«Розділяй і володарюй» — цей стародавній римський принцип росіяни засвоїли досконало. Кремль ефективно розділяє наше суспільство й налаштовує нас проти України. Як довго ще ми будемо стояти осторонь і дозволяти їм це робити?
Уже три роки українці благають Захід закрити небо над своєю країною. Попри те, що українська протиповітряна оборона загалом не дала Росії можливості панувати в небі, російські ракети, керовані бомби та ударні дрони щодня вбивають цивільних і руйнують міста. Європа відмовляється діяти зі страху перед прямим зіткненням із Москвою. Це і прояв боягузтва, і стратегічна помилка, яка лише заохочує Путіна до нових актів агресії й підштовхує його до перевірки наших меж — не лише в переносному сенсі.
Нічна атака дронами на Польщу 9–10 вересня стала для нас випробуванням на багатьох рівнях: наших систем ППО, реакції держави та суспільства, а зрештою — і готовності НАТО відреагувати. Якщо ми не закриємо небо над Україною, російські дрони падатимуть усе ближче до Варшави та Берліна.
Російський спосіб ведення війни
Настав переломний момент: уперше ми були змушені частково закрити власний повітряний простір на сході країни — авіасполучення в аеропортах Варшави, Модліна, Любліна та Жешува було призупинено.
Щоб виграти цю війну, ми маємо перестати витісняти її зі своєї свідомості. Росія веде війну проти «колективного Заходу» — це та теза, якою російська пропаганда виправдовує свою неспроможність досягти успіху в Україні. Хоч це і брехня, у ній є частка правди: Захід, надаючи Україні зброю та фінансування, запроваджуючи санкції проти Росії, сам не є стороною військового конфлікту й докладає максимум зусиль, аби уникнути «ескалації». Водночас Росія у величезних масштабах веде проти нас неоголошену гібридну війну — інформаційна війна лише одна з її складових.
Ми звикли до російської пропаганди та дезінформації та фактично змирилися з ними — з поширенням токсичних фейків і теорій змови. Як наслідок ми маємо глибоку суспільну поляризацію, сплеск популізму та націоналістичних настроїв у громадському й політичному житті. Ми дозволяємо маніпулювати собою, як дитиною, яка боїться роздратувати сильнішого суперника — і саме тому він користується нашою слабкістю й просувається далі.
Але абсурдність ситуації в тому, що в геополітичній реальності саме ми — об’єктивно — є сильнішим гравцем: якщо не як «Захід» загалом, то принаймні як Європа. Ми дозволяємо себе залякувати агресору, який насправді слабший, і його єдина перевага — бойовий запал. Проблема — у наших головах.
Ми не змогли адекватно відреагувати на збиття поодиноких російських дронів над нашою територією, фактично надавши дозвіл на подальше порушення повітряного простору Польщі. І саме це і сталося: Оперативне командування Збройних сил повідомило, що наш повітряний простір «було неодноразово порушено». Один із дронів влучив у будинок у Люблінському воєводстві. Ми також жодним чином не реагуємо на регулярні блокування сигналу GPS з боку Росії, яке вже не обмежується лише Балтійським регіоном та північно-східною Польщею, і що становить серйозну загрозу для цивільної авіації. Через це вчора рейс Ryanair із Ґданська до Братислави змушений був здійснити аварійну посадку у Відні.
Політики заспокоюють нас своїми заявами, запевняючи громадськість, що системи оборони спрацювали. Сили територіальної оборони (WOT) шукають збиті дрони. Символічно, що першими порушення польського повітряного простору зафіксували українські ЗМІ та блогери.
Кілька тижнів тому у відповідь на падіння російського безпілотника під Осінами уряд — маючи на меті зменшити рівень ворожості населення до українців, який невпинно зростає — запевнив громадськість, що Польща не відправлятиме війська до України. У такий спосіб ми фактично викреслили себе з потенційної миротворчої місії за участю провідних європейських держав — ключової ініціативи, призначеної гарантувати дотримання режиму припинення вогню. Звісно, наразі режим припинення вогню та миротворча місія малоймовірні (хоча б через брак зацікавленості Росії в припиненні бойових дій), але вони залишаються важливими політичними вимогами. Польща, прагнучи підвищити свій авторитет у питанні України, водночас підриває власні зусилля.
