Жорстоке зґвалтування мешканки селища Врадіївка (Миколаївська область, Україна) Ірини Крашкової співробітниками місцевої міліції викликало гучний громадський резонанс, що переріс у відкриту непокору владі. Коли підозрювані спробували уникнути відповідальності, використовуючи службове становище і родинні зв’язки у вищому керівництві силових структур області, обурені діями органів правопорядку жителі селища пішли на штурм будівлі районного управління МВС. Таким чином, гучні події у Врадіївці яскраво продемонстрували основні проблеми української міліції і наполегливу необхідність її реформування.
Зґвалтування Ірини Крашкової
26.06.2013, приблизно опівночі, до 29-річної мешканки селища Врадіївка Ірини Крашкової, якаповерталася додому з дискотеки, на вулиці Маяковського під’їхав автомобіль, і один з чоловіків, що сиділи в ньому, запропонував дівчині її підвезти. Коли та відмовила, її силою затягнули всередину. Як виявилося, в салоні сиділи офіцери міліції – капітан Євген Дрижак і лейтенант Дмитро Поліщук, а за кермом був місцевий таксист Сергій Рябиненко. Вони повезли Ірину в лісосмугу біля села Сирово, що знаходиться приблизно у 6 км на північному заході від Врадіївки. За словами постраждалої, співробітники міліції ще по дорозі почали її бити не лише руками, але, імовірно, якимсь важким предметом після того, як вона попросила висадити її біля будинку. Коли усі четверо приїхали в лісосмугу, до міліціонерів приєднався і водій, який був особливо жорстоким у здійснюваному побитті. «Вони витягнули мене на землю і там мене били навіть ногами. Потім затягнули назад в машину, і Дрижак зґвалтував мене» – повідомила постраждала. Після цього Дрижак запропонував те саме зробити Поліщукові: «Хочеш? Бери!», на що той відповів: «Хочу!» і теж зґвалтував І. Крашкову.
Рябиненко не чіпав дівчину, але коли міліціонери її ґвалтували, він сильно бив її по голові.
Після зґвалтування чоловіки витягнули Ірину з машини, забрали її особисті речі (увесь одяг, сумочку, телефон і золоті прикраси) і поїхали. Вона насилу відповзла у високі зарості і там причаїлася. Лише під ранок гола і побита мешканка Врадіївки дісталася до млина на краю села Сирово, працівники якого надали їй першу медичну допомогу і викликали «швидку» госпіталізували в реанімаційне відділення Врадіївскої центральної районної лікарні, де в неї діагностували відкриті переломи черепа, різані рани голови, обличчя, множинні травми і гематоми. Через деякий час Крашкову доставили у відділення нейрохірургії лікарні швидкої медичної допомоги Миколаєва, де їй зробили дві хірургічні операції. Стан постраждалої лікарі розцінювали як стабільно важке.
27.06.2013 після того, як з лікарні в чергову частину Врадіївского райвідділку міліції прийшло повідомлення про госпіталізацію Ірини Крашкової, яка заявила, що її побили і зґвалтували, на місце виїхала слідчо-оперативна група. Після отримання працівниками міліції медичних документів, що підтверджують важкий стан потерпілої, було відкрито кримінальне провадження за фактом нанесення умисних важких тілесних ушкоджень (частина 1, стаття 125 Кримінального кодексу України), що карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Також на підставі повідомлення постраждалої були відкриті кримінальні провадження за фактами розбою (частина 4, стаття 187 КК України: позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна) і зґвалтування (частина 3, стаття 152 КК України: позбавлення волі на строк від 7 до 12 років).
Оскільки підозрюваними у скоєнні злочину є працівники міліції, матеріали справи передали в прокуратуру. 30.06.2013 районний суд задовольнив клопотання прокуратури, визначивши двом підозрюваним учасникам злочини, на яких вказала постраждала, – лейтенантові Дмитру Поліщуку і таксистові Сергію Рябиненко – запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на 60 днів. Варто відзначити, що Євгена Дрижака не затримали, тому що, як пояснював прокурор Врадіївского району Сергій Мочалко, за показами свідків (товаришів по службі міліціонера) і даними камери відеоспостереження виявилось, що підозрюваний на момент скоєння злочину невідступно знаходився на своєму робочому місці під час добового чергування у відділку міліції.
Проте така версія правоохоронних органів не переконала жителів селища. Деякі бачили Євгена Дрижака увечері 26.06.2013 на вулиці і дискотеці, що ставило під сумнів версію слідства. Цього ж дня під стіни Врадіївского районного суду (до речі, будівлі прокуратури і міліції знаходяться по сусідству), де почалися слухання з приводу обрання міри запобіжного заходу для двох затриманих, лейтенанта Дмитра Поліщука і єгеря лісгоспу Сергія Рябиненко, вийшли декілька десятків врадіївчан. Вони вимагали заарештувати і другого міліціонера, на якого вказала зґвалтована односельчанка.
Ближче до вечора число учасників стихійного мітингу під стінами правоохоронних органів збільшилося до декількох сотень. Багато хто з присутніх відкрито заявляв, що готові вчинити самосуд. Обстановка стала надзвичайно напруженою ще й тому, що ніхто з представників влади так і не вийшов до народу, що зібрався, аби роз’яснити ситуацію. У райцентр з Миколаєва (адміністративний центр Миколаївської області) відправили підрозділ швидкого реагування «Беркут».
01.07.2013 о 19:00 навпроти будівлі Районного управління внутрішніх справ (РУВС) почався масштабний мітинг, в якому взяли участь більше 1000 чоловік з Врадіївки і навколишніх населених пунктів. Мітингувальники вимагали затримання Євгена Дрижака, а також відкритого звіту про результати слідчих дій від представників влади.
До них вийшов начальник РУВС Віталій Синицький і повідомив, що у капітана міліції є алібі. Проте після того, як у вікно нібито виглянув сам підозрюваний, у бік райвідділу почали летіти яйця, камені, а до вхідних дверей кинулися люди. У відповідь міліціонери застосували сльозогінний газ і почали стріляти.
Пізніше мітингувальники увірвалися у внутрішній двір адміністративної будівлі і почали там трощити службові міліцейські автомобілі.
У свою чергу керівництво Міністерства внутрішніх справ (МВС) за допомогою свого офіційного сайту, намагаючись дискредитувати учасників мітингу, які пішли на штурм, розповсюдило інформацію про те, що переважна більшість з них знаходилася в стані алкогольного сп’яніння. Лише пізно вночі керівник Миколаївського обласного управління міліції Валентин Парсенюкі заступник прокурора Миколаївської області Дмитро Єфіменко вмовили протестувальників припинити погром райвідділку і розійтися. За фактом нападу на районний відділ міліції було відкрито кримінальне провадження за фактами хуліганства, здійсненого групою осіб (частина 4, стаття 296 УК України: позбавлення волі на термін від 3 до 7 років), і умисного ушкодження майна (частина 1, стаття 194 КК України: позбавлення волі на строк до 3 років). 05.07.2013 прокурор Миколаївської області Андрій Паліся заявив, що кримінальне провадження у цих справах не буде закрите: «Протести можуть мати різні форми, але пошкодження майна, спричинення тілесних ушкоджень – це злочини, які також мають бути покарані». Проте співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров вважає, що ці люди неосудні, оскільки діяли в стани афекту, викликаному неправомірними діями працівників міліції.
Реакція влади і громадськості
01.07.2013 опозиційна парламентська фракція «УДАР» зажадала від Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка звіту про ситуацію, яка склалася в його відомстві у зв’язку із зґвалтуванням Ірини Крашкової імовірно двома врадіївскими міліціонерами. Звітуючи перед народними депутатами у Верховній Раді, він усю провину за події поклав на Віталія Синицького і Валентина Парсенюка. Наказом міністра вони були звільнені з органів внутрішніх справ за приховання об’єктивної інформації про обставини злочину. В той же час лідер парламентської фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк поставив вимогу, щоб і Віталій Захарченко написав заяву про відставку, але той в інтерв’ю телекомпанії «ICTV»06.07.2013 заявив, що не збирається цього робити «в той час, коли міністерство реформується».
02.07.2013 президент України Віктор Янукович узяв під особистий контроль розслідування подій у Миколаївській області. У свою чергу генеральний прокурор України Віктор Пшонка попередив про особисту відповідальність кожного, хто захоче виправдати тих, хто за власною безвідповідальністю допустив подібну ситуацію.За його наказом Сергій Мочалко, прокурор Врадіївського району, був звільнений «за неналежне виконання своїх функціональних обов’язків».
Нарешті після того, як 02.07.2013 була проведена процедура упізнання, 03.07.2013 центральний районний суд Миколаєва прийняв рішення про арешт Євгена Дрижака на строк до 15.08.2013. Представник прокуратури Миколаївської області Анатолій Титусь поставив під сумнів алібі капітана міліції. За його словами, в ніч скоєння злочину камера спостереження довгий час фіксувала лише темряву через те, що 26.06.2013, приблизно о 23:11, у відділку вимкнули світло. 05.07.2013 за фактом перевищення службових повноважень (частина 2, стаття 365 КК України: позбавлення волі на термін від 3 до 8 років) був заарештований безпосередній керівник Євгена Дрижака – заступник начальника кримінальної міліції Врадіївського РВВС майор Михайло Кудринський. Його звинувачують в тому, що він намагався приховати участь свого підлеглого у вчиненому злочині, змусивши Сергія Рябиненко давати свідчення про те, що Дрижак не ґвалтував і не бив Ірину Крашкову.
Українські і зарубіжні оглядачі схиляються до думки, що випадок із зґвалтуванням Ірини Крашкової працівниками міліції переповнив чашу терпіння не лише врадіївчан, але і усіх жителів країни. Тетяна Мазур, директор Amnesty Internationalв Україні, заявила, що «реакція жителів Врадіївки виразно демонструє, наскільки люди не довіряють нинішній системі розслідування і покарання за злочини, здійснені посадовцями», а виданняWashington Post повідомило, що «справа показує все більш зростаюче обурення українців безкарними діями чиновників та їхніх впливових друзів».
Врадіївчани давно скаржилися на місцеві правоохоронні органи, роботу яких в приватних бесідах з представником Фонду порівнювали з діяльністю мафії. Один з головних принципів цієї кримінальної субкультури – кругова порука включно з родинними зв’язками підозрюваних з керівництвом правоохоронних органів області і району – проявив себе вже на ранній стадії розслідування гучної справи. Лейтенант Дмитро Поліщук виявився племінником прокурора Заводського району м. Миколаєва – Сергія Поліщука, а головний підозрюваний, капітан Євген Дрижак, – хресним сином генерал-майора Валентина Парсенюка, керівника обласної міліції, який раніше займав пост начальника Врадіївского районного відділку. Народний депутат фракції «Батьківщина», генерал-лейтенант міліції Генадій Москаль заявив про те, що МВС прагнуло приховати злочин, фальсифікуючи дані, тому що в офіційному зведенні, направленому до Верховної Ради, Адміністрації Президента і Кабінету Міністрів 01.07.2013, не було згадано ані словом про зґвалтування та третього фігуранта справи – Євгена Дрижака.
01.07.2013 на мітинг біля будівлі РВВС зібралися не лише родичі і знайомі постраждалої, але й ті люди, до чиїх рідних працівники міліції раніше застосовували насильство, намагаючись вибити зізнання у злочинах, яких вони не скоювали. В ефірі найбільших телеканалів «Україна» і «ICTV» прозвучали історії Григорія Могільова, якого врадіївські міліціонери намагалися звинуватити у вбивстві власної матері, а також 15-річної школярки Аліни Поркул, яку знайшли мертвою у місцевому ставку. На питання представника Фонду «Відкритий Діалог» мати загиблої дівчинки відмовилася відповідати, мотивуючи своє мовчання поганим самопочуттям. Між тим, 04.07.2013 голова спеціальної міністерської комісії, сформованої для розслідування службових зловживань співробітниками Врадіївського РВВС, Володимир Березан заявив, що справи зґвалтування Ірини Крашкової і вбивства Аліни Поркул об’єднані у одне провадження. Це означає, що заарештовані міліціонери Євген Дрижак і Дмитро Поліщук стали підозрюваними ще і у скоєнні нерозкритого злочину дворічної давності.
Опозиція пообіцяла захист усім протестувальникам у Врадіївці і направила туди своїх представників – Едуарда Леонова (фракція ВО «Свобода») і Андрія Парубія (фракція «Батьківщина»). Звітуючи перед народними депутатами про результати поїздки, вони з трибуни Верховної Ради вимагали звільнення ще й голови Миколаївської обласної державної адміністрації Миколи Круглова. 02.07.2013 у Києві біля Адміністрації Президента і у Львові біля обласного управління МВС пройшли акції протесту проти міліцейського свавілля у Миколаївській області, учасники яких висловили підтримку жителям Врадіївки. Аналогічні акції протесту відбулися 09.07.2013 і в інших обласних центрах України – Житомирі, Кіровограді, Полтаві, Тернополі і Чернігові – під загальною назвою «Уся Україна – Врадіївка».
07.07.2013 з Врадіївки до Києва відправилася «Врадіївська хода», організатори якої вимагають відставки міністра МВС, а також «тотальної переатестації» складу міліції.
Проте 18.07.2013 після того, як учасники ходи встановили намети на Майдані Незалежності, міліція вночі їх знесла і заарештувала учасників. Сім з дев’яти затриманих активістів були оштрафовані за рішенням суду, а організатора ходи Василя Любарца засудили до 10 діб арешту за порушення правил проведення мирних зборів (стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Активіст оголосив голодування на увесь період ув’язнення.
Фонд «Відкритий Діалог» виражає стурбованість з приводу кримінальних злочинів, що почастішали в Україні, які здійснюють співробітники і посадовці МВС. Справа «врадіївських ґвалтівників» для влади повинна стати своєрідною «точкою неповернення», а підозрювані у згвалтуванні і побитті Ірини Крашкової – лейтенант Дмитро Поліщук, капітан Євген Дрижак, єгер Сергій Рябиненко, а також майор Михайло Кудринский, який намагався приховати злочин свого підлеглого, – мають бути віддані під справедливий публічний суд.
Фонд «Відкритий Діалог» закликає припинити кримінальні провадження за фактами хуліганства і умисного ушкодження майна відносно тих, що мітингував у Врадіївці, оскільки це може використовуватися з метою їх подальшого переслідування.
Уряду України необхідно розпочати комплексне реформування міліції з широкого залучення до участі в роботі представників громадянського суспільства і місцевих органів влади. Пріоритетним завданням реформи має бути відновлення довіри суспільства до правоохоронних органів, зокрема:
- негайно провести повну переатестацію співробітників і посадовців міністерства;
- впровадити механізм особистої відповідальності керівництва, зокрема, вищого, за дії своїх підлеглих;
- створити незалежний інститут для розслідування злочинів, здійснених співробітниками і посадовцями МВС України.
