Прапори Російської Федерації підняті у всіх військових об’єктах Криму. Українські військовослужбовці залишають територію півострова. Також ведуться переговори про безперешкодне виведення матеріально-технічної бази (в тому числі озброєння і кораблів). У результаті російської військової інтервенції Україна практично повністю втратила військово-морський флот.
Раніше, 24.03.2014, голова Верховної Ради України, виконуючий обов’язки президента України, Олександр Турчинов підписав указ про передислокацію військових підрозділів та інших формувань з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим (АРК) та міста Севастополь в інші регіони України. Рада національної безпеки України також прийняла рішення про проведення евакуації з Кримського півострова сімей військовослужбовців, які виявили бажання залишити тимчасово окуповані території. Конкретні терміни виведення українських військових та їх сімей поки не оголошуються.
Військова інтервенція на територію Автономної Республіки Крим почалася 27.02.2014, коли російські солдати захопили будівлі Верховної Ради Криму і Ради міністрів АРК у місті Сімферополь. Після цього протягом декількох тижнів здійснювалися спроби блокування і захоплення українських військових частин у Криму. Саме під час одного з таких захоплень, 18.03.2014, загинув військовослужбовець фотограмметричного інформаційного центру Міністерства оборони України в Сімферополі.
Представники проросійського маріонеткового уряду Криму, а також керівництво Чорноморського флоту Росії, постійно чинили тиск на українських військовослужбовців, схиляючи їх до переходу під керівництво Міністерства оборони РФ. Військовослужбовцям українських частин ставили ультиматум – перейти на бік самопроголошеної влади Криму (фактично, на бік Росії) або добровільно здати зброю і залишити розташування частин. При цьому постраждали також і сім’ї військовослужбовців – їх примусово виселяли зі службових квартир. Наприклад, 08.03.2014 російські військові штурмом взяли відділення прикордонної служби «Щолкіно» (Керченський півострів). Вони увірвалися в квартиру, де проживали сім’ї українських військовослужбовців і, погрожуючи зброєю, наказали всім протягом 10 хвилин зібрати речі і залишити територію відділення.
Під час захоплення українських військових частин у полон брали їх командирів. Так, 22.03.2014 відбулося захоплення авіабази в Бельбеці. Командира військової частини Юлія Мамчура взяли в полон російські солдати. Командир батальйону Дмитро Делятицький та його заступник Ростислав Ломтєв були захоплені в полон 24.03.2014 під час захоплення феодосійського батальйону морської піхоти. На даний час усі вони звільнені і перебувають за межами Криму. Про деякі деталі перебування в російському полоні розповів Юлій Мамчур: «Три з половиною дні мене тримали в одномісній камері. Перший день зі мною постійно розмовляли невідомі російські військові – намагалися переконати зрадити військовій присязі народу України, перейти на службу в російську армію. Потім був просто психологічний тиск – не давали спати, стукали прикладами в двері».
Захоплювали не лише військові частини, але й кораблі Військово-морських сил України. Щоб не допустити передислокації кораблів з Криму, створювалися різного роду фізичні перешкоди. Наприклад, щоб заблокувати вихід кораблів з Південної бази Військово-морських сил України, на озері Донузлав (північний захід Криму) російськими військовими було затоплено два старих кораблі. Таким чином був перекритий фарватер і українські кораблі опинилися у пастці. У Севастополі вихід українських кораблів у відкрите море також був заблокований з допомогою кораблів Чорноморського флоту РФ. Члени команд українських кораблів відмовлялися добровільно переходити на бік самопроголошеної кримської влади, тому кораблі брали штурмом. 25.03.2014 був захоплений останній корабель Військово-морських сил України в Криму – морський тральщик «Черкаси». Корабель штурмували з допомогою 2-х вертольотів і 3-х швидкісних катерів.
В цілому, окупація Криму збройними силами РФ обернулася справжньою катастрофою для флоту Військово-морських сил (ВМС) України. Так, в його складі, станом на 26.03.2014, залишилося лише 10 кораблів (з них бойовими є лише 2-3 судна – це допоміжні кораблі, ще 5 – катери). Російські військові захопили 51 корабель.
З міркувань безпеки та недопущення ескалації конфлікту українських військових виводять із території Криму. Багато хто з військовослужбовців (переважно, це жителі Кримського півострова) перейшли на бік самопроголошеної влади Криму. З 18 тисяч військовослужбовців, дислокованих в Криму до початку російської окупації, вірними присязі Україні залишилися близько 5 тисяч військових. Про це повідомив заступник міністра оборони України Леонід Поляков. Переговори про виведення озброєнь тривають. За попередніми підрахунками, втрати України від російської окупації Криму оцінюють у 18 млрд. доларів.
Бездіяльність української влади під час окупації Криму
Від початку російської окупації Кримського півострова влада України прийняла позицію, згідно з якою потрібно було не допустити ескалації конфлікту і переростання його в збройне зіткнення.