Якщо ми хочемо зберегти базову довіру в межах ЄС та НАТО й щоб українці нас сприймали як стратегічного партнера — ми маємо припинити поводитися як непередбачуваний саботажник. Якщо Кароль Навроцький, ветуючи закон про допомогу українським громадянам, готує виселення мільйона біженців із Польщі, переважно жінок та дітей, — він діє всупереч національним інтересам Польщі та фактично стає на бік політики Кремля. Ба більше, це спричиняє безпрецедентний сплеск ксенофобських та українофобських настроїв. Росія може навіть не вести інформаційну війну, оскільки польський президент робить це за неї.
Безпольотна зона
Якщо уряд не перегляне участь Польщі в потенційній місії в Україні, він хоча б мав би запровадити безпольотну зону над західною частиною цієї країни. Це необов’язково має бути ініціатива НАТО (що наразі є малоймовірним з огляду на політику США та опір інших держав), але може здійснюватися у формі «коаліції охочих», до якої поступово долучатимуться інші країни. Окрім політичного аспекту, необхідна підтримка включатиме постачання та розвиток потенціалу у сферах протиракетних систем, винищувачів, а також ракет «земля-повітря» та «повітря-повітря».
Оборона українського неба повністю виправдана з огляду на загрозу для нас. Проєкт можна реалізувати поетапно, і, що важливо, запускати ракети в тісній координації з українською стороною з польського боку кордону. На практиці це не означатиме, що Польща нестиме повну відповідальність за захист визначеної зони, а радше доповнюватиме зусилля української протиповітряної оборони. Ми отримаємо цінний досвід, від виявлення ворожих засобів ураження та логістики, до розуміння сумісності різних систем — усе це Україна вже сформувала у відносно ефективну та комплементарну структуру.
Це не означає оголошення війни Росії (яка формально навіть не оголошувала війну Україні). Будь-які дії базуватимуться на узгодженні із суверенними українськими органами влади. Російські літаки не літають над західною Україною, тому на практиці йдеться про перехоплення російських ракет і безпілотних літальних апаратів (дронів). Як показує досвід взаємодії з путінською Росією: рішуча позиція є чинником стримування, а відсутність адекватної реакції спонукає до подальшої агресії.
Це було б сміливим кроком, подібним до рішення, прийнятого в перші тижні вторгнення у 2022 році, коли уряд «ПіС» вирішив передати Україні кількасот польських танків — внесок, який значно допоміг відбити російську агресію. Подібна ініціатива знову поставила б нас в один ряд із країнами, що підтримують нашого сусіда, підвищила б наш геополітичний статус, проклала шлях для інших і сприяла відновленню та перезавантаженню польсько-українських відносин.
Польща отримує вигоду від війни Росії в Україні
В Україні триває жорстока війна за виживання держави та її народу. Польща отримує вигоду від цього у двох аспектах.
- По-перше, можливо вперше в історії нам не доводиться безпосередньо протистояти варварському загарбникові зі Сходу, який загрожує Європі; саме Україна — форпост нашої цивілізації та щит, що захищає нашу безпеку і спосіб життя, саме там ведуться активні бойові дії.
- По-друге, ми отримуємо користь від праці та витрат приблизно двох мільйонів українців, які проживають у нашій країні та вже становлять майже три відсотки ВВП Польщі. Згідно з дослідженням Deloitte та УВКБ ООН, це майже 99 мільярдів злотих на рік і шість відсотків національного ринку праці (а в деяких секторах — транспорт, будівництво, послуги та сільське господарство — ще більше).
Українці не забирають у нас хліб — вони нам його «випікають». Аналогію з польськими робітниками у Великій Британії до Brexit, які стали зручною ціллю пропаганди, важко ігнорувати. Багато хто залишив країну, і після Brexit Велика Британія загрузла в економічних проблемах, з яких не може вибратися і донині.
Ми можемо перемогти разом з Україною або програти окремо. Вибір простий: або ми боремося за спільне майбутнє, або регресуємо до спільного минулого з Росією. «Розділяй і володарюй» — цей стародавній римський принцип росіяни засвоїли досконало. Кремль ефективно розділяє наше суспільство й налаштовує нас проти України. Як довго ще ми будемо стояти осторонь і дозволяти їм це робити?
Джерело: wyborcza.pl
Читайте також:
