Дозвольте мені розповісти вам, як це бути іноземкою, яка перебуває у шлюбі з поляком, якого польська влада вважає своїм ворогом, після того як я та моя сім’я пережили справжнісіньке пекло, заподіяне правлячою партією «Право і Справедливість».
5 вересня Воєводський адміністративний суд у Варшаві скасував рішення мазовецького воєводи та начальника Управління у справах іноземців про відмову мені в праві на перебування в Польщі. Обґрунтуванням їхніх рішень послужив секретний висновок глави АВБ, згідно з яким я нібито загрожую безпеці Польщі. Цей висновок також став підставою для внутрішньої і європейської заборони на в’їзд (ШІС), які, зі свого боку, призвели до моєї депортації з Польщі та Шенгенської зони 14.08.2018.
Суд ознайомився з секретними документами у цій справі і, не розкриваючи їхнього змісту, ухвалив, що інформація, яка в них міститься, «дуже загальна», «стисла», «недостатня для прийняття рішення про відмову», а зроблені висновки, «логічно не випливають із зібраних доказів».
Нині справу ще має переглянути губернатор Мазовецького воєводства, який повинен або надати мені дозвіл на проживання, або – більш вичерпні підстави для своєї відмови. У губернатора також є право оскаржити рішення у Вищому адміністративному суді. Всі ці процедури можуть тривати кілька місяців. Тому я, як і раніше, не можу повернутися в Польщу, але все ближче і ближче до цього моменту.
Дозвольте мені розповісти вам, як це бути іноземкою, яка перебуває у шлюбі з поляком, якого польська влада вважає своїм ворогом, після того як я та моя сім’я пережили справжнісіньке пекло, заподіяне правлячою партією «Право і Справедливість».
Насамперед, я дуже задоволена рішенням суду та сподіваюся, що у Польщі все ще є шанс звернути з авторитарного і антиєвропейського шляху, на який ступила її нинішня влада. Я вдячна польським суддям за їхню наполегливість і мужність у боротьбі за свою незалежність. Я прекрасно розумію, наскільки велика ціна, яку їм доводиться платити, і з якими проблемами доводиться мати справу. Мій випадок довів, що боротьба за вільні й аполітичні суди в контексті прав людини надзвичайно важлива і є обов’язковою для кожного, хто прагне жити у вільній державі.
Я маю намір – в міру своїх сил – продовжувати прагнути відновлення верховенства права в Польщі. Ми збираємося протистояти незаконним діям, яких вживають члени партії та їхні пропагандисти, чия безкарність спонукає їх поводитися зі мною як із легкою здобиччю, аби показати свою силу та залякати інших супротивників. Попри їхні очікування, результат цієї справи висміяв польську державу.
Партія «Право і Справедливість» намагалася зруйнувати та розлучити мою сім’ю
Кілька днів тому Мацей Вонсік, заступник координатора спецслужб і новий міністр внутрішніх справ Маріуш Камінський, зізналися на польському національному радіоканалі, що докази, зібрані польськими службами, були «неповними» і недостатніми для звернення до прокуратури. Ось чому проти мене було застосовано закон про іноземців та процедури, пов’язані з протидією тероризму. Обґрунтування їхніх рішень залишалося конфіденційним, оскільки його розкриття нібито могло «завдати серйозної шкоди Республіці Польща». Ця заява нині звучить як іронічне пророцтво, враховуючи, що рішення польської влади оскаржувалося як іншими державами-членами ЄС, так і польськими судами.
Уряд партії «Право і Справедливість» намагався зруйнувати та розлучити мою сім’ю, знищити мою репутацію, позбавити мене мрій і всього, що я робила та любила – тільки тому, що ми з чоловіком наважилися нагадати владі моєї другої батьківщини про повагу до європейських конституцій і цінностей.
Влада частково досягла успіху. Через негативну пропаганду багато людей відвернулися від нас «про всяк випадок», через обережність або через страх стати жертвою. На щастя, багато інших висловилися проти несправедливості та зловживання владою. Ми також відчули солідарність з боку інших європейських країн і установ, які не були переконані секретними матеріалами Агентства внутрішньої безпеки. Це, врешті, дозволило мені повернутися до ЄС, незважаючи на шалені протести та обурення польського уряду.
Від щирого серця я б хотіла подякувати тим, хто ніколи не відмовлявся нас підтримати.
Польща як окупований Крим
В останні роки я сприймаю Польщу як країну, окуповану партією «Право і Справедливість» так само, як Крим окупований Росією. Хоч ця аналогія здається досить сильною, я вживаю її з абсолютним розумінням. Держава, монополізована партією «Право і Справедливість», намагається знищити все, що стоїть на її шляху, отруїти міжособистісні стосунки та знищити всіх людей (і навіть випадкових), які наважуються їм протистояти.
