Відому казахстанську журналістку і опозиційну діячку Жанару Ахметову в будь-який момент можуть незаконно екстрадувати з України в Казахстан. За наявною інформацією, Генеральна прокуратура України вже готується посадити її під екстрадиційний арешт. 19.05.2020 Ахметова отримала рішення Верховного Суду, який позбавив її шансів на притулок в Україні. Рішення прийнято в рекордно стислі терміни, під час карантину, без врахування позиції адвокатів Ахметової.
За кілька днів до цього було ратифіковано новий договір між Україною і Казахстаном про екстрадицію. Кілька тривожних фактів вказують на політичне замовлення і позапроцесуальне співробітництво українських правоохоронних органів і казахстанських спецслужб у цій справі.
Гельсінська комісія США, правозахисні організації, представники Європарламенту і Спеціальні доповідачі ООН наголошують на політичному характері справи Ахметової та неприпустимості її екстрадиції. Представництво УВКБ ООН в Україні закликає захистити Ахметову від примусового повернення в Казахстан. Однак нова українська влада за крок від того, щоб проігнорувати свої міжнародні зобов’язання з прав людини аби догодити диктаторському казахстанському режиму, найближчому союзнику Росії.
Жанара Ахметова – програмна директорка казахстанського опозиційного ЗМІ «16/12» і одна з лідерок опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану» (ДВК). Казахстан домагається її екстрадиції з України, переслідуючи за опозиційну і журналістську діяльність.
1. Три роки боротьби за політичний притулок
Протягом трьох років Жанара Ахметова веде тяганину з міграційною службою, добиваючись статусу біженця.
- У березні 2017 року Ахметова разом із малолітнім сином прибула в Україну, аби просити політичного притулку. 18.10.2017 міграційна служба України відмовила їм у притулку.
- Ахметова оскаржила це рішення, але 27.03.2018 Окружний адміністративний суд м. Києва відхилив її скаргу.
- 31.07.2018 Київський апеляційний суд став на бік Ахметової. Суд визнав неправомірною відмову в притулку і зобов’язав міграційну службу повторно розглянути заяву на притулок.
- Міграційна служба не погодилася з цим і подала скаргу до Верховного Суду, але той 17.09.2018 відхилив аргументи чиновників і відмовився відкривати касаційне провадження. Так після проходження всіх судових інстанцій Ахметова домоглася визнання незаконності відмови у притулку.
- Міграційна служба була зобов’язана повторно розглянути її справу, проте зробила це лише формально. 22.12.2018 було прийнято повторне рішення про відмову в наданні притулку. Міграційна служба проігнорувала факти, на які вказали апеляційний суд та Верховний Суд.
- Ахметова знову звернулася до суду, вимагаючи, аби міграційна служба надала їй статус біженця. Судові тяганини пішли по новому колу. 19.09.2019 Окружний адміністративний суд м. Києва відхилив її позов.
- 25.02.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд м. Києва визнав відмову в притулку незаконною і зобов’язав міграційну службу повторно розглянути справу Ахметової.
- Міграційна служба знову вирішила доводити свою позицію у Верховному Суді. Цього разу, 14.05.2020, Верховний Суд став на бік міграційної служби і визнав правомірною відмову в притулку. Водночас рішення суду було прийнято стрімко і нехарактерним чином, що кидає тінь на прозорість дій української і казахстанської влади у справі Ахметової.
2. Тривожні сигнали: Україна виконує політичне замовлення?
16.04.2020 Верховний Суд прийняв до розгляду скаргу міграційної служби – було відкрито касаційне провадження. Суд повідомив адвокатів Ахметової про можливість надати відзив на скаргу міграційної служби «протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали з продовженням цього строку на строк дії карантину», пов’язаного з пандемією Covid-19. Адвокати попросили розглядати справу за їхньою участю і планували відправити свою позицію в передбачені судом терміни.
