1. Вступ
У 2014 році вперше в історії своєї незалежності Україна зіткнулася з зовнішньої військовою агресією. Як наслідок було окуповано близько 8% території країни, на якій проживало понад 5,8 мільйона осіб. Особливо напружено склалася ситуація на частині території Донецької та Луганської областей, де у зв’язку з окупацією розгорнулися активні бойові дії. До війни на окупованій нині території Донбасу проживало понад 3,8 мільйона осіб. Не менш ніж половина з них були змушені покинути місце свого постійного проживання і переміститися на неокуповану територію України, а також до Російської Федерації. Станом на липень 2015 року бойові зіткнення на Донбасі тривають, через що кількість переселенців продовжує зростати.
В Україні переселенці мають офіційний статус внутрішньо переміщених осіб – ВПО. Станом на 06.07.2015 Міністерством соціальної політики було обліковано по Україні 1 369 844 ВПО (що становить приблизно 1 072 964 сімей). Близько 730 тисяч (60%) з них – пенсіонери, 54 тисячі (4%) – інваліди. Понад 75% зареєстрованих ВПО з інвалідністю та пенсіонерів проживають в п’яти областях – Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській.
Фундація «Відкритий Діалог» представляє звіт про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні.
2. Державна грошова допомога переселенцям
01.10.2014 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
У 2014 році вперше в історії своєї незалежності Україна зіткнулася з зовнішньої військовою агресією. Як наслідок було окуповано близько 8% території країни, на якій проживало понад 5,8 мільйона осіб.
Згідно з постановою, адресна допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України та переміщаються з тимчасово окупованих територій України, а також районів проведення АТО, які перебувають на обліку в органах соціального захисту громадян.
Термін отримання адресної допомоги – не більше ніж 6 місяців з моменту постановки на облік. Термін може бути продовжений ще на 6 місяців, якщо особа, яка цього потребує, звернеться до Міністерства соціальної політики з заявою, в якій обґрунтує необхідність такої допомоги.
Розмір грошової допомоги для однієї особи складає:
- для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти, інваліди) – 884 грн (35 євро);
- для інвалідів – 949 грн (38 євро);
- для працездатних осіб – 442 грн (18 євро).
Загальний розмір допомоги на сім’ю (сума розмірів допомоги для кожного окремого члена сім’ї) не може перевищувати 2400 грн (96 євро). При цьому офіційний прожитковий мінімум на одну людину в Україні на 2015 рік становить 1176 грн (47 євро). Таким чином, максимальна сума грошової допомоги (2400 грн) на одну сім’ю дорівнює розмірам двох прожиткових мінімумів, тобто розрахована на сім’ю з двох осіб. Очевидно, що такий розмір грошової допомоги є недостатнім, особливо для непрацездатних осіб.
Розмір одержаної грошової допомоги не враховується при обчисленні сукупного доходу сім’ї для усіх видів соціальної допомоги (субсидія, допомога по безробіттю, допомога після народження дитини та інше).
Умови, за яких грошова допомога не надається:
- хто-небудь з членів сім’ї володіє житловим приміщенням, що розташоване в регіонах, що не перебувають під тимчасовою окупацією або в зоні проведення АТО;
- у володінні сім’ї є два або більше транспортних засоби (при цьому не враховується, чи залишився транспортний засіб на окупованій території або в зоні проведення АТО або ж був перевезений переселенцем на мирну територію України);
- хто-небудь з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти в сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму 12 180 грн (490 євро).
Якщо в складі сім’ї, якій призначено допомогу, є особи працездатного віку, що не працевлаштувалися протягом 2 місяців з дня призначення грошової допомоги, то розмір грошової допомоги для працездатних осіб зменшується на 50%, а на період наступних 6 місяців – припиняється. Як зазначають правозахисники, на практиці це призводить до неправомірного зменшення суми щомісячної адресної допомоги сім’ям, які отримують максимальну допомогу (2400 грн). Особливо ця проблема актуальна для тих сімей, в яких є троє і більше дітей, інваліди або пенсіонери. Наприклад, якщо в сім’ї є троє дітей, то розмір допомоги для такої сім’ї не може бути меншим ніж 2400 грн на місяць. Однак на практиці цю суму можуть скоротити, якщо працездатний член цієї родини не зміг знайти роботу протягом 2 місяців з моменту постановки на облік. Правозахисники благодійного фонду «Восток-SOS» повідомляють про випадки, коли виплати грошової допомоги для таких сімей зовсім припинялися.
