов’язаними, а також через масштабний витік матеріалів, пов’язаних зі справою ми переконалися, що це не що інше, як спроба усунення небезпечного політичного конкурента президентом Назарбаєвим. Ці документи свідчать не лише про політичний мотив його переслідування, але і про спроби i певні успіхи у здійсненні незаконного впливу на правозахисні та судові органи в країнах ЄС (Велика Британія, Франція, Іспанія) у зв’язку з переслідуванням не тільки Аблязова, але й інших осіб, в різний спосіб з ним пов’язаних.

Проте фундаментальне значення має центральне, майже історичне, значення постаті Аблязова для розвитку демократії та громадянського суспільства в Казахстані (пов’язане з багаторічним опором та переслідуванням з боку режиму Назарбаєва); найважливішою віхою цієї історії було створення руху/партії «Демократичний вибір Казахстану» у 2001 р.).

Тут варто підкреслити, що ще у 2008 році БТА банк (у той час найбільший приватний банк у країнах СНД) мав високий рейтинг і не мав фінансових проблем. Проблеми почалися з раптової і примусової націоналізації, яка насправді була свого роду ворожим захопленням. Теорія про навмисне доведення Аблязовим банку до банкрутства з’явилася потім як причина для цієї операції та інструмент, який служив би владі для подальших переслідувань за кордоном.

Про що не згадує автор звіту – виступи проти Аблязова з боку БТА Банку у Великій Британії мали безпрецедентний характер і викликали різноманітні сумніви. Одним із суддів, який приймав ключове рішення у справі, був… Вільям Блер, брат колишнього прем’єра Великої Британії i особливого радника президента Нурсултана Назарбаєва Тоні Блера.

Так цю справу описує Міхал Потоцький у статті «Dziennika Gazety Prawnej»:

Влада з Астани почала переслідувати його у еміграції; його фінансові операції досліджували слідчі органи Великої Британії, яка надала йому притулок. Коли Аблязов відмовився розкривати свої закордонні активи Лондонському суду, йому присудили 22 місяці арешту за образу суду. І він втік за кордон.

Покарання виніс суддя Вільям Блер. Збіг прізвищ не випадковий. Так склалося, що його брат, колишній прем’єр Великої Британії Тоні Блер, належить до найбільш відомих західних радників Назарбаєва. До інших осіб, пов’язаних з міжнародною незалежною консультативною групою, належить, зокрема, колишній прем’єр-міністр Італії Романдо Проді, колишній президент Польщі Олександр Квасьнєвський i колишній канцлер Австрії Альфред Гузенбауер. Останній був засуджений над Дунаєм за підозрою у шпигунстві на користь Казахстану.

Цікавою публікацією, що описує діяльність проти Аблязова, проведену на замовлення Казахстану, є нещодавня стаття (звіт) «Financial Times». Вона висвітлює багато неточностей і сумнівних юридичних методів, використаних проти нього, його родини та осіб, пов’язаних з ним після виїзду з Казахстану.

Ми хотіли б додатково зазначити, що справа Аблязова i приписаних йому вчинків є дуже заплутаною. Займаючись нею, ми концентрувалися на політичному та гуманітарному аспектах справи – ми не намагаємося (на відміну від автора звіту) детально пояснити схеми фінансових операцій, приписуваних йому Казахстаном. Ми не є спеціалістами у сфері фінансової інженерії. Тим паче, що Казахстан динамічно змінює свою позицію щодо цього питання. Натомість ми точно знаємо, що авторитарна влада Казахстану повністю контролює БТА Банк i ці заяви не варті довіри. Як нам відомо, націоналізація банку була проведена всупереч тогочасних казахстанських законів і по суті була незаконним замахом на право власності його акціонерів. У цьому контексті операції, спрямовані на забезпечення своїх активів за кордоном, можуть вважатися цілком виправданим захистом.

Перед початком конфлікту між Назарбаєвим та Аблязовим органи державної влади не згадували про будь-які зловживання з боку банку, який у 2006-2009 роках займав перші місця у рейтингах найкращих банків Центральної Азії. Становище банку жодним чином не потребувало його націоналізації.

Між іншим, дуже сумнівно при описі справи Аблязова спиратися на інформацію з офіційного сайту БТА Банку, яку M. Рей використовує у своєму звіті як одне з джерел.

По-друге, наскільки нам відомо – ймовірне розкрадання багатомільярдних сум Аблязовим не спричинило… жодної шкоди. Немає осіб чи організацій (окрім самого БТА Банку, а отже – уряду Казахстану), які висували б Аблязову претензії. Серед «постраждалих» не було ані клієнтів банку, ані інших його акціонерів. Існує теорія, що відібрання банку державою було тільки інструментом боротьби з Аблязовим.

Ми вважаємо, що варто звернути на це увагу.

Характерним видається нам також ігнорування М. Реєм контексту виходу Аблязова на волю 09.12.2016: це сталося внаслідок безпрецедентного рішення (раніше подібне рішення, яке остаточно скасувало постанову про екстрадицію, було прийняте лише один раз) Державної ради Франції (Conseil d’Etat), яка однозначно підтвердила політичну мотивацію його справи та співпрацю Казахстану з Росією й Україною, яка за нею стоїть. Як ми вже вказували, ми неодноразово порушували це питання у наших звітах. Про саме рішення та його негативні наслідки ми детально писали 20.12.2016.

Якщо, як визнає Державна рада Франції, екстрадиційні запити Росії і України були політичними і виданими на прохання Казахстану, то це зовсім у іншому світлі представляє правдивість обвинувачень у ймовірних фінансових махінаціях, висунутих проти нього в цих країнах.

Дослідивши розголос у ЗМІ і пропаганду казахстанської влади або беручи до уваги вищевказані обставини – чи автор звіту підтримував би свою негативну (наскільки ми розуміємо) оцінку особи Мухтара Аблязова i його бізнес-кар’єри та участь Фундації «Відкритий Діалог» у його захисті?

5.40. НАДІЯ САВЧЕНКО В США НЕ ВІДМОВЛЯЛАСЯ ВІД КРИМУ НА КОРИСТЬ РОСІЇ

Цитата (Марцін Рей): Під час того візиту Надія Савченко повторила свої тези, які виглядають дуже суперечливими, нібито Україна повинна відмовитися від Криму, щоб мати шанси на повернення Донбасу.

Коментар: Неправда. Надія Савченко не повторювала цих тез ні протягом візиту, ні під час інших публічних заходів за участі Фундації «Відкритий Діалог». Цього не може підтвердити і учасниця зустрічей у США як член делегації та перекладачка Савченко Людмила Козловська. Важко приписати нам схвалення такої поведінки з боку Савченко, зважаючи на дуже послідовну позицію Фундації «Відкритий Діалог» у питанні територіальної цілісності України, як і кримського походження Людмили Козловської. Зрештою, це питання порушувалося в інтерв’ю для видання «Newsweek Polska».

Автор не наводить жодного джерела для підтвердження своїх слів.

5.41. НА КОНФЕРЕНЦІЇ В ПОРТО МИ ВИСТУПАЛИ ПРОТИ ПУТІНА

Цитата (Марцін Рей): Єнджей Череп. Аналітик у Фундації «Відкритий Діалог». Його текст «Російсько-ізраїльські відносини та війни в Сирії та Україні», створений для фундації Олександра Квасьнєвського «Amicus Europae», був опублікований у книзі «Форматування України», виданої Європейським центром геополітичного аналізу Матеуша Піскорського. Від імені Фундації «Відкритий Діалог» брав участь у заході на тему прав людини «Jornadas de Reflexão Direitos Humanos na Europa e na Lusofonia» в Порто у Португалії, у якому також брав участь проросійський або принаймні «кремленаївний» депутат Європейського парламенту Франсіско Ассіс.

Коментар: Дуже вдалий приклад специфічного розуміння і маніпуляцій автора звіту. Нижче ми докладно пояснюємо обставини вищезгаданих подій та публікації.

Прізвище одного з членів команди Фундації «Відкритий Діалог» виплило після передруку його статті у книзі, виданій Європейським центром геополітичного аналізу у 2015 р., що у контексті всього звіту виглядає як зв’язки з цією фактично проросійською організацією. Насправді автор ніколи не давав згоди на передрук текстів свого авторства ЄЦГА, ба більше, з січня 2015 року активно домагався їх усунення зі сторінки Geopolityka.org, яка належить ЄЦГА.ЄЦГА протягом років посилається на невизначені «загальні згоди» багатьох видавців, серед яких Бюлетень «Opinie» Фундації «Amicus Europae», передруковував тексти інших видавців, не отримавши згоди автора, більш того: вони не реагують на протести авторів, які не хочуть бути з ним пов’язані, і які домагаються видалення їхніх імен з переліку авторів сервісу. Книга, про яку йде мова, з’явилася з текстом автора у 2015 р., незважаючи на попередню згоду керівництва ЄЦГА не перевидавати його нових текстів (хоча відмовилися видалити старі) i прийняття до відомості, що він не хоче поєднання свого прізвища з ЄЦГА навіть опосередковано.

Участь того самого працівника у конференції «Дні роздумів про права людини в Європі та португаломовних країнах» (в оригіналі Jornadas de Reflexão Direitos humanos na Europa e na Lusofonia) у Порто 23.02.2016, була представлена як підозріле з огляду на присутність «кремленаївного» євродепутата Франсіска Ассіса. Працівник Фундації був присутнім на конференцiї на запрошення Ізабель Сантос, теперішньої голови Комітету з питань демократії, прав людини i гуманітарних питань Парламентської асамблеї ОБСЄ, наполегливих і принципових правозахисників на пострадянському просторі; депутат Ассіс був запрошений як один із найбільш відомих португальців у міжнародних структурах діяльність яких присвячена захисту прав людини, член підкомітету Європейського парламенту з питань прав людини.

