1. Вступ
Через рік після Євромайдану результати роботи Генеральної прокуратури України виявилися провальними. Нове керівництво прокуратури не тільки затягнуло розслідування злочинів режиму Януковича, а й виявилося втягненим в корупційний скандал, пов’язаний з переслідуванням казахстанського опозиціонера Мухтара Аблязова. Незважаючи на російську військову агресію і анексію частини території, українські правоохоронні органи сприяють політичним переслідуванням з боку найближчого союзника Росії – Казахстану. Саме Казахстан визнав кримський референдум «як вільне волевиявлення населення», а також «з розумінням поставився до рішення Росії» про приєднання української території. 11.02.2015 президент Казахстану заявив: «Так, Росія сьогодні у важкому стані опинилася, але й ми разом з Росією. Ці варварські санкційні справи нікому не допомагають». До останнього часу українські ЗМІ мало інформували громадськість про справу Мухтара Аблязова, хоча історія казахстанського опозиціонера і політичного біженця широко відома в Європі, а Україна бере безпосередню участь у його переслідуванні. Ця тема знову актуалізувалася в Україні у 2014 році після публікації на інформаційному порталі Trust.ua документів, які розкрили глибокі корупційні зв’язки між Міністерством внутрішніх справ України (МВС), Генеральною прокуратурою України (ГПУ) та казахстанською владою. Документи набули широкого розголосу за кордоном і стали однією з підстав для рішення Високого суду Лондона про відмову Україні в екстрадиції Ігоря Кононка, соратника Аблязова. Кримінальна справа проти казахстанського опозиціонера Мухтара Аблязова в Україні була відкрита 01.10.2009. Проте вплив казахстанської влади на українське слідство був налагоджений вже під час режиму Януковича. Після Євромайдану казахстанська прокуратура швидко знайшла «підхід» до нового керівництва ГПУ і МВС, і колишні корупційні схеми продовжують успішно здійснюватися. Приватна юридична фірма «Ілляшев та Партнери», яка офіційно представляє інтереси казахстанського БТА Банку, давала вказівки слідчому МВС Максиму Мельнику. Він узгоджував свої дії з позицією казахстанської влади. Українському слідчому залишалося лише підписувати документи, які замість нього готувала казахстанська сторона. У свою чергу, ГПУ кілька разів погоджувалася з рішенням слідчого про те, щоб оплачувані Казахстаном іноземні юристи представляли Україну у французькому суді у справі Аблязова. У зв’язку з прийняттям цього незаконного рішення, проти слідчого Мельника була порушена кримінальна справа, яку київська прокуратура двічі закривала. Керівництво ГПУ часів Яреми отримувало рекомендації від казахстанських колег у справі Аблязова на неофіційних зустрічах у Києві. Таким чином, українське правосуддя фактично здійснювалося руками казахстанської влади. Справа Аблязова є одним з багатьох прикладів того, що ГПУ та МВС залишаються корумпованими і важко піддаються спробам реформування. «Ручне управління» слідством, «телефонне право», неналежний нагляд за діями співробітників правоохоронних органів та приховування вчинених ними порушень – усе це свідчить про сильні зв’язки зі старою, передреволюційною системою. 10.02.2015 новим генеральним прокурором було призначено Віктора Шокіна, який раніше був заступником Яреми і, згідно з опублікованими документами та інформацією казахстанських ЗМІ, опікувався кримінальною справою проти казахстанського опозиціонера Аблязова. Висловлюємо надію, що нове керівництво ГПУ не повторить помилок попередників і займатиметься реальними реформами, які призведуть до демонтажу старої системи. Усі винні в порушеннях кримінального та кримінального процесуального законодавства у справі Аблязова мають бути притягнуті до відповідальності згідно із законом. Дії окремих співробітників ГПУ та МВС щодо фабрикації запиту на екстрадицію Аблязова дискредитують правоохоронні органи