Проте вже через місяць, 14.05.2020, Верховний Суд приймає рішення на користь міграційної служби – без участі адвокатів Ахметової і навіть не дочекавшись їхньої письмової позиції. Такі стислі терміни прийняття рішення не характерні для Верховного Суду. Про негативне для себе рішення Ахметова дізналася 19.05.2020, отримавши його поштою. Прикметно, що раніше Верховний Суд у цій же справі ухвалив прямо протилежне рішення: 17.09.2018 він визнав, що Ахметовій незаконно відмовлено в притулку. Однак у травні 2020 року Верховний Суд уже не згадує про це.
Події, що відбуваються, можуть вказувати на те, що у справі Ахметової існує зацікавленість почати екстрадиційну процедуру якомога швидше.
Рішення Верховного Суду було прийнято через 15 днів після того, як український парламент ратифікував нові договори з Казахстаном про екстрадицію та правову допомогу у кримінальних справах. Крім того, нещодавно, 15.04.2020, відбулася зустріч між Президентом України і послом Казахстану, де було обговорено активізацію двосторонніх відносин.
Також викликають занепокоєння кілька фактів, що свідчать про активну участь казахстанських спецслужб у цій справі.
- У 2018 році представник казахстанських спецслужб вимагав від Ахметової зустрітися із ним. Він погрожував, що родичів Ахметової переслідуватимуть у Казахстані, якщо вона не припинить діяльність у ДВК.
- Ахметова заявляла, що її двічі намагалися викрасти в Києві, і до цього можуть бути причетні казахстанські спецслужби.
- За словами Ахметової, за допомогою спеціальних засобів здійснювалося блокування роботи київського офісу каналу «16/12», де вона є директоркою.
- Казахстанські правоохоронні органи знають адресу проживання Ахметової в Україні, що може говорити про проведення ними оперативних заходів або ж співпрацю з українською владою.
3. Чому Ахметова заслуговує на притулок: спростування аргументів Міграційної служби
В офіційних документах і під час судових засідань міграційна служба наводила аргументи, якими намагалася обґрунтувати відмову в притулку. Однак ці аргументи спростовуються об`єктивними підтвердженими фактами. На деякі з цих фактів посилались суди 31.07.2018 і 25.02.2020, вказуючи на неправомірність відмови в притулку.
А) Економічні звинувачення, за якими вимагається екстрадиція
Міграційна служба вважає, що своїм проханням про притулок Ахметова «намагається уникнути кримінальної відповідальності», будучи переслідуваною за «неполітичним злочином – шахрайство». Водночас ігноруються аргументи правозахисників і міжнародної громадськості про те, що економічна справа є лише інструментом політичного переслідування.
Казахстан оголосив Ахметову в розшук у справі «про шахрайство» (неповернення боргу) в період 2005-2008 рр. У цій справі в 2009 році казахстанський суд засудив Ахметову до 7 років в’язниці. Виконання вироку було відстрочено до досягнення її дитиною 14-річного віку (до 2021 року).
Ахметова стала активно займатися журналістською та опозиційною діяльністю, після чого влада Казахстану почали тиснути на неї. Влада Казахстану тричі накладала на Ахметову адміністративні покарання за «публікації в Facebook закликів до несанкціонованого мітингу», і на цій підставі у 2017 році скасувала відстрочку вироку. Таке рішення має явні політичні мотиви, на що також звернув увагу український суд в рішенні від 31.07.2018.
Однак міграційна служба України відзначає, що Ахметова «порушила законодавство Казахстану». Прикметно, що для міграційної служби не важливо те, що це законодавство суперечить міжнародним стандартам і використовується, щоб змусити замовкнути критиків режиму. Аналогічно, раніше міграційна служба України відмовляла в притулку російським активістам на тій підставі, що Росія, згідно із її законодавством, – це «демократична і правова держава».
Казахстан вимагає екстрадиції Ахметової у справі про «неповернення боргу» попри те, що в рамках цієї справи вона погасила всі цивільні позови. І в 2016 році в Казахстані оголошено амністію, під яку повинна була потрапити Ахметова.
