Вступ
Згідно з усіма міжнародними правовими нормами,Російська Федерація не має права затримувати, заарештовувати, обвинувачувати і судити громадян України за злочини, що ймовірно скоєні на території України. Те, що Надія Савченко була викрадена саме з території України проросійськими терористами, підтверджує відео, опубліковане ними ж одразу після взяття її у полон.
Для фабрикації кримінальної справи проти української військової був створений спеціальний так званий Слідчий Комітет, який веде справи викрадених громадян України в Росії.
В результаті розслідування, проведеного російськими адвокатами Надії Савченко (Марком Фейгіним, Іллею Новіковим та Миколою Полозовим, які у рамках правової допомоги Фундації «Відкритий Діалог» надають Савченко адвокатський захист), встановлено, що доказів її вини в інкримінованому злочині немає, проте російський суд продовжує приймати рішення, вигідні для сторони звинувачення.
Адвокати Савченко змогли знайти головного свідка у кримінальній справі українського військовослужбовця – Тараса Синяговського.Саме на підставі його свідчень Слідчий Комітет РФ сфабрикував кримінальну справу. Як виявилося, Тараса разом із Надією Савченко захопили в полон терористи. Будучи пораненим, боєць батальйону «Айдар» надав свідчення під тортурами і прямою загрозою його життю.
Адвокатам також вдалося отримати інформацію про стільникові з’єднання та дзвінки з телефону Надії Савченко. Співставляючи факти, адвокати встановили, що Савченко не могла вчинити злочин, в якому її звинувачують, оскільки в той момент вона знаходилася в абсолютно іншому місці, ніж вказано в матеріалах кримінальної справи.
Нагадаємо, військовослужбовець Збройних сил України Надія Савченко брала участь в антитерористичній операції (АТО) на Сході України в якості добровольця у складі батальйону територіальної оборони «Айдар» (підпорядковується Міністерству оборони України) і була взята в полон проросійськими терористами неподалік селища Металіст (Луганська обл.) 17.06.2014. За співпраці терористів і російських спецслужб Надія Савченко була незаконно вивезена в Росію, де проти неї порушили сфабриковану кримінальну справу.
Надію звинувачують у «причетності до загибелі російських журналістів Ігоря Корнелюка і Антона Волошина», які, нелегально прибувши на територію України у складі групи бойовиків, висвітлювали їхні атаки на українських військових. Надія Савченко нібито виконувала роль коригувальника мінометного обстрілу, під час якого загинули журналісти. Свою провину вона категорично заперечує. Російські адвокати знайшли речові докази (у тому числі біллінг телефону Савченко), а також головних свідків, які цілком спростовують версію російського звинувачення.
Незаконне позбавлення волі і позбавлення права на захист
Надія Савченко була викрадена з території України і вивезена в Росію в ніч з 23 на 24 червня 2014 року. За версією Слідчого Комітету РФ, вона «перетнула українсько-російський кордон і попросила притулку». Саме так російська влада пояснює свою юрисдикцію в сфабрикованій кримінальній справі проти Савченко.
- Впродовж 7 днів (з 23по 30 червня) українську льотчицю насильно утримували під озброєною охороною в одному з готелів міста Воронежа.
Формально в Росії Надія була заарештована лише30.06.2014.Савченко забороняли виходити за межі готелю, зв’язуватися з рідними і розмовляти з будь-ким окрім охорони. Протягом цього часу її неодноразово допитували, зокрема і на детекторі брехні. Допити проводив безпосередньо російський слідчий Дмитро Маньшин, який зараз вже офіційно веде кримінальну справу Надії Савченко.
Зокрема майор Маньшин повідомив їй, що її допитують в якості «свідка у кримінальній справі проти міністра Внутрішніх справ України Арсена Авакова і губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського».
- Допити Надії Савченко проводилися без присутності адвоката.
Можливості зв’язатися з адвокатом їй не надали попри те, що під час допиту задавали питання про причетність Надії до загибелі російських журналістів Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. Тим самим були порушені ст. 56 і ст. 189 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації (КПК РФ), згідно з якими під час допиту свідка може бути присутнім адвокат, якщо свідок виявить таке бажання.
За словами Надії Савченко, 30.06.2014 майор Маньшин разом з підрозділом поліції Новоусманського району Воронезької області РФ інсценував «випадковість її затримання в готелі в якості підозрюваної». Це було зроблено з метою приховання факту нелегального насильницького утримування української військової в Росії впродовж 7 днів, що згідно з російським законодавством (ст. 127 УК РФ) є кримінальним злочином.
Лише після офіційного арешту 30.06.2014 Надії Савченко дозволили зустрітися з адвокатом. Їй був призначений державний захисник Микола Шульженко, який фактично нічого не зробив, щоб не допустити її арешту судом 02.07.2014.
- Надія Савченко як громадянка іншої держави була позбавлена права на дипломатичний захист.
Український консул Геннадій Брескаленко 9 разів просив дозволу на зустріч з Савченко в СІЗО, проте кожного разу отримував відмови від російської сторони. Консул зміг зустрітися з нею лише з десятої спроби 16.07.2014, після втручання адвоката Марка Фейгіна і після того, як Європейський суд з прав людини зажадав від Росії пояснень,чому Надії Савченко не дозволяють зустрітися з українським консулом[4]. Згодом, коли Геннадій Брескаленко знову спробував відвідати її наприкінці липня, йому відмовили під приводом того, що вичерпано ліміт побачень (2 побачення з відвідувачами на місяць), хоча на консулів це правило не поширюється (згідно з Федеральним Законом «Про утримання під вартою підозрюваних і звинувачуваних у скоєнні злочинів»).
- В якості інструментів тиску на Савченко Російське слідство повністю ізолює льотчицю від зовнішнього світу і забороняє передавати їй книги українською мовою.
За «друге побачення» в липні 2014 р. Надії Савченко було зараховано інтерв’ю російському телеканалу «LifeNews». Необхідно відзначити,що рішення щодо використання права на побачення викраденої українки прийняв російський слідчий.24.07.2014 Надія була допитана російськими журналістами вкотре без присутності адвоката, а відеозапис інтерв’ю згодом був змонтований у вигідному для російської пропаганди сюжеті і поширений в російських ЗМІ. Показово, що одне з питань інтерв’ю стосувалося малайзійського літака Boeing-777, який, за інформацією МВС України і розвідки США , був збитий 17.07.2014 проросійськими терористами. Надія нічого не могла знати про катастрофу, оскільки знаходилася в ізоляції з 17.06.2014 .
Відмову у зустрічі з Надією Савченко також отримали представники правозахисних організацій України і депутати польського та українського парламентів, які перебували в Російській Федерації 16-18.07.2014і11-13.08.2014 з метою проведення моніторингових місій у справі Савченко. Свідченням жорсткої ізоляції Надії Савченко є також заборона на передачу їй книг українською мовою. Російська сторона аргументувала заборону тим, що книги неможливо перевірити .
- Погрози родичам і санкції відносно російських адвокатів.
Бажання зустрітися з Надією висловлює також її сестра Віра Савченко, проте вона не може приїхати в Росію через загрозу затримання російськими правоохоронними органами. Як повідомив 14.07.2014 консул України в Російській Федерації Геннадій Брескаленко, слідчий у справі Савченко Дмитро Маньшин повідомив його про свій намір допитати Віру. Такі дії російської сторони можна розцінювати як тиск на родичів Надії Савченко.
Тиск здійснюється також на адвокатів Надії Савченко. 21.07.2014 адвокат Марк Фейгін розповсюдив повідомлення, яке було надіслано до Московської колегії адвокатів «Московський юридичний центр» керівництвом СІЗО №3, де перебуває Надія Савченко. У повідомленні йдеться про те, що Марк Фейгін був «спійманий» на передачі Савченко двох записок від її сестри, які «не пройшли цензуру». У повідомленні також є звернення до Московської колегії адвокатів з проханням «вжити відповідних заходів» стосовно Марка Фейгіна. Такі дії керівництва СІЗО можуть свідчити про намір російської влади застосовувати усі можливі методи (від адміністративних санкцій і до позбавлення адвокатської ліцензії), щоб спробувати вивести зі справи адвокатів Савченко.
Судові засідання проходять без особистої присутності Надії Савченко
Перше судове засідання у справі Надії Савченко відбулося 02.07.2014. Засідання Новоусманського районного суду міста Воронежа всупереч закону проходило в закритому режимі без присутності публіки і преси, а також без особистої присутності Надії. Це було порушенням, оскільки в російському законодавстві встановлена обов’язкова присутність підозрюваного або обвинувачуваного під час суду з визначення запобіжного заходу у вигляді взяття під арешт (п. 4-5, ст. 108 КПК РФ). Про проведення суду щодо громадянки України українське посольство не сповістили. Інформація про суд українському посольству надали лише після того, як суд відбувся, і було прийняте рішення про арешт української військової на термін 60 днів (до 30.08.214).