Зважаючи на складну ситуацію на ринку праці в Україні, такі обмеження щодо переселенців є необґрунтованими та несправедливими. Так, згідно з даними Державної служби зайнятості, рівень безробіття в Україні у 2014 році склав 9,3% серед населення у віці від 15 до 70 років. Рівень безробіття серед ВПО ще вищий. За офіційними даними, на травень 2015 року із понад мільйона переселенців через центри зайнятості було працевлаштовано трохи більше ніж 7 тисяч осіб.
Грошова допомога від держави є недостатньою для задоволення базових потреб переселенців. Так, згідно з соціологічним дослідженням, 63% опитаних переселенців повідомили, що грошей їм вистачає лише на продукти харчування. Ще 24% опитаних заявили, що іноді їм не вистачає грошей навіть на харчування. Тільки 13% респондентів відповіли, що загалом їм вистачає грошей на життя, проте вони не можуть дозволити собі купувати цінні речі (меблі, побутова техніка).
Не усі переселенці, які зверталися за грошовою допомогою, отримують її. Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, станом на 06.07.2015 414 732 сімей переселенців звернулися за отриманням грошової допомоги, 335 390 (81%) з них така допомога була призначена.
У процесі отримання допомоги від держави переселенцям доводиться стикатися з проблемами, пов’язаними з поганою організованістю роботи державних установ, що надають соціальний захист населенню. Перевіривши роботу одного з київських управлінь праці та соціального захисту, співробітниця Фундації «Відкритий Діалог» виділила кілька таких проблем:
- великі черги, що пов’язано з недостатньою кількістю співробітників, а також з тим, що одні й ті ж співробітники змушені працювати одночасно з переселенцями та іншими незахищеними категоріями населення;
- ускладнена процедура отримання допомоги, пов’язана з необхідністю надання значної кількості різних довідок;
- низька інформованість переселенців.
30.06.2015 уряд України змінив систему виплат соціальної допомоги. Згідно з нововведеннями, усі виплати грошової допомоги будуть здійснюватися за допомогою державного банку «Ощадбанк». Раніше ВПО могли самі обирати, через який банк вони отримуватимуть грошову допомогу. Правозахисники розкритикували нововведення уряду, заявивши про звуження прав переселенців. Раніше ВПО подавали документи на отримання або продовження допомоги в управління соціального захисту, а тепер будуть робити це через відділення «Ощадбанку».«При цьому дізнатися про те, що пакет документів не повний, переселенець зможе не відразу, як було раніше, а тільки після того, як банк надішле його документи в управління соцзахисту, а те, своєю чергою, надасть письмову відповідь представнику сім’ї, що пакет не повний. При цьому не зрозуміло, куди подавати додаткові документи – до банку або до управління соцзахисту, що робити у разі відмови у призначенні допомоги тощо»,– заявила координатор благодійного фонду «Восток-SOS» Олександра Дворецька.
3. Забезпечення переселенців житлом
Сьогодні існує два варіанти розселення ВПО: у приватному секторі (орендовані будинки та квартири) та в об’єктах державної власності (готелі, гуртожитки, літні табори, санаторії, пансіонати). Для Львівської області, яка дуже популярна серед переселенців, співвідношення розселення в приватному і державному секторах дорівнює 90% проти 10% відповідно. Приблизно така ж ситуація спостерігається по всій Україні: лише незначна частина переселенців живе в об’єктах державної власності.
Розмір грошової допомоги для однієї особи складає:
- для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти, інваліди) – 884 грн (35 євро)
- для інвалідів – 949 грн (38 євро)
- для працездатних осіб – 442 грн (18 євро)
У жовтні 2014 року під тиском громадськості був прийнятий закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до якого місцеві органи влади в межах своїх повноважень повинні забезпечити ВПО тимчасовим житлом за умови оплати ними житлово-комунальних послуг.