Незважаючи на часті спроби проникнення на територію українських військових частин та їх блокування з боку так званої «самооборони Криму», російських козаків і військових, українським військовим не дозволяли застосовувати вогнепальну зброю. Український уряд не вводив воєнний стан на півострові, а це означає, що застосовувати вогнепальну зброю мали право лише солдати, що знаходяться в караулі. Внаслідок цього військові об’єкти доводилося захищати практично голіруч. «Ми не мали права стріляти. Деякий час тому Тенюх говорив, що нам було дано наказ використовувати зброю, але люди, далекі від військової служби, не розуміють, що це означає. У військових частинах несуть не вартову, а внутрішню службу. Караул охороняє лише склади зі зброєю. У випадку проникнення в частину військовий може тільки викликати міліцію. Якщо він почине стріляти, то потрапить під кримінальну статтю», – розповів офіцер Військово-морських сил України Сергій Підкопайло.
Єдиним можливим правовим способом легалізації використання зброї є оголошення воєнного стану, однак влада України на це не пішла. Колишній міністр оборони України (виконував обов’язки до 25.03.2014) пояснив таку позицію тим, що не було відкритої військової агресії російських військ у Криму, оскільки керівництво Росії офіційно не визнавало присутності своїх військових на півострові (крім Чорноморського флоту РФ). Офіцер штабу командування Військово-морських сил України Сергій Підкопайло вважає, що підстави для введення воєнного стану все-таки були: «Воєнний стан вводять не тільки під час війни, але й у випадках появи незаконних збройних формувань, загрози терактів, захоплення органів влади та місцевого самоврядування – все це відбувалося в Криму. Керівництво не взяло на себе відповідальність за бездіяльність, а тепер нас можуть оголосити зрадниками. Я захищав свою військову частину, як міг – звичайною палицею».
Багато військовослужбовців скаржилися на те, що центральне керівництво Збройних сил України залишило військові частини в Криму без підтримки, жодних конкретних наказів (крім наказу не провокувати конфлікт) не надходило. «Ми до останнього чекали наказу від Києва, але його все не було. Скільки б зміг протягнути екіпаж? Ми ж не на суші, продовольство рано чи пізно закінчилося б. Сиділи, як у консервній банці», – розповів Артем Шурабенко, старший комендор штурмового десантного корабля «Костянтин Ольшанський» (судно було захоплене російськими військовими 24.03.2014). Саме з причини бездіяльності центрального керівництва Збройних сил України багато військовослужбовців прийняли рішення перейти на бік самопроголошеної влади Криму. Ухвалення рішення про виведення українських військ з території Криму є єдиним правильним у ситуації, що склалася. Українські солдати не повинні піддаватися небезпеці в умовах кількісної і технічної переваги супротивника, а також в умовах постійних провокацій з боку проросійськи налаштованих осіб та агентів російських спецслужб.
Фонд «Відкритий Діалог» закликає владу України в найкоротші терміни здійснити виведення тих українських військових з території Кримського півострова, які виявили бажання продовжити службу в лавах Збройних сил України, та їх сімей. Ми також закликаємо надати їм повний пакет соціального захисту, в тому числі, житло і можливість працевлаштування та отримання освіти для членів їх сімей. Окупація Криму військами Російської Федерації, а також подальша анексія регіону Росією стала результатом неспроможності держав-підписантів Будапештського меморандуму, що не змогли виконати свої зобов’язання з гарантування територіальної цілісності та безпеки України. Кримська криза порушила всю систему регіональної безпеки в Європі, що склалася по закінченню «холодної війни», і створила небезпечний прецедент перекроювання державних кордонів в 21 столітті шляхом військової агресії.
Офіційний Кремль продовжує не визнавати легітимність нової української влади і відмовляється від двостороннього діалогу. Абсолютно неефективними є також міжнародні механізми врегулювання конфліктів – Росія як постійний член Ради безпеки ООН блокує будь-яку ініціативу, спрямовану на розв’язання кризи в Україні. При цьому тривають спроби Кремля дестабілізувати ситуацію в Україні за допомогою активізації сепаратистських настроїв у південно-східних регіонах країни. Одночасно спостерігається стягування великої кількості російського озброєння наступального характеру до кордонів України. Все це свідчить про наміри Росії продовжити окупацію України.
Паралельно цьому проходить посилення жорсткості режиму в самій Росії – будь-яка публічна незгода з діями влади тягне за собою кримінальну відповідальність і можливі репресії. Незалежні російські ЗМІ опинилися на межі зникнення.
Фактично ми спостерігаємо формування тоталітарної держави – агресора, що своїми діями загрожує безпеці усього світу. Світове співтовариство зобов’язане в найжорсткішій і найбільш рішучій формі відреагувати на дії Росії. Адресні санкції, введені раніше з боку США, Канади та країн ЄС проти окремих російських чиновників, ніяк не вплинули на позицію російської влади, і, більше того, додали їм впевненості у своїй безкарності. Демократичні держави зобов’язані діяти максимально рішуче, щоб зупинити агресора. Відносно Росії повинні бути застосовані всі можливі важелі тиску, аж до економічної ізоляції.
Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, звертайтесь:
Андрій Осаволюк – [email protected]
Людмила Козловська – [email protected]
Фонд «Відкритий Діалог»