10.07.2014 у Воронезькому обласному суді пройшло друге засідання, яке також було закритим. Бути присутнім в судовій залі не дозволили навіть українському консулові Геннадієві Брескаленку. За результатами засідання суд виніс постанову про усунення порушень.Надії Савченко вдалося оскаржити відсутність перекладу українською мовою документації рішення Новоусманського районного суду у справі взяття її під варту.
Під час обох судових засідань інтереси Надії Савченко захищав адвокат Микола Шульженко, призначений їй російською державою. Шульженко підписав документи про «нерозголошення інформації»,що було в інтересах слідства. Після публікації цієї інформації в ЗМІ Фундація «Відкритий Діалог» запропонувала адвокатську допомогу сім’ї Надії Савченко.
11.07.2014 був підписаний договір між Вірою Савченко, сестрою Надії, і російськими адвокатами Марком Фейгіним, Іллею Новіковим та Миколою Полозовим про надання Надії адвокатської допомоги.
25.07.2014 у Воронезькому обласному суді пройшло засідання щодо розгляду апеляційної скарги на арешт Надії Савченко. Сама Надія Савченко в суді не була особисто присутньою, зв’язок з нею здійснювався за допомогою онлайн-відеотрансляції. До цього, 17.07.2014, Надія Савченко написала заяву до Воронезького обласного суду з проханням дозволити їй особисто бути присутньою на засіданні суду. Про її особисту присутність клопотали також адвокати, проте суддя Тетяна Литовкіна відхилила клопотання.
Під час засідання адвокати заявили про відмову від адвоката Миколи Шульженка. Захисники Надії Савченко клопотали про її звільнення з-під арешту під заставу в 500 000 рублів (близько 10 300 євро), проте це клопотання було відхилене, а суд залишив рішення першої інстанції в силі, – українська військова перебуватиме під арештом як мінімум до 30.08.2014 . Адвокат Марк Фейгін заявив, що захист має намір оскаржити рішення про взяття Надії Савченко під варту в Європейському суді з прав людини.
02.08.2014 у Воронезькому обласному суді пройшло ще одно засідання у справі Надії Савченко. Суд розглядав апеляційні скарги адвокатів на те, що українка була викрадена і проти її волі вивезена з України в Росію. За результатами розгляду скарг, суд прийняв постанову, згідно з якою «українка була виявлена на території Росії,і згодом її свобода ніким не обмежувалася до 30.06.2014, коли її офіційно затримали». Таке рішення суд обгрунтував матеріалами кримінальної справи і відмовився проводити додаткове розслідування.
Адвокати повідомляють про наявність алібі у викраденої української військової
Савченко не могла скоїти злочин, в якому її звинувачують, оскільки в той момент знаходилася у зовсім іншому місці, ніж вказано в матеріалах кримінальної справи. Про цю обставину російським адвокатам викраденої українки вдалося дізнатися з допиту головного свідка у її кримінальній справі – Тараса Синяговського, а також з інформації про стільникові підключення та дзвінки з телефону Надії Савченко.
У матеріалах кримінальної справи вина Надії Савченко обгрунтовується наступним чином: «Савченко Н.В., діючи за попередньою змовою з Мельничуком С. В. (командир батальйону «Айдар» – ред.) і невстановленими особами з числа бійців батальйону «Айдар», виконуючи відведену їй злочинну роль.,помітивши на узбіччі дороги російських журналістів Корнелюка І. В., Волошина А. Д.і інших цивільних осіб, сприяючи злочину наданням інформації, з метою вбивства двох і більше осіб…, по телефону повідомила Мельничуку С.В. і невстановленим особам з числа бійців і командирів батальйону «Айдар» дані про їхнє (журналістів і мирних громадян) точне місце знаходження».
Доказова база у кримінальній справі складається зі свідчень анонімних учасників терористичних угрупувань, що діють на сході України, а також відеозапису допиту полоненого військовослужбовця батальйону «Айдар» Тараса Синяговського. Тарас потрапив в полон біля селища Металіст того ж дня (17.06.2014), що і Надія Савченко. Російські спецслужби використали свідчення Тараса, отримані під прямою загрозою його життю. На відеозаписі зафіксовано його розповідь про те, що він бачив, як під час бою під селищем Металіст Надія Савченко «з кимось розмовляла по телефону». Ці свідчення є головним аргументом звинувачення відносно викраденої української льотчиці Савченко. На підставіцього свідчення російські слідчі зробили висновок, що Надія Савченко, побачивши російських журналістів, скерувала на них мінометний вогонь.