Я родом з окупованого Криму. Багато жителів цього регіону зараз не можуть повернутися до своїх домівок та родини, такі як Олег Сенцов і Олександр Кольченко, котрі нещодавно були звільнені з російського полону.
Найскладнішим є те, що іноді у вас немає можливості навіть попрощатися з близькими, коли вони помирають. Через мою заборону на в’їзд, нам не вдалося відвідати улюблену бабусю мого чоловіка минулого літа, перш ніж вона померла кілька тижнів тому у віці 95 років. Це було перше і останнє літо, коли ми не приїхали до неї. Партія «Право і Справедливість» позбавила мене права бути присутньою і на її похороні. Однак, я сподіваюся, що незабаром ми зможемо відвідати її могилу. Що стосується, Криму, на жаль, це значно довгостроковіша перспектива.
Безперечно, Польща відрізняється від Росії з точки зору утисків і корупції влади. Однак подібність між системою, яка переважає в путінській Росії і Криму, та системою, встановленою в Польщі Ярославом Качинським, на жаль, вражає. Дозвольте мені навести лише кілька прикладів такої подібності: віра в непогрішність і святість лідера, вульгарний (і лицемірний) консерватизм, союз престолу та вівтаря, ворожість стосовно Європи і європейських цінностей, «облоговий» менталітет і схильність розглядати націю як останню надію людства, підпорядкування зовнішньої політики внутрішній, контроль над державою членами партії та їхніми соратникам, примітивна та ненависна пропаганда, системна дискредитація груп і окремих осіб, які мають іншу думку.
Я сумую за відкритою, терпимою та доброзичливою Польщею
Я вірю, що наполегливість громадянського суспільства, зацікавленість незалежних засобів масової інформації, міжнародна реакція та рішення незалежних суддів надзвичайно важливі не тільки особисто для мене (тому що вони можуть відновити моє право на в’їзд до Польщі і дозволити мені і моєму чоловікові продовжувати боротися за наше добре ім’я), але і для всіх інших, просто тому, що вони демонструють нам, що будь-хто, хто знає свої права та свободи, може успішно захистити їх. Ось чому продемократичні активісти, ЗМІ, європейські інститути і, зокрема, суди стали об’єктами нападок з боку польської влади. Якби не суди, нас би більше не існувало.
Я сумую за відкритою, терпимою та доброзичливою Польщею, яка колись дозволила мені здійснити свої мрії. Живучи тут і керуючи своєю Фундацією, яка захищає права людини, я змогла допомогти жертвам політичних репресій у пострадянських країнах. Партія «Право і Справедливість» забрала у мене Польщу, але я сподіваюся, що поляки дуже скоро скористаються своїм шансом, аби все це змінити.
Я з нетерпінням чекаю того дня, коли польський парламент знову стане відкритим домом для простих громадян та іноземців, які шукають підтримки, і польським суддям не доведеться посилатися на конституційну незалежність. Дня, коли Польща знову стане зразком для наслідування та справжніми воротами в Європу для своїх східних сусідів.
Будь ласка, зробіть усе можливе, аби виграти ці вибори. За нашу і вашу свободу. І за наше спільне майбутнє.
Людмила Козловська – громадянка України та Президент Фундації «Відкритий Діалог». Вона одружена з Бартошем Крамеком, Головою Ради Фундації. Крамек і Фундація стали на шляху партії «Право і Справедливість», відстоюючи незалежність польських судів і верховенство права в Польщі. У 2018 році Козловська була депортована з Польщі, і її ім’я було внесено до Шенгенської інформаційної системи (ШІС). Однак це рішення було проігнороване низкою держав-членів ЄС, які дозволили Козловській в’їхати на їхню територію. Зрештою, в червні 2019 року польська влада були зобов’язана видалити запис про неї в ШІС, але внутрішня заборона була збережена. Нині пара проживає в Брюсселі.
Група членів Європарламенту, які представляють «Право і Справедливість», закликала позбавити Козловську та Крамека акредитації в Європейському парламенті, але Європейська комісія відхилила їхні вимоги.
Під час судового розгляду міністерство закордонних справ Польщі двічі намагалося взяти під контроль Фундацію, але спроби виявилися безуспішними.
Фундація «Відкритий Діалог» вже більше двох років зазнає податкової перевірки. Влада звинувачує Фундацію «Відкритий Діалог» у тому, що вона не платить податок з доходів, витрачених на гуманітарну допомогу, яка була направлена в Україну. Справу було передано до податкової інспекції, де Главою департаменту податкового контролю є брат Вітольда Ващиковського, колишнього міністра закордонних справ.
Джерело: wyborcza.pl
