«Упродовж восьми років «ПіС» руйнує життя людей, які стають на захист верховенства права в Польщі. Якщо ми хочемо говорити про демократичні зміни, то має бути передбачена відповідальність», — кажуть Людмила Козловська та Бартош Крамек із Фундації «Відкритий Діалог» (ФВД). Вони закликають створити комісію з розслідування цього питання.
Фундація «Відкритий Діалог» займається захистом прав людини, демократії та верховенства права в Польщі та країнах Східної Європи. Вона також займається організацією допомоги цивільним особам і військовослужбовцям після вторгнення Росії в Україну 24.02.2022. Під час панування партії «Право і Справедливість» («ПіС») активісти, незручні для влади, ставали мішенню для служб, політиків «ПіС» і ЗМІ, які їх підтримують. Для нападок на них було використано доповідь, підготовлену в парламенті Молдови, в якій Фундацію звинувачували в тому, що вона діє в інтересах Росії. На початку 2023 року цю доповідь анулював парламент Молдови, а політики назвали її «плямою на совісті не тільки минулої влади, а й на молдовському парламентаризмі». Оскільки партія «Право і Справедливість» не відмовилася від своїх звинувачень, Фундація подала низку позовів проти політиків і провладних ЗМІ та виграє їх один за одним.
Нижче інтерв’ю з Людмилою Козловською та Бартошем Крамеком, керівниками Фундації «Відкритий Діалог».
Аніта Карвовська: Ціна, яку Ви заплатили за захист верховенства права за часів правління «Права і Справедливості», величезна. Були зроблені спроби представити Вас як «російських агентів». Людмилі досі заборонено в’їзд у Польщу, суди розглядають позови про порушення Ваших особистих прав політиками «ПіС» і підконтрольними їм ЗМІ. Які заходи Ви маєте намір вжити в новому політичному кліматі?
Людмила Козловська: Не дозволити про це забути. Ніхто, ні суспільство, ні політики, ні судова система не повинні забувати про це. Ми — одні з багатьох, хто зазнав політичних переслідувань за часів уряду «ПіС», і ми виступаємо від імені всіх. Панівна партія впродовж восьми років руйнувала життя активістів, журналістів, непокірних прокурорів і суддів, підприємців та їхніх сімей за те, що вони брали участь у захисті верховенства права в Польщі. Жодне зламане життя не повинно бути забуте.
Якщо ми хочемо говорити про реальні демократичні зміни в Польщі, необхідно також притягнути до відповідальності тих, хто брав участь у політичних переслідуваннях. І це буде не акт помсти, а саме встановлення справедливості і пам’ятка на майбутнє. Безкарність заохочує злочинців і деморалізує суспільство.
Якою є Ваша особиста ситуація сьогодні? У 2018 році голова Агентства внутрішньої безпеки вніс Ваші дані в Шенгенську інформаційну систему, унаслідок чого Вам було заборонено в’їзд до більшості країн Європейського Союзу, включно з Польщею. Суди неодноразово визнавали це рішення необґрунтованим.
Л.К.: Мене видворили з Польщі за особистим проханням Маріуша Камінського і Мацея Вонсіка, які контролювали польські служби. Наразі адміністративні суди вже п’ять разів ухвалювали рішення про те, що докази, зібрані і засекречені Агентством внутрішньої безпеки, не становлять особливої цінності. У грудні воєводський адміністративний суд у Варшаві зобов’язав голову Управління у справах іноземців виключити мене зі списку небажаних іноземців у Польщі. Проте мої дані все ще перебувають у цьому списку. Отже, на практиці моя ситуація залишилася такою ж, якою вона була до виборів.
Чому Ви досі не відновили своє право на перебування в Польщі?
Л.К.: Зрештою, саме голова Управління у справах іноземців мав би розставити всі крапки над «i» у цій справі — видати документ, який підтверджує скасування заборони на в’їзд, і який дасть мені змогу отримати статус довготермінового резидента та повернутися до Польщі. Однак цю посаду досі обіймає висуванець партії «Право і Справедливість» Ярослав Шайнер.
Ви вжили вираз «зруйновані життя». Ваше є саме таким?
Л.К.: У певному сенсі, так. Сім років тому було розгорнуто масштабну наклепницьку кампанію з метою знищити репутацію Фундації «Відкритий Діалог» і нашу особисту репутацію. Відтоді ми боремося за своє добре ім’я, але це надзвичайно важко, оскільки масштаб цієї атаки був грандіозним. Багато людей та організацій припинили співпрацю з нами, донори пішли. Відновити те, що в нас було, дуже складно і потребує багато часу.
Влада використала проти нас усю державну систему, і це позначилось на багатьох аспектах нашого життя. Я не можу перебувати в Польщі, нас на певний час позбавили банківських рахунків, Бартош не міг в’їхати до Канади та США, бо прокуратура Зьобро почала проти нього розслідування, яке також було політично вмотивоване.
