• Дата

Чому Україна втрачає російські ринки?

  • 02.07.2014
  • Автор: Володимир Панченко, Крістіна Аврамченко

Чому Україна втрачає російські ринки?

Підписання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною і ЄС може означати поновлення торговельних воєн з Росією. 18.06.2014 В. Путін заявив, що у цьому випадку буде неможливо зберегти нульові ставки ввізних мит на українські товари.

 Проте, незалежно від того, продовжуватимуться торгові війни з Росією чи ні, Україна поступово втрачатиме цей ринок через політику імпортозаміщення, що діє в Росії ще з 1998 року. Тож підприємствам потрібно вже зараз виробляти продукцію згідно з міжнародними/європейськими стандартами (якщо такого ще не відбувалося до цього) і переорієнтовувати ринки збуту.

В 2008 році Урядом Росії було прийнято концепцію довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації на період до 2020 року,  у якій передбачається  реалізація програм імпортозаміщення в багатьох галузях російської економіки, як високотехнологічних (авіаційна, суднобудівна, ракетно-космічна промисловості, автомобілебудування, тощо), так і середньо-технологічних (легка, харчова, деревообробна, хімічна промисловості, виробництво будівельних матеріалів, кольорова металургія і т.д.). Для підтримки імпортозаміщуючого виробництва підприємства відповідних галузейотримують низку преференцій, серед яких – субсидування частини процентних ставок за залученими кредитами, інвестиційні податковікредити, антидемпінговий захист, а також зняття надмірних адміністративних бар’єрів, що заважають розвитку.

В березні 2014 року прем’єр-міністр Д. Медвєдєв зазначив, що імпортозаміщення є одним із пріоритетів для Росії. А в травні 2014 року голова Міністерства промисловості і торгівлі РФ Денис Мантуров заявив, що одним із контрзаходів через санкції західних країн у зв’язку з подіями в Україні стане прискорення імпортозаміщення. Росія шукатиме альтернативних поставників в країнах ЄврАзЕС.

За даними Державної служби статистики України, у першому кварталі 2014 року обсяг експорту до РФ скоротився на 24,4 % порівняно з відповідним періодом минулого року і становив 2721,89 млн. дол. США.  Імпорт товарів з РФ, в свою чергу,  зменшився на 26 % порівняно з 1 кварталом 2013 року і становив 4016, 37 млн. дол. США. На зменшення експорту до РФ на 966,8 млн. дол. США порівняно з I кварталом 2013 р. суттєво вплинуло зниження поставок чорних металів – на 201137 тис. дол. США (на 37,9 %), виробів з чорних металів – на 35388,7 тис. дол. США (на 31,6 %) та залізничних локомотивів – на 296732,62 тис. дол. США (на 58,7 %).

Розглянемо політику імпортозаміщення РФ та її вплив на українських виробників на прикладі вагонобудування.Якщо поглянути на експортні поставки вантажних вагонів з України до Росії, то можна побачити, що після кризового 2009 року поставки збільшувалися, а от в 2013 скоротилися більше ніж в 2,5 рази. За перший квартал 2014 року експорт цієї продукції з України до РФ становив 1058 шт., що майже в 5 разів менше, ніж в першому кварталі 2013 року (обсяги експорту у січні-березні 2013 року – 5046 шт.).

Графік 1: Експорт вантажних вагонів з України до РФ (тис. шт.)

Джерело: Державна служба статистики України

Ще з середини 2012 року в Росії активно обговорювалося вжиття відповідних заходів для скорочення імпорту вантажних вагонів з України, серед яких можливість введення утилізаційного збору для продукції вагонобудування (аналогічного до того, що застосовується для автомобілів) або зміна вимог по сертифікації продукції вагонобудівної галузі.

Слід відзначити, що виробництво вантажних вагонів в Росії також зменшилося у 2013 році (Графік 2). Одна з причин скорочення виробництва – затоварювання російського ринку вагонів. За даними «РЖД» в кінці 2013 року надлишок вагонів на ринку РФ складав близько 300 тис. шт.

Також скорочення транспортних послуг по перевезенню вантажів залізничним транспортом в 2013 році негативно вплинуло на ринок вагонів (за даними Росстату у 2013 – зменшення на 2,8 % порівняно з 2012 роком).

Графік 2: Виробництво вантажних вагонів в Росії (тис. шт.)

Джерело: Росстат

Згідно із програмою розвитку промисловості Російської Федерації на 2012-2020 роки виробництво вантажних вагонів має зрости до 65 тис. шт. в 2020 році, що складатиме 82 % внутрішнього ринку. У 2013 було виготовлено 60,5 тис. шт. вантажних вагонів, що складало менше 70 % внутрішнього ринку. Отже, у фізичному обсязі плани щодо збільшення виробництва не є занадто амбітними. Проте планується збільшення частки на внутрішньому ринку (Таблиця 1). Звідси можна зробити висновок про подальше скорочення імпорту вантажних вагонів з України або взагалі припинення поставок.

Таблиця 1: План виробництва вантажних вагонів до 2020 в РФ

Джерело: Концепція довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації на період  до 2020 року

Необхідно відзначити, що план 2012-2020 є продовженням попередніх планів зі збільшення обсягів виробництва вагонів в РФ, що було відомо українським вагонобудівникам в період нарощування виробництва в Україні з 1998 року. Плани Російської Федерації щодо імпортозаміщення стосуються майже усіх галузей промисловості. Нижче наведено деякі приклади.

Автомобільна промисловість

Передбачається захист російського автомобільного ринку від імпорту нових та старих автомобілів. Однією із цілей підпрограми «Автомобільна промисловість» є зменшення долі імпорту  в грошовому виразі з 43,5 % в 2012 році до 32 % в 2015 році.

Також планується збільшити виробництво автомобільної промисловості і частку російської продукції на внутрішньому ринку в натуральному виразі до 2020 року:

Легкових автомобілів до 3150 тис. шт./рік, що складатиме 80% внутрішнього ринку (в 2011 році частка російської продукції складала 68,3%)

Легких комерційних автомобілів до 280 тис. шт./рік, 90 % внутрішнього ринку (в 2011 році - 81,2%)

Вантажних автомобілів до 280 тис. шт./рік, 85 % внутрішнього ринку (в 2011 році - 65,5 %)

Автобусів до 35 тис. шт./рік, 99 % внутрішнього ринку (в 2011 році - 69,2 %).

Окрім цього, зростання частки експорту продукції російського автомобілебудування по відношенню до 2011 року (7,7 %) в середньому до 12,5 %.

Легка промисловість

За допомогою реалізації інвестиційних проектів в легкій промисловості по модернізації і створенні нових виробництв, зокрема підвищення ефективності і подальшого розвитку льонокомплексу, очікується 20 % імпортозаміщення в цій галузі. До 2020 року очікується, що частка російських товарів (одяг, трикотаж і взуття) на внутрішньому ринку становитиме 50 %.

Військово-промисловий комплекс

Згідно з підпрограмою «Військово-промисловий комплекс» має бути зменшено асортимент продукції ВПК і об’єми поставок імпортної комплектації за допомогою імпортозаміщення і покращення кооперації таким чином, що до 2020 року по відношенню до 2010 року:

  • Зростання об’ємів промислового виробництва ВПК збільшиться в 2,88 рази;
  • Зростання продуктивності праці в ВПК – в 2,91 рази;
  • Зростання заробітної плати працівників організацій ВПК – в 2,87 рази.

Графік 3. Індекс промислового виробництва в ВПК, до попереднього року (%)

 

Джерело

Транспортне машинобудування

Однією із цілей підпрограми «Транспортне машинобудування» є повне забезпечення внутрішнього попиту на залізничну  техніку  і збільшення експорту цієї продукції в декілька разів.

 Таблиця 2: Прогноз виробництва продукції транспортного машино будівництва до 2020 року


Джерело: Концепція довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації на період  до 2020 року*в цінах 2012 року

 Металургія

Серед інших цілей підпрограми «Металургія» передбачається нарощування експорту і збільшення частки російської металопродукції на внутрішньому ринку. Передбачається скорочення частки імпорту у внутрішньому споживанні готового прокату чорних металів в 1,5 рази до 2020 року.

Отже, можна зробити висновок про те, що українські підприємці не бачили чи не хотіли бачити перспективи втрати російського ринку попри всім відомі плани Російської Федерації з імпортозаміщення  і відповідно не вживали ніяких заходів, щоб диверсифікувати ринки збуту.

На сьогодні існує лише один шлях: Україна має максимально використовувати можливості, надані Угодою про асоціацію з ЄС, нарощувати поставки української продукції в інші країни світу і зменшувати залежність від російського ринку.  Така шокова терапія втрати ринків збуту в Росії може бути на користь українській економіці. У короткостроковій перспективі для деяких галузей може бути складно переорієнтуватися, проте у довгостроковій перспективі, коли болісний процес трансформації закінчиться, буде значно легше, оскільки наші виробники не залежатимуть від одного дуже примхливого покупця.