14.01.2020 відбудеться суд, який остаточно вирішить, чи отримає казахстанська журналістка Жанара Ахметова біженство в Україні. Ахметова – одна із лідерок опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану» (ДВК). Міграційна служба України протягом більше двох років відмовляє їй в отриманні статусу біженця. У 2018 році Київський апеляційний суд і Верховний суд зобов’язали Міграційну службу переглянути своє рішення і взяти до уваги дані про переслідування Ахметової за опозиційну та журналістську діяльність. Але чиновники закрили на це очі та повторно відмовили у притулку.
У випадку екстрадиції Ахметової Україна порушить декілька ратифікованих міжнародних конвенцій. Ця справа стане для нової влади одним із перших серйозних іспитів по дотриманню прав біженців та екстрадиційних процедур. Чи пройде нова влада України тест на співробітництво з диктаторськими режимами?
У жовтні 2017 року Жанара Ахметова була арештована в Україні за екстрадиційним запитом Казахстану. Цей випадок отримав широкий розголос серед правозахисних організацій, ЗМІ, депутатів і міжнародної спільноти. У листопаді 2017 року суд звільнив її з-під варти.
Економічні звинувачення – інструмент, щоб дістати політичного опонента
Казахстан оголосив Ахметову у розшук по справі про «шахрайство» у період 2005-2008 рр. Її звинуватили у невиконанні зобов’язань у зв’язку з купівлею нерухомості і поверненням боргу. По цій справі у 2009 році казахстанський суд засудив Ахметову до 7 років в’язниці. Виконання вироку було відстрочено до досягнення її дитиною 14-літнього віку (до 2021 року).
З 2013 року Ахметова почала активно займатися журналістською та опозиційною діяльністю. Зокрема, вона публікувалася в опозиційній газеті «Трибуна». Газета була закрита після того, як казахстанський суд засудив її головного редактора Жанболата Мамая до умовного терміну і заборонив йому займатися журналістикою.
Через журналістську діяльність Ахметової влада взяла її «на гачок», використовуючи справу про «шахрайство». У 2016 році в Казахстані була оголошена амністія, згідно якої, як вважає казахстанський адвокат Серік Аітбаєв, Ахметову повинні були звільнити від відбування покарання. Але цього не відбулося – навіть незважаючи на те, що вона здійснила погашення за всіма цивільними позовами у справі про «шахрайство».
На початку 2017 року Ахметову тричі піддали адміністративним штрафам за «публікації у Facebook закликів до несанкціонованого мітингу». На цій підставі влада Казахстану скасувала відстрочку виконання вироку у справі про «шахрайство». Але таких підстав не передбачено у казахстанському законодавстві.
У березні 2017 року Ахметова разом з малолітнім сином прибула в Україну, щоб просити про політичний притулок. Влада Казахстану оголосила її в розшук для відбування покарання по вироку про «шахрайство». Однак реальний мотив її переслідування – політичний.
За що насправді переслідують Жанару Ахметову
Жанара Ахметова – одна із лідерок опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану» (ДВК). У соціальних мережах вона критикує казахстанський режим, закликає до мирних мітингів і висвітлює факти політичних переслідувань у країні.
У березні 2018 року казахстанський суд за заявою прокуратури визнав ДВК «екстремістською» організацією. Суд заявив, що ДВК «розпалює соціальну ворожнечу» і «формує негативний образ влади». При цьому 14.03.2019 Європарламент у своїй резолюції про права людини в Казахстані зазначив про мирний характер діяльності ДВК.
На основі рішення про заборону ДВК, у 2018-2019 рр. відбулися безпрецедентні в історії Казахстану силові безпідставні затримання учасників мирних мітингів. За цей період було затримано більше 6000 осіб, у тому числі журналісти і правозахисники.
Спираючись на рішення про заборону ДВК, влада Казахстану звинувачує активістів в «участі в діяльності організації після визнання її екстремістською» (ст. 405 КК). В обвинувальних актах у справах ДВК слідчі перелічують такі «злочинні дії», як «репости матеріалів зі сторінок ДВК», «пости в соціальних мережах, які дискредитують Главу держави і чинну владу», «викрикування на мітингах ідей, які формують негативний образ влади». За цими звинуваченнями 3 людини знаходяться у в’язниці і більше 16 осіб засуджені до умовних термінів.
