• Дата

Україна: журналісти цілеспрямовано піддавалисяатакам зі сторони міліції

  • 05.06.2014
  • Автор: Редакція

Як і під час попередніх сутичок на майдані Незалежності 30.11.2013 і біля Адміністрації Президента України 01.12.2013, під час подій на вул. Грушевського, які почались 19.01.2014 і продовжувались кілька днів, було зафіксовано багато фактів порушення прав третьої сторони – журналістів. Багато працівників ЗМІ стали жертвами насилля також в регіонах України, більшістю яких прокотилася хвиля антиурядових протестів. Починаючи з 19.01.2014, в Україні постраждало не менше 70 журналістів, котрі займалися висвітленням протестів. Всього з початку масових антиурядових протестів постраждало не менше 136 працівників ЗМІ.

Головним чином, журналісти, як і протестуючі, постраждали від розпилення сльозогінного газу та вибухів світло-шумових гранат.  Варто відмітити, що в багатьох випадках репортери не були випадковими жертвами – сила проти них застосовувалась навмисно, силовики стріляли цілеспрямовано в журналістів, про що свідчать численні відео- та фотодокази.  В регіонах країни журналісти часто ставали жертвами не тільки працівників міліції, але й невідомих зловмисників, дії яких ніяким чином не перетиналися з міліцією.

 КИЇВ

За фактом масових заворушень на вул. Грушевського в Києві були затримані та заарештовані 4-ро журналістів (Мар’ян Гаврилів, Андрій Лоза, Володимир Карагяур і Антон Кудинов). Всі вони займалися висвітленням подій і не брали участь в масових заворушеннях (ст. 294 УК України). Тим не менше, після затримання їх звинуватили в участі в масових заворушеннях і заарештували. Після суду замінили спосіб покарання для журналістів з арешту на домашній арешт.

Були зафіксовані випадки, коли деяких журналістів затримували під час їхнього виконання професійних обов’язків, але згодом відпускали. Наприклад, зранку 20.01.2014 міліція затримала знімальну групу інформаційного агентства «Радіо Свобода». Двох журналістів агентства (Ігор Ісхаков та Дмитро Баркар) побили та погрузили в автозак, коли вони наблизились до кордону правоохоронних органів на вул. Грушевського. Одному з журналістів вдалося через смс-повідомлення сповістити про затримання, що призвело до громадського резонансу, і журналістів невдовзі відпустили. Співробітниками «Беркуту» був вкотре побитий та затриманий російський журналіст Андрій Кисельов. Завдяки втручанню офіційних осіб Російської Федерації, журналіста звільнили.

Численні факти застосування сили співробітниками міліції по відношенню до журналістів були зафіксовані на відео- та фотокамери.

Так, 19.01.2014 працівники міліції в прямому ефірі обстріляли з травматичної зброї репортера (і за сумісництвом оператора) «spilno.tv» Анатолія Лазаренка, в результаті чого йому прострілили руку В той же вечір  журналіст «Радіо Свобода», Ігор Ісхаков,  зафіксував на камеру момент, коли працівник міліції прицільно стріляє в нього в той час, як Ісхаков знімає події. Подібні випадки були зафіксовані також на наступний день, 20.01.2014. Працівники міліції обстріляли операторів «5 каналу» Івана Наконечного та Юрія Усика, котрі знімали те, що відбувалося на вул. Грушевського. На відеозаписах чітко видно, що міліціонери стріляють прицільно в журналістів.

Характер пошкоджень від травматичної зброї, який отримували журналісти, також свідчить і про те, що стріляли в них прицільно. Зокрема, були зафіксовані випадки стрілянини в голову – наприклад, журналісту Павлу Іванову вистрілили в голову 4 рази. В Дмитра Власова працівники міліції  вистрілили тричі в ділянку паху. Варто відмітити, що згідно з відомчою інструкцією для працівників міліції, прицільну стрільбу з травматичної зброї з гумовими ккулями можна застосовувати у випадках групових порушень громадського порядку, але на відстані не менше 40 метрів і в нижню частину тіла.

20.01.2014 закликав міжнародну громадськість до втручання в ситуацію. «Події в Києві в урядовому кварталі стали завершальною квінтесенцією того, що відбувалося в Україні останніми роками. Побиття, знищення техніки, вистріли та затримання – все для того, щоб в країні не було відео і фото людей, котрі бачать і знають правду… Тут, в Україні, ми навіть не чекаємо виправдання від теперішньої влади, адже не було ще жодного покарання бійців за події, починаючи з 30 листопада (2013 року – ред.)», - повідомляється в заяві.

У відповідь на скарги журналістів в прес-службі Міністерства внутрішніх справ України заявили, що «Інформацію (про стрільбу в журналістів гумовими кулями) можна розцінювати як провокацію. Справді, є кілька потерпілих журналістів. Вони звертались у лікарню за допомогою. Вони отримали травми від вибух-пакетів, шашок, шумових гранат, каміння».

