Частина «гуманітарних поставок» в Україну розкрадається — торговці продають товари прямо з автобусів, на ринках, у магазинах, навіть у супермаркетах. Нечесні бюрократи, активісти, бізнесмени, митники, військові роблять на цьому статки. А також шахраї, котрі помітили таку можливість. Україна зробила закон жорсткішим, щоб припинити цю патологію.
Масштаби цього явища підтверджуються численними повідомленнями ЗМІ. Майже кожен польський волонтер, з яким ми розмовляли, який займається постачанням гуманітарних автобусів до України, також мав досвід із подібною патологією. «Я чув про це від сотень людей. Це жах. Іноді все стає предметом торгівлі», — каже Кшиштоф Коза, волонтер, який провів два місяці в Україні, доставляючи допомогу далеко на схід країни.
Автобус вартістю 15 000 злотих
Незрозуміло, чи автомобілі є улюбленим товаром розкрадачів гуманітарної допомоги, чи довести скоєння цього виду злочину відносно легко — на державному кордоні митники реєструють причину ввезення того чи іншого транспортного засобу. Але факт залишається фактом, випадки незаконної крадіжки гуманітарних автомобілів часто виявляються владою та висвітлюються українськими ЗМІ.
Ще на початку квітня українські ЗМІ висвітлювали скандал, який, мабуть, викликав значний резонанс в Україні, про що автору статті розповіли кілька українських громадян.
Чиновника із Львівської області Андрія Луківа, першого заступника мера міста Пустомити — невеликого містечка біля кордону з Польщею — затримали співробітники Державного бюро розслідувань.
Мер намагався продати автобус, який Фінляндія подарувала місту в рамках гуманітарної допомоги.
Він вимагав хабар у розмірі 100 000 гривень (тобто близько 15 000 злотих) від волонтера, який хотів передати транспортний засіб української армії. Співробітники Державного бюро розслідувань затримали спільника Луківа на місці злочину під час отримання хабаря.
Суд призначив високу заставу у цій справі — понад мільйон гривень (150 000 злотих). Проте вже 13 квітня Львівська обласна прокуратура підтвердила, що Луків — представник партії «Самопоміч» — був звільнений після внесення застави. І саме ця інформація викликала найбільшу зацікавленість у громадськості.
Подібні інциденти відбулися і в іншій частині Західної України — у Буковинському районі Чернівецької області. У середині травня поліція виявила, що автомобілі, які прибули із Заходу як гуманітарна допомога для армії, перепродаються за долари. Співробітники поліції затримали жінку, яка займалася цим бізнесом разом зі своїм чоловіком. Вони вимагали від покупця 4 500 доларів США за мікроавтобус Volkswagen LT28, який вони отримали безкоштовно як гуманітарну допомогу для військових. Жінка також була державним службовцем, вона була членом місцевої міської ради.
Трохи раніше, тобто 6 травня, у місті Чернівці було затримано Сергія Бродовського, головного лікаря обласної лікарні. Його підозрювали у присвоєнні п’яти машин швидкої допомоги, які передали італійські меценати для Збройних сил України. Головного лікаря було заарештовано і усунено з посади. Його було звільнено з-під варти після внесення застави у розмірі 200 000 гривень (близько 30 000 злотих).
30 травня телеканал Suspilne TV повідомив про затримання у Кіровоградській області чоловіків, які також займалися торгівлею автомобілями, що були призначені для військових. Служба безпеки України (СБУ) повідомила, що серед затриманих є член однієї із найбільших неурядових організацій України. Він виготовляв фальшиві документи для передачі автомобілів іншим організаціям. Затриманим висунуто обвинувачення у незаконному обігу трьох автомобілів. На цій угоді вони заробили 16,4 тисячі доларів США.
Більшості обвинувачених загрожує від трьох до семи чи навіть до 10 років позбавлення волі, якщо вони здійснювали свою діяльність у складі організованої групи та у великих розмірах.
13 березня було підготовлено проект поправок, що посилюють законодавство з цього приводу, а 24 березня Верховна Рада ухвалила закон № 147146, який додав нове положення до статті 201-2 Кримінального кодексу: «Використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги в умовах військового стану в інших цілях, а саме з корисливою метою чи з метою особистого збагачення». Раніше продаж гуманітарної допомоги розглядався як «шахрайство» (див. статтю 190 Кримінального кодексу України) і карався м’якше.