Важливо зазначити, що в обвинувальних актах Ахметову називають «лідером забороненого руху». Репости з Facebook-сторінки Ахметової стали підставою для кримінального переслідування активісток Акмарал Керимбаєвої та Гульміри Каликової. Це прямо вказує на те, що влада Казахстану висунула Ахметовій нове звинувачення в «керівництві екстремістською організацією».
Відразу після затримання Ахметової казахстанські провладні ЗМІ повідомили про арешт «поплічниці Мухтара Аблязова». Це стало ще одним підтвердженням політичного характеру справи. Мухтар Аблязов є лідером опозиційного руху ДВК. Влада Казахстану переслідує його протягом багатьох років. 09.12.2016 Державна рада Франції відмовила в екстрадиції Аблязова і підкреслила політичний характер справи. У рішенні зазначається, що Казахстан незаконно впливав на українське і російське слідство у справі Аблязова.
В Казахстані декілька обвинувачених у справі ДВК (Кенжебек Абішев, Алмат Жумагулов, Абловас Джумаєв, Асет Абішев, Еркин Казієв, Асет Нуржаубай) піддалися тортурам і жорстокому поводженню. Від них вимагали дати показання про діяльність ДВК і Мухтара Аблязова. Найбільш гучний випадок пов’язаний з жорстокими тортурами щодо Іскандера Єримбетова, чия сестра є юристом Аблязова. Органи ООН вказують на ці тортури і вимагають звільнити Єримбетова, але Казахстан це ігнорує.
Очевидно, що Ахметовій як одній із лідерок ДВК також будуть загрожувати тортури в Казахстані.
Ахметова неодноразово повідомляла, що представники казахстанських спецслужб стежать за нею і її житлом в Україні. Її двічі намагалися викрасти. Ахметова зазначає, що вона подавала відповідні заяви до правоохоронних органів, але вони ігноруються.
Міграційна служба систематично відмовляє Ахметовій у біженстві
18.10.2017 Міграційна служба України відмовила Ахметовій у наданні статусу біженця, вважаючи, що вона переслідується «на основі неполітичних звинувачень у шахрайстві». Ахметова оскаржила рішення Міграційної служби у суді. 27.03.2018 суд першої інстанції відхилив її скаргу.
Однак 31.07.2018 Київський апеляційний суд і 17.09.2018 Верховний суд зобов’язали Міграційну службу повторно розглянути заяву Ахметової і взяти до уваги дані про її опозиційну і журналістську діяльність. У рішенні від 31.07.2018 суд звернув увагу на те, що Ахметова є членом опозиційного руху ДВК, який визнано у Казахстані «екстремістським», і що Міграційна служба односторонньо та не об’єктивно дослідила інформацію про Казахстан.
Однак Міграційна служба фактично проігнорувала рішення судів і 22.12.2018 повторно відмовила у притулку.
Адвокати Жанари Ахметової вказують на колізію в українському законодавстві, яка робить шукачів притулку беззахисними перед Міграційною службою. У зв’язку з дискрецією повноважень, суд може встановити порушення прав шукача притулку, зобов’язати Міграційну службу повторно розглянути заяву про притулок і врахувати ті чи інші факти. Однак при цьому суд не може прямо зобов’язати Міграційну службу прийняти конкретне рішення, наприклад, надати статус біженця. Таким чином, згідно чинного законодавства, можна вигравати суди у Міграційної служби, а та, у свою чергу, буде формально «переглядати» справу і знову виносити рішення про відмову у біженстві. Тим самим немає можливості захиститися у суді від свавілля державного органу.
Ахметова знову звернулася до суду, вимагаючи, щоб той змусив Міграційну службу надати їй статус біженця. 19.09.2019 суд першої інстанції відхилив її позов.
Тепер 14.01.2020 відбудеться засідання апеляційної інстанції, яка остаточно вирішить, чи отримає Жанара Ахметова статус біженця. Рішення суду вступить у силу негайно. Тому, якщо Ахметова не доб’ється статусу біженця, відразу ж відновиться процедура розгляду екстрадиційного запиту Казахстану. У будь-який момент її зможуть видати у руки казахстанської влади.
