Близько 25 країн прийняли рішення відкласти проведення своїх майбутніх виборів, а останні вибори, переважно регіональні або в крихітних державах, відбулися ще на початку березня.
Навіть Володимир Путін відклав конституційний референдум.
І лише у Франції, 15 березня, відбулися загальнонаціональні вибори, організовані вже під час бурхливої пандемії Covid-19. Тепер 600 лікарів вимагають, щоб прем’єр-міністр Едуард Філіпп постав перед судом за нездатність запобігти епідемії.
Після голосування у багатьох представників виборчих комісій було діагностовано Covid-19.
А скільки громадян вони могли заразити за весь день на виборчій дільниці, нам краще не знати.
Був березень – згідно з оцінками, розпал пандемії триватиме ще кілька місяців. Тим країнам, яким пощастило, вдасться «згладити криву» і не перевантажити свої системи охорони здоров’я. Решта ж, навпаки, можуть наслідувати похмурий італійський сценарій.
Перенесемося у 10 травня – пік глобальної пандемії.
Більшість, якщо не всі західні держави (і більшість країн в усьому світі) в тій чи іншій формі закриті в зв’язку з оголошеним надзвичайним станом.
Коронавірус повністю охопив Європу. Ну, або не зовсім…
Така очевидна річ, як введення надзвичайного стану не стала питанням для Франції, Іспанії чи Бельгії, тоді як Вищий керівник Польщі, голова правлячої партії «Право і Справедливість» Ярослав Качинський навіть не розглядав такий варіант.
Причина проста – надзвичайний стан, якщо він вводиться навіть на мінімальний період в 30 днів, зробив би проведення виборів у травні неможливим, оскільки згідно з законом ніякі вибори не можуть проводитися протягом 90 днів після закінчення такого періоду.
У двох нещодавніх інтерв’ю, 21 і 23 березня, де Качинський пояснив свою позицію, здавалося, що він або в блаженному невіданні про загрозу (наголошуючи на тому, що він як і раніше відвідує святу Месу у церкві), або він вкрай цинічний і підступний.
Його офіційна позиція полягає не тільки в тому, що проведення загальнонаціональних виборів є безпечним, але й в тому, що можна чекати високої явки виборців.
А аргументом для нього стали місцеві вибори, що відбулися в п’яти крихітних громадах 22 березня.
Качинський зазначив 42-відсоткову явку в одній із громад як доказ того, що проведення виборів під час епідемії можливе.
Але він не вказав, що 42% склали 75 осіб із 174 зареєстрованих на голосування.
Інакше кажучи, він екстраполював можливість проведення виборів в країні з 38-мільйонним населенням з огляду на досвід 174 людей.
Нещодавнє дослідження, у процесі якого було підраховано реальні ризики проведення загальнонаціональних виборів в травні, почалося з підрахунку 270 000 співробітників на 27 000 виборчих дільницях, що діють як «штурмові групи Covid-19».
Нові заходи, оголошені прем’єр-міністром Матеушем Моравецьким, включають заборону на різні збори, водночас максимум дві людини можуть знаходитися разом в громадських місцях, за винятком великих сімей.
Проте вибори все ще можуть відбутися.
Згідно з дослідженням, в нереалістично ідеальному сценарії, коли всі заходи безпеки виконуються беззаперечно і кожен дотримується запобіжних заходів, вибори, швидше за все, призведуть до появи близько 135 000 нових випадків захворюваня на коронавірус.
Якщо відкинути всі міркування охорони здоров’я, проведення демократичних національних виборів під час пандемії, коли тисячі громадян перебувають на самоізоляції, а половина світу заблокована, навряд чи взагалі можливо.
В одній тільки Польщі вже 200 000 громадян дотримуються обов’язкового карантину.
У Великобританії близько мільйона польських громадян не зможуть фізично відвідати виборчу дільницю, оскільки країна знаходиться на повній ізоляції. Точно так само як і в крихітній Бельгії було б 250 000 поляків, зареєстрованих на голосування (з пів мільйону виборців).
Однак вищевказані міркування навіть не обговорюються державними чиновниками. Те ж саме можна сказати і про фактичну нездатності кандидатів від опозиції провести виборчу кампанію.
Або, краще сказати, що це можливо лише онлайн – оскільки публічні збори заборонені, що унеможливлює будь-які фізичні зустрічі з виборцями.
Перед останнім раундом обмежень Качинський навіть насміхався над опозиційними кандидатами, заявляючи, що «якщо вони хочуть організувати зустрічі до 50 осіб, вони можуть це зробити, а якщо вони так не роблять – це їхнє рішення».
Він також прокоментував запитання про неможливість зібрати необхідні 100 000 підписів для реєстрації кандидата: «Немає проблем, найважливіші кандидати вже зробили це». Верховенство права, як зазвичай, пройшло повз партію «Право і Справедливість».
Бігти або залишитися?
У цьому досить-таки нереальному сценарії опозиція і громадянське суспільство шукають рішення.
Було розпочато розгляд клопотання про надання права голосу через інтернет – хороша ідея на папері, але її неможливо реалізувати за такий короткий час.
Це також могло б легітимізувати вибори, які як і раніше виключають значну частину суспільства, а саме людей похилого віку, менш технічно підкованих і тих, у кого немає доступу до Інтернету.
Громадянське суспільство також творчо підійшло до вирішення цієї проблеми.
Одним із прикладів є краудфандингова кампанія, яку організувала асоціація «Спонтанний громадянський штаб» («Spontaniczny Sztab Obywatelski»), що зібрала близько 75 000 євро для рекламних щитів, щоб розмістити попередження про те, що «вибори в травні можуть вас вбити».
Але ймовірність того, що непробивні виборці партії «Право і Справедливість» будуть довіряти рекламному щиту (або ж елементарній логіці), здається малоймовірною.
Отже, самі опозиційні кандидати мають останній шанс.
Теоретично, якщо вони всі погоджуються вийти з виборчих перегонів, це автоматично робить вибори недійсними в очах закону.
Але в гонці, де, можливо, є принаймні три другорядних кандидата, що підтримують правлячу партію, легко передбачити російський сценарій, де опозиція існує лише для того, аби узаконити перемогу чинного президента.
Такий сценарій «судного дня» в змозі вирішити тільки Верховний суд, який теоретично може зробити вибори недійсними.
Але чи готові ми піти на це? Чи може Польща розраховувати на рішучу реакцію ЄС і міжнародного співтовариства, які відмовляються прийняти такі фіктивні вибори?
Краще нам про це ніколи не дізнатися.
[Стаття вперше опублікована в «EUobserver» 27.03.2020]
