Протягом декількох років подружня пара Айдос і Наталія Садикови страждали від переслідувань на батьківщині через свою журналістську діяльність. Вони були змушені залишити Казахстан, оскільки Наталі загрожує тюремне ув’язнення за звинуваченням у наклепі. Журналісти просять міжнародне співтовариство захистити їх від політичних репресій.
1. НАТАЛІЇ САДИКОВІЙ ВИСУНУЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ЗВИНУВАЧЕННЯ ЗА ЖУРНАЛІСТСЬКУ ПУБЛІКАЦІЮ, ЯКОЇ ВОНА НЕ ПИСАЛА
05.03.2014 суд№ 2 м. Актобе порушив проти Наталії Садикової кримінальну справу зач. 3 ст.129 КК РК («Наклеп, поєднаний з обвинуваченням особи у вчиненні корупційного, тяжкого або особливо тяжкого злочину»). У Казахстані журналістці загрожує обмеження або позбавлення волі на строк до 3 років. Суддя Рауія Кустанова заявила, що Наталія Садикова була нібито «належно сповіщена» про необхідність явки до суду 07.03.2014 для ознайомлення з матеріалами справи. Однак Наталія стверджує, що жодних повісток не отримувала і не була присутня в суді.
На початку березня «джерело» в обласній адміністрації повідомило Наталії Садиковій, що найближчим часом буде виписаний ордер на її арешт. Тому 09.03.2014 Наталія та Айдос Садикові виїхали з Казахстану в російське місто Оренбург, звідти вирушили до Москви і 10.03.2014 прибули до Києва. 17.03.2014 суд № 2 м. Актобе оголосив Наталю Садикову в розшук і заочно обрав для неї запобіжний захід у вигляді арешту. Айдос і Наталія мають намір через кілька місяців виїхати з України до Польщі, де будуть просити політичного притулку.
1.1. Колишній член казахстанського парламенту звинувачує журналістку в наклепі.
Кримінальну справу було порушено на підставі приватного обвинувачення бізнесмена і колишнього члена нижньої палати парламенту Марал Ітегулова, який вимагав притягнути Наталію Садикову до кримінальної відповідальності за наклеп, а також стягнути з неї компенсацію за моральну шкоду у розмірі 10 млн. тенге (близько 39 880 євро). Для забезпечення позову про відшкодування моральної шкоди казахстанський суд заарештував майно Наталії Садикової, а саме квартиру, що знаходиться в її власності.
На думку бізнесмена Марала Ітегулова, стаття «Тендерів в Актобе на всіх не вистачає», опублікована 23.12.2013 на порталі «Республіка» під псевдонімом «Бахит Ільясова», містить наклеп і порочить його честь і репутацію. Марал Ітегулов переконаний, що стаття була написана Наталією Садиковою. У цій статті йдеться про те, що в Актобе йде боротьба за державні тендери між Маралом Ітегуловим та начальником управління охорони здоров’я Актюбінської області Кайратом Сабиром. За словами автора статті, в цій боротьбі Марал Ітегулов використовує не тільки власні ЗМІ для дискредитації начальника управління охорони здоров’я, але і збирає підписи за відставку міністра охорони здоров’я Салідат Каїрбекова. При цьому підписи збираються на всіх найбільших ринках і в торгових центрах м. Актобе, які належать самому Маралу Ітегулову. У статті також йдеться про те, що Марал Ітегулов домагається надання тендерів своїй власній клініці, проте в результаті перевірки обласне управління охорони здоров’я виявило там безліч порушень і оштрафувало установу. У публікації зазначається, що боротьба з чиновником Кайратом Сабиром – це частина реалізації давньої мети Марана Ітегулова стати акимом Актюбінської області.
1.2. Без будь-яких доказів суд назвав Наталію Садикову автором статті.
Журналістка Наталія Садикова заявляє, що була автором ряду статей для порталу «Республіка», проте статтю «Тендерів в Актобе на всіх не вистачає», опубліковану під псевдонімом «Бахит Ільясова», вона не писала і не має до неї жодного відношення.