і завдають шкоди міжнародній репутації України. Прикметно, що Україна та Казахстан направили запити на екстрадицію практично одночасно (09.08.2013 та 15.08.2013 відповідно). При цьому в українській кримінальній справі фігурують звинувачення, які не вказані в екстрадиційному запиті. Нещодавня смерть Рахата Алієва в австрійській в’язниці стала черговим прикладом загибелі опонентів казахстанського режиму за загадкових обставин і є застереженням для інших казахстанських опозиціонерів-втікачів. Українська влада зобов’язана відновити законність і відмовитися допомагати авторитарному режиму в переслідуванні своїх політичних опонентів. У цьому звіті представлений аналіз документів, оприлюднених на порталі Trust.ua [1,2,3] а також на сторінці в Facebook відомого казахстанського політика та громадського діяча Муратбека Кетебаєва. Різні групи документів публікувалися в період від 23.02.2014 до 21.01.2015. Листування та розмови, розкриті в ЗМІ велися:- між слідчим МВС Максимом Мельником та фірмою «Ілляшев та Партнери»;
- між співробітником «Ілляшев та Партнери» Романом Марченком та заступником генерального прокурора Казахстану Андрієм Кравченком, старшим помічником генерального прокурора Казахстану Улукбеком Максатбекуулу та співробітниками казахстанської прокуратури Артуром Ластаєвим та Нуржаном Ракеєвим.
2. Слідчий МВС діяв за прямими вказівками казахстанської влади
У своїх попередніх звітах Фундація «Відкритий Діалог» наводила аналіз документів, які підтверджують незаконний вплив казахстанської влади на українського слідчого Максима Мельника через юридичну фірму «Ілляшев та Партнери» . Через цю фірму казахстанська сторона передавала слідчому персональні дані обвинувачених; складала для слідчого протоколи допитів, тексти звинувачень і запити на екстрадицію; узгоджувала зі слідчим клопотання про розкриття банківської таємниці; давала вказівки кого оголошувати в розшук Інтерполу, які питання задавати на допитах, в якому ключі проводити розслідування.Незважаючи на російську військову агресію і анексію частини території, українські правоохоронні органи сприяють політичним переслідуванням з боку найближчого союзника Росії – Казахстану.
- 11.09.2010 Марченко пише керівництву БТА Банку: «Колеги! Радий повідомити, ми «просунули» наших слідчих щодо М. Аблязова, а саме: щодо М. Аблязова порушено кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України … Лейтмотив – існувала ОЗГ (організована злочинна група – прим. редактора) «Аблязов, Жарімбетов та інші».
- 25.04.2014 Марченко повідомляв, що латвійські правоохоронні органи не мають доказів, що інкриміновані соратникам Аблязова злочини були скоєні в Латвії, тому «не бачать майбутнього» у продовженні кримінального провадження. Марченко ставить перед казахстанською прокуратурою завдання «активізувати кримінальну справу в Латвії і домогтися висунення обвинувачення винним особам», а також просити ГПУ «перейняти» цю справу з Латвії.
- 19.06.2014 заступник казахстанського генерального прокурора Андрій Кравченко отримав від Романа Марченка зразок готових показань для колишніх колег Аблязова, які «співпрацюють зі слідством» (Різоєва та Мамештегі). Дані показань повністю збігаються з позицією казахстанського слідства.
- Марченко неодноразово повідомляв казахстанській прокуратурі, що для того, аби справу проти Аблязова в Україні не закрили, йому доводиться «відбивати накати» правозахисників. 17.07.2014 Марченко проінформував про те, що до ГПУ надходять запити від правозахисників та народних депутатів стосовно політичного та сфабрикованого характеру справи Аблязова: «Це створює вкрай негативний фон в Україні і вже приносить свої «плоди» – так, наприклад, Головним слідчим управлінням МВС було прийнято рішення вилучити цю справу у слідчого, який вів її протягом усіх 5 років, також на слуханні деякі епізоди щодо ОЗГ визнані надуманими».
- У відповідь Марченко пропонує казахстанській стороні корупційну схему, а саме – за гроші організувати і надіслати депутатські звернення до ГПУ і МВС з вимогами не закривати кримінальну справу та активізувати екстрадицію Аблязова і його соратників: «Потім можна використовувати цей факт і у ЗМІ. Наш гонорар із зазначених питань складе близько 4 тис. євро по кожному зі звернень». 01.09.2014 для казахстанської прокуратури був наданий звіт про те, що 27.08.2014 до ГПУ і МВС було відправлене відповідне звернення народного депутата від партії «Батьківщина» Василя Кравчука. Прикметно, що цей депутат мав сумнівну репутацію, оскільки неодноразово голосував за законопроекти колишнього уряду Азарова, через що перебував під загрозою виключення з фракції «Батьківщина».
3. ГПУ отримувала інструкції від казахстанської прокуратури на неофіційних зустрічах у Києві
Аналіз опублікованих документів підтверджує, що з травня по серпень 2014 року керівники казахстанської і української Генеральних прокуратур провели кілька зустрічей у Києві. На усіх зустрічах обговорювалося одне питання – кримінальна справа проти Мухтара Аблязова. Зустрічі були неофіційними. Єдине офіційне повідомлення на сайті ГПУ про зустріч з казахстанською делегацією з метою «обміну досвідом» датоване 09.09.2014. Фірма «Ілляшев та Партнери» готувала казахстанську прокуратуру до цих зустрічей, а саме надавала тексти виступів і радила, які питання та рекомендації озвучувати у зверненнях до ГПУ. Оприлюднені матеріали листування дозволяють стверджувати, що в Києві відбулися, принаймні, дві зустрічі у справі Аблязова (хоча, ймовірно, їх було більше):- 22.05.2014 на зустрічі в ГПУ, крім Романа Марченка та Андрія Кравченка, казахстанську сторону представляв Улукбек Максатбекуулу (старший помічник генерального прокурора Казахстану, який до кінця 2012 року був членом правління БТА Банку). Саме він ще у 2010 році давав вказівки українському слідчому, кого з партнерів Аблязова оголошувати в розшук.
- 20.08.2014 в Києві відбулася одна з найбільш важливих для казахстанської сторони зустрічей у справі Аблязова. 12.08.2014 був підготовлений лист генерального прокурора Казахстану Асхата Даулбаєва, де той просив керівництво ГПУ прийняти в Києві його заступника Андрія Кравченка. Згідно з матеріалами листування, Кравченко мав зустріч з тодішнім генеральним прокурором України Віталієм Яремою та його заступником Віталієм Каськом.
- В підготовлених для Кравченка тезах зустрічі є наступні слова: «Метою мого приїзду сьогодні є обговорення взаємодії з конкретного питання кримінального переслідування організованої злочинної групи Аблязова М. К.». Кравченко у зверненні до свого українського колеги Каська каже: «Насамперед дозвольте подякувати Вам за можливість особисто обговорити питання двосторонньої співпраці у правовій сфері. Одним з найважливіших серед них для нас є питання кримінального переслідування Мухтара Аблязова та членів його організованої злочинної групи».
- Марченко радив казахстанській стороні озвучити наступні рекомендації для України: продовжити кримінальне провадження проти Аблязова і його соратників; висунути підозру такому собі І. Тереневу, якого «Ілляшев та Партнери» називали «співучасником» Аблязова; підтвердити мандат для фірми Winston & Strawn LLP, яка представляє Україну у французькому суді; закрити кримінальну справу проти слідчого Мельника; призначити фірму «Ілляшев та Партнери» контактною особою для оперативних відносин з казахстанською стороною; відправити співробітників ГПУ на судові процеси у Францію (БТА Банк висловлював готовність оплатити відрядження).
- Оскільки 09.04.2014 Великобританія відмовила Україні в екстрадиції соратника Аблязова Ігоря Кононка, казахстанська прокуратура зверталася до ГПУ з проханням направити ще один запит на його екстрадицію, але вже з іншими звинуваченнями.
