Волонтери та співробітники Фундації «Відкритий Діалог» щодня зустрічають десятки людей, які рятуються від пекла війни, і дізнаються їхні історії. Війна в Україні триває, і в пошуках даху, безпеки та шансу на виживання для себе та своїх близьких наші гості вирішують вирушити у виснажливу та небезпечну багатоденну подорож під градом куль, з численними блокпостами окупаційних військ на шляху, де будь-яка з ситуацій, що склалися, може мати трагічні наслідками. Наприкінці цієї подорожі майже завжди виступають сльози, і вони викликані найрізноманітнішими емоціями.
Сльози радості
Ксенія, Марія, Максим, Дмитро, Надія — це лише деякі з дітей, які народилися в Польщі, поки їхні матері перебували під опікою Фундації. Сльози радості гордих батьків цілком зрозумілі – хоча часто татусі могли бачити своїх дітей лише через смартфон. Але цю радість поділяють і всі нові тітки та дядьки (волонтери), які беруть участь у підготовці необхідних умов, підтримують під час перебування у лікарні та навіть заколисують малечу. Усі «наші» діти ростуть здоровими, будучи гордістю та надією своїх батьків.
Сльози надії
Валентина та Людмила, сестри з Сєвєродонецька, благополучно дісталися до Польщі завдяки співпраці з волонтером з України, який розповів нам їхню історію та допоміг їм організувати поїздку до Варшави. Валентина, рятуючись від обстрілу міста, впала та зламала ногу. Потім вона майже місяць ховалась у бункері без доступу до медичної допомоги, втративши віру у своє одужання та побоюючись за своє життя.
Вони прибули до Польщі лише з тим, у що були одягнені.
Ці дві жінки провели місяць у квартирі, яку надала їм наша Фундацією. Вислухавши їхню історію, ми відразу ж вирішили допомогти їм і заповнити їх холодильник та комору. Волонтер Оля купила їм перший одяг та допомогла зібрати ще. Після кількох тижнів невпевненості у завтрашньому дні у жінок нарешті з’явився надійний дах над головою.
Після численних візитів до лікаря, аналізів, рентгенівських знімків, лікування та двох тижнів реабілітації Валентина значною мірою відновила працездатність ноги. Їй ще доведеться докласти багато зусиль, щоб повернутися в нормальну фізичну форму. Надія перетворилася на реальність, і не можна заперечувати, що головним джерелом цієї надії для Валентини була і залишається величезна любов та турбота її сестри Людмили, яка ніколи не залишає її і стежить аби тій нічого не бракувало.
Сльози страху
«Мамо, а по нашому будинку тут теж стрілятимуть?» — спитав 4-річний Богдан, наляканий своїм новим, незнайомим оточенням і міцно стискаючи руки своїх батьків прямо біля намету, який є центром прийому українських біженців. Коли чуєш такі слова з вуст маленької, вразливої дитини, вони просто розбивають серце.
Після кількох бесід із психологом їх розмістили у безпечні умови у квартирі, яку надала наша Фундація, де вся родина швидко відновилася. Тато Максим за підтримки волонтера швидко знайшов роботу. Сьогодні сім’я вже живе у власній орендованій квартирі, Богдан нічим не відрізняється від інших дітей у дитячому садку та сповнений відповідної своєму віку енергії, а завдяки тому, що він дуже добре інтегрувався з іншими дітьми та любить дитячий садок, його мама змогла влаштуватися на роботу.
Сльози відчаю
Є також історії, які змушують нас усвідомити, що, незважаючи на наші найкращі наміри, не все можна зробити. Довгий час ми підтримували Зою в її боротьбі з раком, яка мужньо боролася з хворобою і витримувала складний процес лікування та ніколи не подавала ознак того, що з нею щось не так. Незалежна, впевнена, горда. Справжня сучасна жінка.
Під час нещодавнього відвідування лікарні серпневим днем нам вдалося записати на відео розмову між Зоєю та її дочкою, яка не змогла приїхати до матері з-за кордону. Сльози текли з очей не лише матері та доньки, а й волонтерів, які підтримували дух Зої до кінця. Хоча ніхто з них не сказав цього вголос, всі вони знали, що це прощання. За два дні Зоя померла.
Завдяки Вам та Вашій допомозі у нас з’являється можливість допомогти більшій кількості людей і зробити все можливе, щоб їхня історія мала щасливий кінець. Будь ласка підтримайте нашу діяльність на zrzutka.pl/DomMam.