У Державній службі надзвичайних ситуацій (ДСНС) України повідомили, що станом на 09.07.2015 з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції до інших регіонів України переселена 897 741 особа. Найбільша кількість ВПО розміщена в Луганській (196 676 осіб), Харківській (179 240 осіб) та Донецькій (108 848 осіб) областях. Найменша кількість ВПО розміщена в Тернопільській (2596 осіб) та Чернівецькій (2 640 осіб) областях. Нині визначено 826 об’єктів різної форми власності, в яких можливе розміщення 13 281 внутрішньо переміщеної особи.
Реальна ситуація може істотно відрізнятися від заявленої владою. Відповідно до заяв громадських діячів, норми закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо забезпечення ВПО житлом не виконуються, оскільки Кабінет Міністрів України не розробив необхідні нормативно-правові акти, які б забезпечували реалізацію цього закону. Зокрема, переселенці часто стикаються на місцях з відмовою в отриманні безкоштовного житла під приводом його відсутності.
Згідно з отриманими від Міністерства соціальної політики даними, станом на лютий 2015 року органи виконавчої влади в Україні змогли поселити в 24 об’єктах тимчасового розміщення ВПО (маються на увазі об’єкти державної власності, де компактно проживають переселенці) лише 616 осіб. До літа прогнозувалося, що це число може зрости до 1029. Аналіз місць, які надаються державою, свідчить, що лише у виняткових випадках вони призначені для проживання інвалідів, осіб похилого віку, а також хворих, які потребують стаціонарного лікування.
Тимчасове поселення ВПО проводиться в державних санаторіях, пансіонатах, літніх таборах, підвідомчих гуртожитках, готелях і навіть лікарнях. Загальним недоліком об’єктів тимчасового поселення ВПО є затримки з державним фінансуванням. Держава зобов’язалася компенсувати витрати, пов’язані з проживанням переселенців, проте не робить цього в необхідному обсязі, через що багато об’єктів не можуть продовжувати надавати допомогу.
Крім звичайних центрів компактного проживання ВПО, існують також центри соціально-психологічної реабілітації, в яких проживають переселенці, які потребують психологічного відновлення після пережитого стресу, а також адаптації до нових умов проживання. В основному в таких центрах живуть діти, для яких організовано навчальний процес, а також існує можливість займатися в різних секціях. Також при соціально-психологічних центрах здійснюється індивідуальне та сімейне психологічне консультування, психологічна підтримка вагітних жінок, корекційна робота з дітьми, різноманітні тренінгові програми.
Частина переселенців інвалідів (у тому числі дітей-інвалідів) мають можливість жити в оздоровчих пансіонатах і санаторіях. Приміром, до Одеської області було переселено близько 2100 інвалідів (найбільша кількість переселенців з інвалідністю серед усіх областей), 900 з них поселили у санаторіях та пансіонатах, іншим 1100 довелося самостійно шукати для себе місце проживання.
Недоліком пансіонатів, санаторіїв та літніх таборів є їх непристосованість до зимових умов проживання. Тому в багатьох випадках в терміновому порядку довелося встановлювати зимові системи опалення.
У місцях свого компактного розселення ВПО часто стикаються з проблемами забезпечення харчуванням та одягом. Значною мірою цим переселенців забезпечували волонтери, проте їх активність з часом постійно знижується.
У приблизно 90% випадків переселенці зі сходу України та Криму мешкають у приватному секторі (орендовані будинки або квартири), за які змушені сплачувати за власний рахунок, оскільки державна грошова допомога не може покрити усієї вартості оренди.
З 01.10.2015 урядом була введена допомога ВПО на проживання та оренду житла. Зокрема, передбачено надання наступної грошової допомоги: для непрацездатних осіб – 884 грн (35 євро), для працездатних осіб – 442 грн (17 євро). Загальний розмір допомоги обмежений сумою 2400 грн (96 євро) на місяць на одну сім’ю. На сьогодні за наданням такої допомоги звернулися 358 000 сімей, 302 000 допомога вже призначена. Варто відзначити, що на сьогодні ціна оренди однокімнатної квартири в Києві становить близько 5000 грн/місяць (200 євро).