- На зустрічі 20.08.2014 співробітники казахстанської прокуратури намагалися переконати ГПУ «не звертати увагу» на міжнародну кампанію на підтримку Мухтара Аблязова як опозиційного політика. При цьому в тезах зустрічі Андрія Кравченка є безсторонні відгуки про європейських дипломатів: «Позиціонуючи себе строгими інспекторами, до нас приїжджали депутати Європарламенту, співробітники міжнародних, гуманітарних та правозахисних організацій. Посли Євросоюзу та інших європейських держав при кожній зустрічі з керівництвом Генеральної прокуратури Казахстану вважали своїм обов’язком приділити найбільшу увагу і продемонструвати найбільшу заклопотаність саме з приводу Аблязова і його справи. … Останнього разу до нас з питаннями приїхала представник парламентської асамблеї ОБСЄ Ізабель Сантос, компетентність якої з обговорюваної теми на момент її прибуття до Казахстану складно було відрізнити від нульової».
- Слід зазначити, що Ізабель Сантос була першою з дипломатів, кому 11.06.2014, після двох років спроб, вдалося зустрітися з казахстанським політв’язнем Володимиром Козловим в колонії. При цьому її не допустили до іншої політичної ув’язненої – Рози Тулетаєвої. Проте заклики представника ОБСЄ Сантос, як і різка критика з боку Ради ООН з прав людини, змусили казахстанську владу прийняти рішення про дострокове звільнення Рози Тулетаєвої.
4. Казахстанський БТА Банк оплачував послуги фірми, яка представляла Україну у французькому суді
02.09.2013 фірма «Ілляшев та Партнери» запропонувала ГПУ «на безкоштовній основі» залучити юристів для «забезпечення представництва» інтересів України у французькому суді у справі екстрадиції Аблязова. 13.11.2013 від ГПУ була отримана відповідь: «Не заперечую». Як наслідок, фірма «Ілляшев та Партнери» залучила французьких юристів фірми Winston & Strawn LLP для участі у справі.
ворог Назарбаєва
Мухтар Аблязовумови амністії
Аблязова амністували під тиском міжнародної громадськості. Умовою його звільнення була відмова від політичної діяльності, проте, зайнявши пост голови ради директорів казахстанського БТА Банку, він продовжив підтримувати й фінансувати опозицію.
5. На прохання Казахстану прокуратура двічі закривала кримінальну справу проти слідчого Мельника
Факти незаконного впливу казахстанської влади на роботу слідчого Мельника набули широкого розголосу, після чого українські правоохоронні органи порушили кримінальну справу проти слідчого та усунули його від справи Аблязова. Проте одразу після цього казахстанська прокуратура за рекомендаціями фірми «Ілляшев та Партнери» попросила українських колег закрити справу проти Мельника. Після зустрічей представників української та казахстанської прокуратур в серпні й вересні 2014 року, слідчий київської прокуратури Сергій Ходаківський двічі виносив постанову про закриття кримінальної справи проти Мельника. Драфт постанови підготували «Ілляшев та Партнери», і виданий слідчим документ слово в слово повторював цей драфт. В результаті суд зобов’язав прокуратуру продовжити розслідування відносно Мельника: – 16.07.2014 Головне слідче управління МВС підтвердило надані у зверненні Фундації «Відкритий Діалог» факти грубих порушень у справі Аблязова: «У зв’язку з виявленням численних порушень вимог КПК України, відомчих та міжвідомчих нормативно-правових актів щодо організації розслідування та екстрадиції, зростаючим суспільним резонансом, численними публікаціями щодо безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності на території України громадського діяча Казахстану Аблязова М. К., усунути від проведення подальшого розслідування слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві майора міліції Мельника М. В.». – 30.07.2014 прокуратура міста Києва порушила кримінальну справу за фактом перевищення слідчим Мельником своїх повноважень при видачі «Дозволу з’явитися в суд» для фірми Winston & Strawn LLP (ч. 1 ст. 365 КК України). – Через кілька днів Марченко пише до казахстанської прокуратури: «Необхідний Ваш дзвінок або чийсь приїзд в ГПУ. Необхідно: закрити кримінальне провадження за відсутністю складу злочину». На це заступник казахстанського генерального прокурора відповів: «А якщо я Каська наберу? Допоможе?» (Віталій Касько на той час обіймав посаду заступника генерального прокурора України – прим. ред.). – Фірма «Ілляшев та Партнери» підготувала проект постанови про закриття кримінальної справи проти Мельника. Документ був складений на бланку прокуратури міста Києва, але без дати. 03.09.2014 Марченко відправив цей документ казахстанським колегам: «Вже підготували проект, який будемо штовхати по своїх каналах». – Через три тижні, 25.09.2014, слідчий прокуратури Києва Сергій Ходаківський видав постанову про закриття справи проти Мельника на підставі «відсутності складу злочину». Постанова була ідентичною документу, раніше підготовленого фірмою «Ілляшев та Партнери». Однак 03.10.2014 ця постанова була скасована прокурором київської прокуратури А. Ландарем. – 20.10.2014 слідчий Ходаківський повторно видає постанову про закриття кримінальної справи. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2014 ця постанова була скасована. З’ясувалося, що, станом на 09.02.2015, матеріали кримінальної справи не були повернуті з суду. Проте на даний момент справа вже знаходиться в прокуратурі, і розслідування триває.6. Висновки та рекомендації
13.01.2015 Головне слідче управління МВС заявило, що під час досудового розслідування справи Аблязова «були допущені порушення кримінального процесуального законодавства, а саме неповнота досудового розслідування, а також порушення вимог ст. 576 (Межі кримінальної відповідальності виданої особи) КПК України». Згідно ч. 1 ст. 576 КПК, видана Україні особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише за ті злочини, за якими здійснено екстрадицію. У запиті на екстрадицію Україна повідомила, що Аблязову висунуті звинувачення в «шахрайстві» (ч. 4 ст. 190 КК) і «привласненні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем» (ч. 5 ст. 191 КК). Однак у матеріалах кримінального провадження вказані також звинувачення, яких немає у запиті на екстрадицію, а саме «замах на злочин» (ч. 2 ст. 15 КК) та «легалізація доходів» (ч. 3 ст. 209 КК). Таким чином, порушена одна з основоположних гарантій України в рамках Європейської конвенції про видачу. Дії співробітників МВС, прокуратури та фірми «Ілляшев та Партнери» мають ознаки порушень кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Порушення зі сторони слідчого МВС Мельника:- несамостійність слідчого і втручання в його роботу осіб, які не мають на це права (ст. 40 КПК України);
- дії та рішення у слідстві приймалися не одноосібно слідчим, а процесуальні документи складали за слідчого сторонні особи (ст. 38, 39 КПК України);
- порушення принципу законності в діяльності міліції (ст. 3 Закону України «Про міліцію»).
- Порушення зі сторони фірми «Ілляшев та Партнери»:
- вплив на працівника правоохоронного органу з метою домогтися прийняття незаконного рішення (ст. 343 КК України);
- розголошення відомостей досудового розслідування без дозволу слідчого або прокурора (ст. 222 КПК України);
- розголошення адвокатської таємниці та персональних даних про осіб, порушення принципу конфіденційності (ст. 10 Правил адвокатської етики, п. 6 принципу І та п. 2 принципу ІІІ рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи про свободу професійної діяльності адвокатів від 25.10.2000);
- порушення принципів компетентності та добросовісності (ст. 11 Правил адвокатської етики);
- порушення принципів верховенства права та законності (ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
- Порушення зі сторони ГПУ та прокуратури м. Києва:
- документ фірми «Ілляшев та Партнери» від 03.09.2014 та постанова слідчого київської прокуратури Ходаківського від 25.09.2014 є ідентичними. Це викликає побоювання про вплив сторонніх осіб на рішення слідчого (ст. 343 КК України, ст. 40 КПК України);
- ГПУ погодилася, щоб фірма «Ілляшев та Партнери» «забезпечувала належне представництво» інтересів України у французькому суді, в той час як ця фірма офіційно надає послуги казахстанському БТА Банку та захищає інтереси казахстанської влади. При цьому ГПУ відповіла «не заперечую» на пропозицію про залучення на «безкоштовній» основі іноземних юристів, в той час як такі послуги мають оплачуватися з державного бюджету за наявності договору з Міністерством юстиції (Указ Президента України від 25.06.2002, Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2003);
- хоча прокуратура й порушила кримінальну справу проти слідчого Мельника за видачу «Дозволу з’явитися в суд», сама прокуратура раніше неодноразово заявляла, що «не заперечує» проти видачі даного «дозволу».
Порушення зі сторони слідчого МВС Мельника:
- несамостійність слідчого і втручання в його роботу осіб, які не мають на це права (ст. 40 КПК України);
- дії та рішення у слідстві приймалися не одноосібно слідчим, а процесуальні документи складали за слідчого сторонні особи (ст. 38, 39 КПК України);
- порушення принципу законності в діяльності міліції (ст. 3 Закону України «Про міліцію»).
- Генеральному прокурору України Віктору Шокіну – 01011, м. Київ-11, вул. Різницька, 13/15, факс +38 044 280 26 03;
- Заступнику Генерального прокурора України Давиду Сакварелідзе – 01011, м. Київ-11, вул. Різницька, 13/15, e-mail: [email protected];
- До прокуратури міста Києва – 03150, Київ-150, вул. Предславинська, 45/9, факс +38 044 524 82 90;
- Міністру внутрішніх справ України Арсену Авакову – 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, тел. +38 044 256 03 33;
- Міністру юстиції України Павлу Петренку – 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, тел. +38 044 278 37 23, факс +38 044 271 17 83, e-mail: [email protected];
- Президенту України Петру Порошенку – 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, тел. +38 044 255 73 33;
- Президенту Франції Франсуа Олланду – 55 Rue du Faubourg Saint-Honoré 75008 Paris, факс: +33 1 47 42 24 65;
- Марі-Сюзанн Ле Кео, директору Управління з кримінальних справ та помилування Міністерства юстиції Франції – Direction des affaires criminelles et des grâces, Ministère de la Justice 13, place Vendôme75042. Paris cedex 01, e-mail: [email protected]
- Міністру закордонних справ Франції Лорену Фабіусу – Paris 37, Quai d’Orsay F – 75351 PARIS, тел.: 33 1 43 17 53 53;
- Міністру внутрішніх справ Великобританії Терезі Мей,: 2 Marsham Street, London, SW1P 4DF; 020 7035 4848; [email protected];
- До міжнародної мережі Eurojustice – Prins Clauslaan 16 2595 AJ Den Haag, тел.: +31 (0)70 33 99 887, факс: +31 (0)70 339958, e-mail: [email protected];
- Верховному представнику Європейського Союзу з закордонних справ та політики безпеки Федеріці Могеріні – 1049 Brussels, Rue de la Loi / Wetstraat 200. Тел.: +32 2 584 11 11; +32 (0) 2 295 71 69;
- Голові комітету Європейського парламенту з закордонних справ Ельмару Броку – Rue Wiertz 60, 1047 Bruxelles, Belgique. Тел.: +32 2 28 49013 (Брюссель), +33 3 881 76902 (Страсбург);
- Уповноваженому ЄС з прав людини Емілі О’Рейлі – F-67001, м. Страсбург, avenue du Président Robert Schuman, 1. Тел.: +33 3 88 17 23 13;
- Верховному комісару ООН у справах біженців Антоніо Гутерреc – Case Postale 2500, CH-1211 Genève 2 Dépôt, Suisse. Тел.: +41 22 739 8111, факс: +41 22 739 7377. Форма для звернень: http://www.unhcr.org/cgi-bin/texis/vtx/contact_hq;
- Генеральному Секретарю Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол» Юргену Стоку – General Secretariat 200, quai Charles de Gaulle, 69006 Lyon, France. Факс: +33 (0)4 72 44 71 63;