Російська збройна агресія проти України супроводжується масштабними репресіями щодо українських громадян. Понад 60 осіб зазнали кримінального переслідування за політичними мотивами. З них 45 осіб перебувають в ув’язненні (16 засуджено і 29 утримуються під вартою в очікуванні вироку). Вони стали жертвами сумнівних кримінальних справ за звинуваченням в участі у масових заворушеннях, екстремізмі, тероризмі, сепаратизмі, шпигунстві, диверсійній діяльності та ін. Ці переслідування є елементом російської державної пропаганди, покликаної мобілізувати населення Росії проти умовного ворога, а також виправдати дії російської влади.
Більшість випадків переслідувань стосуються жителів Криму. Після окупації півострів охопила хвиля репресій, жертвами якої стають супротивники нової влади. На території Криму ускладнена робота міжнародних спостерігачів, правозахисників і журналістів, що перетворило півострів в зону беззаконня.
У особливій групі ризику на півострові опинилися кримські татари, які відмовилися співпрацювати з окупаційною владою. По завершенню анексії щодо них розпочалися репресії. Російський суд заборонив представницький орган кримських татар – Меджліс. Були порушені кримінальні справи проти кримськотатарських лідерів Ахтема Чийгоза, Ільмі Умерова, Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова та інших.
Також кримських татар почали переслідувати за релігійними мотивами – за належність до організації «Хізб ут-Тахрір». До окупації Криму ця мусульманська організація легально діяла на півострові. Проте в Росії вона вважається терористичною. Тому тисячі послідовників цієї організації серед кримських татар виявилися під загрозою переслідування. Четверо кримських татар – Руслан Зейтуллаєв, Рустем Ваітов, Нурі Прімов і Ферат Сайфуллаєв – вже засуджені до тюремних термінів, десятки опинилися на лаві підсудних. Приводом для переслідування може стати наявність «забороненої» релігійної літератури або участь в релігійних зібраннях. Число переслідуваних з кожним днем зростає.
У ході спостереження за політично мотивованими кримінальними переслідуваннями були зафіксовані наступні загальні порушення:
- Непідсудність справ Росії. Відповідно до законодавства РФ, юрисдикція російського правосуддя поширюється лише на злочини, вчинені на території Росії, а також на території інших держав, якщо при цьому постраждали російські громадяни. Незважаючи на це, російськими правоохоронними органами було порушено кілька кримінальних справ за фактом подій, які сталися на території України та в Криму до моменту його окупації. Відповідно до ст. 70 Женевської конвенції про захист цивільного населення у воєнний час, «держава, що окупує, не може арештувати, переслідувати або засудити осіб під заступництвом за дії або думки, що вчинені або висловлені до окупації». 19.12.2016 Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію щодо Криму, у якій Росія визнається державою-окупантом і на неї покладаються зобов’язання держави, яка окупує.
- Застосування тортур. Більшість переслідуваних заявили про застосування щодо них тортур на етапі слідства з метою одержання зізнань. На суді вони відмовилися від раніше даних свідчень і просили розслідувати факти тортур. Проте розслідування не проводилося зовсім або його доручали провести тим же органам, співробітників яких звинуватили у застосуванні тортур. У всіх випадках суд приймав свідчення, отримані під тортурами.
- Нав’язування державного адвоката. Відразу після затримання переслідуваним надавався державний адвокат, який фактично діяв в інтересах слідства, а саме: рекомендував переслідуваним «співпрацювати» з правоохоронними органами та давати необхідні свідчення; не подавав скарг в інтересах клієнта; був пасивним на судових засіданнях. Паралельно слідчі перешкоджали вступу у справу незалежних адвокатів. Лише після того, як переслідуваний давав свідчення, до справи допускався незалежний захисник.
- Нав’язування російського громадянства переслідуваним жителям Криму. 21.03.2014 Росія прийняла закон, за яким включила Крим до складу федерації. Відповідно до закону, усі жителі Криму автоматично отримали російське громадянство, якщо вчасно не подали заяву про відмову від нього. Переслідувані кримчани проти своєї волі були оголошені громадянами РФ. Через це влада Росії не допускає до них українських дипломатів і відмовляється передати їх в Україну.
- Повна ізоляція від контактів з родичами. Деякі з переслідуваних від моменту затримання жодного разу не контактували зі своїми родичами, що є елементом психологічного впливу.
