У вівторок, 19.02.2019, в Брюсселі Підкомітет з прав людини (DROI) Європарламенту провів слухання на тему «Атаки на юристів та адвокатів, які захищають права людини». Захід проходив під керівництвом члена Європарламенту Антоніо Панзері, Голови DROI, і зачепив актуальну проблему, пов’язану з загрозами для професії юристів у всьому світі.
Після вступного слова Антоніо Панзері про дієві інструменти ЄС і подальші заходи у відповідь, спрямовані на захист юристів і правозахисників в усьому світі, пролунала доповідь Патріка Генрі, керівника Комітету з прав людини при Раді адвокатських об’єднань і юридичних товариств Європи (CCBE), який висвітлив тривожну тенденцію до того, що адвокатів «пригноблюють, ображають, їм погрожують, їх переслідують, арештовують, ув’язнюють, завдають їм тортур і навіть вбивають».
Серед числа країн, згаданих під час обговорення, у яких чинять тиск на юристів, де їх переслідують і позбавляють волі у зв’язку з їхньою професійною діяльністю, були названі Туреччина, Азербайджан, Китай і Казахстан. Незаконне взяття під варту юристів та їхніх родичів, політичне втручання, позбавлення ліцензії, суперечливі реформи діяльності колегій і залежність судової системи також були предметом доповідей інших спікерів: Рішара Седілло, представника організації «Observatoire International des Avocats en Danger» (OIAD), який висвітлив ситуацію в Туреччині; Фуада Агаєва, юриста з Азербайджану, який охарактеризував проблемну ситуацію у своїй країні; Нікола Макбіна, директора організації «Rights Practice», який описав ситуацію в Китаї, і Ботагоз Джардемалі, політичної біженки і юристки з Казахстану, яка представила свій особистий випадок і описала загальний стан справ у цій центральноазіатській країні.
Протягом останнього року Фундація «Відкритий Діалог» у співпраці з членами Європарламенту організувала захід, присвячений проблемі переслідувань юристів, і представила звіт «Захист для захисників», а також звернулася до членів підкомітету Європарламенту з прав людини із закликом ініціювати обговорення питань, пов’язаних з професією юристів і постійним тиском, який загрожує їм у авторитарних країнах.
- Переглянути повний відеозапис слухань
- Ознайомитися з промовою Ботагоз Джардемалі, юристкою з Казахстану, політичною біженкою і сестрою політичного в’язня Іскандера Єрімбетова:
«Доброго ранку, Пане Голово, шановні члени Європарламенту, пані та панове!
До вас звертається громадянка Казахстану. Я отримала професійну підготовку у галузі юриспруденції в Казахстані та США, і є членом Нью-Йоркської адвокатської колегії.
Протягом багатьох років я негласно була залучена до розгляду випадків переслідувань в Казахстані, які мають політичні мотиви. Я співпрацювала з неурядовими організаціями на безоплатній основі при вивченні випадків катувань і переслідувань політичних активістів. Багато хто змоїх колег-юристів у Казахстані остерігаються публічно виступати на захист жертв катувань і осіб, яких переслідують за політичними мотивами.
Враховуючи очевидну загрозу для мене як юриста і захисника прав людини, влада Бельгії надала мені політичний притулок.
Мене намагалися викрасти; за мною здійснювали стеження із вивченням електронної та фізичної кореспонденції; щодо мене були вжиті спроби чорного піару. Я стикалася із загрозою арешту через зловживання можливостями Інтерполу і на підставі фальсифікованих обвинувачень у вчиненні злочинів. Коли стало зрозуміло, що ці дії мене не зупинять, мого брата, Іскандера Єрімбетова, який проживає в Казахстані, заарештували, або, якщо бути точною, взяли у заручники, з метою розправи за мою діяльність, а також для того, щоб змусити мене відмовитися від подальших дій. Після арешту моєму брату повідомили, що якщо йому вдасться переконати мене, політичну біженку, повернутися до Казахстану і дати неправдиві свідчення проти людей, чиї права я захищала, кримінальна справа проти нього буде закрита. Мій брат відмовився. Його жорстоко катували протягом більш ніж двох місяців. Влада також намагалася змусити його «співпрацювати зі слідством», тобто підписати неправдиві зізнання на підтвердження фальсифікованих обвинувачень. У жовтні минулого року моєму брату був призначений семирічний термін тюремного ув’язнення, незважаючи на відсутність у обвинуваченні та вироці ознак правопорушення.