28.01.2014 військових дій, повинні бути готовими ризикувати своїм життям. «Я вважаю, що це для вас не є секретом, що, коли ідуть бойові дії, то завжди є потерпілі. На жаль, журналіст в таких умовах теж є незахищеним. Згадайте наших журналістів, котрі загинули в «гарячих точках»… Журналісти гинуть повсюди. На жаль, ця проблема не є розв’язаною», – сказала Бондаренко журналістам.

 РЕГІОНИ УКРАЇНИ

Якщо у Києві журналісти ставали жертвами дій працівників міліції, то в регіонах вони постраждали також і від нападів невідомих хуліганів. Все це відбувалося через потурання співробітників міліції, котрі ігнорували численні факти правопорушень.

ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Під час сутичок біля Дніпропетровської обласної державної адміністрації (ОДА) 26.01.2014 від дій міліції та невідомих молодих хлопців в масках постраждало не менше 6 журналістів. Оператор Сергій Кочет отримав поранення в спину із травматичної зброї; у оператора Данила Петеримова – травмована рука. Журналіст Наталія Свєтлова отримала травми і ушкодження від ударів палками. Окрім того, була розбита камера одного з журналістів місцевого «34 каналу». Молодики спортивної статури розбили ноутбук журналісту «Вісті» Ярославу Маркіну. Також в приміщенні ОДА вони погрожували журналісту газети «Урядовий кур’єр» Наталії Біловицькій.

ЗАПОРІЖЖЯ. 26.01.2014 під час сутичок біля обласної державної адміністрації постраждало не менше, ніж 3 журналістів. Були побиті: фотограф інформаційного агентства «Укрінформ» Дмитро Смоленко; журналіст, ведучий і музикант Валентин Терлецький; головний редактор газети «Мрія» Юрій Гудименко. Зокрема, Смоленко і Терлецький в результаті отриманих травм були госпіталізовані. Юрію Гудименко міліціонер кийком зламав палець. «Я знімав, аж поки не отримав кийком по руці, в якій стиснув в принципі непотрібну річ – посвідчення журналіста. Рука ніби ціла, тільки палець зламав. Лікарні забиті побитими», - повідомив Юрій Гудименко.

ЧЕРКАСИ. Під час розгону антиурядових протестів в Черкасах від дій працівників спецпідрозділу «Беркут» постраждало не менше 5 журналістів. Зокрема, беркутівці побили журналіста Сергія Марчука, а також затримали Юрія Висоцького. Обоє журналістів мають громадянство Білорусії і працюють на польському телеканалі «Белсат». Також був побитий журналіст телеканалу «Інтер» Станіслав Кухарчук. Оператору телеканалу «Вікка» побили камеру. Журналіст Олег Огілько був побитий невідомими. 29.09.2014 черкаські журналісти передали в обласне управління міліції звернення з вимогою покарати винних в побитті колег. Під зверненням підписалося 78 журналістів.

ДОНЕЦЬК. За словами донецької журналістки Катерини Жемчужникової, під час подій, пов’язаних з донецьким євромайданом, постраждало біля 10 журналістів. «Коли до нас вперше приїхали спортсмени, 19 січня, спершу вони просто стояли в стороні і кричали «Геть майдан!» Потім почали штовхати журналістів, кидатися яйцями і постраждав навіть оператор телеканалу «Донбас», що належить Ринату Ахметову. Журналістам муніципальної газети намагались розбити фотоапарат», - розказала Жемчужникова. Сама журналістка була змушена виїхати на деякий час з Донецька, тому що переживала за свою безпеку.

ХАРКІВ. Харківський кореспондент видання «Український простір» Роман Черемський заявив, що співробітники «Беркуту» 11.01.2014 побили його і розбили відеокамеру вартістю 20 тисяч гривень (близько 1700 євро) в центрі міста під час зйомок матеріалу про антимайдан. «Я знімав автобуси без номерних знаків із затемненими вікнами, біля яких стояли бійці «Беркуту». Сказали не знімати. Я продовжив. До мене підійшов ззаду беркутівець, в шию електрошокер, скрутили, кілька ударів в районі нирок, заштовхали в автобус, там ще дали по нирках і погрожували: «Передай своїм журналістам, щоб нас не знімали». Камеру побили і забрали флешку», - розказав Черемський. Прокуратура Харківської області за фактом побиття журналіста завела кримінальну справу за ч.2, ст. 365 КК України («перевищення влади чи службових повноважень»), проте нікого поки що не затримали. В міліції факт побиття журналіста заперечують, заявляючи, що він самовільно проник в автобус, беркутівці провели з ним розмову і попросили залишити транспортний засіб.

25.01.2014 активісти харківського євромайдану влаштували похід по місту з національними прапорами України. Впродовж всієї акції мітингувальників супроводжувала група біля 100 молодих хлопців спортивної статури. Невдовзі вони стали нападати на мітингувальників – кидали сніжки, шматки льоду і петарди. В результаті одному журналісту (Сергію Алексєєву) розбили голову, а іншому – розбили апаратуру. Міліція відреагувала на провокації і зупинила сутички, проте нікого не затримала.

