Гарячі теми:

Чому сам лише уряд не вирішить наші проблеми?

[Стаття вперше опублікована в «Emerging Europe» 19.05.2020]

У період кризи люди часто зі зрозумілих причин звертаються за допомогою до уряду. І все ж, незважаючи на важливу і вирішальну роль уряду під час пандемії, ми не повинні забувати і про важливість вільного ринку. Якщо і уряду, і вільному ринку дозволити виконувати свої функції, разом вони можуть допомогти нам вибратися з цього незвичайного часу.

Влада сприяла цій кризі. По-перше, тому що вона спочатку була не готова до біологічної катастрофи, навіть попри те, що була повідомлена про її наближення, а по-друге, вона не змогла ефективно відреагувати, як тільки пандемія спалахнула. Реагування на пандемію вимагає швидкості дій і правильної оцінки ризику – дві речі, які не особливо вдаються владі.

У 2015 році Білл Гейтс, стоячи на сцені TED, зробив лякаючу заяву. Він завбачливо попередив аудиторію, що саме вірус, а не ядерний вибух, спровокує наступну глобальну катастрофу. Ми вклали величезні гроші в засоби ядерного стримування. При цьому ми абсолютно не готові запобігти епідемії. SARS, MERS, грип, Ебола і вірус Зіка повинні були б нас багато чому навчити.

Але коли загадковий вірус з’явився в Китаї, Брюсселі і по всій Європі, він все ще вважався віддаленою загрозою. Незважаючи на те, що деякі експерти в галузі суспільної охорони здоров’я вже били на сполох, інші європейські країни прийняли серйозні обмеження, тільки після того, як Італія стала нульовим пацієнтом в ЄС.

Аналогічним чином в США, незважаючи на попередження, висунуті Білим домом ще в січні, до березня не було вжито жодних серйозних заходів. І навіть після того, як опір ухваленню потрібних заходів було подолано, ми стали свідками того, як один за іншим уряди щосили намагаються накопичити достатню кількість медикаментів і створити достатній потенціал для тестування.

Чому ж влада щосили намагається впоратися з цією пандемією, про яку, експерти в галузі суспільної охорони здоров’я завжди говорили як про питання «коли», а не «якщо»? Політики по своїй суті схильні віддавати перевагу негайним виплатам, а інвестиції в інфраструктуру реагування на пандемію рідко є пріоритетними. Відшкодування початкових витрат з метою отримати деякі довгострокові суспільні блага – блага, які можуть ніколи не принести прямої вигоди політику, що здійснює інвестиції, – суперечить тому, що політики приділяють особливу увагу короткостроковим політичним перспективам (тобто наступним виборам). У таких випадках політики схильні діяти тільки тоді, коли у них немає іншого вибору, тобто, здебільшого, коли проблема давно назріла, якщо не занадто пізно.  

Залізна рука уряду корисна для того, аби вказувати людям, що потрібно робити, обо ж для того, щоб застосовувати силу для задоволення власних інтересів. Це може вдало спрацювати в умовах пандемії. А як щодо оцінки ризиків та швидкої реакції на проблеми в ланцюгу постачання? Краще залишити це вільному ринку.

Підприємці приймають удар. Автовиробники готують свої заводи для виробництва апаратів штучної вентиляції легень. Виробники віскі і горілки тепер виготовляють дезінфікуючі засоби для рук. Дизайнери стали виробляти захисне спорядження, домашній одяг і маски. Окрім усього іншого фармацевтичні компанії та бізнес-магнати що стали філантропами, такі як Гейтс, однаково шукають способи лікування, покращання тестування і вакцину. Врешті, поки ми на карантині, Amazon приносить їжу нам під двері, а додатки для обміну повідомленнями дають можливість спілкуватися з друзями та коханими. Коли підприємства опиняються в скрутному становищі і не діють в умовах державного регулювання – вони змінюються.

Ми тут не для того, аби вказувати пальцем на винних в коронавірусі (або ж стверджувати, що тільки вільний ринок спроможний врятувати нас). Якою б великою не була спокуса перекласти всю відповідальність за нинішній стан на політичні протиріччя, як, наприклад, серйозні розбіжності всередині ЄС, національна політика, охоплена сліпою упередженістю або окупований мінливим президентом Білий дім, на жаль, реальність така, що влада стикається з труднощами при вирішенні складних і довгострокових проблем

Ми не знаємо, що нас чекає в майбутньому. Яка кількість масок і апаратів штучної вентиляції легень нам знадобиться? Як нам вдасться перейти від економіки, в якій ми зараз, до економіки, в якій ми залишимося? На ці питання найкраще відповість вільний ринок. Навіть в «нормальні» часи майбутнє завжди невизначене: скільки кави знадобиться в наступному році або як багато людей будуть відвідувати ресторани? Підприємці намагаються відповісти на ці питання, і хоча часто вони зазнають невдачі, іноді вони таки досягають успіху. Результатом, як правило, є правильна кількість кави.

В кінцевому підсумку, під час пандемії ситуація не так вже й відрізняється. Уряди можуть і повинні продовжувати робити те, що у них виходить найкраще, але ринки повинні мати можливість дихати: експериментувати, зазнавати невдачі, домагатися успіху.

Даючи змогу вільному ринку дихати, ми не тільки допоможемо підприємцям пережити цей важкий період, ми також більш плавно перейдемо до «нової норми» життя, завдяки їхнім інноваціям.

Джерелоemerging-europe.com