«Вони прагнуть заробити на війні»
Біженці з України, які перетинають кордон у Медиці, розповіли автору цієї статті ще у квітні, що гуманітарні вантажі, замість того, щоб бути розподіленими серед тих, хто потребує, іноді потрапляють до магазинів і там продаються. Наприклад, дорогі італійські макарони, яких раніше не бачили в сільських магазинах, раптом з’явилися там за прийнятними для кишені цінами.
Однак у засобах масової інформації досить мало повідомлень про продаж продуктів харчування чи засобів гігієни, отриманих із гуманітарної допомоги. Наприклад, 1 квітня Рівненський телеканал повідомив, що в Олександрії, Рівненської області, людей, які працюють у пункті прийому гуманітарної допомоги, спіймали на продажі засобів гігієни, ковдр, одягу, підгузків та дитячого харчування.
Схоже, що це явище є більш поширеним, ніж припускають українські служби чи повідомлення ЗМІ — так вважають польські волонтери. Соболь — один із активістів, які подорожують із гуманітарною допомогою, не раз бачив людей, які продають гуманітарну допомогу безпосередньо зі своїх машин. «Вони паркували свої машини зазвичай у центрах міст, де було велике скупчення людей. Такі виродки завжди були, є і будуть. На щастя, приїхала СБУ і спіймала їх», — каже він.
Томек Сікора, «Громадяни Польщі», який брав активну участь у доставці допомоги на схід, розповідає, як під час однієї поїздки через кордон, вже в Україні, вони перепаковували вантажі до автобусів. Аж раптом хтось під’їхав.
«У вас є щось на продаж?»
«Це просто гуманітарна допомога».
«Ну, це не має значення».
Будучи у Львові, Томек Сікора часто бачив у крамницях товари, які, як він підозрював, було отримано з гуманітарної допомоги. Склади у західній столиці України забиті безкоштовними продуктами із Заходу. Томек згадує, що у Полтаві волонтери бігали магазинами у пошуках гуманітарних вантажів. Якщо вони знаходили такі продукти, передавали інформацію військовим, щоб ті могли відреагувати відповідним чином.
Кшиштоф Коза доставляє вантажі до найвіддаленіших і найнебезпечніших місць на карті країни. Він провів в Україні два місяці від початку війни. Нещодавно він отримав медаль «За мужність» для цивільних осіб від військових у Броварському районі під Києвом. Кшиштоф розповів мені про склади на західній Україні, куди потрапляє допомога з конвоїв і не потрапляє далі на схід.
«Львів, Тернопіль, Хмельницький, Ужгород — місцевих жителів цих областей війна
особливо не зачепила і вони просто намагаються отримати вигоду»,
— говорить Кшиштоф Коза.
Олександр Куліковський, політик та засновник Фонду відновлення України, стверджує в інтерв’ю i-ua.tv, що йому відомо багато випадків, коли товари прибували до Львова із-за кордону, а потім відправлялися не нужденним людям, а фіктивним ФОПам (тобто фірмам, що складаються з однієї людини). «Є багато покидьків, які видають себе за волонтерів», — додає Куліковський.
Олександр Куліковський, політик та засновник Фонду відновлення України, стверджує в інтерв’ю i-ua.tv, що йому відомо багато випадків, коли товари прибували до Львова із-за кордону, а потім відправлялися не нужденним людям, а фіктивним ФОПам (тобто фірмам, що складаються з однієї людини). «Є багато покидьків, які видають себе за волонтерів», — додає Куліковський.
Деякі предмети допомоги доставляються вглиб країни, але навіть там вони стають предметом торгівлі. Кшиштоф Коза згадує свою подругу, волонтерку з Чернігова, у якої стався нервовий зрив. «Вона просто хотіла допомагати людям, але нещодавно їй довелося переглянути свої погляди на те, кому цю допомогу слід пропонувати. На жаль, вийшло так, що люди беруть у неї речі, а потім ці продукти опиняються у магазині», — згадує Кшиштоф.
Він сам зустрічав деяких українських волонтерів, які, переконаний, торгують тим, що отримують. «Дівчина розповідала нам неймовірні історії, аби лише отримати товар. Якось вона сказала, що вони їдуть до військовослужбовців у Волноваху. Вирушили з нею на чотирьох бусах. Я їм сказав, що росіяни вже там, ніякі військові з України не приїдуть до вас, а волонтер скаже, щоб ви вивантажили товар у знайомого у дворі. Так і сталося тоді у Запоріжжі», — додає він.
Про те, що продаж продуктів харчування або засобів гігієни з гуманітарної допомоги є досить поширеним явищем, свідчить і велика кількість онлайн-посібників для українців про те, що робити, якщо вони побачили такі товари в магазині/на розпродажі. Юристи також застерігають від торгівлі предметами гуманітарної допомоги у соціальних мережах та можливої кримінальної відповідальності за це.
А хто жертви махінацій? Підрозділи територіальної оборони
Сікора, Коза і Соболь кажуть одне й те саме — мала частина допомоги дістається тим, хто її найбільше потребує, тим, хто знаходиться ближче до лінії фронту. «Коли я сидів в окопах з хлопцями у Сумах, командир пожартував, що ми маємо поїхати до Львова з гвинтівками та взяти дві вантажівки гуманітарної допомоги. Щоб його солдати бодай побачили цю допомогу», — згадує Сікора.
Армія, особливо війська територіальної оборони, стають жертвами такого шахрайства — вони часто просять продукти харчування та засоби індивідуального захисту.
На Черкащині двоє фальшивих добровольців виявили неймовірну самовпевненість. Спочатку вони подали до міської ради Сміли фіктивні документи — нібито прохання про гуманітарну допомогу від однієї з військових частин. Рада сприяла закупівлі та передала близько 2 000 банок тушонки нібито активістам. Ті, своєю чергою, намагалися продати цей товар солдатам за 200 000 гривень (близько 30 000 злотих). Підозрюваних затримали співробітники СБУ.
Тим часом на Львівщині на місці злочину було спіймано колишнього чиновника Львівської обласної державної адміністрації Романа Матіса та головного редактора економічного журналу Mind.ua Євгена Шпитко. Вони зібрали кошти для допомоги військовим та купили бронежилети та каски. Згодом вони намагалися продати їх за 550 000 гривень (близько 82 000 злотих). На їхніх складах також знайшли боєприпаси.
А BBC повідомила, мабуть, про найбільший скандал із розкраданням гуманітарної допомоги в Україні — бронежилети, пошиті добровольцями для армії, продавалися в магазинах найбільшої мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр». Вони з’явилися у магазинах мережі у травні за ціною 12 500 гривень (близько 1 830 злотих) за штуку.
Коли фотографія цього товару потрапила до соціальних мереж, швидко з’ясувалося, що бронежилет, призначений для армії, був виготовлений волонтерами з «Львівського оборонного кластера». Цей факт підтвердив лідер цієї організації Максим Плєхов, який впізнав крій та матеріал бронежилету. «Жилет був пошитий трьома видами ниток. Такого вже ніхто не робить. Штрих-код, нанесений на жилет, ставив крапку у цьому питанні — вказував, хто і коли його зробив.
Вдалося навіть простежити шлях, пройдений виробом. З «Львівського оборонного кластера» жилети було доставлено чиновникам Черкаської обласної військової адміністрації. Адміністрація, після того як бронежилети були укомплектовані бронепластинами, повинна була передати їх на передову. Але натомість вони передали їх «на відповідальне зберігання» до компанії «Венето», що належить Михайлу Бродському, колишньому народному депутату та нинішньому голові Федерації баскетболу України. Однак замість того, щоб «відповідально зберігати» товар, компанія продала його мережі «Епіцентр», що належить Олександру та Галині Герегам — Олександр є депутатом, а його дружина — секретарем Київської міської
ради.
Компанія «Венето» намагалася відмазатися наївним способом: стверджувалося, що жилет переплутали з іншим «візуально схожим» товаром, ніби й не беручи до уваги той факт, що кожен з них має штрих-код, який не допускає такої помилки. Матеріали розслідування показують, що «Епіцентр» намагався продати тисячу таких жилетів за 12,5 млн гривень (близько 1,8 млн злотих).
В аналогічну процедуру було залучено чиновників одного з муніципалітетів Підгайцівської територіальної громади у Волинській області, прокуратура не розкриває, якого саме. Їх підозрюють у продажі бронежилетів, касок та інших товарів, які надійшли в Україну як гуманітарна допомога. На таких товарах вони заробили 18 тисяч доларів США.
У Тернополі брати на ім’я Іван та Андрій Козаки були заарештовані під час збору пожертв на допомогу українській армії. Вони були дуже популярні в регіоні і зібрали цілих 13 мільйонів гривень, але замість того, щоб витратити їх на допомогу армії, вони купили собі дорогі машини — Land Rover та Audi Q5, а також телефони iPhone 13 Pro Max та інші цінні речі. На свої особисті потреби вони витратили 2 мільйони гривень.
