Не видавайте біженця країні, в якій він ризикує бути несправедливо засудженим.
9 січня 2014 року суд міста Екс-ан-Прованс у Франції задовольнив запити на екстрадицію, подані Росією і Україною щодо колишнього голови «БТА Банку» і опозиціонера Мухтара Аблязова. Суд ухвалив, що Росія матиме пріоритет, пізніше французький прокурор стверджував, що можливі злочини Аблязова в цій країні, у тому числі розкрадання, мають більший масштаб.
Адвокат сім’ї Аблязових повідомив Human Rights Watch, що судді не надали жодних логічних аргументів відносно свого рішення, проте відмітив, що письмові рішення будуть надані пізніше. Аблязов і його команда захисту заявили, що мають намір подати апеляцію до касаційного суду Парижу.
Аргументи, що стосуються екстрадиції Аблязова в Росію і Україну, прозвучали ще 12.12.2013 року. Команда захисту Аблязова описала слухання як «неорганізовані і шумні» і заявила, що їхньому клієнтові були надані «неякісні послуги перекладу».
Human Rights Watch неодноразово закликала французьку владу не видавати Аблязова Україні або Росії. Відповідно до міжнародного і європейського права в області захисту прав людини, Франція має зобов’язання захищати Аблязова, визнаного біженцем у Великобританії, від екстрадиції у будь-яку країну, яка може повернути його в Казахстан, де існує серйозний ризик жорстокого з ним поводження і очевидно несправедливого судового розгляду.
Адвокати Аблязова заявили, що на слуханні 12 грудня Росія і Україна надали гарантії того, що Аблязов не піддаватиметься жорстокому ставленню до нього і екстрадиції в Казахстан. Проте команда захисту Аблязова стверджувала, що виходячи з реальної загрози жорстокого ставлення, як в Росії, так і в Україні, і вірогідністю того, що Аблязов буде перевезений в Казахстан, Франція порушить свої міжнародні і європейські зобов’язання в області захисту прав людини, якщо їхній клієнт буде екстрадований в ці країни.
«Влада Казахстану не приховує того, що хоче, аби Мухтар Аблязов знаходився під вартою саме у них», – заявила Міра Ріттманн, співробітник підрозділу Human Rights Watch в Європі і Центральній Азії. «Дипломатичні гарантії Росії і України, кожна з яких має сумний досвід екстрадиції людей в ті місця, де вони стикаються із загрозою жорстокого ставлення до них або тортур, навряд чи будуть дотримані, і, зрештою, Аблязов буде переданий в лапи уряду Казахстану».
(Париж – 8 серпня 2013 року) – Французька влада не повинна видавати Казахстану Мухтара Аблязова – людину, визнану біженцем і відвертим критиком уряду. У Казахстані він піддасться серйозній загрозі жорстокого ставлення і зіткнеться з відкритою відмовою у проведенні справедливого судового розгляду. Французька влада також не повинна екстрадувати Аблязова у будь-яку з країн, яка може повернути його в Казахстан.
6 серпня 2013 року Генеральна прокуратура Казахстану заявила, що вона «зробить усі доступні заходи, що відповідають закону, аби добитися екстрадиції Аблязова» в Казахстан. У заяві також було відзначено, що Україна і Росія, з якими Казахстан має угоду про екстрадицію, домагалися його екстрадиції з Франції за відповідними кримінальними звинуваченнями.
«Французька влада повинна захищати Аблязова від екстрадиції в Казахстан або у будь-яку іншу країну, де він зіткнеться з реальною загрозою примусового повернення в Казахстан», – заявив Жан-Марі Фардо, директор підрозділу Human Rights Watch у Франції. «Як відомо, Казахстан має репутацію проведення несправедливих судових процесів і позбавлення волі критиків, а також жорстокого поводження з людьми в місцях позбавлення волі».
Аблязов є важливою опозиційною фігурою і колишнім головою «БТА Банку» в Казахстані. Він розшукується урядом Казахстану за звинуваченням у розкраданні і інших злочинах, пов’язаних з можливою крадіжкою засобів з «БТА Банку» під час роботи на посаді голови у середині 2000-х. Він також розшукується владою у зв’язку з кровопролиттям в м. Жанаозен в грудні 2011 року, яке було результатом розгону демонстрації робітників.