Проте позивач Марал Ітегулов без будь-яких підстав стверджує, що «Бахит Ільясова» – це псевдонім Наталії Садикової. Посилаючись на висновки експерта «за результатами проведеної судової авторовідчої експертизи», суд № 2 м. Актобе встановив, що автором статті нібито є Наталія Садикова. При цьому суд не назвав ні авторів експертизи, ні методики її проведення.
Порталу «Республіка» стало відомо, що в Актюбінську журналісти Циганкова і Карпова готові дати свідчення, що нібито під псевдонімом «Бахит Ільясова» ховається Наталія Садикова. Сама Наталя стверджує, що ці журналісти не можуть об’єктивно свідчити, так як у своїй роботі підконтрольні Маралу Ітегулову і не мають відношення до порталу «Республіка», де публікуються статті Наталії Садикової.
Згідно ст. 9 Закону Республіки Казахстан «Про авторське право і суміжні права», у разі, якщо автор твору не розкрив свою особистість, то представником автора вважається видавець. Те ж саме вказується в ст. 15 Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів, ратифікованої Казахстаном. Проте ні позивач Марал Ітегулов, ні суд не вимагали роз’яснень від керівництва і власників порталу «Республіка» щодо змісту статті про тендери. Більше того, на підставі вироку політв’язню Володимиру Козлову, в листопаді 2012 зареєстрований в Росії портал «Республіка» був заборонений і заблокований на території Казахстану. У Казахстані доступ до цього порталу можливий тільки через спеціальні програми, які обходять блокування сайтів. Оскільки сторона звинувачення поки що не робила жодних запитів порталу «Республіка», є підстави вважати, що в даному випадку казахстанська влада має виразну мету розправитися з «незручною» журналісткою Наталією Садиковою, а також з її чоловіком Айдосом.
2. КАЗАХСТАНСЬКА ВЛАДА ПЕРЕСЛІДУЄ РОДИНУ САДИКОВИХ ЗА ЇХ ОПОЗИЦІЙНІСТЬ І ЖУРНАЛІСТСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Реальною причиною порушення кримінальної справи проти Наталії Садикової є її професійна діяльність, а також її чоловіка Айдоса. Сім’я Садикових відзначає, що в останні роки за ними в Казахстані велося постійне стеження, а їхні телефони прослуховувалися. У березні 2010 року Наталя зверталася до міжнародних правозахисних організацій, ОБСЄ та Європарламенту із заявами про постійні погрози на свою адресу, за якими, за її словами, стоїть керівництво Актюбінської області. Казахстанська влада порушувала кілька кримінальних справ проти Айдоса Садикова, а також змушувала його до психіатричного лікування. Він відсидів майже два роки в колонії за звинуваченнями, які правозахисники визнали політично мотивованими. За словами Айдоса, представники влади, які не зуміли зломити його впродовж кількох років, тепер взялися за його дружину Наталю, а Марал Ітегулов, що подав позов проти Наталії, – всього лише знаряддя в руках влади. У разі тюремного ув’язнення Наталії Садикової, Айдос залишиться з двома малолітніми дітьми на руках (їх дочці Шарліз зараз 3 роки і 3 місяці, а синові Чингізу – 1 рік і 9 місяців).
2.1. Наталія та Айдос Садикови пишуть «незручні» для казахстанської влади статті та журналістські розслідування.
Наталія Садикова раніше працювала на казахстанських телеканалах «Ріка ТВ», «7 канал», а останнім часом разом з Айдосом писала для опозиційних газет «Республіка» і «Ассанді таймс». Журналісти Садикови публікували критичні по відношенню до казахстанської влади матеріали на незручні теми: проблеми екстремізму і тероризму; соціальні проблеми нафтовиків Актюбінської області; корупційні скандали; конфлікти між регіональними елітами (у тому числі про можливу причетність колишнього керівника Адміністрації президента Аслана Мусіна до погіршення криміногенної обстановки і дестабілізації ситуації в західних регіонах Казахстану). Айдос Садиков висвітлював гучну справу Владислава Челаха, а також політично мотивовані судові процеси у справі нафтовиків Жанаозена і опозиційного лідера Володимира Козлова.