Чат-бот проти шахраїв
Лукаш Кренчик, який у Фундації «Відкритий Діалог» відповідає за виробництво бронежилетів та логістику постачання допомоги (тобто касок, безпілотників, продовольства тощо) в Україну, має відносно невеликий досвід крадіжок/розкрадань. Якось близько 6-7 наших жилетів зникли на кордоні. Українські прикордонники забрали їх, пославшись на те, що їм треба перевірити щось. Потім прийшов інший офіцер і сказав, щоб ми йшли», — розповідає він.
Щоб не втратити цього цінного обмундирування, ФВД мобілізувала свої контакти в Україні. «Зателефонуйте нам, якщо це повториться», — почули вони. І це сталося. Вони зателефонували. СБУ затримала прикордонника. Інша особа, яка воліє залишатися невідомою, і яка теж постачала бронежилети, розповідає мені ту ж історію. «Але я не знаю, чи взяли вони їх для торгівлі чи для того, щоб їх використовували їхні друзі», — каже співрозмовник.
Щоб запобігти розкраданню, «Соболь» доставляє зібрану в Польщі допомогу нужденним: лікарням, армійським підрозділам та місцевим жителям. Декілька інших наших співрозмовників намагаються робити те саме. Після обурення, спричиненого продажем їхніх жилетів у гіпермаркетах, «Львівський оборонний кластер» також вирішив доставляти свою допомогу безпосередньо на передову.
У Луганській області Томек Сікора та його волонтери вважають за краще возити гуманітарку прямо на передову до солдатів в окопи, бо їхній командир не відпускає їм товари. «Він зберігав все це на своєму складі і не передавав іншим. Я не знаю, чому», — пояснює Сікора.
Коза розповів мені про волонтера зі Львова, який мав підозри, що більша частина того, що він роздавав людям — підгузки, харчування та дитячу хімію — продається. Тоді цей волонтер почав писати на упаковках продуктів водостійким маркером «допомога». Відразу багато людей перестали брати в нього продукти. Таку ж ідею застосував волонтер із Чернігова і отримав такі ж позитивні результати.
Українці вигадали й іншу ідею — 23 травня в Telegram було запущено спеціальний чат-бот «Стоп Остап». Сама назва була натхненна ім’ям вигаданого шахрая Остапа Бендера, головного героя роману Ільфа та Петрова. Чат-бот має допомогти виявити шахраїв, «які мають намір нажитися на благодійності людей та їхньому бажанні допомогти нашій армії в такий складний для України період».
«Ворог, який не спить»
Томаш Сікора вважає, що у цих розкраданнях частково винні активісти та волонтери, які возять гуманітарну допомогу. Більшість із них не хочуть їхати далі Львова, а там таких товарів і так задосить.
Він бачив чимало оголошень у соціальних мережах, як-от: «У нас машина, повна предметів гуманітарної допомоги. Ми їдемо на четвертий склад і вони не хочуть брати наші речі. Допоможіть!». І він пояснює: «При такому достатку, якби вам, бідній людині, дали вантажівку, повну товарів, хіба ви не спокусилися б? Ми самі створюємо для них такі можливості», — каже Сікора.
Ситуація ускладнюється тим, що організації зазвичай не стежать за тим, що відбувається далі із зібраною ними допомогою.
Олександр Куліковський навпаки вважає, що розкраданням сприяє система, в якій задіяно так багато посередників. Крім того, правоохоронні органи нині мають більш серйозні проблеми, оскільки багато з них зайняті розслідуванням військових злочинів, тому їм не вистачає сил і кадрів для переслідування шахраїв. Останні знають про це — війна та її звіриний оскал створюють парасольку безкарності.
Війна також живить ворога, з яким Україна давно бореться — корупцію. Зрештою, саме урядовці часто здійснюють найбільші шахрайства.
Згідно з даними Transparency International, 23,9% претендентів на державні посади давали хабар за останній рік. У світовому рейтингу TI Україна посідає далеке 122-е місце зі 180, що виглядає досить погано.
Куліковський наводить ще більше прикладів корупційної практики:
● контрабанда солдата строкової служби через кордон до ЄС — 10 тис. дол.;
● відмова від мобілізації в армію дітей впливових, заможних людей — 5 тис. дол.
Він розповідає, що у Чернігові міжнародні партнери спрямували кошти на засклення вікон у місті. Місцеві чиновники не захотіли цього робити, бо вони не могли заробити на цьому. Він додає, що чиновники також полюють на людей, які втратили свої будинки, квартири внаслідок обстрілів — пропонують адекватно описати завдані збитки в обмін на відповідний хабар. Ідея полягає в тому, що держава має виплатити якнайбільше компенсації.
Джерело: oko.press
