Під час літньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) двадцять два члени підписали письмову заяву, в якій висловили співчуття з приводу застосування тортур у місцях позбавлення волі та відсутності розслідувань, пов’язаних з цією системною практикою в Казахстані, а також грубих порушень права на мирні зібрання.
Двадцять два члени ПАРЄ з парламентів різних європейських країн і політичних напрямків, включно з членами Бюро Асамблеї, головами національних делегацій і політичних груп, зокрема Вернер АМОНА (Австрія; ЄНП), Петра Де СУТТЕР (Бельгія; СДЗ), Володимир АРІЄВ (Україна; ЄНП), Роза Бйорк БРИНЙОЛФСДОТТІР (Ісландія; ОЄЛ), Франк ШВАБЕ (Німеччина; СДЗ), а також Олена СОТНИК (Україна; АЛДЄ), Фрітьоф Шмідт (Німеччина; СДЗ), Доріс ФІАЛА (Швейцарія; АЛДЄ), Жак МЕР (Франція; безпартійний) та Улла САНДБЕК (Данія; ОЄЛ), засудили політичні утиски, які відбуваються в Казахстані.
Підписавши письмову заяву «Політичні переслідування підривають довіру до казахстанської системи правосуддя», члени ПАРЄ прокоментували результати спільної програми «Підтримка влади Казахстану в процесі підвищення якості та ефективності казахстанської системи правосуддя». Ця програма, остаточно узгоджена між Європейським Союзом і Радою Європи, здійснювалася з 25.07.2014 до 24.07.2017 і була спрямована на підтримку влади країни у приведенні системи кримінального правосуддя та інституційної практики Казахстану у відповідність до європейських і міжнародних стандартів. 26.06.2018 було проведено додатковий захід, присвячений презентації результатів програми, в якому взяли участь високопоставлені казахстанські чиновники і представники органів Ради Європи. Члени ПАРЄ у своєму зверненні нагадали, що мету програми не досягнуто, оскільки «вона не в змозі наблизити ні систему кримінального правосуддя Казахстану, ні його інституційну практику до європейських і міжнародних стандартів».
Зокрема, законодавці висловили своє занепокоєння «систематичним застосуванням тортур у місцях тримання під вартою» щодо політичних в’язнів і «відсутністю розслідування заяв про застосування тортур», про що свідчать згадані в документі політично вмотивовані справи Макса Бокаєва, Арона Атабека, Мухтара Джакішева та Іскандера Єрімбетова.
Міжнародну недовіру до казахстанської системи правосуддя добре помітно на прикладі справ М. Бокаєва і М. Джакішева, звільнення яких вимагали правозахисні органи ООН і які були грубо проігноровані казахстанською владою. Крім того, члени парламенту з жалем відзначили, що «Мухтар Джакішев, який може померти будь-якої миті (…), утримується в ізоляції і йому відмовлено у відвідуванні міжнародними спостерігачами».
A. Атабека засудили до 18 років позбавлення волі за те, що він був дисидентом і опозиційним поетом. Його помістили в одиночну камеру в Аркалику, в’язницю найсуворішого режиму в Казахстані, і неодноразово примусово ув’язнювали в карцері. Як і в М. Джакішева, його здоров’я значно погіршилося, і жодному з ув’язнених не надають необхідного медичного обслуговування.
Члени ПАРЄ ще раз нагадали про справу І. Єрімбетова, ще однієї жертви тортур, якого позбавили права на справедливий судовий розгляд і чия кримінальна справа за фактом жорстокого поводження із затриманим була закрита. Іншим показовим прикладом політично вмотивованого запиту на екстрадицію, згаданим у декларації, є справа Муратбека Тунгішбаєва, блогера, якого незаконно екстрадували з Киргизстану до Казахстану, не чекаючи на апеляцію і не зважаючи на той факт, що М. Тунгішбаєв подав заяву на отримання статусу біженця.
Насамкінець члени ПАРЄ висловили своє співчуття з приводу подій 10 травня і 23 червня, коли мирні демонстранти зазнали «переслідувань за здійснення свого права мирно вимагати припинення політичного гноблення і катувань, а також виступати за безкоштовну освіту». Дійсно, співробітники спеціальної поліції застосовували надмірну силу для розгону мітингів: вони вривалися в ряди протестувальників і з силою заштовхували їх в автозаки, викручуючи руки багатьом демонстрантам. Згідно із заявою казахстанської влади, більшість протестувальників були позначені як «члени екстремістської організації ДВК» (Демократичний вибір Казахстану) — опозиційного руху, діяльність якого була заборонена казахстанським судом. Протягом кількох місяців будь-яка підтримка цього опозиційного руху каралася тюремним ув’язненням, а будь-який партизан наражався на ризик кримінального переслідування.
Так завершилася остання місія Фундації на літній сесії ПАРЄ, яку очолювали Бартош Крамек, Голова Правління Фундації, і Паола Гаффуріні, фахівець з адвокації. Вони представили парламентарям інформацію та документи, що стосуються становища політичних в’язнів і громадянських свобод у Казахстані, а також зловживання владою процедурою екстрадиції.
Письмова декларація продовжує тему двох попередніх звернень «Казахстан повинен повністю виконати свої зобов’язання за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права», що був підписаний 25.01.2018, і «Казахстанська влада повинна поважати свободу слова і свободу мирних зібрань, а також припинити блокування сайтів соціальних мереж» від 25.04.2018.
Читайте текст письмової декларації, підписаної членами ПАРЄ:
Читайте наші звіти:
- Звіт: Переслідування активістів ДВК в Казахстані
- Звіт: Список казахстанських політв’язнів та інших жертв політично мотивованих переслідувань (оновлено)
Читайте також нашу заяву:
