Соледар уже перебуває в руках найманців групи «Вагнера». Тепер росіяни намагаються сфокусувати увагу українців на Бахмуті, щоб завдати удару в іншому місці.
У Бахмуті, одразу за залізничним мостом, є невелика площа у тому місці, де вулиця Чайковського переходить у вулицю Горбатова, а потім перетинається з вулицею Космонавтів. Недалеко від цього місця росіяни серйозно пошкодили лінію електропередачі, як і в сотнях інших міст та сіл, які постраждали від артилерійських обстрілів путінських солдатів.
Спочатку це був безпечний район, який не мучили постійні артилерійські обстріли. Можливо, саме тому електрики вирішили відремонтувати те, що було пошкоджено бійцями «Вагнера» з приватної військової компанії Євгена Пригожина, розквартованої приблизно за 2 км. Спостерігати за їхніми діями було схоже на суміш сюрреалізму і вуайєризму: в умовах апокаліпсису двоє чоловіків, що стояли на платформі, намагалися розібратися в клубку проводів, ніби в цьому є якийсь сенс. Адже у Бахмуті вже багато тижнів немає електрики, води та опалення. Люди рубають дерева, які ще стоять, щоб спалити дрова у своїх неосвітлених будинках. Вони беруть воду прямо з калюж, бо гуманітарна допомога не надходить до них щодня.
«Ми живемо як тварини», — каже один із мешканців кореспонденту DGP. Як і українські військовослужбовці, які вже кілька тижнів зводять навколо міста систему траншей та укріплень, щоб сховатись у бруді від артилерійського вогню.
«Коли йдуть сильні дощі, використані гігієнічні прокладки та інший бруд стікають у наші окопи, розташовані під звалищем. Начебто просто намагатися вижити у багнюці ще недостатньо складно», — розповідає кореспонденту нашої газети Юрій Луценко, колишній глава МВС, генеральний прокурор та один із головних героїв «помаранчевої революції» 2004 року. Нині Юрій служить у Бахмуті. Він офіцер у званні старшого лейтенанта. Він каже, що нам пощастило, бо день минає доволі спокійно. Під час нашої розмови він час від часу вставляє кілька фраз польською мовою. Йому приємно спілкуватися з депутатами з Польщі, які приїхали до Бахмуту як перші політики із Заходу, одразу після Володимира Зеленського та Віталія Кличка.
Автобуси із гарматним м’ясом
Луценко розповідає нам про росіян. Щоранку, каже він, до Бахмуту автобусами привозять «чмобіків» (Свіжих новобранців. — Прим. ред.) з останньої хвилі мобілізації — шмаркачів із занедбаних сіл та міст. Режим поміщає цих хлопчаків у м’ясорубку. І перемелює їх. Із кожних 20 молодих солдат, відправлених на передову, лише кілька повертаються неушкодженими. Бійці із групи «Вагнера» Пригожина починають виконувати свою роботу у сутінках. І знову відбувається поділ ролей, як у добре поставленій виставі. «Першими в бій йдуть зеки (тобто злочинці, які отримали свободу за півроку служби у загоні Вагнера, — прим. автора). Вони тупцюють прямо по трупах «чмобіків». Їхнє завдання — просунути лінію фронту на кілька метрів уперед. Професійні штурмовики із групи Вагнера намагаються прорватися в наші окопи пізніше», — розповідає Луценко.
Один із військовослужбовців, які супроводжують Луценка, розповідає нам про атмосферу, що панує в місті. «Нещодавно хтось повідомив ворога про наші військові позиції. Вони намагалися вистежити нас і зрештою відкрили вогонь», — згадує він і додає: «Не всі тут люблять Україну».
Його військова частина використовує танки Т-72 для нападу на росіян. Це не ті танки, які були передані Польщею, і не українські танки, а ті, що їх кинули самі росіяни під час хаотичної евакуації з Харкова у вересні минулого року. Українці використовують ці танки на Донбасі як мобільні артилерійські установки.
Війна дронів
На військовій базі, розташованій в одному з навколишніх міст, на екрані військовослужбовці показують результати розвідки, яку вони проводять у Соледарі, що за кілька кілометрів від Бахмута. «Міністерство оборони повідомляє, що наші війська все ще тримають там свої позиції. Ви бачите десь солдатів? Я ні», — каже він. На екрані Соледар виглядає як океан уламків. То тут, то там здіймаються клубки диму. Місцевість дуже схожа на село Суха Кам’янка, що розташоване на кордоні Донецької та Харківської областей. Село було стерте з лиця землі перед військовим наступом у вересні. Досі туди не повернувся жоден мешканець.
Донедавна Бахмут вважався хорошим місцем для того, щоб пережити зиму. Однак, оскільки бійцям групи «Вагнера» не вдалося захопити місто, натомість вони вирішили його знищити», — каже один із військовослужбовців. «Крім того, вони хочуть зв’язати тут наші військові сили і, можливо, завдати удару в іншому місці», — додає він.
Згідно з інформацією, отриманою на місці, крім Соледара, росіяни також увійшли до Кліщіївки, розташованої на південь. У такий спосіб вони отримали можливість обстріляти під’їзну дорогу до Бахмута з боку Костянтинівки — єдиний шлях, яким у місто могли здійснюватися поставки. Проїхати останні 5 км перед пам’ятником, де було встановлено радянський винищувач, сьогодні є ризикованою справою. Якщо ви чуєте стрілянину, просто пришвидшуйте машину і не роздумуючи їдьте вперед», — розповідає Святослав Бойко, який до початку війни був солістом гурту «Широкий Лан».
Він розповідає про дрони, які використовуються його загоном для нападу на росіян. «Ми приєднуємо до цих дронів різні вибухові пристрої. Іноді це кумулятивні заряди, які можна використовувати для знищення бронетехніки. Ми з’єднуємо ці заряди за допомогою затискачів, надрукованих на 3D-принтерах. Ми запускаємо в повітря два дрони. Один веде розвідку, а інший завдає удару. Щодня у такий спосіб знищується близько 40 росіян», — каже він. На жаль, останнім часом таку тактику під Бахмутом застосовують і бойовики «Вагнера», які також отримали обладнання для глушіння українських БПЛА. Бойко показує на екрані, як завмирає передача зображення із пристрою над Соледаром.
«Прорив на полі бою»
За словами заступника голови Харківської обласної державної адміністрації Романа Семенухи, з початку військової мобілізації росіяни подвоїли свої сили на всій східній та південній лініях фронту, охоплюючи частини Донбасу та Запоріжжя.
«Ми очікуємо, що на межі зими та весни наші вороги зможуть ввести у бій до 800 000 солдатів на лінії фронту. Загалом ми оцінюємо їхній мобілізаційний потенціал у 1,5 мільйони людей», — каже він кореспондентові газети. «Ми очікуємо найгіршого. Нам потрібна зброя та боєприпаси», — додає він. Олександр Гончаренко, мер Краматорська, міста, розташованого менш ніж за 60 км від Бахмута, повторює в основному ті ж слова. «Ми цінуємо щедрість Польщі та її прагнення допомогти нам. Але будьмо чесними, 10 танків «Леопард» не зможуть реально змінити ситуацію на фронті. Нам потрібно як мінімум 300 таких танків, щоб схилити шальки терезів на нашу користь», — каже він.
Українці багато роблять, щоб уповільнити процес підготовки росіян до військового наступу. Вони виграють час. Вони обстрілюють Білгород, місто з іншого боку кордону на північ від Харкова, де знаходиться важливий залізничний вузол, проводять переозброєння Донбасу та будують укріплення. Водночас, росіяни намагаються втягнути українців у свою гру, щоб виснажити їх запаси боєприпасів та військо. У Бахмутському районі таке завдання виконує Пригожин та його бійці «Вагнера». Водночас цей бізнесмен творить навколо себе легенду. Він приїжджає до Бахмутського району та записує звернення до Володимира Зеленського, стоячи за кілька кілометрів від площі на вулиці Космонавтів. Поки його солдати обстрілюють місто, він вибухає тирадами про їхню хоробрість, закликаючи Президента України приїхати на місце події та розібратися, чия це власність. Коли справа доходить до використання соціальних мереж, Пригожин стає ще більшим майстром. Його багато хто впізнає, але він також є приманкою, яка привертає увагу українців. Позаяк реальний наступ може початися в зовсім іншому місці.
Секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов стверджує, що йде підготовка до «проривного кидка на полі бою». «Мобілізація новобранців і кадрові перестановки в російському командуванні вказують на ймовірність нового великомасштабного наступу в лютому-березні», — заявив він нещодавно. «Він [Путін] вже використав силу чеченських військ Кадирова та групи «Вагнера», а тепер настав час регулярної російської армії», — додав він.
Щодо того, звідки насправді росіяни можуть завдати удару — з Донбасу чи з Білорусі — я запитав високопоставленого державного службовця в Харківській області. Однак він не дав мені переконливої відповіді. Натомість він натякнув, що побоюється удару з обох боків. Щоб відвернути увагу, може бути завдано удару з півночі та зі сходу, щоб глибше увійти в Донбас. «Ми ще не досягли навіть половини шляху в цій війні», — сказав він. Також він додав, що Росія має ресурси, щоб продовжувати її ще багато місяців.
Навіть якщо це означало захоплення лише повністю зруйнованих міст, таких як Соледар чи Бахмут. «Для них навіть це принесе прибуток», — додав він.
З Бахмута до Харкова після настання темряви треба їхати через Ізюм. У цьому місті також немає ні електрики, ні водопостачання. Однак перукарня все ще була відчинена, можливо, щоб ті, хто все ще залишався в місті, почували себе гідніше. У темряві світився самотній ліхтар, що працює від генератора. За склом виднілися обриси людини, що робить стрижку, що було ще сюрреалістичніше, ніж роботи з ремонту кабелю в Бахмуті. В обох випадках подібні дії мали насамперед мету збереження гідності. Вони дозволяли людям зберігати залишки людяності та підтримувати відчуття того, що все було «нормально»©℗.
Минулого тижня Бахмут відвідали депутати Європарламенту: Адам Шлапка, Пйотр Борис, Вітольд Зембачинський, Павел Крутул та Ханна Гілл-Пйонтек. Діючи у співпраці з Фундацією «Відкритий Діалог» та Марчином Мичельським, вони надали розквартованій там військовій частині, зокрема, 13 дронів, які використовуються військовослужбовцями Святослава Бойка.
Джерело: gazetaprawna.pl