Представник Фундації «Відкритий Діалог» під час своєї промови представив звіт «28 заручників Кремля» та пояснив деструктивну роль Росії у підриві ідеї прав людини в Європі шляхом просування фальшивих багатозначних ідей – що було атакою на «кремленаївних» осіб на Заході. Уся конференція була сконцентрована на латиноамериканських та африканських країнах та історичному вимірі прав людини. Жоден виступ не мав і сліду симпатії до політики Росії (у жодному з них навіть не згадувалося про Росію). У випадку з виступом представника Фундації було навіть навпаки.

5.42. «ЄВРОМАЙДАН ВАРШАВА» – ДУЖЕ ПОВАЖНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Цитата (Марцін Рей): Діяльність «Євромайдану Варшава» викликала сильні підозри на тлі фінансових неточностей у зв’язку зі збором коштів до боксів для пожертвувань, організованого під час концерту Катерини Бужинської в «Українському світі» в червні 2015 року. Фундація знаходиться за адресою ал. Єрусалимська 85/21 у Варшаві, за тією ж, що й Фундація «Компанія Кресова», видавець порталу «kresy.pl».

Коментар: Ми бажаємо автору (які усім читачам його звіту) такої енергійної та впізнаваної діяльності та успіхів, яких протягом 2014-2016 років досяг «Євромайдан Варшава». Завдяки зусиллям активістів та волонтерів «Євромайдану Варшава» вдалося знайти сотні тисяч злотих для гуманітарної допомоги Україні протягом 2014-2015 років та організувати сотні польсько-українських заходів у центрі «Український світ». Не намагаючись виглядати злими, зауважимо, що характеристика діяльності «Євромайдану Варшава» крізь призму цього інциденту (внаслідок якого постраждав волонтер цієї організації через напад неврівноваженого чоловіка) є дуже несправедливою.

За тією ж адресою можуть бути зареєстровані десятки організацій. Це збіг обставин. Автор, звернувшись до власних спогадів, публікацій в Інтернеті (і, можливо, записів інтернет-активності «Російської V колони», яку він особисто адмініструє), зможе легко відтворити факти численних конфліктів та нападів на Фундацію «Відкритий Діалог» та «Євромайдан Варшава» з боку Kresów.pl та пов’язаних з ними осіб.

Варто додати, що активісти «Євромайдану Варшава» без вагань підтримували акції на захист Марціна Рея восени 2015 р. та неодноразово поширювали дослідження «Російської V колони в Польщі» і з повагою ставилися до його попередньої діяльності. Зрештою, як і (неодноразово) Фундація «Відкритий Діалог».

 5.43. ОЛЕКСАНДР ОРЛОВ НЕ БУВ ЧЛЕНОМ ВІДДІЛУ ПРОЕКТІВ

Цитата (Марцін Рей): Від імені Фундації «Відкритий Діалог» цим проектом займалися Крістін Брандауер, Ігор Савченко, Єнджей Череп та Катерина Савченко, а також Євген Грушовець (захисник Олександра Орлова) і Сергій Кіщенко від імені Української ради адвокатів та сам Олександр Орлов.

Коментар: Олександр Орлов не був членом вищезгаданого відділу і не займався вищезгаданим проектом – натомість його трагічна справа дала поштовх до реалізації такого проекту i стала ключовим дослідженням випадку, який ілюструє проблему довгострокового арешту в Україні. Автор не точний.

5.44. ХТО Є ХТО У РОДИНІ ШАЛАБАЄВИХ

Цитата (Марцін Рей):Шалабаєв Салім. Брат Сирима Шалабаєва, батька Алми Шалабаєвої, дружини казахстанського олігарха Мухтара Аблязова, якого захищає Фундація «Відкритий Діалог». Салім Шалабаєв, як і сам Мухтар Аблязов, 19 грудня 2013 року (вже після затримання Аблязова у Франції) був засуджений судом в Лондоні за приховування доходів.

Коментар: Неправда. Як було вказано раніше, Сирим – не батько, а брат Алми Шалабаєвої. Це означає, що Сирим, Салім [рос. Салим Шалабаев, англ. Salim Shalabayev] i Алма є братом і сестрою. Салім Шалабаєв i Мухтар Аблязов були засуджені за «неповагу до суду» (це інститут, винятковий для британської судової системи; такого злочину не існує, наприклад, у Франції), що фактично було пов’язано з відмовою розкриття контрольованих ним активів, а це, зі свого боку, – з турботою про безпеку пов’язаних з ним третіх осіб, які перебувають у авторитарних країнах (зокрема, і в Казахстані).

Варто зауважити, що одним з ключових суддів у британському процесі Аблязова був Вільям Блер, старший брат колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера i спеціального, високооплачуваного радника президента Назарбаєва.

5.45. «ЛІВАЦЬКИЙ КОНЦЕРН» GOOGLE НЕ ФІНАНСУВАВ ФУНДАЦІЮ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ»

Цитата (Марцін Рей): Google Ireland Ltd. – центральний офіс Google в Європі. У 2015 i 2016 роках переказала 480 025 злотих Фундації «Відкритий Діалог». Частковим поясненням такої щедрості може бути особа Віктора Мірошнікова, племінника Петра Козловського та його колеги у компанії «Stateful», який мешкає в США i мав фірми в Маунтін-В’ю у Кремнієвій долині, там, де знаходиться головний офіс Google’у.

Коментар: Чергова неправда. Це абсолютно хибний шлях і досить оригінальна теорія змови, що певною мірою ілюструє хід думки М. Рея, який у цьому місці нагадує відомі стріли TVP. Автор звіту не дістався навіть до пояснень і спростувань, які були розміщені до створення його звіту і їх легко можна знайти в Інтернеті, зокрема і від самих представників фірми Google.

З огляду на розлогий коментар, який ми дали журналістові і який, як ми вважаємо, вичерпує це питання, ще раз процитуємо статтю:

Ласим інформаційним шматочком є фінансування Фундації ірландським відділом Google. Рей пише, що Google Ireland Ltd. «переказав 480 025 злотих Фундації «Відкритий Діалог», а «частковим поясненням такої щедрості може бути особа Віктора Мірошнікова, племінника Петра Козловського та його колеги у компанії «Stateful», який мешкає в США i мав фірми в Маунтін-В’ю у Кремнієвій долині, там, де знаходиться головний офіс Google».

Одного телефонного дзвінка до «Відкритого Діалогу» або детального вивчення основного джерела звіту, яким є інтернет, вистачило б, аби не припускатись тих самих помилок, які поширюють інші ЗМІ протягом кількох останніх днів. Насправді Google не перевів на рахунок «Відкритого Діалогу» ні копійки. У твіті від 30 липня Марта Послад з Google прояснила непорозуміння: «Це не грошова пожертва, а безкоштовні послуги. Ними можуть скористуватися будь-яка фундація чи спілка, зареєстрована у Державному судовому реєстрі. Їх – сотні у Польщі».

«Йшлося про послуги на цю суму в рамках програми «Ad Grants», відкритої для усіх неурядових організацій», – детально пояснює Крамек. «Ці послуги полягають у безкоштовному поширенні реклами «Ad Words» в пошуковій системі Google. Ця реклама слугувала нам для просування звітів Фундації стосовно переслідуваних політичних біженців, діяльності українських добровольчих батальйонів чи політичних в’язнів у Росії. Це коштувало 10 000 дол. США на місяць. У фінансових звітах це вказано як «надання послуг Інтернету».

Такого типу допомогою Google користуються організації з усього світу: від Інституту Джейн Гудолл до ЮНІСЕФ.

5.46. НАТАЛЯ ПАНЧЕНКО І НАДУМАНІ СУПЕРЕЧЛИВОСТІ (ВІЗИ ТА ЗБОРИ КОШТІВ)

Цитата (Марцін Рей): Від імені «Open Euro Group» займалася візовим сервісом, пропонуючи затверджені візи за 200 злотих. Була в центрі суперечки, пов’язаної з непрозорим збором коштів під час концерту Катерини Бужинської.

Коментар: Наталя Панченко не «оформляла візи» – це неможливо ані за 200 злотих, ані за іншу суму. Візи видаються відповідними консульськими установами, а діяльність «Open Euro Group» у цій сфері мала консультативний характер, пов'язаний у широкому розумінні з легалізацією перебування i праці та початком економічної діяльності для іноземців у Польщі. Це показано на схемі.

Підтримка зусиль щодо отримання візи була лише одним із елементів цього процесу.

5.47. ТАКИХ ПРАЦІВНИКІВ НЕ БУЛО

Цитата (Марцін Рей): З організацією «Silk Road» пов'язаний Олександр Калюжний.

Коментар: Ні. Ми не знаємо такої особи.

5.48. ПЕТРО КОЗЛОВСЬКИЙ НЕ СЛУЖИВ НА ФЛОТІ

Цитата (Марцін Рей): Петро Козловський є другом по військовій службі на флотіАндрія Гросса, керівника клубу бойових мистецтв Taeguk, у якого він особисто тренується в спортзалі, розташованому на території бізнес-центру «Маяк».

Коментар: Ні. Він ніколи не служив на флоті. Це неможливо за станом здоров’я. M. Рей на підтвердження своїх слів наводить у звіті фотографію, на якій… зображені інші особи – і немає Петра Козловського. Людмила Козловська пояснювала це питання 17.08.2017.

Немає логіки у твердженні, що Петро Козловський «особисто тренується» у Андрія Гросса. По-перше – ми говоримо про минулий час і як мінімум події кількарічної давності – Петро Козловський перебуває за межами Криму з 2014 року. По-друге – «особисто тренувалися» у Андрія Гросса мабуть, десятки і сотні учнів цієї школи бойових мистецтв. І – знову ж – важко звинуватити у цьому представників Фундації «Відкритий Діалог», які ніколи не зустрічалися з цим паном.

5.49. ЛЮДМИЛА КОЗЛОВСЬКА НЕ БУЛА НА МАЙДАНІ

Цитата (Марцін Рей):Бартош Крамек, Людмила Козловська та інші активісти Фундації були на «Майдані».

Коментар: Людмила Козловська не була на Майдані в часи революції. Вона боялася затримання, пов’язаного зі співпрацею українських слідчих органів і служби безпеки зі своїми колегами з Росії та Казахстану (у зв’язку зі здійснюваною Людмилою діяльністю у Фундації «Відкритий Діалог» щодо захисту політичних біженців з цих країн та лобіювання проти їх урядів на міжнародній арені, зокрема, у зв’язку зі справою реформи Інтерполу – з метою протидії його використання авторитарними країнами заради затримання політичних опонентів та інших невигідних для себе осіб; про це явище, яке, на жаль, включає в себе політичні та корупційні впливи на українську владу, ми писали у своєму звіті).

Про характер загроз розповідається у статті за посиланням. Згідно з наявною на той час інформацією, наприкінці правління Віктора Януковича існувала реальна загроза затримання Людмили Козловської, якби вона з’явилася на території України.

5.50. НЕТОЧНА БІОГРАФІЯ МАРЦІНА СВЄНЦИЦЬКОГО

Цитата (Марцін Рей): Свєнцицький Марцін. Політик «Платформи Обивательської», колишній член ЦК ПОРП. (…) а також відомі своєю проукраїнською позицією депутатка «Права і Справедливості» Малгожата Гошевська i колишній член ЦК ПОРП Марцін Свєнцицький з «Платформи Обивательської».

Коментар: Важливим є факт, що дуже відомий своєю підтримкою України і прав людини на Сході депутат Марцін Свєнцицький є для автора М. Рея передусім колишнім членом ЦК ПОРП. У певному сенсі упереджена вибірковість звіту фокусується і підкреслюється тут, як під лінзою: так, Марцін Свєнціцький був у 80-х роках членом ЦК ПОРП, але у 1989 р. виконував обов’язки міністра з питань економічної співпраці з закордоном при першому посткомуністичному уряді після II світової війни під керівництвом Тадеуша Мазовецького. У 1994-1999 роках він був мером Варшави. Також він є президентом «Товариства на захист демократії», яке призначає Нагороду Перикла, та головою правління «Форуму європейського руху». Упереджений і негативно налаштований автор не наводить цієї інформації навіть у біографії цієї особи, розміщеної у Додатку №4 «Опис осіб і суб’єктів звіту.

5.51. В «УКРАЇНСЬКОМУ СВІТІ» НЕ БУЛО КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Цитата (Марцін Рей):У центрі «Український світ» було організовано багато вистав i публічних зустрічей. Там також проводилися консультації для українців та інших іноземців з питань перебування і віз, що перегукується з комерційною діяльністю, яку здійснювала спілка «Silk Road» під назвоюOEG Open Europe Group.

Коментар: Не зовсім так. Якщо точніше: такого типу (і багато інших, наприклад, стосовно пошуку роботи, житла, шкіл для дітей та різних офіційних питань) консультації (і великою мірою вивчення мови) безкоштовно проводилися в «Українському світі» (найчастіше волонтерами та партнерами Фундації «Відкритий Діалог»). Натомість частково оплачувана діяльність OEG, що полягала в індивідуальному розв’язуванні більш складних і трудомістких справ, реалізовувалася принципово через працівників «Silk Road» поза межами «Українського світу». Ми не впевнені, чи згадана «комерційна» діяльність доречна навіть у такому випадку: компанія належала до значних благодійників Фундації, постійно підтримуючи її діяльність як матеріально, так і фінансово. З поступовим погіршенням загальної фінансової ситуації, ми знайшли нові способи залучення коштів для вищезгаданої діяльності, а також загальної діяльності Фундації «Відкритий Діалог». Програма OEG була її вираженням (як і, наприклад, «шопенівські» концерти).

В рамках співпраці Фундація і «Silk Road» організували також зустрічі з польськими та українськими підприємцями.

Цитата (Марцін Рей):Приміщення на розі вул. Новий Світ та вул. Свєтокжиської стало об’єктом нападів з боку польських антиукраїнських кіл, які особливо загострилися восени 2015 року. 10 вересня дійшло до спрацювання вибухового пристрою, підкладеного до туалету.

Через місяць група з кількох націоналістів на чолі з Даміаном Бєнком з організації «Вільна національна Польща» несподівано напала на приміщення.

 

На початку листопада 2015 року теперішній редактор порталу «kresy.pl» Марцін Скальський наклеїв на вікнах будівлі образливі плакати, які заперечували українську державність, за що його затримали і покарали.

18 січня 2016 року «Український світ»інкогніто відвідав небезпечний терорист зі Східної України, заступник командира батальйону «Русич» Ян Петровський під псевдонімом «Слов’ян», якого до Польщі запросив «Табір великої Польщі». В червні 2016 рокуБартош Крамек остаточно повідомив прo закриття центру, мотивуючи це відсутністю фінансування.

Коментар: Ми співпрацювали з автором звіту, щоб з’ясувати обставини вчинених нападів (який жваво цікавився цим, що зрозуміло з огляду на його зацікавлення викриттям проросійських середовищ) – дивно, що про це не згадується. Тому видається знаменним, що нас атакували антиукраїнські середовища.

Причини закриття центру вказані на сайті та у статтях. Окреме значення також мали питання власності – приміщення є предметом судового розгляду у зв’язку з вимогами спадкоємців його довоєнних власників. Очікувана тоді реприватизація не дозволила Фундації «Відкритий Діалог» будувати плани на майбутнє.

5.52. МИ БЕРЕМО УЧАСТЬ У ЕКСТРАДИЦІЙНИХ ДЕБАТАХ І НЕ РОБИМО З ЦЬОГО ТАЄМНИЦІ

Цитата (Марцін Рей):Стверджується, щоЛюдмила Козловська була присутня на деяких судових засіданнях, наприклад, 9 січня 2014 року. За словами казахстанського опозиціонера Аміржана Косанова, у 2012 роціЛюдмила Козловська лобіювала у справі партії «Алга» в німецькому Бундестазі.

Коментар: Людмила Козловська (як і багато інших активістів Фундації «Відкритий Діалог») була присутньою на деяких судових засіданнях, пов’язаних з екстрадиційним процесом Аблязова у Франції (як і у судових засіданнях низки інших осіб у різних країнах ЄС) – у цьому полягає спостереження за судовим процесом. Присутність спостерігачів (представників ЗМІ та захисників прав людини), на нашу думку, позитивно впливає нa позицію правоохоронних i судових органів – сприяє кращому розумінню важливості теми захисту прав людини та політичних переслідувань. Ніхто цього не приховує, тому незрозумілим є вживання автором звіту знеособленої фрази «стверджується».

Натомість Аміржан Косанов (англ. Amirzhan Kosanov) не є надійним джерелом, як і – навіть більшою мірою – не є ним Баллі Мажец i її сайт. Ми вже обговорювали це на початку нашого дослідження (пункт 5.1). Історія з публікацією видання «Wprost» від лютого 2014 р., яка спиралася на ті ж джерела, завершилася спростуванням на користь Фундації «Відкритий Діалог».

Формулювання з вищезгаданого сайту: – Партія «Алга!» (заборонена Назарбаєвим у 2011 р.), яку спонсорував Аблязов, ніколи не працювала пліч-о-пліч з рештою опозиції – розповідає Аміржан Косанов, один з провідних казахстанських опозиціонерів. Коли в 2012 році в Бундестазі мала відбутися зустріч з опозиційними активістами з різних груп, Людмила Козловська з Фундації «Відкритий Діалог» зателефонувала депутатам з проханням, щоб вони контактували тільки з «Алгою», бо інші активісти – це агенти Назарбаєва» – це неправда.

5.53. ПРОЕКТ З «THE FARM 51 GROUP» КООРДИНУВАЛА ІНША ОСОБА

Цитата (Марцін Рей): Фірма була виконавцем проекту Фундації «Відкритий Діалог» та її київського партнера Центра громадянських свобод, який полягав у зйомці місць для тортур, які залишилися після сепаратистів на Донбасі та представленні їх у технології «віртуальної реальності». Від Фундації цим займалася Наталя Стець, а від фірми – Костянтин Кулик.

Коментар: Неправда. Наталя Стець у 2015 р. займалася координацією гуманітарної допомоги для України, а згодом – адмініструванням інтернет-сайтів Фундації (ця інформація легко доступна). Вона не мала нічого спільного з цим проектом. Автор звіту, мабуть, плутає її з Наталею Панченко. Костянтин Кулик натомість був одним із учасників спільного з «The Farm 51» проекту. Координатором та відповідальним за його реалізацію був Войцех Паздур.