Б) Діяльність в опозиційному русі ДВК
Міграційна служба заявила, що «інформація про членство Ахметової в опозиційному русі ДВК відсутня», і вважає, що Ахметова «створює імідж опозиціонерки». Однак це відверта неправда. Влада Казахстану сама в офіційних обвинувальних актах називає Ахметову «лідером забороненого опозиційного руху ДВК». У заявах Генеральної прокуратури Казахстану зазначається, що Ахметова «поширює пропаганду ідей екстремістської організації ДВК».
13.03.2018 казахстанський суд за заявою прокуратури назвав Демократичний вибір Казахстану (ДВК) «екстремістською» організацією. Суд заявив, що ДВК «розпалює соціальну ворожнечу» і «формує негативний образ влади». При цьому 14.03.2019 Європарламент у своїй резолюції про права людини в Казахстані зазначив про мирний характер діяльності ДВК.
На підставі рішення про заборону ДВК, в 2018-2020 рр. відбулися безпрецедентні в історії Казахстану силові свавільні затримання учасників мирних мітингів. За цей період було затримано понад 6 500 осіб, і більше 40 осіб зазнали кримінальних переслідувань.
«Репости з Facebook-сторінки Ахметової стали підставою для кримінального переслідування декількох казахстанських активістів. Це прямо вказує на те, що влада Казахстану висунула Ахметовій нове звинувачення в «керівництві екстремістською організацією», – зазначила Українська Гельсінська спілка з прав людини та інші правозахисні організації. У Казахстані кількох опозиційних активістів було затримано за публічну підтримку Ахметової. У поліції їм пригрозили кримінальним переслідуванням.
Органи ООН [1], [2], ПАРЄ [1], [2], та члени Європарламенту звертали увагу на масові політичні переслідування в Казахстані у зв’язку із забороною ДВК.
В) Загроза тортур і несправедливого суду в Казахстані
Особливо кричущим виглядає висновок міграційної служби про «відсутність об’єктивних фактів, які б свідчили про застосування тортур» в Казахстані. Це говорить про те, що або інформація про країну походження взагалі не аналізувалась, або ж очевидні факти було свідомо проігноровано.
Тортури в Казахстані і безкарність за їх застосування мають повсюдний і системний характер. Коаліція НУО проти тортур щорічно реєструє близько 200 випадків тортур у місцях позбавлення волі в Казахстані. У жовтні 2019 року правозахисники навели дані, згідно з якими кожні півтора дні в казахстанських місцях позбавлення волі в результаті суїциду, катувань або туберкульозу помирає одна людина. Рада ООН з прав людини зазначає, що в Казахстані дотепер немає ефективного механізму розслідування тортур, і більшість справ закриваються.
Міграційна служба абсолютно закрила очі на події, які означають, що в разі екстрадиції до Казахстану Ахметовій загрожують не тільки тортури, але і смерть.
- За останні три місяці внаслідок дій правоохоронних органів загинули три людини, які підтримують ДВК. Першим політичним вбивством стала загибель активіста ДВК Дулата Агаділа. 24.02.2020 вночі його помістили в СІЗО м. Нур-Султан, а вранці 25.02.2020 поліція повідомила про його смерть. Влада Казахстану приховує деталі розслідування і проігнорувала очевидні сліди тортур на тілі Агаділа, що може свідчити про спроби приховати сліди злочину.
- 28.03.2020 опозиційна активістка з Актобе Аманбіке Хайролла була знайдена мертвою. На Facebook-сторінці було опубліковано прощальне повідомлення, проте раніше Хайролла неодноразово повідомляла, що ця сторінка була зламана. 20.03.2020 вона відправила своєму другові повідомлення зі словами «мене скоро вб’ють». У зв’язку зі своїми опозиційними поглядами, Хайролла тривалий час зазнавала адміністративних штрафів, погроз від невідомих осіб і допитів співробітниками спецслужб.
- 15.05.2020 активіста з м. Актобе, 68-річного Серіка Оразова, затримав поліцейський. Той силою утримував його і не дозволяв зайти в під’їзд. Коли Оразов спробував прорватись в будинок, поліцейський обхопив його за шию. За повідомленнями родичів, коли Оразов зайшов в квартиру, йому стало погано, він упав і помер. Родичі вимагають притягти до відповідальності поліцейського, який довів Оразова до смерті.
- В казахстанських місцях позбавлення волі кілька активістів ДВК зазнали жорстокого поводження – Кенжебек Абішев, Алмат Жумагулов, Абловас Джумаєв, Оксана Шевчук, Жазіра Демеуова, Асет Нуржаубай. Від них вимагали дати свідчення про діяльність ДВК. Очевидно, що те саме чекає і Ахметову.
Крім того, протягом останніх 7 років Державний департамент США в своїх щорічних звітах [1], [2] підкреслює відсутність справедливого суду в Казахстані, особливо в політично мотивованих справах. Проте міграційна служба не взяла це до уваги.
Г) Ігнорування висновків міжнародної громадськості
Міграційна служба продемонструвала вибірковий підхід до роботи з джерелами інформації. Цей орган посилається насамперед на сумнівні публікації у блогах, які мають ознаки відверто замовних і таких, що порушують журналістські стандарти. Ці публікації активно тиражує казахстанська пропаганда.
При цьому міграційна служба і Верховний Суд не врахували висновків правозахисників і представників міжнародних організацій, які відзначали політичний характер переслідування Ахметової, а також неприпустимість її екстрадиції. Зокрема, про це заявили:
- Голова Гельсінської комісії США;
- міжнародні правозахисні організації: Репортери без кордонів, Італійська федерація з прав людини, Фундація «Відкритий Діалог», Freedom House;
- найбільш відомі українські правозахисні організації: Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Харківський інститут соціальних досліджень, Центр Громадянських Свобод, Центр прав людини ZMINA, «Експертний центр з прав людини», Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів;
- казахстанські правозахисники: Федерація рівноправних журналістів Казахстану, Громадський фонд «Ар.Рух.Хак» («Совість. Дух. Правда»), Казахстанське міжнародне бюро з прав людини, Фонд захисту прав людини Qaharman та Правозахисний рух «405». Також лист на підтримку Ахметової написали понад 500 казахстанських активістів;
- Європейські політики: депутати Європейського парламенту Джулі Ворд, Начо Санчес Амор, Петрас Ауштревічус, Володимир Більчик, Бернард Гетта, Ларс Патрік Берг, Раса Юкнявічене, Міхал Шимечка, Марі Арена, Брандо Беніфей, Рафаель Глюксманн, Ізабель Сантуш, Роза Тун, Томаш Здеховськи, відома європейська парламентарка Ребекка Хармс, депутати італійського парламенту;
- Справа Ахметової фігурує у звіті Спеціального доповідача ООН з питання про становище правозахисників і листі Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ;
- Справа Ахметової розглядається у звіті підкомітету Європейського парламенту з прав людини «Зловживання «червоними повідомленнями» Інтерполу та вплив на права людини»;
- У 2017 році Народні депутати України з різних фракцій зазначили, що ця справа має політичний контекст. Ця справа обговорювалося в українському парламенті на засіданнях Комітету з питань прав людини і Комітету з питань свободи слова;
- 24.01.2020 Спеціальний доповідач ООН з питання катувань і Спеціальний доповідач ООН з питання про становище правозахисників закликали владу України не екстрадувати Жанару Ахметову, оскільки у Казахстані вона буде піддана загрозі тортур і політично мотивованого ув’язнення. Спецдоповідачі ООН підкреслили, що екстрадиція журналістки і казахстанської опозиціонерки порушить ратифіковані Україною міжнародні угоди. Представники ООН попросили українську владу надати коментарі по цій справі та повідомити про кроки, які здійснюються для захисту прав Ахметової. На даний момент у базі даних документів ООН немає відповіді влади України.