Міністерство соціальної політики випустило чотири дорожні карти, де можна знайти усі адреси та номери телефонів для отримання довідкової інформації щодо розселення, працевлаштування та інших питань, які можуть цікавити ВПО.
Ще в липні 2014 року урядом був створений інтернет-сайт для переселенців, де в онлайн-режимі громадяни можуть підібрати для себе відповідні варіанти переселення, а також дізнатися чи є для них у цих регіонах робочі місця за фахом. Відповідно до даних, які постійно оновлюються, на сьогодні найменша кількість вільних місць для переселення пропонується в Луганській (немає місць), Донецькій (6 місць) і Харківській (немає місць) областях, оскільки вони найбільш популярні серед переселенців. Найбільша кількість – у Львівській (1127 місць) та Тернопільській (909 місць) областях.
Варто зазначити, що більшість помешкань пропонується в сільській місцевості та на платній основі, в той час як вакантні робочі місця пропонуються переважно в містах (найбільша кількість вакансій пропонується в Київській області – 124). Більшість ВПО переселилися з індустріальних міст Донбасу, тому вони не завжди бажають селитися в сільській місцевості.
Актуальною проблемою є відсутність реєстрації місця проживання (прописки) у переселенців на неокупованій території України. Згідно з даними міграційної служби, станом на лютий 2015 року з більш ніж 1 мільйона ВПО тільки 18 тисяч мали постійне місце реєстрації (прописки) на неокупованій території України. Однією з причин, чому переселенці не змінюють місце реєстрації, є небажання втрачати статус ВПО. Згідно із законодавством, підставою для постановки на облік як ВПО є наявність реєстрації місця проживання на окупованій території. Відповідно, при зміні реєстрації переселенці втрачають статус ВПО і не можуть розраховувати на державну допомогу.
Без реєстрації переселенці можуть стикатися з проблемами при оформленні приватного підприємництва, також через це можуть виникати проблеми з працевлаштуванням або отриманням медичної допомоги.
4. Державна допомога у працевлаштуванні переселенців
Допомога держави з працевлаштування ВПО починається з взяття їх на облік у державному центрі зайнятості за місцем їх переселення. Через центри зайнятості здійснюється пропонування робочих місць (у разі наявності) для ВПО.
Актуальною проблемою є відсутність реєстрації місця проживання (прописки) у переселенців на неокупованій території України.
У Державній службі зайнятості переселенці безкоштовноможуть отримати соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням: допомога з пошуком роботи, консультації та інформаційну допомогу. При цьому не потрібно надавати жодних документів.
Крім того, Державна служба зайнятості:
- проводить інформаційні семінари в місцях тимчасового поселення людей;
- надає можливість відвідувати семінари з навичок пошуку роботи, складання резюме, підготовки до співбесіди з роботодавцем;
- надає правові консультації у сфері зайнятості.
Переселенці також можуть дізнатися про наявність робочих місць з конкретної спеціальності в різних регіонах України. Актуальна база вакансій по всій Україні з пропонованим рівнем заробітної плати розміщена на веб-сайті Державної служби зайнятості, а також на урядовому сайті для переселенців. Виходячи з цієї інформації, ВПО можуть підбирати для себе найбільш зручний варіант переселення.
Станом на 08.05.2015 Міністерством соціальної політики нараховано по Україні 1 278 100 (близько 946 000 сімей) ВПО. 107 900 з них потребують працевлаштування.За сприянням у працевлаштуванні до центрів зайнятості звернулися 38 000 осіб, 7100 (19%) було працевлаштовано.
Уряд України спростив процедуру отримання статусу безробітного для ВПО. Так, переселенці звільнені від зобов’язання надавати довідку про заробітну плату та сплату страхових внесків, довідку про припинення ведення особистого селянського господарства та від обов’язку відвідувати центр зайнятості не рідше одного разу на місяць. Переміщені особи можуть звертатися до будь-якого центру зайнятості незалежно від реєстрації місця проживання чи перебування.
Статус безробітного дозволяє отримувати допомогу по безробіттю. Мінімальний розмір допомоги по безробіттю в Україні на сьогодні складає 544 грн (21 євро).
Кабінет Міністрів України підготував дорожню карту «Як знайти роботу внутрішньо переміщеним особам», в якій зібрана актуальна інформація для ВПО з питань працевлаштування, в тому числі зазначені можливі ризики (наприклад, описані відомі випадки шахрайства), а також шляхи їх уникнення.
Попри докладені урядом зусилля, багато ВПО залишаються незадоволеними рівнем державної підтримки. Так, відповідно до проведеного в січні-лютому 2015 року дослідження, 44% переселенців вважають, що отримують недостатню підтримку з боку держави. Кожен третій переселенець стикався з дискримінацією при працевлаштуванні, оренді житла або в інших побутових ситуаціях. 58% опитаних повідомили, що вони натрапляли на труднощі під час пошуку роботи на новому місці проживання. 26% опитаних ще не шукали роботи після переїзду і сподіваються на допомогу держави.
Серед типових причин відмови в працевлаштуванні від підприємців, з якими стикалися вимушені переселенці: відсутність вільних робочих місць, небажання брати людину з окупованої території, невідповідність критеріям посади, відсутність досвіду роботи. 38% опитаних підприємців з Луганської та Донецької областей повідомили, що вони брали на роботу ВПО.
Складність працевлаштування переселенців з Донбасу частково пояснюється їх професійною специфікацією. Найбільш уразливими до безробіття стали працівники вугільної промисловості та металургії, працевлаштування яких обмежене відсутністю відповідного попиту на їхній фах в інших регіонах України. Для таких переселенців актуальним є питання професійного перенавчання на більш популярні та поширені професії.
08.07.2015 уряд України затвердив Програму працевлаштування та професійного навчання ВПО на 2015-2016 роки. Програма передбачає низку пріоритетних кроків для держави, щоб вирішити питання працевлаштування ВПО. Зокрема:
- створення тимчасових робочих місць для внутрішньо переміщених осіб і стимулювання роботодавців до використання гнучких форм зайнятості;
- сприяння підвищенню підприємницької активності серед внутрішньо переміщених осіб;
- організація професійного навчання переміщених осіб за професіями, що мають попит на інших регіональних ринках праці;
- створення соціально-економічних передумов для розвитку територій масового проживання внутрішньо переміщених осіб і відновлення постраждалих регіонів, в тому числі із залученням трудового потенціалу внутрішньо переміщених осіб.
5. Надання медичної допомоги переселенцям
Однією з головних проблем для переселенців з Донбасу та Криму є отримання медичної допомоги та необхідних ліків. Це особливо актуально, якщо врахувати, що близько 65% переселенців – це пенсіонери та особи з інвалідністю.
Серйозна проблема
Медична допомогадля переселенців
Однією з головних проблем для переселенців з Донбасу та Криму є отримання медичної допомоги та необхідних ліків. Це особливо актуально, якщо врахувати, що близько 65% переселенців – це пенсіонери та особи з інвалідністю.
За даними МНС, станом на 18.06.2015 за медичною допомогою з-поміж ВПО звернулося 178 402 дорослих (взято на медичний облік 113 983 особи) і 100 048 дітей (взято на медичний облік 62 983 особи). Госпіталізовано 38 588 дорослих і 21 667 дітей. Проведено 227 805 медичних інструментальних досліджень і оглядів ВПО. У жінок зазначеної категорії народилося 4167 немовлят.
Психологи ДСНС України разом з представниками громадських і волонтерських організацій надали психологічну допомогу 155 393 особам, у тому числі 42 840 дітям.
Згідно з офіційною позицієюдержави,ВПО користуються усіма правами на отримання медичної допомоги, в тому числі лікарських засобів безкоштовно або на пільгових умовах, як і громадяни, які постійно проживають на території, куди переїхали переселенці. Забезпечення зазначених осіб лікарськими засобами здійснюється відповідно до чинного законодавства України і в межах затверджених бюджетів закладів охорони здоров’я на поточний рік.
На практиці це означає, що заклади охорони здоров’я змушені забезпечувати ВПО із засобів (у тому числі, медичних препаратів), розрахованих на постійне місцеве населення. При цьому потрібно враховувати, що навіть для останніх вони не завжди є в наявності у необхідній кількості. Такий підхід провокує дефіцит медикаментів як для переселенців, так і для місцевих жителів.
