У неділю, 20.05.2018, у Варшаві пройшов день польсько-української солідарності, організований групою громадських активістів, які у Польщі щодня виступають на захист Конституції і верховенства права. Захід пройшов біля пам’ятника маршалу Юзефу Пілсудському біля площі Ю. Пілсудського.
Учасники віддали шану генералу Марку Безручку і його воїнам, які спочивають на Православному кладовищі на Волі. Зокрема було оголошено про ініціативу з перейменування однієї із варшавських вулиць на вулицю імені Героїв Майдану (поновлено збір підписів за відповідну петицію до міської влади; вулиця має з’явитися біля скверу Тараса Шевченка і російського посольства).
Захід доповнив концерт українського барда Віктора Реки – важко пораненого учасника Майдану, якого було включено до програми допомоги пораненим і госпіталізованим у Польщі, який згодом перевіз до Польщі і свою сім’ю. З нагоди нещодавнього Дня Вишиванки були представлені українські традиційні костюми, в яких з’явилися діти – учасники шкільного хору української школи у Варшаві «Материнка», пісні якої зворушили учасників мітингу.
Організатори згадали 74-ті роковини сталінської депортації кримських татар з Криму в Центральну Азію, Помаранчевий і Європейський Майдани, російську агресію і окупацію, акції зі збору гуманітарної допомоги, організовані Польщею для України.
На мітингу зібралося близько 200 людей – друзів України і українців, які проживають у Варшаві. Зокрема, виступали Юрій Рейт – перший голова Об’днання українців у Польщі, депутати польського Сейму,депутати, які одними з перших польських політиків з’явилися у листопаді 2013 року на київському Майдані Незалежності – Марцін Свєнціцький і Міхал Щерба, Бартош Крамек і Йоанна Цупер з Фундації «Відкритий Діалог», Кайтан Врублевськийз організації «Громадянська солідарність в дії»та представник Посла України в Польщі – Юлія Бородій.
Далі презентуємо відкритий лист, який зачитали під час заходу.
Відкритий лист польського громадянського суспільства до українців
“Ще не загинула Польща, ще не вмерла Україна” – слова-синоніми, якими починаються гімни обох націй. Дивимося далі – “Ще не загинула Польща, доки ми живемо”. Тоді як “Немає вільної Польщі без вільної України” – сказав колись Юзеф Пілсудський, який дуже добре розумів, що Польща – це не самотній острів. Ці слова говорять нам, якою важливою є для нас Україна. Ми зараз біля пам’ятника Ю. Пілсудського, для того аби ще раз нагадати ці слова нашим друзям.
Цього року відзначається сота річниця відновлення незалежності Польщі, яка була остаточно підтверджена перемогою над більшовиками у 1920 році. Можна впевнено сказати, що ця перемога була б неможливою, якби не героїчна позиція солдатів армії Української Народної Республіки (УНР), які у серпні 1920 р. пліч-о-пліч з поляками захищали Львів та Замостя від кінної армії Будьонного, у такий спосіб надавши Пілсудському час на проведення знаменитого «дива на Віслі», яке врятувало Варшаву, Польщу та решту Європи від вторгнення комуністів.
За кілька місяців до цього – 21.04.1920, Юзеф Пілсудський, як перший голова вільної Речі Посполитої, підписав з головою УНР, отаманом Симоном Петлюрою, військово-політичний союз, який потім був випробуваний у битві зі спільним ворогом, що хотів позбавити свободи обидва наші народи. В результаті цього польські та українські війська зайняли Київ у травні 1920 року.
10.02.2018 ми також відзначили загибель героїчного оборонця Замостя, українського генерала Марка Безручка, який 10.02.1944 був похований на Вольському православному цвинтарі у Варшаві – місті, у спасінні якого він відіграв значну роль.
98 років по тому ми стаємо інколи свідками націоналістичних та антиукраїнських інцидентів, що спрямовані проти представників української громади, чисельність якої в останній час збільшується в нашій країні, і користуватися цим можуть тільки недоброзичливці і Польщі, і України.
Примиренню та польсько-українській співпраці сьогодні не сприяє й ескалація спорів щодо складної історії, у якій висвітлюються лише темні її сторінки, а численні інциденти, пов’язані зі знищенням місць пам’яті в обох країнах, наштовхують на думку, що вони інспіруються ззовні. Путінська Росія нині веде гібридну війну проти всього Заходу, але саме кров українських солдатів і величезні зусилля волонтерів, які їх підтримують, безпосередньо визначають нашу безпеку. Польща сьогодні не є фронтовою країною лише тому, що Україна прийняла цей тягар на свої плечі. Українці – у щораз більш забутій світом війні – сьогодні гинуть не тільки за європейські цінності, але й у прямому сенсі – за та замістьнас. Моральна підтримка – це абсолютний мінімум того, що ми їм винні.
Також останні роки польсько-українських відносин ілюструють значення виняткових зв’язків між нашими державами: поляки, включно із жителями Варшави, відіграли важливу роль у підтримці Помаранчевої революції 2004-2005 рр. та Євромайдану 2013-2014 рр. – подій, які є одними з найяскравіших моментів у новітній історії України. Ми вважаємо, що ці виняткові моменти польсько-української солідарності слід відзначати та вшановувати в нашому місті. Отже, ми маємо намір реагувати на жести поваги з боку українських органів самоврядування: у березні цього року у Львові було створено площу Яцека Куроня, а у Києві, окрім іншого, вулицю Януша Корчака та Іоанна Павла II (у 2015-2016 роках).
У цьому особливому контексті ми б хотіли нагадати суспільствам наших країн, що польсько-українська історія – це не тільки злочини, скоєні на Волині українськими націоналістами, переслідування української меншини в міжвоєнні роки та повоєнна операція «Вісла», а також спільна боротьба з комуністичним тоталітаризмом. Це також велика солідарність в час проєвропейських і продемократичних революцій, під час яких українки і українці виступали на захист тих цінностей та ідей, які і для нас дорогі.
Це відкритий лист, який від імені польського громадянського суспільства, спрямовуємо до наших українських друзів.
Ініціатори:
Агнєшка Чередерецька
Марта Богданович
Анна Кулеша
Кайтан Врублевський
Йоанна Цупер
Мачей Байковський
Бартош Крамек
Пьотр Вєчорек
Пшемислав Вишневський
Дорота Лазовська
Аркадіуш Щурек
Гліб Бартонь
Яцек Вишневський
– активісти та активістки таких ініціатив, як: «Тут вільна є Варшава», «Варшавський жіночий страйк», «Громадянська солідарність в дії», Фундація «Відкритий Діалог», «ODnowa – Громадянська Демократія», «Воля! Рівність! Демократія!», «Комітет із захисту демократії» – Мазовецький регіон.
Фотографії: Renata Zawadzka-Ben Dor, Spacerowiczka