На даний момент Тарас вже звільнений з полону,і російським адвокатам, що захищають інтереси Надії Савченко, вдалося зустрітися з ним і розпитати про події того дня біля селища Металіст.
Адвокатам вдалося довідатись про дві важливі деталі, які відносяться до доказової бази кримінальної справи проти Надії Савченко:
По-перше, Тарас Синяговський повідомив, що свідчення, записані на відео терористами і передані російській стороні, він давав під тиском. «Я робив те, що мені наказували. Там постійно охоронець з автоматом був», – повідомив він. Крім того, стан Тараса Синяговського під час допиту був важким. «Дужепогано почував себе. Був важко поранений, з реанімації мене відвели до камери. Перев’язка була тільки один раз, якраз після цього допиту. Я погано тоді розумів, що діється», – розповів він адвокатам. Очевидно, що відеозапис допиту Тараса Синяговського терористами не можна розцінювати як доказ, оскільки він свідчив під фізичним і психологічним тиском.
По-друге, як виявилося, Надія Савченко була взята в полон на північ від селища Металіст, тоді як журналісти загинули на перехресті, яке знаходиться на південь від селища. Надія Савченко в складі бойового підрозділу рухалася з північного напряму і не змогла дістатися до селища, оскільки потрапила в полон. Тобто Надія Савченко не могла побачити журналістів і спрямувати на них мінометний вогонь, як це записано в матеріалах кримінальної справи. Варто також відзначити, що за свідченнями самої Надії, вона потрапила в полон близько 11-тої дня, а російські журналісти загинули приблизно в 13-00 (згідно з матеріалами кримінальної справи).
Карта селища Металіст і навколишніх територій. Червоним позначено приблизне місце, де була взята в полон Надія Савченко (вказав Тарас Синяговський), синім – приблизне місце загибелі російських журналістів.
Як повідомив Марк Фейгін, згідно з інформацією про стільникові підключення і дзвінки з телефону Надії Савченко,отриманою адвокатами від української сторони, білінг телефону Савченко доводить, що в районі загибелі російських журналістів вона не була.
Таким чином, звинувачення Надії Савченко в тому, що вона нібито побачила місцерозташування російських журналістів і віддала наказ відкрити по них мінометний вогонь, не підтверджуються фактами, а тому є неправдивими.
Надія Савченко – заручник російської влади
Кримінальна справа проти Надії Савченко має виключно політичний характер. Це підтверджується не лише фактом викрадення, фабрикацією звинувачень і браком доказів з боку російського слідства, але й тим, що Надія проходить свідком у кримінальній справі проти міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова і губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського, а також командуючого батальйону «Айдар» Сергія Мельничука. У зв’язку з цим її звільнення можливе тільки за умови консолідованої дипломатичної і політичної позиції захисту з боку міжнародного співтовариства, зокрема Німеччини, Італії, Франції, США і Великобританії.
На сьогодні Надія Савченко, як і інші викрадені громадяни України (Олег Сенцов, Олексій Чирній, Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв),є заручницею російської влади. Очевидно, що знайти шляхи звільнення українців в усіх цих випадках в юридичній площині практично неможливо з огляду на показовий характер кримінального переслідування громадян України.
Раніше Генеральний прокурор України Віталій Ярема повідомив, що Генпрокуратура Росії відмовляється співпрацювати з українськими прокурорами у справі Надії Савченко.Таке рішення російської сторони є дивним, враховуючи той факт, що злочин, в якому звинувачують Надію Савченко, був скоєний на території України. Проведення будь-яких слідчих дій на території України без згоди української влади є порушенням українського суверенітету. Небажання генеральної прокуратури Росії співпрацювати з українською прокуратурою також свідчить про те, що Росія не має наміру вирішувати питання Надії Савченко законним шляхом.
Не вірить у виправдувальний вирок російського суду без підтримки міжнародного співтовариства і адвокат Надії Савченко Марк Фейгін. «У російському суді взагалі не буває виправдувальних вироків. Таких налічується одиниці, і вже напевно їх не виносять у політичних справах. Тому потрібно тверезо і чітко розуміти, що в подібних справах не можна покладатися тільки на політику або тільки на процес. Треба знайти синергетичне поєднання одного і другого, щоб винести це питання на самий верх, щоб усі зрозуміли, що за його рішення відповідає не суддя Воронезького суду, а Путін», – заявив адвокат.
