У зв’язку з численними помилками (в тому числі фактографічними) і неточностями, що містяться у статтях, ми вирішили прокоментувати їх у цій заяві. Наші зауваження стосуються друкованої версії статей (в інтернет-версії «Газети Виборчої» ці дві статті були об’єднані в одну і дещо змінені/інакше скомпоновані)
Чимало з цих помилок є брехливими твердженнями та інсинуаціями, що взяті з анонімного матеріалу, який було опубліковано в березні 2016 року, див. «Заява Фундації «Відкритий Діалог» щодо анонімного матеріалу «8 фактів, які потрібно знати про Фундацію «Відкритий Діалог». Крім того, багато що з наведених у статтях фактів і упереджених оцінок суперечить попереднім статтям журналістів «Газети Виборчої».
Ми вважаємо, що вищезгадані статті грубо порушили наші приватні права. Проте, оскільки ми хотіли б врегулювати ситуацію, що склалася мирним шляхом і оскільки редакція пообіцяла провести інтерв’ю з керівництвом Фундації (шкода, що ця розмова не відбулася раніше), поки що ми не вдаємося до юридичних заходів. З редакцією «Газети Виборчої» нас завжди пов’язували доброзичливі відносини, а її видавець, керівництво і команда журналістів до недавнього часу підтримували багато наших ініціативи (зокрема, захист політичних в’язнів в Казахстані [1], [2], допомога кримським татарам і протестувальникам на Майдані [1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8]). Усвідомлюючи величезну роль і значення «Газети Виборчої» для розвитку демократії, верховенства права в Польщі, а також для захисту прав людини і змін на Сході, ми розраховуємо на подальшу співпрацю з газетою.
Оновлення: інтерв’ю Ігоря Т. Мечика з Людмилою Козловською та Бартошем Крамеком від 13.09.2017
Стаття № 1: «Діалогу не буде», Ігор Т. Мечик («Газета Виборча», номер від 07.08.2017, ст.1)
1. Цитата:
Фахівці з третього сектору стверджують: історія цього фонду – це ланцюжок вельми дивних збігів, щоб не сказати «провокацій». Вони залишають після себе хаос. Люди не можуть розібратися, хто є хто.
Коментарій:
Невідомо зі скількома «фахівцями» розмовляв автор статті, невідомими залишаються і їхні імена. Крім Кшиштофа Становського (який з’являється в статті пізніше, говорячи про грантові заявки, відхилені через формальні причини; він відомий своїм неприязним ставленням до Фундації), автор не вказує імен інших осіб, яких можна було б віднести до вищезгаданих фахівців. Підозрюємо, що мова йде про порівняно вузьке коло знайомих між собою людей, які рекомендували одне одного людей.
Водночас ми не приховуємо, що наша діяльність могла і може викликати суперечки, однак ці суперечки ми пов’язуємо з масштабом нашої діяльності і свого роду професійною ворожістю/заздрощами (зокрема з боку деяких НГО). Проте, ми вважаємо, що для вірогідності автору варто було б ознайомитися хоча б із грунтовним звітом Інституту громадських справ «EngagEUkraine. Участь українців у суспільному житті Польщі і Німеччини», де детально розкрита тема українських організацій в Польщі (до таких автори звіту віднесли і «Відкритий Діалог») і де однією з найактивніших та найефективніших названа Фундація і її діяльність. Звіт (зокрема, сторінки 35-75: «Участь українців у суспільному житті Польщі») описує, зоекрема, стосунки і взаємонерозуміння між елементами цього середовища (тут: «українські» організації і установи). Автору також могли би бути корисними статті вельми важливого для нашого сектору порталу NGO.pl – наприклад, «Польсько-український відкритий діалог» – або іншого важливого для галузі видання Nowa Europa Wschodnia: «Sorry, у нас є таке право», де міститься і критика на нашу адресу).