Бартош Крамек: Просто введіть моє ім’я в Google, і на екрані швидко з’явиться термін «російський агент». Попередній уряд та підпорядковані йому органи перейшли майже усі межі дозволеного у нашій справі. Проте ми не піддалися тиску і продовжували виконувати свою роботу. Ми виграли усі судові розгляди в Польщі — зокрема про захист наших особистих прав. Питання в тому, що робити далі, тому що на багатьох ключових посадах все ще перебувають чиновники, лояльні до попереднього уряду, і все ще триває безліч репресивних процесів, зокрема і проти мене.
Які саме процеси?
Б.К.: З 2018 року регіональна прокуратура Любліна та Агентство внутрішньої безпеки ведуть проти мене розслідування [справа стосується рахунків-фактур, виставлених компанією Бартоша Крамека, які, на думку прокуратури, були фіктивними]. До понеділка 29 січня цим займалася довірена людина Збігнєва Зьобро — Єжи Зяркевич. Я був затриманий 2021 року, але найбільш гнітючою була заборона на виїзд із країни протягом майже шести місяців — у ситуації, коли Людмилі було заборонено в’їзд. Хоча суд скасував запобіжний захід, накладений прокурором, ця справа все ще перебуває на розгляді, тож формально я все ще залишаюся підозрюваним.
Адам Боднар взявся змінювати систему правосуддя, як його успіхи?
Б.К.: Адам Боднар — ікона боротьби за верховенство права в Польщі, тож очікування від нього є винятково високими, а партія «Право і Справедливість» зробила все можливе, щоб ускладнити його роботу. Однак іноді в мене створюється враження, що ті, хто зараз перебуває при владі, не були повністю готові до того, щоб обійняти посаду і відновити верховенство права. Начебто не було розроблено заздалегідь продуманий план, а було вжито низку більш-менш хаотичних заходів.
Загалом вони рухаються у правильному напрямку, але перетворення мають бути системними, а не точковими — як з погляду інституційних, так і кадрових питань. Нездатність перебудувати роботу суду Пшилебської, нового НСС [Національної судової ради. — Прим. ред.] і нездатність прибрати нео-суддів з кожним днем посилює крах правової системи і створює нові політичні міни.
Ми стали свідками цього, наприклад, під час ухвалення судом вироку щодо Камінського і Вонсіка. Довіра і терпіння вірних Конституції суддів і простих громадян, які боролися за верховенство права і роками зазнавали переслідувань через це, зіткнулись із серйозним випробуванням. Система потребує глибокого чищення і перезавантаження. Багато що залежить від прекрасного, видатного судді, а нині заступника міністра, який відповідає за судову систему, Даріуша Мазура. Обструкціонізм президента очевидний, але багато змін може бути здійснено на основі постанов Сейму, з використанням пропозицій Асоціації «Iustitia», а також ідей професорів Войцеха Садурського і Міхала Романовського.
Політичні розслідування тривають. Нас турбує те, чи усвідомлює нова влада необхідність системного підходу до цього питання: скласти список політично вмотивованих розслідувань, які ведуться зі злим наміром, і провести своєрідний аудит, беручи до уваги їхнє походження і численні порушення, які їх супроводжують.
Якщо з’ясується, що підстав для обвинувачення не було, воно має бути припинене, що, по суті, повинно сприяти реабілітації багатьох жертв і потерпілих — моральній, медичній, майновій.
Відтак винуватці переслідувань мають понести покарання — від політичних керманичів до покірливих прокурорів та офіцерів, які «просто виконували наказ».
Л.К.: Я б також наголосила на проблемі зловживань з боку Агентства внутрішньої безпеки та Центрального антикорупційного бюро. В умовах правління «Права і Справедливості» їх неодноразово використовували для розв’язання питань, які взагалі не мали б їх цікавити, оскільки йшлося винятково про приватних осіб та організації, а не про державну скарбницю, корупцію чиновників чи національну безпеку.
Чи може все те, про що Ви говорите, також стати матеріалом для парламентської комісії з розслідування?
ЛК: Саме цього ми вимагаємо. Створити комісію з розслідування випадків політичного переслідування. Збір матеріалів не буде проблемою — дії уряду «ПіС» проти громадян систематично документувалися, зокрема в доповідях юридичних спільнот, омбудсмена та НУО, включно з організаціями, що захищають права людини, як-от Гельсінський фонд з прав людини, «Громадяни Польщі» або колектив «Szpila». Ми опублікували спеціальний звіт про прокуратуру. У ньому наведено і класифіковано різні випадки судового переслідування активістів та інших переслідуваних осіб. Прокуратура, а також комісія з розслідування, до створення якої ми щойно закликали, можуть покладатися на все це. Для її потреб можна вибрати найрадикальніші випадки.
Важливо, що все це відбувалося саме в Сеймі, тому що руйнування верховенства права і руйнування життів супротивників і критиків партії «Право і Справедливість» здійснювалося з використанням усіх інструментів влади, включно з парламентом.