У 2001 році Аблязов і Галимжан Жакіянов заснували опозиційний рух Демократичний вибір Казахстану (ДВК). В ході проведення урядового переслідування політичних опонентів на початку 2000-х, за підсумками судових розглядів, які були названі міжнародними спостерігачами «надзвичайно недосконалими», обидва політики були ув’язнені. Пізніше Аблязова відпустили. Далі в 2009 році влада Казахстану знову порушила кримінальну справу проти Аблязова, звинувачуючи його в привласненні більше 5 млрд. дол. США з банку, який уряд націоналізував на початку року.
У 2009 році Аблязов втік з Казахстану. У 2011 році Великобританія надала йому політичний притулок на тій підставі, що в Казахстані він піддавався ризику переслідування. В середині лютого 2012 року британський суд звинуватив його в неповазі до суду за відмову в розкритті активів після того, як «БТА Банк» подав на нього до суду за привласнення більше 5 млрд. дол. США. Незабаром після цього Аблязов почав переховуватись.
Як відмічає Human Rights Watch: «Влада Казахстану переслідувала Аблязова з моменту його втечі з країни». У останні місяці влада активізувала свої зусилля, зосередивши їх на його сім’ї і соратниках. Вона брала активну участь в незаконній висилці і перевезенні в Казахстан з Італії дружини Аблязова, Алми Шалабаєвої і їхньої 6-річної доньки 31 травня цього року. Пізніше італійський уряд визнав наявність серйозних порушень в процедурі депортації і відкликав постанову про висилання.
31 липня французька влада заарештувала Аблязова на віллі на півдні Франції. Адвокат сім’ї Аблязових повідомив Human Rights Watch, що французька влада затримала його за запитом з України на підставі звинувачень у фальшуванні й шахрайстві. Незважаючи на намагання досягти умовно-дострокового звільнення, 1 серпня французький суд повернув його під варту на строк до 40 днів для розгляду запиту про екстрадицію.
Інтерпол був готовий до арешту Аблязова з 2009 року після того, як Казахстан висунув проти нього звинувачення. За повідомленнями ЗМІ і заяві Генпрокуратури Казахстану Французька влада розглядає запит України про видачу Аблязова.
Казахстанська влада також вимагає видачі Олександра Павлова, який раніше працював керівником служби безпеки Аблязова, з Іспанії, де він попросив політичного притулку, а так само видачі з Польщі Муратбека Кетебаєва, іншого опозиціонера, який, як і Аблязов, розшукується владою у зв’язку з насильством в Жанаозені.
Влада Казахстану, схоже, сподівалася, що Франція розглядатиме екстрадицію Аблязова в Казахстан навіть без наявності двосторонньої угоди. У своїй заяві прокуратура відмітила: «Що стосується … [можливої] екстрадиції Аблязова до Казахстану, слід зауважити, що останнім часом спостерігається позитивна тенденція передачі з європейських країн [у Казахстан] осіб, яким були пред’явлені кримінальні звинувачення на підставі взаємності». У заяві стверджується, що все, що було описано вище віддзеркалює «зростаючу впевненість міжнародного співтовариства у правоохоронних і судових органах Казахстану, які відповідають міжнародним стандартам щодо захисту прав людини».
Проте згідно із твердженням Human Rights Watch, ситуація із захистом прав людини в Казахстані має погану тенденцію, яка ще й погіршується. За останні два роки Human Rights Watch зафіксувала використання владою Казахстану нечітких і надмірно грубих звинувачень в скоєнні злочинів на підставі проведення несправедливих судових процесів з метою примусу критиків уряду до мовчання, приміром, судовий розгляд справи активіста опозиції Володимира Козлова. Human Rights Watch також були задокументовані факти загального серйозного зменшення поваги до свободи зборів, слова і об’єднань.
У доповіді організації «Amnesty International» від липня 2013 року було відзначено, що тортури в Казахстані є «звичайним явищем».