Допомога авторитарним державам: не повторити помилок минулого
Практика останніх років підтверджує, що Україна порушує екстрадиційні процедури і допомагає таким пострадянським країнам, як Росія, Казахстан, Азербайджан, Таджикистан, здійснювати політичні переслідування. Цьому сприяє членство у Мінській конвенції про правову допомогу і напрацьовані за багато років неформальні тісні зв’язки між правоохоронними органами.
У лютому 2019 року був опублікований звіт, підготовлений за запитом підкомітету Європейського парламенту з прав людини, «Зловживання «червоними повідомленнями» Інтерполу і вплив на права людини». В якості одного з прикладів у звіті наводиться справа Ахметової.
У 2017 році, крім Ахметової, Україна арештувала ще двох журналістів – Фікрата Гусейнова (за запитом Азербайджану) і Нарзулло Охунжонова (за запитом Узбекистану). Міжнародний розголос допоміг врятувати їх від екстрадиції. Правозахисник Аловсат Алієв також ледь уникнув екстрадиції з України до Азербайджану, хоча він має статус біженця.
Кричущими стали випадки, коли з території України таємно, при співробітництві спецслужб, викрадають або позапроцесуально видворяють шукачів притулку. За останні декілька років такими сумними прикладами стали випадки Амінат Бабаєвої, Володимира Єгорова (вислані в Росію), Олександра Францкевича (висланий у Білорусь).
Раніше Фундація «Відкритий Діалог» уже звертала увагу на те, що Україна залишається небезпечною для біженців і шукачів притулку. За даними БФ «Право на захист», у 90% випадках українська міграційна служба відмовляє у притулку. Згідно статистики, у 2018 році суди скасували 39% рішень Міграційної служби, що є показником непрофесіоналізму роботи цього органу і давно назрілої необхідності його реформування.
Підтримка української і міжнародної спільноти
Спеціальний доповідач ООН з питання про становище правозахисників навів справу Ахметової як приклад вразливості правозахисних активісток, які шукають притулку. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір згадав справу Ахметової, коли говорив про те, що Україна не захищає журналістів від екстрадиції в авторитарні держави.
У листопаді 2017 року справу Ахметової обговорили в українському парламенті – на засіданнях Комітету з питань прав людини і Комітету з питань свободи слова. Народні депутати України із різних фракцій підкреслили, що ця справа має політичний контекст.
На захист Ахметової висловилися, зокрема, «Репортери без кордонів», Федерація рівноправних журналістів Казахстану, Казахстанське міжнародне бюро з прав людини, казахстанська правозахисна організація «АР.Рух.Хак», Українська Гельсінська спілка з прав людини, громадська організація «Право на захист».
Україна грубо порушить міжнародні зобов’язання, якщо видасть Ахметову
Жанару Ахметову переслідують з політичних мотивів – за вираження поглядів і опозиційну діяльність. У Казахстані їй загрожують тортури і несправедливий суд. За таких умов екстрадиція є неприпустимою. Про це зазначається, зокрема, в Конвенції ООН проти катувань, Конвенції ООН про статус біженців, Європейській конвенції з прав людини, Європейській конвенції про видачу, Європейській конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права.
Україна є членом цих угод. Тому екстрадиція Ахметової стане прямим порушенням міжнародних зобов’язань України. У цій справі надання допомоги авторитарного режиму Казахстану, одному з найближчих союзників Росії, означатиме дискредитацію українських правоохоронних органів.
Президент Володимир Зеленський давав вказівку розробити механізми спрощеного надання українського громадянства особам, які стали жертвами порушення прав людини в своїх країнах. Звертаючись до пострадянських країн, він говорив: «Подивіться на нас. Все можливо».
Закликаємо представників громадянського суспільства, депутатів і дипломатів прийти 14.01.2020 о 10:20 в Шостий апеляційний адміністративний суд м. Києва та моніторити справу Жанари Ахметової. Ми звертаємо увагу на факти, які вказують на наявність всіх підстав для надання їй статусу біженця. Україна не повинна допустити видачі опозиційної журналістки авторитарному режиму Казахстану.
Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, звертайтеся:
Людмила Козловська – [email protected]
Ігор Савченко – [email protected]
Андрій Осаволюк – [email protected]