- Засекречування кримінальних справ. З адвокатів береться підписка про нерозголошення даних, що суттєво обмежує їхні можливості в захисті. Судові засідання проводяться у закритому режимі – без доступу преси та спостерігачів. Будь-які подробиці кримінального переслідування не розкриваються.
- Фальсифікація показань свідків. Під час судових процесів непоодинокими були випадки, коли свідчення свідків у суді відрізнялися від їхніх показань, даних під час слідства. Це можна пояснити тим, що слідчі самостійно складали протоколи допиту, а свідки лише підписували їх.
- Етап до віддалених регіонів Росії. Після винесення вироку засуджених етапували до центральних та східних регіонів Росії, щоб ускладнити їхню комунікацію з близькими та правозахисниками. Така практика порушує норми російського законодавства – згідно зі ст. 73 ДВК РФ, засуджений повинен відбувати покарання в регіоні за місцем проживання чи винесення вироку.
- Неналежні умови утримання під вартою і в ув’язненні. Наприклад, в СІЗО-1 м. Сімферополя через переповненість (замість передбачених 1100 там утримується 2500 осіб) ув’язненим доводиться спати по черзі. Крім того, влітку в камерах дуже спекотно і задушливо, що також погіршується через переповненість камер.
Почастішали випадки переслідування незалежних адвокатів, які захищають інтереси громадян України і жителів окупованого Криму. Адвокати Марк Фейгін, Микола Полозов, Еміль Курбедінов та Едем Семедляєв неодноразово зазнавали переслідування й тиску через свою професійну діяльність. Наприклад, у січні 2017 року адвокат Еміль Курбединов зазнав адміністративного арешту за «екстремістський» пост у соціальній мережі, який він опублікував ще у 2013 році, до окупації Криму. Відповідно до українських законів, його дії не вважалися злочином.
У ході незаконного кримінального переслідування громадян України Російська Федерація порушила низку міжнародних договорів та міжнародно-правових актів, членом яких вона є: Загальну декларацію прав людини, Конвенцію ООН проти катувань, Римський статут Міжнародного кримінального суду, норми Міжнародного гуманітарного права, Мінські домовленості, а також двосторонні угоди з Україною.
Росія веде агресивну політику не тільки стосовно України, але і Європи загалом. Будучи постійним членом Ради Безпеки ООН, Росія безпрецедентно нехтує міжнародними договорами та угодами, насильно намагається відновити вплив на територію країн Східної Європи. Це підриває основи наявної системи безпеки і захисту прав людини, яких вдалося досягти в рамках ОБСЄ, Ради Європи та двосторонньої співпраці між Росією і країнами Заходу. Якщо міжнародна демократична громадськість не буде жорстко і своєчасно реагувати на ці загрози, це може призвести до трагічних наслідків для усього європейського континенту.
Фундація «Відкритий Діалог» і Центр Громадянських Свобод в рамках правозахисної кампанії LetMyPeopleGo закликає міжнародну спільноту посилити тиск на владу з метою домогтися припинення політично мотивованих кримінальних переслідувань проти громадян України в Росії і в окупованому Криму. Для досягнення цієї мети ми вважаємо за необхідне:
- Підтримати інформаційно, політично і фінансово зусилля родичів ув’язнених, а також громадянських ініціатив, зокрема міжнародну кампанію LetMyPeopleGo, з метою домогтися звільнення ув’язнених.
- Вимагати від російської сторони допуску міжнародних місій ООН, ОБСЄ, уповноважених представників Ради Європи (зокрема, Комісара з прав людини) з метою контролю за дотриманням базових прав переслідуваних осіб.
- Вимагати від російської сторони інформації про деталі кримінального переслідування, стан здоров’я і умови утримання в місцях позбавлення волі громадян України.
- Сприяти забезпеченню кваліфікованої юридичної допомоги для переслідуваних осіб.
- Організувати міжнародне спостереження за судовими процесами.
- Уряди Великої Британії, США і Франції як гарантів Будапештського меморандуму повинні взяти під особливий контроль ситуацію з правами людини на Кримському півострові та надати підтримку переслідуваним.
- Ввести персональні санкції проти осіб, причетних до політично мотивованого кримінального переслідування громадян України.
- Вимагати від російської сторони безумовного звільнення громадян України, ув’язнених з політичних мотивів в Росії і в окупованому Криму.