Human Rights Watch також висловила заклопотаність у зв’язку з серйозними заявами про жорстоке поводження і тортури, що використовувалися владою після кривавого розгону демонстрації в м. Жанаозен в грудні 2011 року. Human Rights Watch спілкувалася з людьми, які були свідками або ж жертвами фізичного насильства з боку поліції під час ув’язнення. Вони описували випадки, коли поліція била людей ногами і палицями, роздягала затриманих догола і примушувала довгий час перебувати під впливом від’ємної температури. Обвинувачені у справах, пов’язаних з кривавим розгоном демонстрації в грудні 2011 року свідчили про те, що їх били, душили і в жорстокій формі чинили на них психологічний тиск, проте влада Казахстану була нездатною провести ефективні розслідування і притягнути винних до відповідальності.
Окрім усього, Human Rights Watch було зафіксовано невиконання Україною і Росією міжнародних зобов’язань у справі недопущення екстрадиції людей до країн, де їм загрожує небезпека жорстокого поводження або тортур.
Приміром, в жовтні 2012 року в Україні пропав безвісти Леонід Развожаєв – російський політичний діяч, який звинувачувався в організації масових заворушень під час демонстрації в травні 2012 р. Востаннє його бачили біля будівлі партнерської неурядової організації управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) у пошуках притулку. Через два дні після зникнення з України він опинився під арештом в Росії. Пізніше він заявив, що російські слідчі з метою отримання зізнання чинили на нього психологічний тиск, у тому числі, погрожуючи фізичним насильством стосовно нього та його дітей. Нині він знаходиться під вартою у Москві в очікуванні суду.
У липні 2013 року УВКБ ООН опублікувала доповідь про Україну як про країну, де можна знайти притулок, відзначаючи, що угода України з іншими пострадянськими країнами про співпрацю у видачі підозрюваних у здійсненні злочинів «може увійти у протиріччя із зобов’язаннями за Конвенцією [про біженців] від 1951 року». УВКБ відмітила, що «в 2012 році Україна екстрадувала біженця, що був таким визнаним, як на підставі мандату УВКБ, так і іншою державою-учасником Конвенції 1951 року».
За останні роки Human Rights Watch було зафіксовано декілька випадків, коли російська влада порушувала міжнародне законодавство з захисту прав людини, схвалюючи екстрадицію осіб, що шукають притулку, до країн, де їм загрожувала небезпека жорстокого поводження і застосування тортур, наприклад, до Узбекистану і Киргизстану.
Найсвіжіший приклад торкається трьох етнічних узбеків, що розшукуються Киргизстаном за звинуваченням у застосуванні насильства в південній частині країни в червні 2010 року. Незважаючи на явну і серйозну загрозу жорстокого поводження і тортур, з якими вони зіткнуться у разі повернення, що підтверджується спеціальним доповідачем ООН з питань застосування тортур та іншими міжнародними і місцевими правозахисними групами, Генеральний прокурор Росії затвердив їхню екстрадицію, а російські суди залишили рішення в силі.
Згідно з висловлюваннями Фардо: «Україна і Росія мають довгий і сумний досвід повернення людей до країн, особливо на території колишнього Радянського Союзу, де вони стикаються із загрозою застосування тортур, жорстоким поводженням і несправедливим розглядом справ в суді. Існують усі підстави побоюватися того, що якщо Франція вишле Аблязова у будь-яку з цих країн, їхній уряд поверне його в Казахстан».
Human Rights Watch відзначила, що держави-члени Європейського Союзу зобов’язані дотримуватися тих самих стандартів і процедур надання притулку і інших форм захисту. Франція не повинна екстрадувати тих, хто був визнаний біженцем іншою державою-членом ЄС, включаючи Великобританію, до країни, де безпека цієї особи не може бути гарантована.
Фардо заявив: «Стосовно будь-яких запитів на видачу Аблязова вирішальним для Франції є повне дотримання своїх зобов’язань відповідно до законодавства ЄС, положень, що стосуються захисту прав людини і прав біженців, та забезпечення захисту Аблязова від серйозних порушень його основних прав і свобод».
