Вони залишають свої будинки, майно, часто своїх близьких. І тікають у невідомість. З початку війни в Україні Фундація «Відкритий Діалог» допомагає біженцям, військовослужбовцям та пораненим. Тепер вона випустила зворушливий ролик. Гроші закінчуються, а проблем стає дедалі більше. «До нас уже звертаються люди, які прийняли біженців під свій дах, але хотіли б уже повернути своє життя. Їх не можна звинувачувати. Я боюся, що може з’явитися таке явище, як бездомність та голод», — каже Каєтан Врублевський із Фундації.
Члени Фундації добре пам’ятають перші дні війни. Вони робили те ж саме, що й інші. Вони їхали до кордону, забираючи тисячі людей, які там чекали. Матері, діти, люди похилого віку, хворі. Машини їхали майже безупинно. Потім був пошук житла для тих, хто потрапив до Польщі.
Так було створено Будинки для незалежних матерів, так розпочалася співпраця з донорами. Але все змінюється, і не лише для тих, хто тікав від війни.
Чи буде у Польщі більше бездомних?
«Динаміка змін колосальна», — визнає Бартош Крамек з Фундації «Відкритий Діалог» в інтерв’ю Onet. «Наша діяльність постійно змінюється. На початку ми зосередилися на бронежилетах та шоломах. Це обладнання було у дефіциті всюди, а ціни були шалені. Люди прокладали собі шлях через склади, вихоплюючи одне в одного спорядження. Особливо це стосувалося бійців територіальної оборони, які спочатку бігали у кросівках. Вони нічого не мали. Тоді ми зосередилися на задоволенні цих потреб. У якийсь момент ми навіть розпочали власне виробництво жилетів», — додає він.
І тут знову знайшлися люди, які хотіли допомогти. Це були солдати із США, військові фахівці. Саме вони допомогли створити правильні бронежилети, стійкі до потрібних видів зброї.
Але не лише потреби української армії змінилися від початку війни. Багато чого змінилося й щодо біженців. Ось уже кілька тижнів все більше людей вирішують повернутися в Україну. Однак їх і прибуває дедалі більше. А кошти на допомогу закінчуються.
«Ми прогнозували, що мобілізація поляків, хоч і фантастична, має межі своїх можливостей і не може замінити скоординовану політику на рівні уряду та місцевих органів влади. Це має бути підтримка або, принаймні, серйозне сприяння та стимули системного характеру, яких не вистачає. Це починає ставати очевидним. Ми отримуємо все більше сигналів про те, що люди хотіли б повернутися до нормального життя, що вони більше не можуть упоратися з фінансовими чи навіть психологічними проблемами.
Їх не можна за це звинувачувати. Ми все ще боїмося, що в певний момент примара гуманітарної кризи стане дуже реальною», — каже Крамек в інтерв’ю Onet.
Фундація «Відкритий Діалог» переважно займається переселенням біженців. Тих, кому довелося залишити колишнє житло, або тих, хто не зумів нічого зняти самостійно. Фундації це зробити простіше, вона викликає більше довіри, ніж мати з трьома дітьми іноземного походження. Деякі залишаються у Польщі, інші їдуть далі на захід. Про це дбають волонтери, бо, як вони кажуть, немає державної програми, і Польща не в змозі прийняти таку кількість біженців.
Проблема переселення
«Програми переселення не існує. Тим часом багато західних країн готові прийняти біженців, і суспільство виявляє до цього готовність. Польща не може гідно прийняти всіх біженців і розмістити їх. Уряд взагалі не порушує це питання, не кажучи вже про вжиття заходів. Ми робимо це в міру своїх можливостей, але ми лише невелика фундація», — каже Крамек.
Каєтан Врублевський, який координує питання, пов’язані з переселенням біженців у Фундації «Відкритий Діалог», дотримується тієї ж думки. Зрештою, він займається цим питанням уже багато років. Задовго до початку війни в Україні він допомагав біженцям.
«Символом біженців стала жінка з дитиною, часто жінки із кількома дітьми. У такій ситуації важко знайти роботу чи житло. Ці люди не хочуть бути клієнтами соціальних служб. Вони хочуть працювати та нормально жити, а це те, що Польща наразі не може забезпечити. Нам потрібно подумати про дитячі садки, ясла та охорону здоров’я. Польща не має такого великого досвіду міграції. Вона не була готова до цього.
Проте уряд, схоже, цього не помічає. Метою Польщі має бути переселення біженців. Поки інші країни хочуть приймати українських громадян, ми маємо користуватися цим. Як народ ми теплі та гостинні, але тепле серце не замінить їжу та житло», — каже Каєтан Врублевський в інтерв’ю Onet.
«Це може погано закінчитись, якщо ми не почнемо діяти системно»
«На жаль, я очікую, що це може погано закінчитись, якщо ми не почнемо діяти системно. До нас уже звертаються люди, які прийняли біженців під своїм дахом, але хотіли б повернути своє життя назад. Їх не можна звинувачувати. Чого я боюся, то це феномена бездомності та голоду, який може виникнути. Наразі метою має бути не створення великих залів для розміщення людей, а розміщення біженців у місцях, де вони зможуть розпочати відносно нормальне життя. Але ніхто цим не займається», — додає Врублевський.
Багато країн, як і раніше, з радістю приймають біженців. Особливо скандинавські країни. Ірландія, зокрема, теж не проти. Однак тут є й інша проблема. Знову ж таки, фінансова.
«Нині немає навіть безкоштовних тестів на COVID-19, тоді як багато країн вимагають їх при в’їзді. Ці витрати лягають на нас. Це величезна проблема, бо наші фінанси практично вичерпані. Ми допомагаємо [біженцям] завдяки пожертвам, а у людей закінчуються гроші», — зазначає Врублевський.
Бартош Крамек також говорить про те, що зали для розселення працюють не так, як планувалося спочатку. Він згадує варшавські зали «Експо» та «Птак», які надовго стали єдиним домом для багатьох людей.
Переселення у межах Польщі також є проблемою. Більшість біженців вважають за краще залишатися у великих містах. «Це питання доступу до роботи, освіти. У великих містах вони почуваються безпечніше, але це ілюзія. Часто ця невелика місцева влада все ще має можливості і хоче брати участь у вирішенні проблеми. У районах порожньо, там більше місця та можливостей для розміщення біженців. Ми сподіваємося на співпрацю з місцевими органами влади», — додає він.
Фундація «Відкритий діалог» звертається за підтримкою. На сьогодні вона допомогла тисячам біженців. Лише кількість людей, переселених з Польщі до інших країн, перевищує 1 500 осіб. Однак для подальшої діяльності необхідна підтримка.
Джерело: onet.pl