Згідно з опитуванням, 77% опитаних переселенців повідомили, що отримали медичну допомогу безкоштовно. Проте насправді це означає, що вони часто самостійно купували ліки, а безкоштовним було лише лікування. 10% ВПО оплачували медичні послуги безпосередньо в касі медичної установи.
Якщо говорити про якість наданої допомоги, то 81% переселенців залишився задоволеним отриманою медичною допомогою. Незважаючи на матеріальні труднощі при оплаті медичних послуг, опитані переселенці відзначили хороше, співчутливе ставлення працівників медичних установ до них як до переселенців, вказуючи на уважність і людяність багатьох.
Також, за результатами опитування, 45% переселенців не зіткнулися з особливими труднощами при отриманні медичної допомоги в закладах охорони здоров’я. 27% респондентів відповіли, що медична допомога була занадто дорогою для них, 17% відзначили відсутність необхідної інформації про те, як і де можна отримати медичну допомогу.
Актуальною проблемою є відсутність проведення первинного медичного огляду всіх ВПЛ. Через це, по-перше, не відбувається своєчасне надання першої необхідної допомоги особам, а по-друге, не впроваджуються превентивні заходи попередження соціально небезпечних хвороб (туберкульоз, педикульоз тощо).
Як зазначають медики та волонтери, серед переселенців досить часто зустрічаються вразливі категорії хворих, термінова медична допомога для яких є життєво необхідною. Переважно це особи з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом, гепатитом, цукровим діабетом, онкологічними та психічними захворюваннями. Головна проблема полягає в тому, що медпрепарати для них є дорогими і в більшості випадків хворим доводиться купувати їх за власні кошти.
Складність лікування важкохворих полягає в тому, що багато з них не мають необхідної медичної документації, яка залишилася на окупованій території. Психічно хворі, залишивши зону АТО, часто перебувають в гострому психоемоційному стані і відмовляються від госпіталізації до психіатричного закладу. Зробити це без їх згоди, згідно з чинними нормами, неможливо.
6. Забезпечення права переселенців на отримання освіти
За даними ООН, на сьогодні в Україні серед ВПО зареєстровано близько 167 000 дітей. Згідно з українським законодавством, дошкільне виховання і шкільна освіта в Україні є безкоштовним. Переважно безкоштовною є також і вища освіта. Правозахисники, які проводили моніторинг доступу переселенців до отримання освіти, не зафіксували випадків порушення прав переселенців на отримання освіти. Навпаки, правозахисники відзначили тенденцію до позитивної дискримінації переселенців, коли вони отримували додаткові пільги і привілеї в порівнянні з іншими категоріями дітей.
Актуальною проблемою є небажання батьків-переселенців відправляти своїх дітей в школу або дитячий садок.
Актуальною проблемою є небажання батьків-переселенців відправляти своїх дітей в школу або дитячий садок. Наприклад, у Харківській області, яка є одним з лідерів за кількістю переселенців, спостерігачі ООН зафіксували близько 5000 дітей (всього в області зареєстровано близько 18 000 дітей), які не ходять до школи або дитячого садка. Представники сфери освіти заявили, що такі випадки існують, проте на сьогодні відсутні чіткі механізми вирішення цієї проблеми, оскільки отримання освіти – це предмет вибору батьків таких дітей. Якщо говорити про ситуацію по Україні, то приблизно 10% дітей переселенців не ходять до шкіл чи дитячих садків. Спостерігачі відзначають, що частково це можна пояснити намірами батьків таких дітей незабаром повернутися на попереднє місце проживання.
На можливість отримання освіти школярами має вплив недостатнє забезпечення їхніх батьків. Згідно зі статистикою, 24% ВПО з-поміж учнів київських шкіл не планують вступати до вищих навчальних закладів через брак коштів.
7. Міжнародна допомога переселенцям
Задоволення базових потреб ВПО було б неможливим без широкої підтримки з боку міжнародних організацій та іноземних держав, які простягнули руку допомоги Україні.