- 13.05.2020 представництво УВКБ ООН в Україні видало Жанарі Ахметовій документ, який свідчить про те, що вона підлягає захисту УКББ ООН і повинна бути захищена від примусового повернення в Казахстан.
4. Генеральна прокуратура готує рішення про екстрадицію
Оскільки остання судова інстанція прийняла рішення про відмову в притулку, тепер очікується швидке відновлення розгляду екстрадиційного запиту Казахстану. Багаторічна практика підтверджує, що в екстрадиційних справах нереформована Генеральна прокуратура діє з обвинувальним ухилом, а суди часто «автоматично» задовольняють клопотання про екстрадиційний арешт.
Згідно з нашою інформацією, найближчими днями Генеральна прокуратура прийме рішення про екстрадицію і буде клопотати про зміну запобіжного заходу на екстрадиційний арешт. У будь-який момент Ахметову можуть видати в руки казахстанської влади.
Існує обґрунтований ризик, що Ахметову можуть видворити, не надавши можливості оскаржити рішення про екстрадицію. Наприклад, в листопаді 2017 року прокуратура запросила екстрадиційний арешт Ахметової ще до того, як вона отримала рішення про відмову в наданні притулку. Тоді завдяки швидкій реакції української та міжнародної громадськості вдалося зупинити незаконну екстрадицію.
Позапроцесуальне видворення (фактично – насильницьке викрадення), на жаль, є поширеною практикою в Україні, через що ризики для Ахметової зростають. Показовими стали останні випадки, коли при співробітництві спецслужб з України було видворено шукачів притулку Амінат Бабаєву, Володимира Єгорова (вислані в Росію), Олександра Францкевича (висланий в Білорусь).
20.05.2020 Жанара Ахметова надіслала в міграційну службу повторну заяву про притулок, вимагаючи розглянути справу з урахуванням нових обставин. Зокрема, Ахметова вказує на зростання масових репресій щодо активістів ДВК в Казахстані і їх політичні вбивства.
Законодавство забороняє екстрадицію, поки триває розгляд прохання про притулок. Також адвокати готуються подати заяву до ЄСПЛ про зупинення екстрадиції згідно з Правилом 39.
5. Висновки і рекомендації
Фундація «Відкритий Діалог» закликає міжнародну громадськість (зокрема, органи ЄС, ПАРЄ, ООН і національні парламенти держав ЄС) в терміновому порядку проінформувати владу України, що екстрадиція Ахметової порушить ратифіковані країною угоди: Конвенцію ООН проти катувань, Конвенцію ООН про статус біженців, Європейську конвенцію про права людини, Європейську конвенцію про видачу, Європейську конвенцію про взаємну правову допомогу у кримінальних справах та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Ми звертаємося до Президента України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ, Міністра юстиції, Міністра закордонних справ та Голови міграційної служби із закликом, аби нова влада не провалила тест на співпрацю з диктаторськими режимами. Казахстан – не просто авторитарна держава, а найближчий союзник Росії, який «з розумінням поставився до рішення Росії» про «приєднання української території». Новий Президент Касим-Жомарт Токаєв (ставленик Назарбаєва) продовжує цю геополітичну лінію.
В цьому випадку влада України не просто готується розміняти людську долю на вигоди в двосторонніх відносинах між державами. Екстрадиція Ахметової стане передусім показником того, як нова влада дотримуються міжнародних зобов’язань з прав людини. Крім того, ознаки корупційної співпраці з казахстанською владою в рамках переслідування опозиційного журналіста дискредитують імідж України як країни, яка здійснює реформу правоохоронних органів і правосуддя.
Ми закликаємо негайно зупинити екстрадицію Жанари Ахметової, надати їй захист, а також розслідувати факти, що вказують на позапроцесуальну співпрацю міграційної служби та Служби безпеки України з владою Казахстану у цій справі.