6. Сприйняття звіту

6.1. ПРОУРЯДОВІ ЗМІ

Як ми вже вказували на початку:

Звіт відбився помірно широким відлунням в інтернеті (головним чином серед знайомих автора i читачів «Російської V колони»), його також широко використовували «праві» ЗМІ, які підтримували теперішню владу у боротьбі проти Фундації. Однак, нам траплялися негативні/обережні реакції з боку осіб, установ і кіл, важливих для нас з огляду на діяльність у подібних сферах та можливості партнерської співпраці.

Ймовірно, його будуть використовувати особи і організації, вороже налаштовані проти Фундації, зокрема, служби і юридичні фірми, які працюють на державні органи Росії, Казахстану чи Молдови.

6.2. ONET.PL: «ЧЕРГОВИЙ УДАР ПО ФУНДАЦІЇ «ВІДКРИТИЙ ДІАЛОГ» І ЧЕРГОВА ГАНЬБА» [АНАЛІЗ]

Окрім примітивних і цілковито однобоких у своїх заявах проурядових засобів масової інформації, які повідомляли про звіт M. Рея (wPolityce.pl, TV Republika, Gazeta Polska, Niezależna.pl), звіт зазнав критичного аналізу з боку журналіста Onet.pl. У своїй статті Марцін Вирвал пише:

Викривач російських впливів у Польщі опублікував 150-сторінковий звіт про Фундацію «Відкритий Діалог». Він має викрити її темні сторони. Замість цього автор губиться у помилках, переінакшеннях та інсинуаціях (…).

  • Звіт спирається на сумнівні джерела з інтернету i соціальних мереж
  • Він вписується у лінію атак на неурядові організації, без жодних пояснень
  • Автор звіту відмовив у коментарі порталу «Onet»

Найновіший з них надійшов з неочікуваного боку. Його автором є Марцін Рей, відомий активіст, якого поважають у середовищі дослідників російських впливів у Польщі, та автор сторінки «Російська V колона в Польщі» в Facebook. Окрім його діяльності на користь України, Фундація підтримувала його проукраїнські та антиросійські погляди. Він опублікував в мережі 150-сторінковий звіт «Діяльність і зв’язки Фундації «Відкритий Діалог», у якому він звинувачує Фундацію у прихованих інтересах та зв’язках з російським капіталом.

«Праві» ЗМІ миттєво підхопили висловлені у звіті тези. «Захисники олігархів, спільники росіян» – пише niezalezna.pl і передруковує «Radio Poland» (Польське Радіо для закордону). «Фундацію «Відкритий Діалог» важко назвати прозорою» – повідомляє wPolityce. «Гроші олігархів і міжнародне лобіювання» – піднімає тривогу «Gazeta Polska Codziennie».

Жодне з цих видань не попросило представників «Відкритого Діалогу» ані про коментар щодо звіту, ані не забажало перевірити вказаної в ньому інформації на підставі доступних документів.

Ознайомитися з документами або отримати коментар Фундації не просив і сам автор звіту. Коли Крамек запитав у Facebook Рея, чому він не уточнив інформації у джерела, отримав відповідь: «Тому що не уточнив. Відповідь проста: ти брешеш настільки нахабно, що це не має сенсу».

6.3. «TYGODNIK POWSZECHNY»: ЩЕ ОДИН ФРОНТ МАРЦІНА РЕЯ    

M. Рей відмовився від розмови з Янушем Швертнером, журналістом, який підготував статтю для «Tygodnika Powszechnego». В публікації від 11.09.2017 наведені цитати Бартоша Крамека, як і кількох наших спільних – з автором звіту – знайомих і колег M. Рея, наприклад:

– Не хочу звинувачувати Рея у злих намірах, але, здається, він дуже перебільшив. Стиль атаки на «Відкритий Діалог» нагадує параною. Я спостерігаю за його останніми рухами і в мене виникає враження, що він трохи втрачає себе. Він бачить ворогів з усіх боків, і це знищує його самого. Хоча це жодним чином не перекреслює його попередніх заслуг – розповідає «Тижневику» один з його знайомих, який забажав залишитися анонімним.

 

– Я вважаю, що пильність просто підвела його у цьому питанні. Марцін – перекладач, пристрасна особа, але не журналіст. Для того, щоб вести таку сильну атаку, він мав би спиратися на перевірені документи. Тоді він, вочевидь, уникнув би звинувачень, які посипалися на нього протягом останніх тижнів. Але на його місці я б не здавався так швидко. Він все ще може зробити багато доброго.

– Для нас це було абсолютною несподіванкою – розповідає керівник «Відкритого Діалогу», Бартош Крамек. – Ми вважали, що не лише стоїмо з Реєм на одному боці барикад і разом боремося проти антиукраїнських середовищ, але що й підтримуємо цілком коректні відносини. На жаль, він сьогодні виступає проти нас разом з російським «Супутником», проросійськими депутатами групи «Кукіз’15» чи отцем Тадеушем Ісаковичем-Залеським. А за те, що раніше виступав проти них – шкодує. На його думку, звіт виглядає так, ніби він писався за заздалегідь визначеними тезами. – Метод викриття наших «сенсаційних зв’язків» нагадує відомі стріли TVP. Таке враження створює приписування нам зв’язків з ватажками російської мафії i уряду лише тому, що ми захищаємо людей, які виступали не з ними, але проти них – додає Бартош Крамек.

Про звіт ми хотіли запитати у самого Марціна Рея, але він не погодився на розмову.

У інтернет-дискусії на сторінці Януша Швертнера на порталі Facebook Марцін Рей описав Марціна Вирвала як «журналістську гієну», а самого Швертнера «медіа-службовцем порталу «Onetu». Бартоша Крамека у тій же статті названо «мерзотником».

З огляду на використані у статті скорочення, ми наводимо нижче повну версію питань Януша Швертнера та відповідей Бартоша Крамека, опубліковану 05.09.2017 (при нагоді презентуючи свої погляди та позицію Фундації щодо російських впливів у Польщі):

1. Януш Швертнер: Російські впливи у Польщі – чарівне формулювання, яке для посереднього Ковальського не означає нічого конкретного. Наскільки сильно і наскільки ефективно Кремль впливає на те, що відбувається у Польщі, як ви вважаєте?

Бартош Крамек: Я підозрюю, що всюдисущі теорії змови i певна агентоманія (жертвою яких ми стали протягом останніх тижнів) досить ефективно зводять цю тему до абсурду і висміюють проблему.

На жаль, проблема є реальною та серйозною.

Оскільки польське суспільство історично значною мірою просочене русофобією, російські служби мусять вдаватися до все більш витонченої, менш безпосередньої нарації. Ключовим фронтом є антагонізм поляків і українців на тлі історично зумовленого обурення та все більшої кількості емігрантів у нашій країні. Звісно, справжнім союзником у суперечках з міфічними українськими бандерівцями є Росія.

На щастя, це не є серйозною соціальною проблемою (хоча така агресія дуже помітна в інтернеті). Більшість людей зустрічається з українцями в школі, на роботі або у щоденному спілкуванні. Українські робітники користуються попитом i легко адаптуються до життя у Польщі. Однак варто зберігати обережність i дмухати на холоде, бо це ідеальний простір для провокації.

Певною мірою Росії йдуть на користь різноманітні крайні середовища, насамперед екстремістське праве крило (як «Фаланга», «Націоналістичний рух», «Національно-радикальний табір» менші групи). Вони гучні, шкідливі і небезпечні, але я б не переоцінював їхнього значення – більшу частину суспільства не цікавлять такі авантюри.

Тут постає питання адекватної реакції польських урядовців, які неодноразово підводили i неохоче реагували на різноманітні випадки ксенофобського характеру, що створює атмосферу вседозволеності, а з іншого боку – виправданої тривоги. Існує потреба в рішучих діях правоохоронних органів, починаючи від боротьби з хейтерством i погрозами розправи в інтернеті. Атаки на українців у Польщі (такі як, наприклад, руйнування місць пам’яті) шкодять нашим відносинам з Україною, які мають бути для нас пріоритетними – ця країна безпосереднім чином захищає нас. Саме тому це питання також має стати об’єктом зацікавлення для органів, відповідальних за державну безпеку.

Найбільше занепокоєння викликають дії польського уряду, який веде нас до конфронтації з усіма сусідами, найбільш важливими партнерами у Європі i самим ЄС. Самоізоляція Польщі, зі свого боку, призводить до послаблення позицій України та може означати, що ЄС, який бореться з власними проблемами, втратить інтерес до Східної Європи. Я не хотів би вбачати тут наслідки російських впливів, проте ефекти діяльності міністра Мацеревича дають привід замислитися, і, можливо, певною підказкою можуть бути російські зв’язки його оточення, описані Томашем П’єнтеком. Така політика найбільш вигідна Росії. У цьому контексті також випливає інструментальне використання Смоленської трагедії для підвищення градусу політичної суперечки в державі.

Недослідженою залишається ситуація російських впливів у Польщі проти центрів, які підтримують Україну. Виглядає, що тут працює улюблений метод російських спецслужб – породження ворожнечі i підтримка нездорових заздрощів i конкуренції у спільноті. Такі розбіжності та розкол є природними та існують на ґрунті взаємодії поколінь серед організацій та активістів (старших і молодших) чи між українською національною меншиною і новими іммігрантами. Однак, вони можуть бути використані для подальшого посилення конфліктів, дискредитації окремих організацій та окремих осіб і для підриву довіри суспільства до цього середовища загалом.

2. Які найважливіші цілі Кремля та російської пропаганди у Польщі у зв'язку з кризою в Україні, Майданом, чинною українською владою? Який образ сучасної України хочуть створити російські спецслужби?