2. Цитата:
А Крамека і Козловську, як відомих правозахисників, в Сейм протягла Малгожата Гошевська з ПіС. Вона роками тісно співпрацювала з «Відкритим Діалогом», реалізовувала цілі Фундації та не цуралася її грошей.
Коментарій:
Фраза «протягнула в Сейм» (щоправда, не до кінця зрозуміла) не відповідає дійсності: перші контакти Фундації з М. Гошевською мали місце в 2013 році, а почастішали тільки в 2014 у зв’язку з подіями на Майдані, а згодом – акціями на підтримку України (гуманітарна допомога, місії на захист Надії Савченко). Керівництво Фундації і раніше підтримувало зв’язки і співпрацювало з іншими депутатами – в тому числі Кшиштофом Мацієвським і Тадеушем Возняком (2011), а також депутатами Європарламенту (Юзефом Піньор, Мареком Мігдальским), і брало участь у їх заходах в Сеймі у зазначений період.
Твердження «не цуралася її грошей» – спроба підірвати репутацію як М.Гошевської, так і Фундації – може мати на увазі, що вищевказана особа отримувало від нашої співпраці матеріальну вигоду. З огляду на контекст нашої діяльності і звинувачення, які висуває проти нас ворожа Фундації російська і казахстанська пропаганда, це фактично повторює їх історію про те, що ми корумпуюємо політиків, купуючи їхню підтримку для наших заходів. Це брехня. Фундація неодноразово оплачувала виїзди політиків за кордон у складі скликаних Фундацією делегацій, але у випадку М.Гошевської це відбувалося тільки один або два рази – у 2014 році, коли делегації їздили у Росію з метою захисту українських політичних в’язнів. Переважна більшість проектів, які ми здійснювали спільно з вищевказаною особою і які стосувалися її особисто, фінансувалися або безпосередньо М.Гошевською, або фондом Канцелярії Сейму (як у випадку спостережної місії в Одесі у 2016 році, у справі Олександра Орлова).
І навіть те, що Фундація брала на себе логістичні витрати, пов’язані з участю політиків в закордонних місіях, не можна прирівнювати до спроби «купити» політиків. Ці витрати стосуються перельотів, поїздок, житла, іноді послуг зв’язку і харчування (сума, виділена на щоденні витрати, розраховується згідно з нормами країни). Всі ці суми фіксуються у відомості делегації; всі інші витрати також документуються. Делегати, які беруть участь в місіях, не отримують ніякої матеріальної вигоди.
Стаття № 2: Діалог, відкритий для всього
1. Цитата:
А сім’я заробила в Криму цілий статок. У них досі там бізнес.
Коментарій:
Неправда. Родина Людмили Козловської вже не веде (у зв’язку з російською окупацією) ніякого бізнесу в Криму. Фундація вже багато разів про це повідомляла, проте автор ігнорує численні повідомлення її представників, так само як і офіційні заяви, зокрема і нещодавні – наприклад, заяву Фундації «Відкритий Діалог» від 31.07.2017 (Фінансування і донори, або Декілька слів про «Соросів»). Про родинні справи йдеться і в заяві Людмили Козловської від 17.08.2017.
2. Цитата:
Тривалий час першочерговою метою організації був захист пострадянського олігарха. Він втік від казахстанського диктатора, але до цього роками був його підопічним і найбільшим банкіром країни.
Коментарій:
Неправда. Фундація взялася за справу вищезгаданого олігарха Мухтара Аблязова тільки у травні 2013 року – після того, як безпосередньо поспілкувалася із ним; він звернувся до Фундації з проханням допомогти йому і взяти участь в захисті його нелегально депортованої з Італії родини (дружини і дочки). В цей же період Фундація вперше запобігла екстрадиції одного з лідерів казахстанської опозиційної (фактично фінансованої Аблязовим) партії «Алга!», давнього співробітника Аблязова – Муратбек Кетебаева. Про це повідомляла і сама «Газета Виборча» в статтях «Затримано опозиціонер з Азії. Чи видадуть його диктатурі?» і «Якщо поляки його депортують, він закінчить свої дні у в’язниці. Або зникне». З цього розпочався інтерес Фундації до політично мотивованої екстрадиції та зловживання механізмами Інтерполу в автократичних країнах. Попередні проекти та акції Фундації, пов’язані з Казахстаном, не мали безпосереднього відношення до Мухтара Аблязова, і в той період ми з ним не стикалися.