Після того, як подружжя приїхало до Києва, Наталя та Айдос Садикови активно висвітлювали для опозиційних казахстанських ЗМІ події в Україні, писали про феномен української революції. У своїх матеріалах журналісти намагалися розвінчати російську пропаганду про Майдан, яка широко представлена також і в офіційних казахстанських ЗМІ. Прикметно, що 20.03.2014 казахстанський парламент запропонував внести до Кримінального кодексу нову статтю 162-1 «Участь в іноземних збройних конфліктах» (передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 7 років). За словами парламентаріїв, під цю статтю потраплятимуть ті громадяни Казахстану, які з ідейних міркувань беруть участь в «іноземних збройних формуваннях». Враховуючи підтримку дій Путіна з боку Назарбаєва, Айдос і Наталія Садикови побоюються, що найближчим часом казахстанська влада заведе на них нову кримінальну справу за репортажі про події в Україні.
2.2. Політична діяльність та кримінальні переслідування Айдоса Садикова.
Після публікації критичних по відношенню до влади журналістських розслідувань, в серпні 2003 року відносно Айдоса Садикова було порушено кримінальну справу. Йому інкримінували те, що він ще в 1999 році нібито жбурнув у офіціантку виделкою. Проте свідки на суді заявили, що Айдос не здійснював ніяких протиправних дій. Після цього суд помістив Айдоса на місяць в клініку на примусове психіатричне обстеження, за результатами якого він був визнаний «неосудним» під час здійснення правопорушення в 1999 році (факт вчинення протиправних дій так і не був доведений).
У 2002 році Айдос Садиков став членом опозиційної партії «Демократичний вибір Казахстану», яка захищала ідеї децентралізації влади, боротьби з корупцією, захисту прав людини. У 2005 році Айдос став керівником Актюбінської філії нової опозиційної партії «Справжній Ак жол» (пізніше партія об’єдналася з Загальнонаціональною соціал-демократичною партією (ОСДП) і стала називатися ОСДП «Азат»). Айдос Садиков представляв радикальне крило і критикував центральне керівництво партії за лояльність до влади. Після виходу з партії «Азат» він разом з однодумцями створив громадський рух «Гастат». Айдос Садиков надавав допомогу нафтовикам у створенні незалежних профспілок для відстоювання своїх соціальних та трудових прав, організовував акції протесту в Актюбінській області, через що кілька разів притягувався до адміністративної відповідальності, а в січні 2010 був заарештований на 15 діб.
16.07.2010 Айдос Садиков був засуджений до 2 років позбавлення волі в колонії загального режиму за ч. 2, ст. 257 КК РК («Хуліганство, пов’язане з опором представникові влади»). Його звинуватили в тому, що він нібито побив колишнього співробітника правоохоронних органів Б. Мусенова і відірвав ґудзик від форменої сорочки поліцейського Є. Шуканова.
Судовий процес пройшов в найкоротші терміни (три дні) і з численними порушеннями. Не був врахований відеозапис події, на якому видно, що співробітники поліції не постраждали, але самого Айдоса Садикова було побито. Також суд взяв до уваги лише свідчення з боку потерпілого, без урахування показань понятого, який свідчив на користь Айдоса Садикова. За словами Айдоса, поліцейські хотіли організувати провокацію: коли він виходив зі спортзалу, колишній співробітник поліції Мусенов став зачіпати його, викликати на бійку, однак журналіст не піддався на ці провокації. Тоді з’явилися поліцейські, які побили Айдоса і спробували підкласти в кишеню мобільний телефон Мусенова. Наявність численних ударів і саден на тілі Айдоса поліцейські пояснили тим, що він, закутий в наручники, побив себе сам.
Соратники Айдоса Садикова назвали звинувачення політично мотивованим, про що також йшлося у доповіді уряду США про права людини в Казахстані за 2010 рік. Всі апеляційні інстанції Казахстану відмовилися пом’якшити вирок. У квітні 2012 року Айдос Садиков потрапив під амністію і вийшов на волю, відсидівши 1 рік і 9 місяців. За словами Айдоса, після виходу на волю він займався громадською діяльністю напівпідпільного характеру, так як за ним і його соратниками велося постійне стеження з боку спецслужб.