26.01.2014 група молодих людей з бейсбольними битами атакувала учасників антиурядового мітингу. Під час нападу був побитий оператор Андрій Радич, а також пошкоджена камера та штатив харківської телекомпанії «Агенство телебачення «Новини».

Влада Харкова в особі мера міста Геннадія Кернеса і голови обласної державної адміністрації Михайла Добкіна відома своїми неодноразовими критичними заявами в адресу ЗМІ. Наприклад, впродовж всеукраїнського з’їзду керівників первинних організацій Партії регіонів, що відбувся 01.02.2014 в місті Харкові, Михайло Добкін звинуватив журналістів в необ’єктивності під час висвітлення ситуації з протестами. Ще раніше Михайло Добкін доволі неоднозначно звернувся до журналістів «5 каналу». Коментуючи напади на журналістів в Харкові, він заявив: «Якщо ви маєте намір досягнути чогось хорошого у вашій професії, будьте готові, що хтось може вам зламати вашу камеру».

СІМФЕРОПІЛЬ. 28.01.2014 невідомі розбили фотоапарат Сергія Мокрушина. Як стверджує журналіст, в той день він побачив у місті групу молодих хлопців міцної статури. Припустивши, що це можуть бути провокатори (в Сімферополі повинно було відбутися декілька мітингів), він вирішив їх сфотографувати. «До мене відразу ж підійшли декілька агресивно налаштованих людей і почали вимагати «стерти» зняте, а коли я відмовився, один з них сильним ударом вибив з рук фотоапарат. Він упав і розбився», - розказав журналіст. За тим, що відбувалося спостерігало 4 працівників міліції, котрі були поруч, проте вони відмовилися затримати зловмисника чи хоча би перевірити його особу. Сергій Мокрушин написав заяву в міліцію за фактом нападу на нього, а також за фактом бездіяльності працівників міліції. Ситуацію  розслідують.

Варто відзначити, що, незважаючи на численні відеодокази і свідчення очевидців, за напади на журналістів до відповідальності не було притягнуто жодного працівника правоохоронних органів. Міліціонери також не затримували невідомих, які нападали на журналістів в регіонах України, хоча і мали таку можливість. 06.02.2014 журналіст Ігор Демченко, який втратив око після того, як беркутівці кидали в нього світлошумові гранати, виступив із заявою, в якій розкритикував бездіяльність правоохоронних органів в розслідуванні дій працівників міліції. Журналіст закликав не вірити повідомленням Міністерства внутрішніх справ України, в яких робилися заяви, що, окрім мітингувальників, до відповідальності будуть притягуватися усі винні особи силових структур. «З 19 січня 2014 року було повідомлено про злочин по відношенню до мене, але наша доблесна міліція не провела жодної слідчої дії, навіть не вилучила в мене верхній одяг для того, що визначити тип гранати, яку в мене кинули. Все це робиться для того, щоб з часом зникли залишки гранати на одязі і потім заявити, що це я сам наніс ушкодження», - заявив Ігор Демченко.

В загальному, в результаті зіткнень між протестувальниками і міліцією Києва і регіонів України, починаючи з 19.01.2014, постраждало не менше 70 журналістів. Більшість з них були одягнені в яскраві жилети з написом «преса». В Києві працівники ЗМІ ставали жертвами насилля, головним чином, через дії міліції.

Фонд «Відкритий Діалог» завертає увагу на те, що застосування сили зі сторони правоохоронних органів України по відношенню до журналістів під час виконання ними своїх професійних обов’язків є порушенням норм Міжнародного гуманітарного права, а також законодавства України.

Так, згідно зі ст. 1 і ст. 2 Женевських конвенцій, журналісти розглядаються як цивільне населення, тому користуються захисною конвенцією. Зокрема, згідно ч.2 ст. 51 Додаткового протоколу (І) до Женевських конвенцій «Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи, не повинні бути об’єктами нападів». Згідно ст. 52 Протоколу, цивільні особи мають право на те, щоб до їхньої власності (це стосується і професіональної апаратури журналістів) ставилися з повагою, якщо вона не має військового характеру.

Згідно законодавства України, умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів і/чи переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків є кримінальним злочином (ст. 171 КК України).

Закон України «Про інформацію» гарантує, що після пред’явлення журналістом документа, що засвідчує його професійну приналежність, працівник ЗМІ має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків і воєнних дій (ч.4, ст. 25).

Проте під час розгону акцій протесту в Києві та в регіонах України були зафіксовані численні випадки, коли працівники правоохоронних органів застосовували силу по відношенню до журналістів після пред’явлення останніми журналістського посвідчення. Більше того, наведені в даному звіті приклади дозволяють стверджувати, що атаки на журналістів здійснювалися цілеспрямовано.

Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, звертайтесь:
Людмила Козловська, Фонд «Відкритий Діалог»
lyudmylakozlovska@odfoundation.eu

Більше на тему: Україна