Число звинувачень у жорстокості поліції в Польщі різко зросло у зв’язку зі зростанням кількості протестів проти правого курсу партії «Право і Справедливість». В надії домогтися справедливості понад тисяча позивачів об’єдналися, щоб передати свою справу до Міжнародного кримінального суду (МКС).
Як і багато інших аспектів життя при правому уряді в Польщі, правосуддя стало вкрай політизованим поняттям. У міру зростання протестів проти радикально-консервативної програми правлячої партії «Право і Справедливість» («ПіС»), зростають і звинувачення у жорстокості поліції та необ’єктивному переслідуванні.
Щоб домогтися справедливості, понад 1 000 позивачів заявили про жорстокість поліції, об’єдналися та подали позов до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі проти міністра юстиції Польщі Збігнєва Зьобро та його заступника Богдана Свєцковського. Це помітний крок, але він ще стикнеться з багатьма проблемами, не останньою серед яких є те, що МКС, створений як додаток до існуючих національних судових систем і здатний виконувати свої функції лише тоді, коли національні суди не хочуть або не можуть проводити судове переслідування злочинців, ніколи не залучався до розгляду подібних справ.
На прес-конференції, яка відбулася у Варшаві 26 листопада, де було оголошено про судовий позов, три адвокати надали докази того, що жорстоке поводження польської поліції з протестувальниками носить систематичний характер і спрямоване проти всіх, хто думає інакше, ніж дедалі консервативніший уряд Варшави. А польський уряд, який контролює поліцію та прокуратуру, відмовляється розслідувати такі порушення та притягувати до відповідальності тих, хто їх вчиняє.
«Ми хочемо показати, що суспільство не безпорадне і є інститутом, який може зупинити незаконні дії уряду. Необґрунтовані арешти, вивезення людей у невідомому напрямку, позбавлення зв’язку з адвокатами, залякування — це стало постійною практикою з 2015 року. Ми хочемо все це припинити», — сказав на прес-конференції один із адвокатів у цій справі — Яцек Дюбуа.
Колективний позов
Три адвокати, до яких входять Микола Петшак, єдиний польський адвокат, який атестований для виступу в МКС у Гаазі, та Роман Гертих, ексміністр освіти в уряді «ПіС» у 2006-2007 роках, який відтоді пішов з політики, будують справу проти Зьобро, який із очевидним порушенням демократичних норм очолює прокуратуру країни; його першого заступника Свєцковського, який здійснює щоденний нагляд за прокуратурою; і «невідомих поки осіб, які несуть спільну відповідальність», як зазначено у початковому звіті.
Цей позов було подано до МКС для вжиття початкових попередніх заходів 21 жовтня; у МКС вже є співробітник, який веде цю справу. А основні аргументи з приводу того, чи МКС має розглядати цю справу, мають бути повністю розроблені до кінця року.
Адвокатам допомагають три НУО, які займалися збором інформації від інших ймовірних жертв, чиї справи ще не були зареєстровані. Комітет захисту демократії (КЗД) — це НУО, яка вперше організувала протести у Польщі у 2015-2016 роках на захист конституційних норм та верховенства права, за що отримала широке визнання, зокрема Європейську громадянську премію у 2016 році. Громадяни Польщі (Obywatele RP) — це громадянський рух, який бере участь у продемократичних та антифашистських акціях, іноді шляхом громадянської непокори. І Фундація «Відкритий Діалог» (ФВД), яка активно займається просуванням прав людини, демократії та верховенства права на пострадянському просторі з 2009 року, а в Польщі та інших країнах ЄС — з 2017 року у зв’язку з погіршенням ситуації.
Активісти всіх цих НУО, а також активісти, пов’язані з правами жінок, ЛГБТ, довкілля та суддівських організацій у Польщі, були серед заявлених жертв поліцейського свавілля. Згідно з чорновим варіантом документа, з яким ознайомився BIRN, позивачі вказали 84 дні, коли було зафіксовано випадки жорстокого поводження з боку поліції.
«У деякі дні, можливо, було кілька інцидентів у різних містах», — зазначає Дюбуа. — Наразі список неповний».
Перші показання, а їх приблизно сотня, є переконливим матеріалом для прочитання; НУО та адвокати сподіваються зібрати понад 1 000 показань до кінця року.
«Йдеться не тільки про поліцейські арешти, а й про тимчасові арешти [які можуть тривати місяцями] і так звані «котли» — ситуації, коли поліція тримає людей оточеними та замкненими протягом кількох годин без можливості вийти під приводом необхідності проведення певних невстановлених процедур. Суди визнали таку практику формою незаконного позбавлення волі», — говорить Бартош Крамек, Голова Ради Фундації «Відкритий Діалог».
Власне Крамек був заарештований на початку цього року під сумнівним приводом. Його протримали три тижні у в’язниці в Любліні, за 175 кілометрів від Варшави. Суд, попри бажання звинувачення, погодився звільнити його за умови внесення застави у розмірі 300 000 злотих (близько 70 000 євро).
«Тим часом правила про внесення застави було змінено, — розповідає Крамек. Очевидно, що публічний збір грошей більше не допускався, і кожен, хто хотів допомогти йому, повинен був особисто приїхати до Любліна до певної дати. — Мій адвокат був скептично налаштований», — каже він, але додає, що 19 людей з’явилися з необхідними грошима.