3. У ВИПАДКУ ПОВЕРНЕННЯ В КАЗАХСТАН РОДИНІ САДИКОВИХ ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА
Останні 2 роки стали ледь не найважчими для незалежних ЗМІ та опозиційних об’єднань у Казахстані, які опинилися на межі зникнення. ПісляЖанаозенськоїтрагедії казахстанська влада засвідчили свою рішучість у боротьбі з політичним плюралізмом і інакомисленням в країні. Казахстанські суди проігнорували численні заяви про застосування тортур з боку слідчих органів до засуджених нафтовиків і свідків, які проходять у справі Жанаозенської трагедії. 08.10.2012 опозиційний лідер Володимир Козлов був засуджений до 7,5 років ув’язнення із конфіскацією майна за звинуваченнями в розпалюванні соціальної ворожнечі, закликах до повалення конституційного ладу, а також створенні і керівництві злочинною організацією. Європейський парламент, Держдепартамент США і міжнародні правозахисні організації назвали вирок несправедливим і політично мотивованим.
3.1. Репресії незалежних журналістів в Казахстані.
На підставі вироку політику Володимиру Козлову в листопаді 2012 року за рішеннями казахстанських судів булазаборонена діяльність опозиційної партії «Алга!» і 34 недержавних ЗМІ(газета «Взгляд», інтернет-відеопортал Stan.tv, телеканал «К +», «єдине ЗМІ «Республіка» – взяте з вироку визначення, яке об’єднує в собі 8 газет і 23 інтернет-ресурси Казахстану). Ці ЗМІ найбільш широко висвітлювали Жанаозенські події. Після закриття усіх найвпливовіших незалежних ЗМІ, в Казахстані продовжують утискати менші за накладами недержавні ЗМІ. За останні місяці були припинені випуски газет «Правда Казахстану», «Трибуна», припинено випуск«Правдивої газети».
Кримінальні звинувачення в наклепі стають перепоною незалежної журналістської діяльності. За даними правозахисників, в середньому в Казахстані за рік відкривається близько 20 кримінальних справ на журналістів за звинуваченням у наклепі. Казахстанська влада довгий час ігнорує вимоги міжнародного співтовариства і відмовляється декриміналізувати статтю за наклеп відповідно до міжнародних стандартів захисту свободи думок і їх вираження. Більш того, в майбутньому, через реформи кримінального та кримінально-процесуального законодавства в Казахстані, журналістам за наклеп, окрім позбавлення волі, будуть загрожувати непомірні штрафи, які зростуть, порівняно з теперішніми, у 8 разів і становитимуть до 17 900 євро. Через відсутність незалежної системи правосуддя казахстанські журналісти перебувають під постійним ризиком потрапити за грати або бути оштрафованим за звинуваченнями у наклепі, тому часто змушені писати свої матеріали під псевдонімами.
05.12.2013 редактор інформагентства«Казах-Зерно» Сергій Букатовбувзасуджений до одного рокуобмеженняволі за звинуваченняму наклепі. Також порушено кримінальну справу стосовно редакції сайту Insiderman за звинуваченням у наклепі щодо судді (ч. 3 ст. 343 КК РК – до 4 років позбавлення волі). Комп’ютерна техніка редакції вилучена владою. У грудні 2013 і в березні 2014 на підставі кримінальних звинувачень у відмиванні грошей, були проведені обшуки в офісах фонду «Амансаулик» і продюсерського центру «Ракурс», які підтримують роботу незалежних правозахисників і журналістів у Казахстані.
На незалежних журналістів здійснюється систематичний тиск у вигляді погроз, нападів, фізичного насильства. 19.04.2012 було здійснено замах на життя відомого журналіста Лукпана Ахмедьярова. 20.08.2013 на журналіста Ігоря Ларру був скоєний напад, який міг стати причиною погіршення стану його здоров’я, що через певний час призвело до його смерті. З боку силових структур журналісти піддаються арештам та побиттю за участь в акціях протесту і вираження своєї громадської позиції. У лютому 2014 за участь в акціях протесту були заарештовані журналісти і блогери Нуралі Айтеленов, Рінат Кібрай, Дмитро Щолоков і Андрій Цуканов.