08.08.2014 МЗС України розповсюдило заяву, в якій назвало Надію Савченко, Олега Сенцова і інших громадян України, які перебувають в полоні на території Росії, політичними в’язнями. До цього МЗС України неодноразово виступало із закликом припинити кримінальне переслідування відносно Надії Савченко і звільнити її. Із закликами до російської влади негайно звільнити українську військову також виступали депутати українського парламенту – Олег Осуховський, Олександр Бригинець, Андрій Павловський, Юрій Сиротюк і Олег Канівець.
12.08.2014 ЗМІ поширили інформацію про ймовірну можливість обміну «політичними в’язнями» між Україною і Росією (Надію Савченко і Олега Сенцова на Андрія Стенина і Марію Коледу). Адвокати Надії Савченко вже спростували таку інформацію, заявивши, що це може бути провокацією і вони «нікого не просили організувати обмін і не пропонували жодних кандидатур для цього». Водночас адвокати висловили готовність надати свою допомогу у разі, якщо Україна і Росія все ж вирішать обмінятися ув’язненими
Висновки
Фундація «Відкритий Діалог» вимагає від російських слідчих органів припинити кримінальне переслідування Надії Савченко, оскільки воно є політично мотивованим і не опирається на належну доказову базу. Фактично доказів провини української військової не існує. Незважаючи на це, показове кримінальне переслідування Надії Савченко триває, і російський суд приймає вигідні для слідства рішення. Зокрема суд ухвалив утримання Савченко під арештом до 30.08.2014 і відмовився відпустити її під заставу. Також суд, спираючись лише на матеріали кримінальної справи і не призначивши проведення додаткового розслідування, ствердив у постанові, що Надію Савченко «ніхто не викрадав».
Викрадення Надії Савченко і проведення показового судового процесу над нею за вигаданими звинуваченнями є разючим прикладом порушення прав людини і судового свавілля. Міжнародне демократичне співтовариство зобов’язане включати вимогу про звільнення української військової до порядку денного будь-яких переговорів з Росією.
За останні декілька місяців наша Фундація організувала вже 3 моніторингових місії в Росію з дотримання законності і прав людини в кримінальних справах проти громадян України, які були викрадені спецслужбами РФ (окрім Надії Савченко, це ще Олег Сенцов, Геннадій Афанасьєв, Олексій Чирній і Олександр Кольченко). За підтримки Фундації «Відкритий Діалог» була надана адвокатська допомога Надії Савченко та її сім’ї. Ми закликаємо міжнародні правозахисні організації і інституції – ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, ПА НАТО, «Human Rights Watch», «Amnesty International», «Atlantic Council», «Freedom House», а також європейських лідерів – Франсуа Олланда, Девіда Кемерона, Ангелу Меркель, Маттео Ренці, Жозе Мануела Баррозу і Мартіна Шульца–приєднатися до кампанії захисту українських політичних в’язнів в Росії.
Фундація «Відкритий Діалог» була заснована в Польщі в 2009 році за ініціативою Людмили Козловської, яка зараз обіймає посаду Президента Фундації. Засновницькі цілі Фундації включають захист прав людини, демократії і верховенства права на пострадянському просторі, з особливою увагою до найбільших країн СНД: Росії, Казахстану і України.
Фундація виконує свої цілі шляхом організації спостережних місій, включаючи спостереження за виборами і моніторинг ситуації з дотримання прав людини в країнах СНД. За результатами спостережень Фундація публікує звіти і поширює їх серед інституцій ЄС, ОБСЄ та інших міжнародних організацій, міністерств закордонних справ і парламентів країн ЄС, аналітичних центрів і медіа.
У доповнення до спостережної і аналітичної діяльності Фундація активно співпрацює з членами парламентів, які беруть участь в зовнішній політиці, займаються проблемою дотримання прав людини і взаємовідносин з країнами СНД для того, щоб підтримати процес демократизації і лібералізації внутрішніх політик на пострадянському просторі. Важливою сферою діяльності Фундації також є підтримка програм для політичних в’язнів і біженців.
00-580 Warsaw
11a Szucha Avenue, office 21
E – mail: [email protected]
+48 22 307 11 22
Для отримання детальнішої інформації, будь ласка, звертайтесь:
Андрій Осаволюк – [email protected]
Людмила Козловська – [email protected]