Чому це відбулося зі мною та моєю сім’єю?
Щоб доступно пояснити причини переслідувань юристів та їхніх сімей з боку влади, а також охарактеризувати в більш широкій перспективі ситуацію з діяльністю правозахисників і судовою системою в Казахстані, необхідно знати, яким був політичний розвиток сучасного Казахстану.
Після здобуття незалежності у 1991 році в Казахстані були створені необхідні елементи ринкової економіки, а також видимість наявності демократичних інститутів. Насправді, влада в країні гранично авторитарна і репресивна.
З 1991 року президентом Казахстану є Нурсултан Назарбаєв. Парламентські або президентські вибори є ані вільними, ані справедливими. Минулого разу Назарбаєв переміг, отримавши 97,75% голосів. Відповідно до Конституції, максимальний термін перебування на посаді президента складає два п’ятирічних терміни; але президент Назарбаєв підтримує свій статус «першого президента» і «вождя нації», що дозволяє застосувати щодо нього виключення з правил.
Усі сім зареєстрованих політичних партій контролює адміністрація президента і Комітет національної безпеки (КНБ, спадкоємець радянського КДБ — таємної поліції). Усі партії зобов’язані демонструвати лояльність до Назарбаєва.
Будь-яку опозицію жорстоко придушують. У березні минулого року влада визнала екстремістським опозиційний рух «Демократичний вибір Казахстану», який існує лише в мережі Інтернет. Його прибічники зіткнулися з судовим переслідуванням і тюремним ув’язненням.
Незалежної вільної преси не існує. Усі ЗМІ, зокрема, новинні інтернет-портали, або діють під керівництвом влади, або є власністю членів сім’ї Назарбаєва чи наближених осіб, або їх контролює адміністрація президента і КНБ (таємна поліція).
Люди отримують реальні терміни тюремного ув’язнення за онлайн-публікації і поширення коментарів політичного характеру в соціальних мережах, при тому, що це не протизаконно. Минулого року влада обмежувала або зовсім вимикала доступ до мережі Інтернет під час онлайн-трансляцій опозиції.
Свобода зібрань також вкрай обмежена. Режим відкрив для себе новий метод придушення протесту: людей арештовують завчасно, як правило напередодні будь-якого публічно оголошеного протесту.
Минулого року активісти Абловас Джумаєв, Кенжебек Абішев, Алмат Жумагулов і Асет Абішев були засуджені до тюремного ув’язнення за діяльність в соціальних мережах і за мирні протести.
На їхніх адвокатів чинився політичний тиск з боку обвинувачення, КНБ і суддів. На знак протесту проти абсурдних і необґрунтованих обвинувачень на його адресу і проти порушення процесуальних прав один з активістів під час судового розгляду порізав собі зап’ясток. Суд застосував дисциплінарні заходи щодо його адвоката (зробивши його певною мірою «цапом-відбувайлом») за те, що той нібито не передбачив такий акт протесту, здійснений в стані відчаю.
Корупція просочилася в усі урядові структури. Сім’я президента і наближені до них бізнес-групи прибрали до рук усю політичну і економічну владу. Переслідування за звинуваченнями в корупції проводиться лише у випадках, коли хтось потрапляє в немилість, або під час внутрішньої боротьби за владу. При цьому переслідування за обвинуваченням у фінансових злочинах є улюбленим методом тиску на журналістів, активістів та представників опозиції.
Незважаючи на це, а також у зв’язку з цим, уряд робить серйозні інвестиції у державну пропаганду, щоб поширювати неправдиву інформацію про успішну і легітимну владу. У відносинах з іншими країнами, переважно ЄС і США, держава докладає значних зусиль для проведення PR-кампаній. Лобісти і PR-агентства найняті урядовими органами, наприклад, Міністерством юстиції, або безпосередньо, або опосередковано, за участі приватних компаній, які контролюються внутрішніми колами Назарбаєва. Метою PR-кампаній є створення образу Казахстану як успішної, стабільної держави і надійного партнера. Вони намагаються приховати і цензурувати фактичну інформацію про корупцію та порушення прав людини, а також дискредитувати критиків режиму і правозахисників.
Цей рік у Казахстані став особливо важливим. Ми очікуємо на президентські вибори. Ми не знаємо, коли саме вони відбудуться: влада Казахстану оголошує про проведення виборів у останній момент. У 2018 році Назарбаєв підписав указ, відповідно до якого він пожиттєво стає головою Ради безпеки держави. Указ дозволив Раді безпеки зосередити у своїх руках значні конституційні важелі управління, щоб Назарбаєв міг зберегти владу навіть у тому випадку, якщо він залишить пост президента.
У світлі ситуації, що склалася, ймовірно, що основним кандидатом на посаду президента буде Даріга Назарбаєва — старша з дочок президента. Вона обіймала різноманітні посади в уряді, і тепер обіймає пост сенатора на підставі указу, підписаного її батьком. Усі інші кандидати будуть звичайними статистами, покликаними заповнити виборчий простір. Назарбаєв поставив Беріка Імашева, родича його дочки, на чолі Центральної виборчої комісії. Нові обмеження, введені у 2017 році, передбачають здійснення безпосереднього контролю за процесом реєстрації кандидатів, у зв’язку з чим незалежні кандидати не матимуть жодної можливості увійти до списків.
Виживання цього режиму залежить від контролю над прокуратурою і судовою системою.
Судова система підпорядковується строгій ієрархії, що особливо помітно при розгляді політично мотивованих випадків. Суддя першої інстанції не може прийняти рішення без схвалення або прямих вказівок судді, який обіймає вищу посаду. Голови місцевих судів підзвітні суддям Верховного суду, яких, своєю чергою, контролює голова Верховного суду. Він, зі свого боку, отримує вказівки або координує рішення разом з керівником таємної поліції, Міністерством юстиції, Генеральним прокурором або адміністрацією президента.
У якості прикладу можна навести нещодавній випадок, що трапився в Актау: 6 лютого суддя Гульнара Баїтурова при розгляді політичного випадку винесла виправдальний вирок активістці і матері чотирьох дітей Айгуль Акбердієвій. Її звинуватили у «закликах до повалення влади» після публікації критичних коментарів в Telegram. Обвинувачення вимагало ув’язнення Акбердієвої на 5 років, але суддя виправдала активістку. Це стало можливим на підставі схвалення судді вищої інстанції, голови Міського суду Маліка Кенжалієва.
Наступного дня голову Міського суду зняли з посади. Його позбавили суддівських повноважень. У ЗМІ, підконтрольних уряду, розпочалася наклепницька кампанія, спрямована проти судді. Влада красномовно дала зрозуміти: усі судді, які насміляться винести незалежне рішення у політичних випадках, зіткнуться з наслідками.
Суддя Кенжалієв публічно заявив, що безпосередньою причиною його переслідування стала справа Акбердієвої. Він звернувся по допомогу до правозахисних організацій, членів Європейського парламенту і дипломатів західних країн. Він відкрито заявив про те, що на нього здійснили напад співробітники таємної поліції. Однак, 14 лютого суддя був присутній на засіданні Верховного суду, після чого раптово змінивсвою позицію. Він звинуватив правозахисників у вчиненні тиску на нього під час розгляду справи Акбердієвої. Він підготував відеозвернення, у якому спростував свої попередні заяви і відкликав звернення по допомогу до правозахисних організацій та міжнародної спільноти. Цей яскравий приклад того, як влада втручається у незалежність судової системи і гарантує, що жоден суддя не має права відхилитися від офіційної лінії.
Найбільш популярний захід, який вживає влада Казахстану для утримання контролю над юристами, це позбавлення їх ліцензії або загроза позбавлення. Таким чином влада отримує можливість відсторонити тих юристів, яких вони вважають «проблемними», від виконання їхніх обов’язків. «Проблемними» юристами в Казахстані вважаються ті, які були залучені до розгляду політично мотивованих справ, випадків катувань, які надавали захист політичним опонентам і відмовлялися від угод з обвинуваченням. Такі юристи перебувають у постійній небезпеці.
У багатьох випадках слідчі у кримінальних справах перед судовим засіданням чинять тиск на затриманих і примушують їх відмовитися від послуг адвоката, якщо вони вважають, що адвокат буде наполегливо захищати клієнта. Наприклад, слідчі вимагали, щоб мій брат, який зазнав тортур у слідчому ізоляторі, відмовився від послуг адвоката, найнятого нашими батьками.
Важливо зазначити, що в Казахстані служба у поліції, прокуратурі та суді більше десяти років автоматично надає право на отримання ліцензії адвоката захисту. У зв’язку з цим виникла ситуація, коли, згідно з різними джерелами, адвокатські колегії Казахстану на 80-90% складаються з колишніх співробітників служб охорони правопорядку. Ці службовці отримали свою ліцензію без проходження офіційного навчання.
Наполегливість юриста в процесі захисту клієнта в Казахстані часто завершується тим, що головний суддя виносить «попереднє рішення». Такі рішення можуть бути винесені «за втручання у справи слідства»; «за перешкоджання в роботі суду»; «за порушення таємниці слідства»; або «за затягування судового процесу». Такі підстави є лиш приводом для взяття ситуації під контроль, вираженим у найбільш абсурдний спосіб. Наші юристи, переважно, усвідомлюють небезпеку, яку тягне таке рішення, і намагаються звести до мінімуму можливі наслідки для себе, докладаючи усіх зусиль до того, щоб не виказати зайвої наполегливості в захисті клієнта.
Процесуальна незалежність адвокатів захисту вкрай низька або відсутня як така. Наприклад, при слуханнях справ за звинуваченням у тероризмі, екстремізмі або відмиванні коштів — популярні обвинувачення у випадках, що мають політичне підґрунтя — юрист зобов’язаний надати відповідному державному органу дані, які стали йому відомі в процесі захисту клієнта. Іншими словами, адвокат зобов’язаний діяти проти інтересів свого клієнта.
Діяльність юриста в галузі захисту прав людини перебувала під загрозою протягом цілого покоління, і тепер перебуває на межі цілковитого знищення.
У зв’язку з прийнятим у 2018 році законом «Про адвокатську діяльність та юридичну допомогу» адвокатам стає все складніше захищати клієнтів, що ще більше обмежує незалежність професії юриста.
Що можна зробити для юристів Казахстану за таких складних обставин?
Безмежно корисним буде візит дипломатів або інших представників ЄС для публічної зустрічі з юристами, суддями, обвинувачуваними і членами їхніх сімей, яких переслідують за політичними мотивами. У довгостроковій перспективі посольства країн-членів ЄС можуть відіграти вирішальну роль, виступаючи в якості спостерігачів при розгляді політичних справ, відвідуючи жертв катувань, публікуючи звіти за результатами таких зустрічей, і діючи як спостерігачі під час проведення мирних протестів. Досвід інших країн колишнього СРСР показав, що такі дії, а особливо прямолінійні, публічні, критичні заяви у відповідь на репресивні заходи з боку влади, роблять свою справу — громадянське суспільство, юристи і судді отримують хоча б тимчасовий захист. Катування припиняються, і навіть у найбільш безнадійних ситуаціях жертви політичних переслідувань отримують стимул і підтримку в подальшій боротьбі.
У 2016 році Європейський парламент прийняв резолюцію, у якій звернувся до країн ЄС, і, зокрема, до Європейської служби зовнішніх зав’язків, із закликом здійснювати пильний нагляд за розвитком ситуації в Казахстані, щоб за необхідності висловити занепокоєння діями керівництва Казахстану, сприяти і регулярно подавати звіти до Європейського парламенту, і попросив делегацію ЄС в Астані брати активну участь в моніторингу ситуації. На жаль, такого в Казахстані не спостерігається. Дипломати з країн ЄС не присутні при розгляді справ з політичним підґрунтям, і не робиться жодних публічних заяв на захист жертв політичних переслідувань.
Європейські дипломати поясняють це, з-поміж іншого, небажанням «втручатися в особисте життя» жертв політичних переслідувань, але єдиним рішенням у цьому випадку , як і в інших країнах, де не спостерігається верховенства закону, є публічний осуд катувань і жорстокого поводження, а також безпідставного затримання жертв політичних переслідувань. Саме тому понад п’ятсот громадян Казахстану підписали петицію, у якій висунули Європейському парламенту і Європейській комісії вимогу прийняти резолюцію з прав людини і публічно засудити політичні репресії в Казахстані. Вам слід розуміти, що всі, хто підписав цю петицію, ризикують опинитися в місцях позбавлення волі.
10.05.2018 десятки учасників мирного протесту проти катувань і політичних переслідувань були грубо заарештовані безпосередньо перед будівлею дипломатичної місії ЄС в Астані, і жоден зі співробітників місії навіть не вийшов назустріч протестувальникам. Того дня не з’явилося жодної заяви, яка засуджувала б дії влади і подальше кримінальне переслідування учасників мирних акцій протесту в інших містах.
З досвіду моєї сім’ї можу заявити, що невтручання європейських дипломатів грає на руку керівництву Казахстану, яке закриває провадження за звинуваченнями в катуваннях. В лютому 2018 року влада організувала зустріч мого брата з п’ятьма дипломатами з країн ЄС. Однак протокол з описом того, що відбулося під час зустрічі, був засекречений. Після того Генеральна прокуратура Казахстану закрила справу за звинуваченням у застосуванні тортур щодо мого брата, заявивши, окрім іншого, що під час конфіденційної зустрічі мого брата з особливою групою представників ЄС не надійшло жодних скарг про тортури. Це абсолютна брехня – мій брат детально виклав усі факти застосування тортур.
З урахуванням всього того, з чим мені довелося зіткнутися, і що стало мені відомо щодо безлічі жертв режиму в Казахстані, виношу на розгляд Європейського парламенту та Європейської служби зовнішніх зв’язків наступні рекомендації:
1. Публічний осуд з приводу достеменних випадків жорстокого поводження і політично мотивованих переслідувань з боку керівництва Казахстану – це надзвичайно важливий крок. Вкрай важливо підкреслити необхідність поважати і гарантувати незалежність юристів, припинити їхнє переслідування і гарантувати їм безпеку.
2. Я нагадую про рекомендації, викладені у резолюціях Європейського парламенту від 2016 та 2017 років, особливо у світлі того, що діалог з питань захисту прав людини між ЄС та Казахстаном має проходити ефективно і з акцентом на результат, і такому діалогу слід приділяти більше уваги, щоб його результатом стало створення форуму, на якому можна було б відкрито обговорювати подібні питання.
3. Порядок діяльності Комітету парламентської співпраці (PCC) ЄС і Казахстану має бути більш прозорим, і слід створити платформу для оцінки ефективності Угоди про розширене партнерство та співробітництво (EPCA); PCC має стати місцем, де проводиться публічне і ефективне обговорення питань, пов’язаних із захистом прав людини і діяльністю громадянського суспільства.
4. Керівництво Казахстану повинно повною мірою виконати взяті на себе зобов’язання, викладені у листуванні з Комітетом з прав людини ООН, Комітетом проти катувань ООН і Робочою групою ООН з безпідставних затримань; дотримання зобов’язань Казахстаном, передбачених міжнародним правом, має бути важливою умовою подальшої співпраці між ЄС та Казахстаном.
5. Враховуючи відмову влади Казахстану провести незалежне розслідування у зв’язку з бійнею в Жанаозені у 2011 році, стосовно усіх посадових осіб, відповідальних за стрілянину і спроби приховання інформації, необхідно застосувати персональні санкції.
Я вірю, що ще залишається надія для мого народу і майбутнього моєї країни, але лише тоді, коли європейські та інші світові впливові особи чинитимуть принциповий і непохитний тиск на режим, за якого стали буденними порушення базових принципів верховенства права.
Дякую за увагу.
Бота Джардемалі»