Їхні цілі практично незмінні. Росія хоче створити для України образ занепалої і неспроможної до ефективних змін держави, яка для Заходу буде тільки тягарем (i, звісно, перешкодою у відносинах з Росією). Тому дуже важливими є ефективні реформи і боротьба з корупцією в Україні. Вони визначатимуть соціальні настрої та умови подальшої інтеграції з ЄС.

Для внутрішнього вжитку: Україна – це фашистська хунта, де переслідують росіян та російськомовних людей. Молодший брат, підступно відірваний від матері, чия реінтеграція в умовах «російського світу» – це умова його процвітання та миру.

Майдан же був кривавим державним переворотом, спровокованим ззовні, який приніс Україні багато нещасть. На жать, цю антимайданну нарацію поширює останнім часом і польський уряд. Антиєвропейські настрої та «історичні війни» з сусідами – те, що пов’язує польську і російську владу. Це шлях на Схід. Я вважаю, що ми не можемо не внести це питання до порядку денного.

3. Як ви оцінюєте метушню навколо  Фундації «Відкритий Діалог» i звинувачення у тому, що ви самі перебуваєте під впливом російських спецслужб? Такі докори надходять з боку Марціна Рея, який багато років вислідковував «російську V колону в Польщі». Для громадськості це досить незрозуміло – здавалося, що ви стоїте на одному боці барикад.

Ці звинувачення неочікувані й незрозумілі так само і для нас. Ми вважали, що не тільки стоїмо на одному боці барикад (разом борючись проти радикальних націоналістичних та антиукраїнських кіл, речником яких є портал Kresy.pl, як і номінально «ліва» партія «Зміна»), але що й підтримуємо хороші стосунки. Це неприємно, тим більше, що ця атака сталася як одна із багатьох протягом останніх тижнів, коли Фундація опинилася під прицілом проурядових засобів масової інформації та державного апарату. Автор доповіді не зв'язався з нами і не надіслав жодних зауважень нам особисто.

На жаль, Марцін Рей не відділяє нашої активності в Польщі від фактичної повноти цілей та історії нашої діяльності щодо українсько-російських питань. Однак, виглядає – що, зрештою, він сам визнає – що за цим стоять приховувані до сьогодні особисті образи і амбіції. Печальний парадокс полягає в тому, що Марцін Рей виступає проти нас разом з російським «Супутником», проросійськими депутатами групи Кукіз'15, отцем Тадеушем Ісаковичем-Залеським i особами, яких просуває Kresy.pl (як самоназвана лідерка «справжньої казахстанської опозиції» i кандидатка від Кукіз'15 до Сейму під час останніх виборів Баллі Мажец). А раніше сам вів з ними боротьбу.

Сам звіт навіть не намагається бути об’єктивним – виглядає, ніби він написаний за заздалегідь складеними тезами, нібито ми – небезпечні провокатори, пов’язані з Росією. Натомість у ньому повно фактографічних помилок, він неодноразово посилається на сумнівні та російські джерела, є дуже вибірковим, а метод викриття наших «сенсаційних зв’язків» нагадує відомі стріли TVP. Бо виникає враження, що нас з ватажками російської мафії та російського уряду пов’язує те, що ми захищали осіб, які виступали проти них.

Тільки невелика частина тих перебільшень i абсурдних тверджень висвітлені у статті Марціна Вирвала на порталі «Onet»:  http://wiadomosci.onet.pl/tylko-w-onecie/kolejne-uderzenie-w-fundacje-otwarty-dialog-i-kolejna-kompromitacja-analiza/e3cjgjm Зараз ми аналізуємо можливі юридичні кроки i весь час працюємо над великим спростуванням. На жаль, це займає дуже багато часу.

6.4. КОРИСТУВАЧІ ІНТЕРНЕТУ (FACEBOOK, TWITTER)

Однак найцікавішою є реакція дезорієнтованих користувачів інтернету – стосовно як звіту, так і інших, пов’язаних з ним, публікацій Марціна Рея.

Що з них випливає? Ми наводимо декілька характерних коментарів з дискусій у соціальних мережах (скорочено):

  • Де російська V колона?
  • Це значить, що поступово зміст починає відрізнятися від назви, і взагалі мене необходить конфлікт тих двох панів. Не для того я лайкав сторінку
  • У вас краще виходило писати про друзів зі Сходу
  • Особистий конфлікт Марціна Рея, відхід від холоднокровного і обґрунтованого фактами стилю «Російської V колони в Польщі»
  • Тепер будуть пости тільки про Фундацію?
  • Треба бути менш чутливим і більше думати
  • Я сприйняв звіт як напад на надзвичайно корисну фундацію.
  • Така взаємна гризота на користь передусім російській V колоні в Польщі
  • Російські агенти залучені до допомоги Україні?
  • Звідки тут ростуть руки й ноги?
  • Беруть на гачок за інші погляди?
  • Не розумію, якщо відомо про те, що він має такі, а не інші дивні джерела фінансування, то як можна так раптово попалитися рецептом 16-пунктового перевороту? Адже відомо, що після чогось такого кожен почне перевіряти хто це, що це i звідки та ОДФ...
  • Окей, а де тут Російська V Колона в Польщі? Це Крамек?
  • Але від цих звинувачень ви переходите на особисті образи, які з цими звинуваченнями ніяк не пов’язані. Писати про когось, тому що у ваших очах він виглядає зле? Що він є «цілковитим мерзотником» на підставі однієї заяви? Цей ваш допис дуже відрізняється від того, що ви робили до сьогодні – холодної, предметної і підкріпленої джерелами аргументації.
  • «Андрій Володимирович Бровченко, котрий, як вказано в звіті, напевно керує петербурзькою філією севастопольського заводу, який належить Петру Козловському» – а якщо не належить Петру Козловському (на Онеті так написали), то весь ваш текст – до сміттєвого кошика?
  • Ну гаразд, якщо з вами всі згодні у Польщі, aле, скажімо, будь-який російський промисловець або навіть бандит вирішує підтримати українців, тому що так він відчуває... То що нам до того?
  • Розділ про справу Орлова дуже низької якості. Публіцистика на рівні Мецика з «ГВ» («Газета Виборча» – прим. пер.). Можна було очікувати чогось більшого.
  • Не перешкоджала Пану «Російська V колона в Польщі» «співпраця» з Асоціацією «Республіканці» Пшемислава Віплера (співзасновника Асоціації «KoLiber» – пов’язаного з колишнім «СРП» (Союз реальної політики – прим. пер.) Яшуша Корвіна-Мікке), на чиєму зїзді з приводу заснування гостював, між іншим, Павел Кукіз?
  • У ситуації, коли «тарговіца» [уряд ПіС – прим. ред.] поляризує, говорить на цю тему дослівно мовою Луб’янки, переслідує НУО, вживає навіть смішну дугінську діалектику проти Сороса – це Пан пробачає, мало того – повертає кота хвостом i звинувачує суб‘єкт, який просуває усе, що є чужим для кремлівського фашизму (верховенство права, демократія, права людини) і російського впливу.
  • Мені здається, що ця справа стала для Пана (М. Рея – прим. пер.) занадто особистою, а це завжди спотворює судження. Звісно, прихильники теперішньої правлячої партії з радістю підхоплять Ваші висновки про Крамека як про «абсолютного мерзотника», але я вважаю, що це все ж занадто гучний висновок на підставі однієї заяви. Це не Крамек зробив зі Смоленська політичний маніфест.
  • Шкода, що дві поважні установи (пан Рей для мене є людиною-установою), які давали відсіч Москві, витрачають час на те, щоб одне одного віддзеркалювати. Ну, можливо, їм це потрібно.
  • У цьому контексті мене засмучує те, що відбувається протягом останнього часу навколо Марціна Рея. Уся ця справа з «Відкритим Діалогом» виглядає дуже дивно – ніби хтось хоче натравити їх один на одного.
  • У мене непереборне враження, що хтось дуже наполегливо вбиває клин між Паном (М. Реєм – прим. пер.) і Бартошем Крамеком. Якщо наслідком цього буде вигорання і завершення активності Паном, то переможець такого сценарію буде тільки один.

У цьому контексті ми також хотіли б рекомендувати до прочитання ширший коментар Вітольда Юраса, колишнього дипломата, оглядача та редактора Polsat News 2:

На моїх очах точиться війна у середовищі людей, які займаються Сходом. Деякі виступають з піднятими забралами, інші – натравлюють, самі при цьому не говорять публічно. Війна триває, а лінія фронту, на втіху вітчизняним «Russland-Versteher», розділила колишніх союзників.

7. Підсумки і висновки

Фундація «Відкритий Діалог» – це послідовна проукраїнська і антикремлівська організація. Наші погляди на ці питання не змінилися.

Діапазон нашої діяльності обумовлений наявними ресурсами, і найскладнішим у ньому є фандрейзинг; ми в даний час боремося в цій області з поглибленням кризової ситуації.

Переважна більшість осіб i середовищ, які ми коли-небудь захищали, не тільки загальновідома, але і продовжує діяти на захист спільних європейських цінностей: демократії, верховенства права, прав людини. Дехто робить це з огляду на свої переконання, для інших ця діяльність може бути формою вимушеного захисту; випадковим розвитком певних обставин. Однак це не змінює того факту, що незалежно від намірів ми граємо з ними в одні ворота – заради поширення прозахідних поглядів та демократизації пострадянського простору, лібералізації і зміни авторитарних режимів, розвитку громадянського суспільства, захисту осіб, переслідуваних з політичних мотивів. Стосується це також – і навіть дуже – Мухтара Аблязова і Наіля Малютіна.

