Ребекка Хармс, німецький член Європейського парламенту та співголова фракції Зелених і Європейського вільного альянсу, звернулася до Європейської комісії та Європейської служби зовнішніх справ (ЄСЗС) з письмовим запитом, у якому підкреслюється відсутність механізму взаємного визнання статусу біженця між державами-членами Європейського Союзу. У відповідь Комісія звернула увагу на те, що держави-члени повинні відповідно до законодавства ЄС дотримуватися «принципу невислання» (анг. on-refoulement).
Хармс у письмовому запиті навела приклад казахстанського опозиціонера Муратбека Кетебаєва. Активіст остаточно був звільнений з арешту в Іспанії у січні 2015 року, але потрапив до в’язниці попри статус біженця, наданий йому рік раніше в іншій країні ЄС – Польщі. Звільнення казахстанця було тільки умовним, а процедура екстрадиції тривала далі й могла призвести до його екстрадиції до Казахстану, де він міг зазнати тортур (остаточно справу було закрито і Кетебаєв зміг покинути Іспанію і повернутися до Польщі у березні 2015 року). Таким чином справа Кетебаєва поклала початок розгляду питання Європейською комісією про заходи, вжиті нею, щоб забезпечити визнання іншими країнами Європейського Союзу статусу біженця, наданого однією з країн ЄС .
Комісія передала Хармс свою відповідь на аналогічне письмове звернення, яке стосувалося справи арешту Муратбека Кетебаєва, видане депутатом Європарламенту з Іспанії, Хосу Хуарісті Абаунзом.
«Як страж договорів про створення Європейського Союзу, Європейська комісія уважно стежить за ситуацією в державах-членах, які можуть конфліктувати з європейським законодавством. Європейська комісія втручається тоді, коли існують докази, що або закон ЄС був державами-членами неправильно транспонований, або державні органи систематично застосовували правові інструменти у спосіб, який порушує законодавство ЄС», – йдеться у відповіді. Водночас Комісія визнала, що, незважаючи на створення загальної політики надання притулку, яка регулює, зокрема, порядок надання статусу біженця, зараз вона не передбачає взаємного визнання статусу державами-членами ЄС. Однак, як підкреслює Комісія, якщо влада держави-члена ЄС знає про надання статусу біженця іншою країною, що входить до Європейського Союзу, повинна «належним чином брати це до уваги при застосуванні «принципу невислання»».