Смерть адвоката Сергія Магнітського, що настала 16.11.2009 та обставини якої не з’ясовані і досі, незабаром стала найгучнішою справою та однією з причин, що спричинила загострення відносин між США та Росією. З неї розпочався новий відрізок важкого шляху до захисту прав людини в багатьох країнах світу. 37-річний російський юрист, який працював тоді податковим консультантом у американського підприємця Вільяма Браудера, викрив складну корупційну схему, що охоплювала ряд учасників – від поліції до податкових органів і злочинних організацій. Це призвело до того, що в 2007-2008 рр. він почав розслідувати «небезпечні зв’язки» між діяльністю державних органів і приватними інтересами. Ухвалення, так званого, «Закону Магнітського» в Італії та у всьому Європейському Союзі, а також можливі перспективи введення цього закону в дію, обговорювалися на нещодавній конференції під назвою «Міжнародний захист прав людини та індивідуальна відповідальність: на підтримку італійського та європейського Закону Магнітського», організованій палатою Депутатів Італії.
Американська ініціатива, призупинена адміністрацією Трампа
Через десять років після того, як Магнітський помер у в’язниці (де провів 11 місяців під вартою за звинуваченням у несплаті податків і жодного разу його не викликали на судове засідання), багато країн стали замислюватися про прийняття законодавчого акту на основі, так званого, Закону Магнітського, затвердженого Конгресом у 2012 році, коли президентом був Обама. Цей закон уповноважує американський уряд застосовувати санкції до порушників прав людини, а саме: арешт активів та заборону на в’їзд у США. У 2016 році Конгрес розширив дію цього закону, прийнявши Глобальний Закон Магнітського, який передбачає накладення зовнішніх санкцій на осіб, відповідальних за серйозні корупційні дії та інші правопорушення, здійсненні в будь-якій країні (а не тільки в Росії).
У грудні 2017 року були опубліковані два «чорні списки», які містили імена 62 осіб, звинувачених у таких порушеннях; третій список повинен був з’явитися на початку 2018 року. Однак адміністрація Трампа намагається перешкодити реалізації закону. Згідно з «New York Times», Росія почала впливати на хід подій ще під час передвиборчої компанії, 09.06.2016 коли Дональд Трамп-молодший зустрівся з адвокатом Наталією Весельніцькою в хмарочосі Trump Tower в Манхеттені. Старший син президента Дональд Трамп-молодший підтвердив, що їхня розмова, зокрема, стосувалася Закону Магнітського; Весельніцька наполягала на тому, аби вжити заходів проти закону, який на той момент вже допоміг зупинити організовану певними росіянами торгівлю неповнолітніми в США.
Європейська реакція все ще слабка
Тим часом Глобальний Закон Магнітського було прийнято не лише в Канаді, а й в кількох державах-членах: Естонії, Латвії, Литві та Великобританії, яка наразі виходить із Євросоюзу. З нагоди 70-ї річниці ухвалення Загальної декларації прав людини Рада Європи та Європейський Союз організували дискусію стосовно «Європейського Закону Магнітського».
Один із перших позитивних результатів цієї дискусії полягав в тому, що міністри закордонних справ одноголосно прийняли пропозицію Голландії ввести загальну систему санкцій (EU Global Human Rights Sanctions Regime). Щодо резолюції, за яку Європейський Парламент проголосував 14.03.2019, вона все ще чекає схвалення Європейської Ради, учасники якої розділилися в думках: частина з них вважає, що в питаннях загальноєвропейської зовнішньої політики та політики безпеки повинні враховуватися лише одноголосні рішення, а інша частина визнає рішення, за які проголосувала кваліфікована більшість. ЄС вже не вперше розділяється в думках стосовно цієї теми: кілька разів траплялося так, що деякі країни-учасниці не бажали голосувати за санкції проти Росії та Китаю.
Захист, санкції, можливі перспективи прийняття Закону
24 липня цього року відбулася конференція, спільно організована Фундацією «Відкритий Діалог» та Італійської федерацією з прав людини (FIDU) з ініціативи італійської депутатки Лії Квартапелле. На конференції було багато спікерів, серед яких кілька активістів, які розповіли про те, як вони зазнавали систематичних репресій з боку авторитарних режимів своїх країн (Венесуела, Казахстан, Азербайджан і регіони Східної України, де проживає переважно російськомовне населення).
Розповідаючи про виконану роботу, глава FIDU Антоніо Станго послався на Гельсінську декларацію 1975 року, де зазначено, що дотримання прав людини та міжнародне співробітництво тісно пов’язані між собою. Він також підкреслив, що необхідно впровадити – як в Італії, так і в усій Європі – механізм протидії «нинішнім системам, які з мовчазної згоди авторитарних урядів переслідують тих, хто засуджує корупційні дії» в державах, де судова влада не є незалежною, а принцип верховенства права постійно порушується.
Юристка Бота Джардемалі розповіла про перспективи прийняття Закону Магнітського, описала його основні аспекти та санкції, які ним передбачаються, прояснила моменти, що викликали сумніви, щодо «осіб, які можуть потрапити під дію санкцій» або «осіб, яких визнано відповідальними за серйозні порушення прав людини» на основі «достовірних доказів», зіставлення різних джерел і свідчень (водночас кожній державі, яка прийняла Закон, дозволяється вести розслідування на власний розсуд).
«Для адвокатів подібний інструмент життєво важливий», – сказав Франческо Міраль, член Національної судово-медичної ради Італії та її комітету з прав людини. Він також додав: «Необхідно давати людям можливість висловити свій погляд, аби протистояти певними видами правопорушень». Гуннар Екелеве-Слюдал, заступник секретаря Норвезького Гельсінського комітету, закликав членів італійського парламенту прийняти подібний закон, який би допоміг боротися зі злочинцями з авторитарних держав, які не дотримуються прав людини.
«Це зміна методу: від санкцій проти держав, здатних готувати заходи у відповідь, – до механізму, який працює проти порушників прав людини і має страхітливий ефект – сказав сенатор Роберто Рампі, який першим підписав законопроект, представлений у Сенаті 3в березні.
«Ми не віримо у втручання ззовні; ми віримо в те, що демократичні держави здатні спільно діяти на захист прав людини», – так депутатка італійського парламенту Лія Квартапелле пояснює сенс такої ініціативи. «Я вважаю, що тут, в Італії, нам потрібен інструмент, який би дозволив нам вимагати поваги до прав людини; нам необхідно створити ширшу коаліцію». Квартапелле також зазначила, що «цей закон може стати надзвичайно корисним інструментом зовнішньої політики».
Надзвичайна ситуація з правами людини: Казахстан і Венесуела
Сама Джардемалі – громадянка Казахстану, яка отримала політичний притулок в Бельгії, та сестра Іскандера Єрімбетова, підприємця, якого заарештували в жовтні 2018 року і засудили до семи років ув’язнення за звинуваченням у відмиванні грошей; це сталося в рамках операції, яка – згідно з громадськими організаціям, що займалися цією справою – була «політично мотивованою» та ймовірно пов’язана з дисидентом Мухтаром Аблязовим. Джардемалі – адвокат головного опонента нинішнього казахстанського уряду Аблязова, який перебуває за кордоном. «Ці люди не можуть захистити себе, – каже адвокат, – оскільки судова система не працює. Впровадження персональних санкцій вкрай важливе для захисту жертв режиму».
Також з-поміж інших виступів учасники почули розповідь Лорена Салє, венесуельського політичного активіста та лауреата премії імені Андрія Сахарова «За свободу думки» за 2017 рік, який розкритикував позицію Італії стосовно політичної кризи у Венесуелі та європейську нерішучість у питаннях захисту прав людини. «Яку ідею демократичні уряди всього світу вселяють новим поколінням? Вони дають їм зрозуміти, що якщо їм хочеться скоїти злочин, треба лише подбати про те, аби він був доволі страшним і жорстоким – тоді можна залишитися непокараним». Його промова базувалася на нещодавніх (і суперечливих) висновках «Звіту Башлє» про порушення прав людини, скоєних урядом Мадуро. Салє бурхливо засудив венесуельську тенденцію довільно заарештовувати людей (зокрема, європейських громадян) і засуджувати їх до тюремного ув’язнення. «Там, де не поважають права людини, правосуддя бути не може», – додав Салє. «Ми повинні дотримуватися норм, прийнятих сімдесят років тому, та стежити за тим, аби порушників прав людини та хабарників було покарано», – заявив він.
Джерело: affarinternazionali.it