Ми не приховуємо і не соромимося ні наших благодійників, ні тих осіб, на чий захист виступаємо. Можливі суперечності, часто пов’язані з наклепницькими кампаніями проти них, не є для нас першочерговим критерієм, який обумовлював би наше рішення про участь у захисті. Ми докладаємо значних зусиль, щоб представити нашу діяльність, її умови та наслідки, і ми сподіваємось, що докази ви знайдете у цьому дослідженні. Всупереч підозрам М. Рея (і на відміну від нього самого) – ми прозорі (хоча можна порушити питання щодо раціональних меж гласності або її впливу на питання безпеки).

Нас змушує замислитись той факт, що автор звіту цього не помічає: приймає специфічну, однобічну точку зору і, здається, ігнорує контекст описаних подій та ситуацій. Нас вражає легкість суджень, які він формулює всупереч ситуації минулих років, спираючись на сумнівну та неповну інформацію, відірвану від сучасних реалій. Таке ставлення (буквально – когнітивне упередження) до історичних наук називається пресенізмом.

Марцін Рей співпрацював з нами (іноді це означало багатогодинні дискусії по телефону і через інтернет), крім іншого, змагаючись з (взаємно) партією «Зміна», порталом Kresy.pl, Марціном Скальським, викриваючи фашистську «Фалангу» і менші групи так званих націоналістів (Національна вільна Польща, Patrio.pl), членів так званого батальйону «Русич», шукаючи зв’язок між замахами, інтерпретованими як проросійські провокації, ідентифікуючи винних у вторгненні та вибуху у центрі «Український світ», координуючи дії проти «Нічних вовків». Нас дивує, що сьогодні він відкидає ці контакти і діяльність.

Ми аналізуємо діяльність і наміри М. Рея, тому що для нас вони – у світлі вищезгаданих умов та ситуацій, описаних протягом усього дослідження – приголомшливі. Як і їх глибина – зважаючи на факт, яких зусиль вартувало створення звіту, який зрештою став найбільшою аналітичною працею «Російської V колони в Польщі».

Окремим питанням є хибність практично усіх висловлених тверджень. Наша відповідь неповна; ми не згадуємо і про те, чого в звітів нема – наприклад, вибіркове включення до переліку осіб, «пов’язаних з Фундацією «Відкритий Діалог»: автор звіту, здається, умисно «забуває» деяких працівників; ймовірно, через їхні персональні зв’язки.

В період 14.08-18.09.2017 усі пости «Російської V колони в Польщі» були присвячені Фундації «Відкритий Діалог» та її представникам. 18.09.2017 Марцін Рей вирішив прокоментувати участь Бартоша Крамека у продемократичній маніфестації, назвавши його «аморальним провокатором». Допис не мав нічого спільного з будь-якою проросійською діяльністю або навіть східною тематикою. Багато користувачів інтернету (як ми вказували вище) сприйняли його як вираження зростаючої ескалації негативних емоцій та упереджень автора звіту щодо Фундації «Відкритий Діалог». Бартош Крамек швидко відповів на нього.

Паралельно, особливо після публікацій на порталі «Onet» i у виданні «Tygodnik Powszechny», Марцін Рей почав висловлювати сумніви щодо обґрунтованості подальшого існування «Російської V колони в Польщі» з огляду на атаки, відсутність порозуміння та безглуздість зусиль (чи, принаймні, незначну їх ефективність).

Ситуація, у якій ми опинилися – виходячи з історії нашого знайомства з автором звіту та останніми спостереженнями – навела нас на певні роздуми.

Марцін Рей – активіст-самоук, найбільш визначний у Польщі на полі бою з російською пропагандою та дезінформацією. Йому не відмовити у працьовитості і неможливо ставитися без співчуття до переслідувань, яких він зазнав з боку націоналістичних та проросійських кіл. Тоді ми сприймали його крізь призму цієї інформації, і вважали нашу співпрацю цінною. Він завжди міг розраховувати на нашу солідарність. З неабиякою прикрістю маємо сказати, що тут не працює принцип взаємності.

У той же час, схоже, ми маємо справу з людиною з параноїчними тенденціями, яка характеризується хворобливою недовірою та підозрілістю, що поширюється навіть на друзів, колег та партнерів, з якими він поділяє спільну мету та досвід. Як прокоментовано у статті «TP»: скрізь шукає ворогів. Можливо, це вираз особистого досвіду чи наслідок пережитої раніше образи. При цьому досить цікаво виглядає його лукавість (сам він називає це «хитрістю»), що дозволяє йому підтримувати дружні стосунки, приховуючи водночас свої справжні претензії, образи, тривоги і підозри.

На хвильку дамо слово самому М. Рею: Мої підозри щодо людей з «Відкритого Діалогу» почалися з інтуїції: Крамек не сподобався мені з першого погляду. Ми вважаємо, що ця відповідь промовляє сама за себе; нам згадався відомий вираз щодо Дональда Туска про «очі вовка», який сформулював Ярослав Качинський у 2008 році.

Ми вважаємо, що сам M. Рей частково припускає, що мета виправдовує засоби, а помста – це страва, яку треба подавати холодною. Він керується нав’язаною собі специфічною безцеремонністю і відсутністю совісті, які, зі свого боку, можуть походити з – як він часто висловлювався – переконання, що «це [безжалісна] війна». В сенсі – у цьому конфлікті він полонених не бере. Однак нам важко зрозуміти антагонізм серед власних друзів і знайомих, які його підтримують, і створення ворогів у власному таборі.

Схоже, що автор звіту керується зростаючим відчуттям неповноцінності і нереалізованих амбіцій. Він надмірно вразливий у питанні власного іміджу, що виявляється у надмірній чутливості, зокрема щодо діяльності, наслідки якої видає переважно за свої особисті заслуги. Це породжує плекання образ (які виникають з незначних приводів) i звичайні заздрощі (наприклад, щодо фінансових і організаційних можливостей інших; ймовірно, перебільшених у його власному сприйнятті i без усвідомлення значних втрат і складнощів, які їх супроводжують).  

На нашу думку, він постійно намагається викликати співчуття: це виражається у багаторазовому підкресленні (коли його про це не питають), що він сам працює заради ідеї, що ніколи не хотів заробити, що постає справжній конфлікт між ідейними діячами, і тими, хто працює за зарплату тощо. Постійне підкреслення фінансового аспекту наштовхує на певні роздуми (а саме: бо ви маєте гроші і ви зацікавлені, а я – шляхетний ідейник без жодних прибутків).

В риториці Марціна Рея нас вражає рівень заздрощів, запальності та негативних емоції, які він спрямовує на нашу адресу. Вони виражаються хоча б у (наведених раніше) образливих епітетах та приписуванні власноруч створеним опонентам злих намірів a priori та пошуку в них недоліків та особистих слабкостей. Таким чином практична площина i дискурс, який спирається на аргументи, плавно переходять у особисті образи, у яких друга сторона стає, наприклад, фальшивою мордою, аморальним провокатором, негідником і мерзотником. Ми не впевнені, чи це вираження свідомого переконання, чи цілеспрямована тактика, покликана позбавити опонентів елементарної поваги (особливо у цьому випадку, який, здається, має ознаки лицемірства; у кращому випадку – загального неуцтва). Здається, особиста культура має для нього другорядне значення.

 

Варто зауважити, що така легкість поширення емоційних суджень і схильність до публічних імпульсивних виступів може свідчити про періодичну втрату контролю, а це, своєю чергою, – про певний емоційний розлад. У цьому контексті випливає також «гамлетоподібна» постать автора звіту, який все частіше й частіше (безперестанку) повідомляє про свій драматичний намір закриття «Російської V колони» і зникнення з публічного простору. Аналіз нашого листування за попередні роки (що було викликане появою звіту) вказує, що його автор з такими намірами носився вже за два роки до цього – мотивуючи це тоді страхом за свою безпеку i відсутністю результатів. Натомість зараз він розповідає усім про свої сумніви і дуже правдоподібний задум завершення діяльності, який має у своїй основі розчарування, почуття безпомічності та схожості здійснюваної ним діяльності з Сізіфовою працею.

Марцін Рей має також проблеми з розумінням природи ЗМІ та специфіки їх функціонування; обставини роботи журналіста. Він з легкістю трактує як умисні і злісні маніпуляції ментальні ярлики і обмеження висновків співрозмовників, спрощення їх переказу журналістами – тим більше в кризових умовах, в стресових обставинах і в матеріалах, які виникають під тиском часу. До того ж він злопам’ятний – незважаючи на вже з’ясовані обставини цього медійного непорозуміння (пов’язаного із статтею «Rzeczypospolitej» від 18.02.2015) і відсутність злих намірів, вираження нам підтримки і вибачень (як публічно, так і в приватній дискусії i спростування, два роки потому ми читаємо про претензії на нашу адресу і про нашу «брехливість» (його особи як волонтера Фундації «Відкритий Діалог» в розмові з журналісткою «Rzeczypospolitej»; подробиці доступні тут). Ми усвідомлюємо, що важливість цієї справи є по суті, скоріше, смішною, але така дріб’язкова злостивість, здається, є значною частиною мотивації M. Рея. Водночас хочемо застерегти – це тільки наш досвід і наші спостереження; ми не є професійними психологами. Ми також сподіваємося, що нам вдалося – незважаючи на все i всупереч тому, про що ми дізналися – підійти до нього і до його роботи з певною емпатією.