Безпідставним є також твердження про те, що вищевказана мета довгий час була для нас першочерговою. Захист Аблязова був частиною більш широкого контексту захисту незалежних груп в Казахстані і політичних біженців з Казахстану в ЄС. З середини 2013 року це був один із центральних напрямків діяльності Фундації, проте головним пріоритетом і найбільш серйозним організаційним зусиллям вже в кінці 2013 року стала підтримка Майдану і України. А до 2013 року головною кампанією Фундації стосовно Казахстану був захист прав страйкуючих нафтовиків з міста Жанаозен і тих, хто безпосередньо підтримував робітників.
Власне історія відносин Аблязова з президентом Казахстану теж відрізняється від тієї, що подана в статті. Ще в 2001 році Аблязов став одним із засновників опозиційної партії «Демократичний вибір Казахстану» і в результаті конфлікту з Назарбаєвим вперше потрапив до в’язниці, після чого його визнали в’язнем совісті. У в’язниці його піддавали тортурам і нелюдському поводженню. Вийшовши з в’язниці, він продовжував таємно фінансувати демократичну опозицію, незалежні ЗМІ і неурядові організації. Тому твердження про те, що Аблязов роками був «підопічним» Назарбаєва, безпідставне.
Історія конфлікту Аблязова і Назарбаєва, як і наша участь в захисті Аблязова, широко висвітлювалася нашими представниками і була описана в ЗМІ –зокрема і у «Газеті Виборчій», наприклад:
- «Довгі руки Назарбаєва. Європа допомогає Казахстану ловити опозицію»
- «Повсякденне життя у назарбаєвському раю»
- «Казахстан переслідує непокірних»,
а на захист діячів, пов’язаних з Аблязовим, на наше прохання виступав навіть Адам Міхнік:
- «Міхнік – президенту Казахстану: Придушення свободи – це руйнівна діяльність»
- «Відповідальність індивіда і страх перед владою» (у цьому виступі він, між іншим, захищає і Аблязова як спонсора опозиції і громадянського суспільства)
- Запрошення: «Болат Атабаев – діяч мистецтв проти авторитарної системи. Що Європа може зробити для Казахстану?»
- «Художник піднімає голову» (бесіда Людвіки Влодек з Болатом Атабаєвим):
І тому я поважаю Мухтара Аблязова. Він єдиний прямо в обличчя сказав Назарбаєву «ні». Він теж працював з ним. Був міністром в його уряді. Згодом, коли у нього з’явилися свої політичні амбіції, його звинуватили в корупції, кинули до в’язниці. Він сидів в карцері, його катували. А коли нарешті випустили, він вирішив, що не хоче бути рабом Назарбаєва, розкрутив власний великий банк – БТА. Банк у нього теж хотіли відібрати. Він, замість того, щоб віддати половину, привселюдно заявив, що не згоден. Йому довелося тікати з країни, і зараз в Казахстані він – ворог № 1. Аблязов – це наш Ходорковський. Зараз кажуть, що він фінансує опозицію. Фінансує. І що з того? Він дає на це власні гроші. Який інший олігарх наважується робити таке? Якби він і справді був таким безпринципним, хіба б він ризикував власним життям і життям дітей?
Людвіка Влодек, детальна стаття про Казахстан, Назарбаєва і Аблязова:
Томаш Белецький про затримання Аблязова (2013):
Томаш Белецький про депортацію родини Аблязова:
Томаш Белецький про переслідування дисидентів із Казахстану, про Аблязова і пов’язаних із ним людей:
- «Казахстан переслідує непокірних»
- «Довгі руки Назарбаєва. Європа допомогає Казахстану ловити опозицію»
Водночас Адам Міхнік пише Назарбаєву, закликаючи його припинити репресії; він вимагає звільнення ув’язнених, називаючи їх поіменно: Козлов (людина, пов’язана з Аблязовим), Курамшин, Тулетаєва:
Адам Міхнік зустрічався з дружиною Козлова і стає на його захист:
«Газета Виборча» про справу Муратбек Кетебаєва – на той момент заступника Козлова і співробітника Аблязова, – затриманого в Польщі:
- «Якщо поляки його депортують, він закінчить свої дні у в’язниці. Або зникне»
- «Затримано опозиціонера з Азії. Чи видадуть його диктатурі?»
3. Цитата:
Кшиштоф Становський, колишній президент Фонду міжнародної солідарності: «У 2014 році Фундація «Відкритий Діалог» подала декілька заявок на дофінансування в рамках Польсько-канадської програми підтримки демократії. Всі вони були відхилені, оскільки не відповідали формальним критеріям. Фундація не мала необхідного досвіду розпорядження громадськими коштами.
Коментарій:
Це правда, але тут необхідно дещо додати. У 2015 році Фонд міжнародної солідарності несподіваним чином змінив правила грантових конкурсів, у зв’язку з чим кошти, які отримували ми (та інші організації) від громадських зборів, перестали вважатися «громадськими коштами». Через це ми й надалі не змогли задовольнити формальні критерії, хоча і сподівалися на це, виходячи з наданої нам інформації і принципів попередніх років.
4. Цитата:
Це не вперше, коли «ВД» викликає дезорієнтацію та хаос. У 2014 році Фундація організовувала в Варшаві відкриті зустрічі з кандидатами на пост президента України. Найголовніші залишилися в Києві та виступали онлайн, приїхали більш екзотичні персони, а головною зіркою виявився Дмитро Ярош, голова «Правого Сектору» з його радикально правою риторикою. Українці назвали Яроша кремлівським провокатором, він програв вибори, отримавши лише один відсоток голосів, однак на столичній вулиці здійнялося пожвавлення.
Коментарій:
По-перше – неправда. Дмитро Ярош не прийшов на зустріч. Його представляв інший член «Правого Сектору». По-друге – неправда і те, що приїхали лише «екзотичні» кандидати: разом з ним на зустрічі була присутня представниця майбутнього президента України Петра Порошенка, нині – депутатка українського парламенту, Оксана Юринець.
Безпідставними є також звинувачення в тому, що метою Фундації є провокація. Вищезгадану зустріч ми організували (для виборців – громадян України) за ініціативою і проханням Дільничної виборчої комісії при Посольстві України в Польщі; вона була продовженням попередніх зустрічей-консультацій про виборчі процедури (ці зустрічі проводилися за участі глави консульського відділу посольства). Фундація тут виступала лише в якості господаря помешкання, надавши для заходу центр «Український світ».
До того ж, як зазначила сама «Газета Виборча» («Правий Сектор у Варшаві: «Межі після II Cвітової війни є недоторканними». А націоналісти протестують»), на цій зустрічі представник «Правого Сектору» офіційно підтвердив недоторканність кордонів і висловив бажання по-добросусідськи співпрацювати з Польщею, у такий спосіб спростувавши твердження, що український націоналізм носить антипольський характер. Зустріч викликала величезний інтерес у тих громадян України, які проживають у Польщі; також в ній брали участь діячі польських недержавних організацій, що займаються Україною, і депутати польського Сейму.
5. Цитата:
Схожий результат мала і спроба доправити в Україну військові каски і бронежилети. Навіть найдрібніша організація знає, що можна зробити це спокійно і легально, оскільки кордон беруть на себе «човники». Але «ВД» відправив мікроавтобус, набитий касками і бронежилетами, на прикордонний перехід, що найбільше охороняється.