Тюремне ув’язнення Крамека викликало осуд з боку широких верств суспільства, як-от Леха Валенси, колишнього лідера «Солідарності» та лауреата Нобелівської премії миру, який обіймав посаду президента Польщі у 1990-1995 роках, а також багатьох інших відомих опозиційних політиків, активістів та митців, які підписали листа, в якому говорилося, що «Крамек — політичний ув’язнений».
Проте Крамек був не першим політичним в’язнем у Польщі за цього уряду. За рік до цього Марго, ЛГБТ-активістка, кілька тижнів перебувала у в’язниці після протестів «Райдужної ночі» 7 серпня минулого року.
«Політичні ув’язнені» — це лише одна категорія зі списку жертв неправомірних дій поліції та прокуратури в Польщі при «ПіС», кажуть активісти. Лінус Левандовський, наприклад, був чотири рази заарештований поліцією з порушенням прав людини. Під час прес-конференції він описав цей процес: «Після кожної ситуації суди повідомляють прокуратуру, що звинувачення є необґрунтованими, щоб прокуратура могла притягти до відповідальності поліцейських, які перевищили свої повноваження. Але прокуратура не йде до кінця; вона захищає злочинців».
Арешт Левандовскі під час протестів ЛГБТ у 2020 році був лише одним із 48. Жодному з тих, кого поліція тоді заарештувала і протримала 48 годин, через рік не було висунуто офіційного обвинувачення.
Крім активістів громадянського суспільства, були й інші помітні політичні арешти, які часто проводив поліцейський спецназ під командуванням МВС, колишніх державних чиновників, директорів та бізнесменів. Серед яких Якуб Карновський, екскерівник державної залізниці; Павло Олехнович, екскерівник головного нафтопереробного підприємства країни PKN Orlen; Павло Войтунік, ексдиректор Центрального антикорупційного бюро (ЦАБ); і зовсім недавно — Якуб Банас, син Маріана Банаса, президента Вищої контрольної палати (NIK).
Дюбуа пояснив BIRN, що ідея полягає в тому, щоб створити хронологію, яка охоплюватиме останні шість років насильства поліції проти польських громадян. «Ми хочемо довести, що це стала систематична діяльність, спрямована проти людей, які думають інакше, ніж центральний уряд».
Дюбуа згадує, що в цей період також було багато демонстрацій, організованих людьми, котрі симпатизують уряду. «Проти них не було вжито жодних подібних заходів», — зазначає він.
Зміна місця розгляду справи
Хоча цей позов проти Зьобро та його заступника неминуче приверне увагу заголовків газет, є кілька перешкод, які потрібно подолати.
Головна з них полягає в тому, що МКС ніколи не залучався до розгляду подібної справи. Докази здебільшого свідчать про масові, систематичні порушення прав людини в Польщі, але польські судді та суди переважно домагалися звільнення арештованих. Це може суперечити компетенції МКС, яка полягає у тому, щоб здійснювати свою юрисдикцію лише тоді, коли національні суди не хочуть або не можуть провадити кримінальне переслідування злочинців.
Відповідаючи на запитання про те, чи справді Гаага, де судять осіб, які обвинувачуються у найтяжчих злочинах, що викликають стурбованість міжнародної спільноти, є підходящим місцем для таких справ, Дюбуа зазначає, що суд розглядає не лише військові злочини та геноцид, а й «злочини проти людяності, що порушують міжнародне право». Польські справи підпадають під цей опис, стверджує експертний юридичний висновок, підготовлений відомим адвокатом Артуром Новаком-Фаром.
«Йдеться про створення авторитарної держави, яка захоплює всі елементи влади на рівні державного управління, за винятком судової влади. Ця влада може контролювати свободу людини до 48 годин, але не більше 48 годин, доки суди незалежні. Цей механізм «затримання» став інструментом втручання у свободу людини», — каже Дюбуа.
Проте адвокат не є прокурором, і Дюбуа зазначає, що підготовка справи проти Зьобро та його спільників не належить до його обов’язків. «Ми не знаємо, які накази було віддано, ким, кому і коли. Ми не маємо слідчих повноважень. У нас є лише факти», — каже він.
Натомість розслідувати справу повинен буде прокурор МКС. Проблеми міг би розслідувати і польський прокурор, але Національну прокуратуру політизували «ПіС» настільки, що навряд чи хтось із них візьметься за цю справу. «Їм би довелося розслідувати справу проти себе», — говорить Дюбуа, вказуючи на конфлікт інтересів.
«Гаага призначена для тих випадків, коли держави не в змозі розслідувати справи, що відбуваються в цих країнах», — каже Дюбуа, описуючи те, що відбувається в Польщі, як порушення закону державою, яка не в змозі вжити заходів проти цього порушення, бо надто зайнята своїм захистом.
Це клопотання про розгляд справи у МКС має лише помірні шанси на успіх. Однак воно допомагає переключити увагу міжнародного та національного співтовариства з фактичних інцидентів, які множаться протягом багатьох років, на права численних жертв системи, яка нині існує у Польщі. Ця справа вказує на автократичну систему, що вибудовується в Польщі, в якій пригноблення стає усе більш важливим елементом процесу.
Справа проти міністра юстиції Польщі та його соратників має бути розглянута. І якщо МКС погодиться, необхідно провести міжнародне розслідування їхніх дій.
Пьотр Мацей Качинський є позаштатним письменником та інструктором із процесів прийняття рішень у ЄС.
Висловлені думки належать автору і не обов’язково відображають думку BIRN.
Джерело: balkaninsight.com