Ми хочемо звернути увагу на той факт, що – незважаючи на проведену глибоку оцінку – небагато відомо про самого автора i осіб, які його підтримують. Хоча ми не є публічною установою (органом державної влади чи місцевого самоврядування), але наша комунікація відкрита й інтенсивна. Від самого початку ми діємо відкрито, а наша звітність виходить (що визнає навіть сам М. Рей) за межі обов’язкових правил – тому є можливість достатньо простого аналізу наших зв’язків. Наш критик натомість не є ані журналістом, ані представником жодної організації. Його не зобов’язують галузеві норми чи правила (за винятком загальної відповідальності за порушення особистих прав), а відомо про нього і його діяльність тільки те, що сам хоче про себе сказати. Тому ми маємо (в значенні: громадська думка) вірити йому на слово.

У коментарі до свого звіту Марцін Рей звинувачує нас, що ми виступаємо проти польського уряду (а точніше: його замаху на верховенство права), діючи на шкоду українцям та їхньому іміджу, бо «асоціюємось з Україною». Перш за все, ми вважаємо, що жодна асоціація не повинна стати перешкодою для нас у здійсненні наших громадянських прав та звільнити нас від нашої стурбованості ситуацією в Польщі. Ситуацією, яка – на нашу думку – має непокоїти свідомих громадян найбільшою мірою і яка стала для нас пекучою проблемою в липні 2017 року. Дивно також те, що автор, займаючись Сходом, не бачить подібності в еволюції польської політичної системи та суспільного життя з курсом авторитарних практик у наших східних сусідів (і не тільки). Крім того – чинна влада, здається, здійснює дуже шкідливу зовнішню політику, зокрема, стосовно східних сусідів, а наші відносини з Україною систематично погіршуються.

Доводить до цього – перед лицем агресивної Росії – політика i зрушення у сфері оборони. Однак для М. Рея найбільшою проблемою не є руйнування верховенства права, компроментування Польщі на міжнародній арені, послаблення наших позицій в ЄС, наші конфлікти з сусідами, параліч зусиль щодо модернізації Збройних сил РП, перебування історичної політики і польської меншості в центрі відносин з Україною, сумнівна роль чи здоровий глузд Антонія Мацеревича і вплив так званих «нео-ендеків» (традиціоналістів – прим. пер.) у Міністерстві національної оборони i Міністерстві закордонних справ (пов’язаних з віцеміністрами Міхалом Дворчаком i Яном Дзєдзічаком), а… Бартош Крамек i «Відкритий Діалог», які, за його оцінкою, діють на користь Володимира Путіна більш ніж – принаймні деякі – представники сучасної польської влади. Це великий парадокс.

                                                                                                Варто також зауважити, що М. Рей з упертістю, вартою кращого заняття (як хоча б захист Конституції), не тільки відмовляє нам у праві на власні погляди та їх проголошення, але намагається здійснити проти нас хрестовий похід у пошуках російських впливів та ініційованих ззовні провокацій там, де йдеться виключно про ситуацію в Польщі. Однак, якщо розглянути точку зору М. Рея з геополітичних позицій: автор звіту не хоче бачити, що номінальний антиросійський табір ПіС все частіше поділяє кремлівську риторику: антиєвропейську, антизахідну, антиімігрантську, антиукраїнську, ксенофобську, антиліберальну, шовіністичну, вкрай традиціоналістичну, яка надає перевагу суверенітету і волі народу над конституцією, правом i міжнародними зобов’язаннями.

У нашому випадку – ми цілком поділяємо оцінку ситуації в Польщі, дуже доступно виражену професором Лєшеком Бальцеровичем:

«В умовах демократії та правової держави правляча партія виконує роль тимчасового орендаря в державі. В умовах диктатури вона стає її власником, захоплюючи її апарат, щоб залякувати людей. Ми не є на етапі Лукашенка чи Путіна, але ми не можемо ігнорувати ранніх симптомів цієї хвороби. (...)

ПіС досяг максимуму в області розподілу та інформаційного обдурення людей. Що йому ще залишається? Вибіркове залякування із залученням спецслужб, доступних прокурорів. Якщо ми дозволимо розвиватися цьому процесу, то ще більше людей боятимуться влади. Система, заснована на страху – ганебна. (…)

Групи, які намагаються запровадити в країні диктатуру, не користуються – принаймні в довгостроковій перспективі – своїми бійцями, але намагаються заволодіти державою. Чому? Бо держава – це найбільш сильна організація, яку можна використовувати для залякування опонентів, а державні репресії створюють видимість законності. (…)

Хорошими положеннями Конституції є ті, які захищають права людей перед державою шляхом розподілу влади. Саме ці положення розтоптує ПіС. Його ідея Конституції: основний державний закон без обмежень для політиків.

Автор звіту дуже недбалий у своїх звинуваченнях – у нас виникло враження, що він не ознайомився з численними заявами і висловлюваннями представників Фундації або зробив це дуже поверхнево.

Прикладом може бути твердження, вжите у скороченій версії звіту: При порівнянні опозиційної діяльності в Польщі з українською революцією проти корумпованого диктатора Януковича не тільки втрачена усіляка міра. Навмисно чи мимоволі вписано в нарацію (яка походить з Росії) нібито «Майдан» був штучним переворотом.

Таке прочитання тексту Бартоша Крамека характерне для проурядових ЗМІ і є неправдивим: автор не тільки не порівнює липневі громадські протести (не опозиційні) з Майданом (у якому брав участь від самого початку), але й прямо заявляє, що він проти таких порівнянь. Натомість він шукає відповіді на питання, якими можуть бути мирні способи громадянського опору проти влади, яка порушує конституцію і підриває верховенство права. Нам залишається тільки порадити йому ще раз перечитати наш матеріал.

Як варто оцінити звіт? З очевидних причин ми не можемо бути об’єктивними. Не уникнувши власних оцінок i увійшовши в контекст, ми намагалися залишити слово за джерелами i максимально наповнити ними текст. Ми намагалися ретельно означити допущені у звіті фактографічні помилки. Ми вважаємо, що їх дуже багато – нам не вдалося досягти подібного рівня у десятках наших звітів, опублікованих до сьогодні. Окремим питанням є неправомірні екстраполяції, які виникають через те, що автор спирається на нечисленні, дуже суб’єктивні, нерепрезентативні судження. Тому ми вважаємо, що амбітна задача, яку поставив перед собою автор, у цьому сенсі для нього завелика.

Ми вважаємо, що кожен з читачів може сформулювати власну думку.

Нам дуже прикро, що мимоволі ми стали об’єктом цих, спричинених звітом, плутанин, дезорієнтацій та непорозумінь. Ще раз даємо можливість висловитися користувачам інтернету:

[Панове, я тут некультурно втручуся і напишу свої як звичайної людини відчуття з приводу цієї дискусії, а вони такі, що я вкотре стверджую, що руські не мають робити нічого, щоб у Польщі був кіпіш. Але все ж вони це роблять, і кіпіш ще більший.

Це сумно, трясця його матері.]

Source: www.wtemacie24.pl/index.php/2017/10/07/polacy-swoim-najwiekszym-wrogiem/

[«Вони почали без нас…»]

Додаток 1

Справа Наіля Малютіна у звіті M. Рея – коментар Ігоря Савченка

Звіт Фундації «Відкритий Діалог» звертає увагу на сумнівний характер звинувачень російських слідчих органів, висунутих проти Наіля Малютіна, колишнього генерального директора російської фірми «Фінансова лізингова компанія» (ФЛК). Особливо, що кримінальна справа проти Малютіна, яка стосується економічних злочинів, була ініційована у 2012 році, незабаром після складення ним заяви про незаконне виведення з рахунків компанії ФЛК значної суми та його заклику до з’ясування обставин. Малютін повідомив, що у незаконній діяльності замішані Ігор Юсуфов, Андрій Бурлаков [англ. Andrey Burlakov] та Віктор Драчьов [англ. Victor Drachev]. Зі злочинною системою ймовірно був пов'язаний тогочасний президент Росії Дмитро Мєдвєдєв. Окрім того, Малютін виразив готовність надання показів перед судовими органами за кордоном. Після цієї його заяви в Росії була порушена кримінальна справа проти нього.

 

Кримінальна справа, порушена проти Малютіна у 2012 році, стосується правопорушення, нібито здійсненого Малютіним у 2007 році. Такий довгий період «очікування» російських слідчих може свідчити про політичні мотиви кримінальної справи. Обвинувачення у замаху на вбивство були висунуті Малютіну в 2014 році, хоча саме вбивство сталося у 2006 році.

 

Як правозахисна організація Фундація «Відкритий Діалог» не має наміру висловлювати припущення щодо ступеня участі Малютіна у фінансових злочинах в той час, коли він займав посаду керівника ФЛК. Проте порушення кримінальної справи проти Малютіна одразу ж після складання заяви про шахрайство в компанії виглядає підозрілим. Оскільки Фундація займається дослідженням питання зловживання системою Інтерполу у справах політичного характеру, нас зацікавила справа Малютіна.

 

У своєму звіті Фундація не стверджує, що обвинувачення проти Малютіна сфабриковані, лише що вони є підозрілими i мають ознаки політичного замовлення.

 

Звіт М. Рея є яскравим прикладом маніпулювання інформацією, метою якого є плямування репутації Фундації. На кількох сторінках звіту представлена історія схем, які використовувались для виведення великих сум через ФЛК та її дочірні компанії. З цими схемами, швидше за все, були пов’язані особи, яких раніше Малютін звинувачував у зловживаннях – Ігор Юсуфов та його син Віталій [англ. Vitaliy Yusufov], Андрій Бурлаков, Віктор Драчьов. При цьому виникає логічна послідовність, яка пов’язує Фундацію «Відкритий Діалог» з усіма цими особами. Окрім інших випливають імена Дмитра Мєдвєдєва, Володимира Путіна, Сергія Іванова [англ. Sergei Ivanov] (колишній керівник адміністрації Президента Росії). Чи Фундація «Відкритий Діалог» пов’язана з усіма цими людьми тільки на підставі того, що вона засумнівалася у прозорості i справедливості відкриття російськими слідчими органами кримінальної справи проти Наіля Малютіна?