Міжнародна організація з міграції (МОМ)
З грудня 2014 до квітня 2015 року за фінансової підтримки ЄС МОМ надала одноразову грошову допомогу 23 264 внутрішнім переселенцям у м. Харкові та Харківській області. Проектом були визначені найбільш уразливі групи населення, серед яких інваліди, особи похилого віку, самотні батьки і багатодітні сім’ї, які отримали можливість покрити найбільш нагальні потреби в умовах переселення і зими, такі як купівля медикаментів, теплого одягу, оплата за житло та придбання продуктів харчування.
За участі МОМ та фінансової підтримки, наданої США, Норвегією, Швейцарією, Німеччиною, Канадою та ООН, понад 23 000 ВПО отримали одяг, взуття, медикаменти та іншу допомогу.
Також МОМ організувала і провела низку тренінгів з працевлаштування та самозайнятості для переселенців у кількох областях України. Під час тренінгів кваліфіковані тренери допомагають учасникам розробити власний бізнес-план для можливого подальшого отримання грантів на придбання обладнання або влаштування на професійні курси.
Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН)
УВКБ ООН підтримує уряд України і громадські організації в питаннях надання допомоги ВПО, а також безпосередньо надає допомогу найбільш незахищеним категоріям переселенців. Зокрема, УВКБ ООН передало близько 240 тисяч доларів в рамках технічної допомоги українському уряду. Також було передано понад 500 тисяч доларів для підтримки неурядових організацій, що займаються допомогою біженцям. Близько 2,5 млн доларів передбачено для адресної допомоги найбільш вразливим категоріям ВПО (самотні батьки, багатодітні сім’ї, непрацездатні сім’ї та сім’ї з особливими потребами).
Окрім фінансової підтримки УВКБ ООН надає також непродовольчу гуманітарну допомогу для ВПО – одяг, взуття, білизна, зимові набори одягу, ковдри. За підтримки УВКБ ООН було реконструйовано 12 будівель для компактного проживання переселенців. Ще 47 будівель перебувають на різних стадіях реконструкції.
У 2014 році з боку УВКБ ООН діяла програма грантової допомоги для ВПО, що включає малі бізнес-гранти та гранти на облаштування житла. Програма передбачала видачу 85 грантів на загальну суму 198 тисяч доларів.
У 2015 році УВКБ ООН планує залучити близько 41,5 млн доларів від різних країн для надання гуманітарної допомоги переселенцям в Україні. Основними донорами УВКБ ООН у цьому напрямку є США (10,4 млн доларів), Швеція (1,8 млн доларів), Данія (1,5 млн доларів) і Німеччина (1,1 млн доларів).
Саме ці країни є лідерами з надання різної допомоги переселенцям в Україні.
В Держдепартаменті США з питань населення, міграції та біженців заявили, що у 2015 році США мають намір виділити 18 млн доларів міжнародним організаціям, які надають допомогу переселенцям в Україні.
З 2014 року Федеральний уряд Німеччини сприяв різним гуманітарним програмам з допомоги переселенцям в Україні на суму близько 18 млн євро. Наприклад, за матеріального та технічного сприяння Німеччини в трьох областях України (Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській) були споруджені 7 транзитних містечок з будинків модульного типу для переселенців. Модулі являють собою невеликі будівлі, де кожна сім’я матиме свою спальню і вітальню. Також містечко обладнане кухонними блоками, пральнями, санвузлами з душовими кабінами, дитячими ігровими кімнатами для навчання. До територій, де розташовані модульні містечка, були підведені усі необхідні комунікації – вода, електрика, опалення, каналізація. 5 транзитних містечок було встановлено в Дніпропетровській області (Дніпропетровськ – на 456 осіб, Дніпродзержинськ – на 480 осіб, Кривий Ріг – на 424 особи, Павлоград – на 640 осіб, Нікополь – на 456 осіб). У Запоріжжі модульне містечко прийняло 544 особи, у Харкові – 400 осіб. Першочергово в них заселяють багатодітні сім’ї, а також сім’ї, в яких проживають діти з обмеженими можливостями. Проживання в модулях не є безкоштовним – переселенці з власних коштів повинні сплачувати комунальні послуги, а також оренду житла.