Коментарій:
Неправда. Фундація сама – і до, і після того – переправляла бронежилети через кордон за допомогою «човників», як це роблять інші. Однак найбільше передач ми відправляли саме таким способом. Вищезгаданий мікроавтобус був лише одним із багатьох, але це був перший за весь час випадок, коли – на наш подив і здивування – наш транспорт затримали (в березні 2014 року). Рішення поїхати через прикордонний перехід в Гребенному прийняли волонтери, які вели машину. Нам нічого не відомо (і тоді не було відомо) про те, що цей перехід, як висловився автор, є таким, «що найбільше охороняється». Ні в яких правилах це не вказано. Подібні думки, що звучать сьогодні з вуст людей, які не мали ніякого відношення до тих акцій, справляють враження злого умислу (який штовхає їх всюди вишуковувати нашу провину); проте ці думки не ґрунтуються на фактах, і ніщо з тодішніх подій не підтверджує їх).
Завдяки діяльності Фундації справу, порушену прокуратурою, було закрито за відсутністю складу злочину, Фундація отримала спеціальний дозвіл від Міністерства внутрішніх справ, і крім того, була внесена пом’якшувальна поправка в розпорядження міністра економіки про список предметів амуніції, для ввезення-вивезення яких потрібен дозвіл від 08.05.2014. (Вісник законів РП 2014.627).Поправка, внесена 12.08.2014 (Вісник законів РП 2014 року, позиція 1113), стосувалася кількості бронежилетів і шоломів, якими можна володіти і перевозити через кордон без дозволу, для так званого особистого користування. Каски і бронежилети повернули волонтерам, і врешті-решт їх вдалося доправити тим, хто їх потребував в Україні. Крім того, Фундація та її юристи зайнялися допомогою іншим активістам, які стикалися з аналогічними проблемами в зв’язку з затриманням їхнього транспорту на кордоні з Україною – наш випадок не був єдиним у своєму роді. Вищезгадану діяльність ми оцінюємо як необхідну і ефективну.
Раніше все це було широко висвітлено в ЗМІ. До того ж вся ситуація детально, із зазначенням джерел та посиланнями на медіа-публікації, описана в тексті Фундації від 2016 року: Заява Фундації «Відкритий Діалог» щодо анонімного матеріалу «8 фактів, які потрібно знати про Фундацію «Відкритий Діалог».
6. Цитата:
Коли бронежилети, нарешті, переправили через кордон, на фронт їх розвозив Томаш Мацейчук, молодий польський діяч ультраправого руху. Зараз він працює в Москві.
Коментарій:
Томаш Мацейчук займався тільки одним з мікроавтобусів з гуманітарною допомогою. Це був період різдвяно-новорічних свят 2014/2015. Він зголосився добровольцем – а саме водієм машини – за власною ініціативою, покрив витрати на свій виїзд (за винятком страховки) з власних коштів. Незабаром після цього (в кінці січня 2015 року) Фундація припинила співпрацю з ним через проблеми з розрахунком частини гуманітарної допомоги, яку він повинен був доправити, а також проблем з комунікацією. Про це, зокрема, пише портал eastbook.eu: «П’ять копійок» про «журналіста» –хамелеона Мацейчука.
Крім того, справа закінчилася тим, що Фундація прийняла проти нього юридичні заходи (кримінального та адміністративного характеру [1], [2], [3]). Наскільки нам відомо, восени 2014 року Мацейчук співпрацював подібним чином і з іншими організаціями, що викликало у нас довіру.
7. Цитата:
Найбільше збентеження викликала справа Надії Савченко. Коли в травні 2016 року Путін амністував Савченко і відпустив її в Україну, та своїми дурними висловами і провокаціями швидко звела нанівець суспільну підтримку.
Коментарій:
Очевидно, що Фундація не мала ніякого впливу на слова, політичну кар’єру і долю Надії Савченко після її звільнення. Метою нашої кампанії було домогтися того, щоб вона вийшла на волю, і в цьому нас підтримували численні представники громадської думки, української діаспори, недержавних організацій, а також політики з демократичних держав і співробітники міжнародних інститутів з усього світу. Значна частина наших заходів проходила в рамках міжнародної кампанії #LetMyPeopleGo, яку ініціювала українська організація «Centre for Civil Liberties». Ці заходи виявилися успішними.
Послуги адвокатів Савченко ми оплачували протягом перших трьох місяців їхньої роботи в 2014 році. Потім витрати взяла на себе українська партія «Батьківщина», яка внесла Савченко у свій виборчий список. Варто зазначити, що знайти в Росії адвокатів, які були б незалежні від влади і стійки до її тиску, непросто. Ми до цього часу вдячні їм за відвагу і непохитну позицію.
Нарівні з Савченко, ми захищали і як і раніше захищаємо інших українських бранців Кремля, зокрема Олега Сенцова і кримських татар. Погляди і подальша поведінка звільнених бранців для нас мають другорядне значення.
8. Цитата:
Студентськими справами Фундація [«Діалог на користь Розвитку»] ніколи не займалася. Проте в 2008 році вона стала героїнею міжнародного скандалу. Під час президентських виборів в Грузії Шерстюк, видаючи себе за соціолога, провів екзит-пол, який – єдиний з усіх подібних опитувань – показав найбільшу перевагу Левана Гачечиладзе, кандидата об’єднаної опозиції.
Коментарій:
Починаючи з 2009 року, глава Правління Фундації «Відкритий Діалог» Людмила Козловська не має ніякого відношення до Фундації «Діалог на користь розвитку». Бартош Крамек взагалі ніколи не був пов’язаний з цією Фундацією. Козловська була організатором вищезгаданої місії в Грузії, а у 2008 році її увага була зосереджена на забезпеченні гуманітарної допомоги з Польщі та України до Грузії, для жертв агресії РФ. У тому ж році Людмила Козловська, в рамках діяльності вищезгаданої фундації, організувала міжнародний Форум прав людини в Середній Азії (Варшава, грудень 2008).Зараз ми не можемо відповідати за тодішню діяльність І. Шерстюка, і вже тим паче не можемо оцінити надійність наведеної в статті інформації про «міжнародний скандал» і про те, як проходила місія. Цю історію Фундація вже пояснювала у своїй заяві 2016 року (Заява Фундації «Відкритий Діалог» щодо анонімного матеріалу «8 фактів, які потрібно знати про Фундацію «Відкритий Діалог»).
9. Цитата:
Щодо ролі «Відкритого Діалогу», часто самі українці не могли зійтися на єдиній думці стосовно неї.
Коментарій:
Це правда, але те ж саме можна сказати і про інші українські установи, організації та ініціативи, починаючи з перелому 2013/2014, коли їхня діяльність стала значно інтенсивнішою. У цьому середовищі траплялися і дотепер трапляються розколи щодо різних тем, про що докладно повідомляє звіт Інституту громадських справ, заснований на проведених дослідженнях.
Варто додати, що Фундація від самого початку тісно співпрацювала з великою організацією і рухом «Євромайдан Варшава», а також проводила заходи спільно з багатьма іншими організаціями та установами (це фрагмент нашої презентації 2014 року), такими, як Фундація «Крим» (Fundacja Krym) , Товариство друзів України (Towarzystwo Przyjaciół Ukrainy), посольство України, місцеві осередки Об’єднання Українців у Польщі і т.п.
10. Цитата:
В інтернеті почав циркулювати анонімний, але документально підтверджений текст «8 фактів, які потрібно знати про Фундацію «Відкритий Діалог». Факти стосувалися, зокрема, незрозумілих джерел фінансування Фундації і погано організованих громадських зборів.
Коментарій:
Викликає подив анонімність автора і його наміри. Очевидно, стаття І. Мечика значною мірою спирається на ті ж звинувачення, які були представлені у вищезгаданому тексті 2016 року. Те, що текст «документально підтверджений», не відповідає істині, що видно вже хоча б зі згадки про «погано організовані громадські збори». Збори проводилися абсолютно прозорим чином, Фундація детально прозвітувала про процедуру, звіти були відправлені у відповідне міністерство. Детальніше про збори і гуманітарну допомогу йдеться тут: «Коротка інформація про результати дій на підтримку України, здійснених Фундацією «Відкритий Діалог» і організацією «Євромайдан Варшава» і «Підведення підсумків гуманітарної допомоги, наданої Фундацією «Відкритий Діалог» в 2015 році».
Крім того, автор зовсім не згадує той факт, що уже в березні 2016 року Фундація дала вичерпний коментар до цього тексту, спираючись на факти і першоджерела: Заява Фундації «Відкритий Діалог» щодо анонімного матеріалу «8 фактів, які потрібно знати про Фундацію «Відкритий Діалог». Ця інформація знаходиться у відкритому доступі; складається враження, що автор свідомо не згадує про неї.
11. Цитата:
Що означає «матеріальна і фінансова підтримка»? Матеріальною підтримкою може бути упаковка канцелярських скріпок або надання залу для конференції. Фінансовою – якщо це допомога від депутатів Європейського парламенту – наприклад, куплений депутатом квиток на метро під час виїзду, сплачений ВД в рамках статутних завдань Фундації. А якщо від «Виборчої»? Наприклад, надання банківських реквізитів Фундації під статтею про переслідуваних кримських татар.
Крамек не бреше, але те, що він говорить, означає не те, що може здатися. Зазначений на чолі списку донорів Люблін пожертвував ВД 15 тисяч злотих – тобто менше відсотка від пожертвувань Крамека і Козловської.
Коментарій:
Люблін вказано на чолі списку донорів (наведених як приклад) тому, що він був одним з перших значних інституційних донорів того періоду. Швидше за все, автор тексту черпав інформацію з одного розділу на сторінці Фундації, але треба враховувати, що розділ цей був написаний кілька років тому. З тих пір ситуація істотно змінилася, а актуальна інформація про донорів знаходиться в розділі «Звіти».
Варто зазначити, що матеріальна допомога, зокрема від депутатів Європейського парламенту, була дуже важлива, оскільки мала значну фінансову цінність. Йдеться, наприклад, про безоплатне надання залів для великих заходів в Європейському парламенті. Це може також пояснити різницю, помічену редактором Мечиком в іншій частині статті – різницю між масштабом діяльності та витратами на початковому етапі: це стало можливо, зокрема, завдяки значній бартерній допомозі. Ми користуємося нею і досі, а у випадку найбільших вигод її цінність визначається відповідно до ринкових стандартів – як, наприклад, у випадку із міською радою Варшави (приміщення за адресою Nowy Świat 63) або з фірмою Google (програма Ad Grants, що має на меті просування звітів Фундації в інтернеті).
12. Цитата:
Як випливає з переліку майна, який Козловський надав в суді під час процесу розірвання шлюбу, він казково багатий. Він донині з розмахом веде бізнес в Криму. Севастопо льська газета «Інформер» пише, що після окупації півострова росіянами Козловський «метався між Херсоном і Польщею, але незабаром переконавшись, що йому особисто ніщо не загрожує, втратив страх. Повернувся в місто і дотепер перебуває під заступництвом представників вже конкретних російських силових структур Севастополя, будучи як і раніше громадянином України».
Неправда. Наскільки надійним джерелом є російська газета «Інформер»? Чому автор без будь-якої критики приймає на віру і цитує цю інформацію?
Стартап і технопарк «Маяк», пайовиком якого був Козловський, повинен був – згідно з обіцянкою нової окупаційної влади– стати візитівкою «російського» Криму. Окрім нього, серед власників і пайовиків фірм, що створили «Маяк», є й інші донори ВД і знайомі сім’ї Козловских – Олена, дружина Мірошникова, Дмитро Калиновський, а також мати Людмили та Петра – Сидонія Козловська. Незважаючи на те, що проект Технопарку заморозили через брак коштів, на ім’я Сидонії Пилипівни нещодавно зареєстрували нову фірму. Один з напрямків її діяльності –торгівля візами.
Коментарій:
Неправда. Петро Козловський, як і його сім’я, не веде ніякого бізнесу в Криму. Він не має нічого спільного з фірмою, яка торгує візами; до того ж така ситуація взагалі була б неможливою в реаліях окупації. Одним з донорів Фундації був Віктор Мірошников, але Олена – це його мати, а не дружина. З яких джерел автор черпає інформацію про цю сім’ю?
(…) Туди ж переїхав з Криму Андрій Бровченко, який тепер керує петербурзьким філіалом «Маяка»; він – син його колишнього директора Володимира. Філія займається тим же, що і севастопольська фірма Козловського – забезпечує російський флот.
Згідно з нашими даними – неправда. Безпека А.Бровченка (як особи, що ймовірно підтримує Фундацію) в Криму опинилася під загрозою після нещодавнього медійного галасу, про що писав Onet.pl: «Репресії, застосовані до донорів «Відкритого Діалогу». Одного з них вночі вивезли з Криму».
13. Цитата:
Звучить складно і правдоподібно. Проте поясненням Людмили та Бартоша шкодить те, що вони часто мовчать, приховують і грішать проти істини.
Коментарій:
Інсинуація, ускладнена тим, що вона, мабуть, грунтується на наведеному нижче прикладі – який, так само, засновано на брехливій інформації.
14. Цитата:
На питання Секельского, що пов’язувало її з Шерстюком, Людмила відповіла: «Я попросила його як друга, щоб він заснував фундацію – мою мрію – тому що я в той час сама б не впоралася, я зовсім не знала польської». У грудні 2009 року? З дитинства досконало володіючи двома слов’янськими мовами – українською та російською? Провівши п’ять років у Польщі? Будучи в Любліні, де вона провела останні семестри навчання? Дивно, але ж здавалася такою здібною!
Коментарій:
Людмила сказала правду. Невірно, що в грудні 2009 року Людмила Козловська вже п’ять років як перебувала в Польщі. Вона приїхала туди за рік до цього – в 2008. Мовою її навчання спочатку була англійська. Йдеться про докторантуру, свою магістратуру в Севастополі Людмила закінчила лише 30.06.2008 року. Її рідна мова – російська, українську вона вивчала лише періодично в рамках шкільної програми і самостійно, будучи ученицею середньої школи.
Збентеження також викликає остання фраза, яка виглядає як неприхована насмішка; все це виглядає як матеріал жовтої преси, що, на нашу думку, є неприйнятним для «Газети Виборчої». Ще гірше те, що – як було сказано вище – стаття грунтується на брехливій інформації.
Дивіться також:
- Анджей Веловейський для «Газети Выборчої»: «Відкритий Діалог» на роздоріжжі
- «Ми існуємо для того, щоб захищати демократію» – інтерв’ю Людмили Козловської і Бартоша Крамека «Газеті Виборчій»
Читайте також:
- Заява Фундації «Відкритий Діалог» від 21.07.2017 щодо руйнування верховенства права в Польщі
- Заява Фундації «Відкритий Діалог» від 23.07.2017 (PL)
- Заява щодо рішення Президента Республіки Польща від 24.07.2017 про судову реформу
- Заява Фундації «Відкритий Діалог» від 31.07.2017 (Фінансування і донори, або Кілька слів про «соросів»)