Про зміст розділів, які стосуються Малютіна

«Фундація «Відкритий Діалог» здійснювала інтенсивне i дороге міжнародне лобіювання, щоб запобігти екстрадиції з Австрії до Росії російського бізнесмена Наіля Малютіна». – Твердження про дорогу кампанії – голослівне.

«Наіль Малютін брав участь у масштабній операції з виведення сотень мільйонів доларів з державної лізингової компанії «ФЛК», за які у 2008 році компанія придбала, довела до банкрутства, знову викупила і продала з показними прибутками дві німецькі та одну українську верфі, що спричинило втрату багатьох робочих місць». Наприкінці 2008 року Наіль Малютін ініціював проведення фінансового аудиту в «ФЛК», внаслідок якого були виявлені незаконні фінансові операції. В інтерв’ю для німецької газети «Der Spiegel» і російської «Нової газети» Малютін повідомив, що гроші на придбання верфі були отримані незаконно. Таким чином, він першим інформував громадськість про незаконність цієї транзакції та закликав провести розслідування.

Афера проводилася в Росії, Німеччині, Австрії та Іспанії за участю відомих постатей російської мафії; вона рясніє вражаючими обставинами i прикладами зухвалого шахрайства. Навіть дійшло до вбивства. – Не вказано конкретно, про яке саме вбивство йдеться. Мабуть, йдеться про вбивство Онопрієнка [англ. Sergei Onopriyenko], яке відбулося у 2006 році і не може бути пов’язане зі справою «ФЛК». Автор маніпулює даними. Крім того, Малютіна звинувачують не у вбивстві, а у підбурюванні до вбивства.

 

«Такі практики поширені там. Однак виникає питання, чи і наскільки можна вважати Наіля Малютіна опозиціонером… Наіль Малютін не проводив політичної діяльності». – По-перше, у звітах Фундації Малютін не зображений як опозиціонер. По-друге, факт, що ця особа не бере участі у політиці, не означає, що її не можуть переслідувати з політичних мотивів.

 

«Оцінка того, чи Наіль Малютін фактично брав у цьому участь, не є предметом даного дослідження» – черговий приклад маніпуляції даними. На початку звіту автор порушує питання вбивства, але не подає його деталей, тому що існують переконливі ознаки того, що Малютін з ним не пов’язаний.

 

«Андрій Бурлаков втратив роботу зокрема тому, що за місяць до того, приблизно 8.12.2009, разом з нікому вже непотрібними Євгеном Зарицьким [англ.YevgenyZaritski – прим. ред.], Наілем Малютіним та Анною Еткіною [англ. Anna Etkina – прим. ред.] були затримані та потрапили до СІЗО в Москві» – у наведеному джерелі інформують тільки про затримання Бурлакова і Заріцького.

«22.09.2016 Фундація «Відкритий Діалог» у співпраці з київським Центром громадянських свобод організувала так званий «side-event», під час щорічного варшавського конгресу ОБСЄ «Human Dimension Implementation Meeting», присвяченого правам людини, на який запросила впливових осіб з середовища східної політики. На заході, який модерувала голова офісу Фундації «Відкритий Діалог» в Брюсселі Анна Кой, окрім інших виступила Наталя Ситник [англ. Natalia Sitnik – прим. ред.]. Це – дружина Наіля Малютіна» – що є логічним, так як під час заходу вона представила справу Малютіна, над якою в той час працювала Фундація «Відкритий Діалог». Однак у звіті цей факт представлений як доказ того, що Фундація «працює» на Малютіна.

Додаток 2

Типова риторика Баллі Мажец

Баллі Мажец – «ми, опозиція (справжня)». Наш вираз.

(...)

В Польщі Фундація «Відкритий Діалог» вперто захищає інтереси Аблязова. І ці найманці беруть за свої послуги величезні гроші, здійснюючи численні поїздки Європою у спробах перекупити політиків і журналістів. Часом вони лякають політиків можливими пікетами або надсиланням критичних матеріалів до ЗМІ. А від журналістів вимагають, щоб вони писали про Аблязова як про переслідуваного опозиціонера. В Європі доходить до залякування і погроз, що вони можуть бути названі спільниками диктатури Назарбаєва, якщо будуть прийматися рішення, що не відповідають їхнім очікуванням.

(...)

Уся діяльність Фундації «Відкритий Діалог» спрямована на те, щоб захищати їхнього шефа, олігарха з Казахстану Мухтара Аблязова. Ця людина вкрала 6 мільярдів доларів у казахстанського народу і виїхала на Захід, а тепер хоче записатися до казахстанської опозиції. Вони сприймають мене як загрозу, тому що я займаюся Співтовариством «Казахська спільнота» протягом багатьох років, відома в Польщі й Казахстані як активна діячка – і кажу правду про їхнього шефа.

Небезпечним є те, що їхній шеф Аблязов за величезні вкрадені кошти казахстанського народу створює мафіозні структури. Він почав це робити в Польщі. Мафіозні, бо мафія має гроші і владу – а вони, маючи гроші, намагаються підкупити польських політиків i впливати на польську політику. З Фундацією «Відкритий Діалог» співпрацюють Марцін Свєнцицький, Міхал Щерба, Міхал Боні, Малгожата Гошевська. Підозрюю, що люди з найближчого оточення Дональда Туска також з ними співпрацюють. Нещодавно спільник Аблязова вийшов з-під тюремного ув’язнення в Литві, ймовірно, хтось дуже впливовий допоміг йому в цьому.

Казахстанський шахрай намагається підкупити польських політиків і впливати на політику.

(...)

Наші перші акції як «Казахської спільноти» відбулися у 2002-2003 рр., наприклад, коли Нурсултану Назарбаєву хотіли присвоїти звання доктора honoris causa Краківської гірничо-металургійної академії, на що він не заслуговував. Від того часу ми здійснили дуже багато заходів, завдяки яким наше співтовариство стало відомим в Польщі і Казахстані. Їм це заважає і вони хочуть, щоб я замовкла.

(...)

Справжня казахстанська опозиція не має нічого спільного з аферистом Аблязовим, хоча люди Аблязова розповідають в Європі, що тільки вони є  справжньою опозицією, а ті, хто не співпрацював з Аблязовим – це люди від режиму Назарбаєва. Знеславлення справжньої опозиції – такими є методи роботи поплічників і найманців Аблязова.

Те, що Аблязов називає себе опозиціонером, спричиняє величезну шкоду справжній опозиції. Справжня опозиція в Казахстані не володіє вкраденими мільярдами i не співпрацює з кримінальниками.

Гасло справжньої казахстанської опозиції – Опозиціонери мусять бути як дружина Цезаря – чистими і поза всілякими підозрами, тоді в нашій країні і за кордоном буде довіра, повага і підтримка.

Ми, опозиція, будемо продовжувати боротьбу з несправедливістю і диктатурою в Казахстані. Володіючи величезними багатствами своєї землі, народ Казахстану заслуговує на краще життя, ніж зараз.

Баллі Мажец

Казахстанська опозиція за кордоном

[Фундація «Відкритий Діалог» отримує гроші від шахрая-олігарха Аблязова. Купує військове спорядження політиків. Налаштовує проти влади і готує переворот? #ФОД]

[Українці з Фундації «Відкритий Діалог» намагається диктувати Польщі політику, влаштовуючи пікети і залякуючи міністерства?]

Поляки не цікавляться політикою Фундації «Відкритий Діалог», яка опановує #Польща. Володіючи політиками, журналісти захоплюють поліцію і армію і Алілуя

[Чи це #Ромашевська, натхненна «Відкритим Діалогом» заблокувала мою акредитацію на візит #PAD до Казахстану? #PAD #Казахстан

Чи #PAD @Анджей Дуда через #Ромашевська перебуває під впливом «Відкритого Діалогу» за гроші, вкрадені в #Казахстан? В «Белсат» працює людина ОДФ]

[Казахстанський Тяньаньмень #Назарбаєв у Варшаві. #Казахстан]

[Мене заблокували на #Facebook. Це робота уряду #Назарбаєв або найманців #Аблязов. І ті, і інші – вороги опозиції #Казахстан]

[В #Польща купила притулок родина #шахрай Аблязова #Казахстан люди «Відкритого Діалогу» #мафія Отримують гроші за погрози Вболіваю за #Качиньський]

[Amnesty International критикує #Польща а раніше захищала шахрая #Аблязов Відкритий Діалог #6млрд$ #Казахстан #ОДФ]

[Відкритий Діалог маскується під АВБ з анонімного телефону і намагається мене залякати #Аблязов #шахрай #олігарх #Казахстан #Казахстан ОДФ]

[Закриваючи #Белсат Шахрай #6млрд$ #Аблязов Відкритий діалог здогадався, що це буде його ТБ. Справи погані. #Ромашевська бореться з #Качинський]

[Відкритий Діалог працює далі – влаштовують за гроші політичний притулок в #Польща для кримінальника з кол. СРСР Аскар Купесов]

Фундація надіслала вищезгаданій особі листа із закликом до припинення порушень особистих прав під загрозою застосування юридичних дій.