3.2. Наталі Садиковій загрожує несправедливий суд і тюремне ув’язнення в Казахстані.
При теперішньому політичному режимі в Казахстані Айдос і Наталія Садикова не зможуть на батьківщині розраховувати на забезпечення їм безпеки і права на професійну діяльність. У Казахстані не дотримується право на справедливий суд, а до затриманих та заарештованих систематично застосовуються тортури та інші види жорстокого поводження.
Міжнародні спостерігачі та правозахисні організації фіксують серйозну проблему залежності системи правосуддя в Казахстані, що відкриває можливості для вибіркового кримінального переслідування. За результатами наглядової місії в Республіці Казахстан, Головна колегія адвокатів Польщі зробила висновок, що казахстанські суди «піддаються сильному впливу з боку державних властей. Система правосуддя та державна адміністрація в значній мірі корумповані». У звіті щодо дотримання прав людини в світі Державний департамент США відзначив, що однією з найістотніших проблем в області порушення прав людини в Казахстані є «відсутність незалежної системи правосуддя і справедливого судового розгляду». Викликає тривогу практика застосування в Казахстані «каральної психіатрії», жертвами якої, крім Айдоса Садикова, також стали правозахисниця Зінаїда Мухортова і священнослужитель Бахтжан Кашкумбаєв.
Крім того, тортури в Казахстані залишаються широко поширеним явищем. Їх застосовують як до затриманих у формі допиту з метою отримання зізнань, так і до ув’язнених у в’язницях і колоніях. Кількість кримінальних справ, заведених за звинуваченнями в тортурах проти співробітників правоохоронних органів, менша в порівнянні з кількістю заяв про катування. Правозахисні організації мають обмежений доступ в колонії, а влада не реагує належним чином на факти катувань.
Слід враховувати небезпеку того, що в Україні сім’я Садикових може бути викрадена казахстанськими спецслужбами. Після повалення авторитарного режиму в Україні ймовірність такого сценарію зменшилася, однак викрадення можливо також при співпраці казахстанських і російських спецслужб. Договори між Україною, Росією і Казахстаном передбачають можливість екстрадиції розшукуваних осіб та спільних слідчих заходів. Спецслужби Казахстану кілька разів залякували і робили замах на опозиційних політиків і громадських активістів на території пострадянських держав.
Система правосуддя стає способом тиску на ЗМІ в Казахстані, що порушує право на свободу думок, яке гарантується ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Незалежні журналісти в Казахстані не можуть почувати себе в безпеці, вони стикаються з цензурою та обмеженнями професійної діяльності. Звинувачення проти Наталії Садикової у наклепі є політично мотивованим і має явні ознаки фабрикації. Комітет ООН з прав людини закликає держави не допускати того, щоб закони про наклеп використовувалися для обмеження права на вільне вираження думок.
Існують всі підстави вважати, що журналісти Наталія та Айдос Садикови переслідуються в Казахстані внаслідок своєї професійної діяльності і політичних переконань. На батьківщині вони будуть позбавлені права на справедливий судовий процес і можуть зіткнутися з неналежним поводженням.
Фонд «Відкритий Діалог» закликає українську владу до моменту виїзду сім’ї Садикових на територію Європейського Союзу захистити Айдоса і Наталію від несправедливих політично мотивованих переслідувань, від примусового повернення в Казахстан, а також від можливого викрадення російськими або казахстанськими спецслужбами. Ми також закликаємо компетентні органи Республіки Польща ретельно і об’єктивно розглянути заяву сім’ї Садикових про надання їм міжнародного захисту в повній відповідності з європейським правом про захист біженців. Ми також звертаємося до Агентства ООН у справах біженців із закликом звернути увагу на справу журналістів Садикових і взяти її під свій контроль.
Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, звертайтесь:
Ігор Савченко – [email protected]
Людмила Козловська – [email protected]
Фонд «Відкритий Діалог»