У червні 2015 року в Україну було спрямовано близько 285 тонн гуманітарної допомоги з боку Німеччини та Польщі. Допомога розподілятиметься через благодійний фонд «Карітас Україна» і розрахована на більш ніж 11 тисяч ВПО у Запорізькій, Харківській та Дніпропетровській областях. У грудні 2014 року уряд Польщі вже направляв до України 150 тонн гуманітарної допомоги, якою змогли скористатися близько 5500 ВПО у Харківській області.
Загальна допомога для ВПО в Україні з боку Данії складає близько 3 млн доларів.
30.04.2015 стало відомо, що уряд Японії виділить близько 16,6 млн доларів на низку програм, що проводяться міжнародними організаціями, з надання допомоги ВПО в Україні і відновлення інфраструктури Донбасу. Зокрема, 6,3 і 5 млн доларів будуть скеровані на реалізацію проектів ПРООН «Швидке реагування на соціальні та економічно потреби переміщених осіб», а також «Економічне і соціальне відновлення Донбасу» відповідно. Крім того, планується реалізація проектів ЮНІСЕФ з поліпшення доступу дітей, постраждалих від конфлікту на сході, до якісної освіти (3,7 млн доларів) і проекту МОМ з відновлення освітніх і медичних установ (1,4 млн доларів).
8. Висновки та рекомендації
Зовнішня військова агресія спричинила крім фінансово-економічної кризи ще й гостру соціально-демографічну проблему для України, пов’язану з величезним потоком переселенців з окупованих територій Донбасу. Незважаючи на докладені зусилля уряду, вирішення багатьох проблем переселенців залишається актуальним. З метою їх більш ефективного вирішення вважаємо за необхідне:
- Створити централізований державний орган, який би комплексно здійснював політику в сфері вирішення проблем ВПО. Особливо такий крок актуальний зважаючи на значну кількість ВПО в Україні – близько 1,5 млн осіб.
- Створити централізований державний орган, який координував би надання допомоги ВПО з боку міжнародних донорів.
- Для більш оперативного надання ВПО соціальної допомоги варто організувати спеціальні відділи при центрах, що надають соціальний захист населенню (управління праці та соціального захисту, центри зайнятості), які будуть спеціалізуватися тільки на наданні допомоги ВПО.
- Спростити процедуру отримання статусу ВПО. Зокрема, потрібно скоротити кількість документів, необхідних для постановки на облік ВПО. Актуальним також є розширення переліку документів, якими ВПО зможе підтвердити факт переміщення з окупованої території (на сьогодні це лише реєстрація місця проживання на окупованій території).
- Довідка про статус ВПО має діяти безстроково.
- Створити єдину бази даних ВПО, в якій би були зазначені усі переселенці.
- Зняти чинне обмеження в 2400 грн грошової допомоги на одну сім’ю, оскільки це обмежує права і можливості багатодітних сімей (в яких є більше ніж двоє дітей), а також сімей, де є пенсіонери та інваліди.
- Прийняти необхідні закони та підзаконні акти, які дозволили б повною мірою реалізувати урядову Програму працевлаштування та професійного навчання внутрішньо переміщених осіб на 2015─2016 роки.
- Залучити закордонних партнерів, а також застосувати закордонний досвід при працевлаштуванні та професійному навчанні ВПО. Зокрема, запозичувати досвід Міжнародної організації праці, що має практику консультативної допомоги країнам щодо змін в законодавстві та використання потенціалу створення тимчасових робочих місць.
- Прийняти необхідні закони і підзаконні акти, які дозволили б реалізувати право переселенців на житло. Зокрема, розробити порядок отримання у тимчасове користування житла для ВПО, як це передбачено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
- Розробити окрему програму фінансування медичного забезпечення ВПО. Забезпечення переселенців медичними препаратами має здійснюватися не з бюджету, розрахованого на місцевих жителів, а з окремого бюджету для ВПО.
- Налагодити систему первинного медичного огляду ВПО.
- Розробити окрему програму з надання освіти ВПО. Переважно ця проблема актуальна для дітей шкільного віку, оскільки, як показує практика, значна кількість дітей-переселенців не відвідують школу.
Читати публікації Фундації «Відкритий Діалог» про ситуацію в зоні ATO:
