Минуло багато часу відтоді, як ми розповідали Вам про наших підопічних. Тому ми повернулися з історією від Домініки Пшиходзень, яка провела багато часу в нашому транзитному пункті на Східному вокзалі та якій вдалося допомогти багатьом людям.
«Я познайомилася з Галиною та Миколою на початку липня. Вони прийшли в наш пункт із проханням роздрукувати квиток. Вони втекли з Києва, щойно туди наблизились окупанти. Ситуація була особливо напруженою, бо на той час у регіоні не було українських військ. Що ще гірше, добровольці сил територіальної оборони не були належним чином підготовлені до бою — у них не було потрібного спорядження, зброї та бронежилетів.
Тоді син Миколи та Галини, який зараз живе в Нідерландах, переконав їх виїхати. Величезна напруга трохи спала, коли вони прибули в наш пункт. Ми розмовляли годинами і встигли по-справжньому подружитися. Пізньої осені вони ненадовго поїхали в Україну за зимовими речами. Коли вони повернулися до Варшави, ми майже кинулися одне одному в обійми. Це було так, наче ми знали одне одного багато років. Було ще кілька зустрічей. Зараз сім’я повернулася на батьківщину, але ми, як і раніше, підтримуємо зв’язок. Я навіть отримала від них запрошення відвідати Україну, у мене запланований цілий тур. Це дивовижні стосунки, я полюбила їх як рідних».
Тижні, а потім і місяці, проведені в транзитному пункті Східного вокзалу, — це не тільки важка, безцінна праця, а й знайомства і дружба, що зав’язалися на довгі роки. Це, зокрема, запевняє нас у тому, що те, що ми робимо, справді важливе, необхідне і, перш за все, має сенс! Пам’ятайте, що Ви все ще можете підтримати нас, зробивши пожертву за посиланням: zrzutka.pl/PomocUkrainie.