Члени парламенту від попередньої панівної партії брали участь у публічних переслідуваннях і ухвалювали закони, що розширюють повноваження прокуратури та правоохоронних органів. Це необхідно показати громадськості, і члени парламенту також мають подумати про гарантії на майбутнє. Необхідно вивчити законодавство і внести зміни, щоб більше жоден орган влади не повторив того, що сталося за ці вісім років.
Чого Ви очікуєте від законослухняної демократичної держави?
Л.К.: Закриття всіх політично вмотивованих кримінальних справ, а також адміністративних справ, які зараз перебувають на розгляді. Мені потрібно відновити своє право на перебування в Польщі. Кожна переслідувана людина також заслуговує на вибачення.
Вибачення від кого?
Л.К.: Від Сейму, тому що парламент має бути місцем, що об’єднує суспільство.
Ми та наша Фундація також очікуємо вибачень у зв’язку з виграними нами судовими процесами щодо порушення наших особистих прав і виплати компенсації принаймні щоб покрити витрати на видалення наклепницьких статей з Інтернету. Багато текстів про нас на TVP Info або Polskie Radio були опубліковані іншими мовами, і їхнє видалення з Google — дорога і складна справа. Цей контент постійно індексується і використовується проти нас за кордоном.
Б.К.: Багато з тих, хто постраждав від дій держави «ПіС», очікують справедливості — наприклад, колишній заступник глави польської Комісії з фінансового нагляду Войцех Квашняк, колишній голова Центрального антикорупційного бюро Павел Войтуник, колишній голова Польських залізниць PKP Якуб Карновські, Бабця Кася, яку переслідують поліція та націоналісти, активістки Жіночого страйку або ж суддя Вальдемар Журек. У схожій ситуації опинилася і незалежна прокурорка Єва Вжосек, яку обкладають дисциплінарними стягненнями і вимагають зняти з неї недоторканність. Переслідування з боку дисциплінарних омбудсменів і голів судів, призначених Зьобро, тривають. Раніше відсторонений краківський суддя Мацей Ферек змушений працювати в підрозділі суду, який не офіційно називають «кримінальною колонією», борючись із непосильною кількістю справ. Саме тут, після зловмисного і незаконного переведення, опинився і суддя Журек.
Деякі активісти досі проводять багато днів у суді, відповідаючи на клопотання поліції про покарання або постанови про штрафи. Окрема проблема — мігранти на кордоні, які піддаються незаконному, насильницькому відтисненню в Підляшшя, а також агресія і кримінальні справи проти активістів, які намагаються їм допомогти. Цьому необхідно покласти край.
Багато людей стали жертвами поліцейського свавілля і не тільки у Варшаві. Їхні обличчя невідомі громадськості, але вони заслуговують хоча б на моральне відшкодування. Скільки поліцейських — командирів і рядових — були покарані за це? Скільки дисциплінарних розглядів було розпочато? Нові керівники поліції та Міністерство внутрішніх справ повинні відкрито повідомити про це громадськості.
Яку відповідальність мають нести ініціатори та виконавці цих переслідувань?
Л.К.: Я вважаю, що щонайменше мають бути фінансові наслідки (відповідальність за завдані збитки) і втрата права обіймати державні посади та вирішувати долі інших людей. Відкритим залишається питання про проведення процедури люстрації, пов’язаної зі зловживанням владою та порушенням присяги на вірність закону і Конституції. Адже українські судді, чиновники та функціонери були піддані люстрації та перевірці кадрів після революції на Майдані.
Б.К.: Необхідно порушити кримінальну справу за перевищення повноважень і невиконання обов’язків, а також за «злочини проти системи правосуддя». На практиці йдеться, зокрема, про жорстоке придушення протестів на захист верховенства права, прав жінок і ЛГБТ+, затримання без законних або фактичних підстав, безпідставні звинувачення, фабрикування доказів, незаконне стеження, порушення таємниці слідства, залякування і затримання, які навмисно затягуються з метою вчинення тиску на затриманого. А у випадках із незручними підприємцями, як-от Лєшек Чарнецький, Пшемислав Крих і Пьотр Осецький, — навіть вимагання і спроби заволодіти компаніями за безцінь, як у Росії. До речі, я підозрюю, що нам відома лише верхівка айсберга, тому що не у всіх поки що вистачило сміливості заявити про порушення.
Каталог злочинних діянь, які могли бути вчинені, видається, на жаль, дуже широким. Камінський, Вонсік, Зьобро, багаторічний національний прокурор Богдан Швенчковський, їхні заступники, такі як Єжи Зяркевич або Артур Малуда, і керівники служб «ПіС», зокрема й Ґжеґож Очечек [колишній очільник Центрального антикорупційного бюро, який подав клопотання про стеження за Кшиштофом Брейзою за допомогою Pegasus], повинні зручніше влаштуватися на лаві підсудних. Тут не може бути жодних священних корів.
Джерело: wyborcza.pl
