Список Седлецької – вільні судді. Вже 320 прізвищ. Починається важкий час. Слава цим суддям!

  • 26.06.2019
  • Автор: OKO.press

Список непокірних «вільних суддів» продовжує рости. Єва Седлецька отримує повідомлення про суддів загальних судів, які, виносячи вирок, проявили відвагу й обрали не спокій, а незалежність. Зростає також список суддів, які зазнали репресій, суддів, активно захищаючих незалежність суддівства. Ми просимо вас поширити інформацію далі: ці судді заслуговують на підтримку.

«Тиск політичної влади на суддів триває вже четвертий рік. Скінчилися мітинги солідарності біля будівель судів і марші протесту на захист суддівської незалежності, громадська думка вже не проголошує непокірних суддів героями. Зате почали заводити дисциплінарні справи проти суддів, які публічно озвучують речі, небажані для політичної влади, або які виносять не ті вироки, яких очікує влада. У Верховному суді діє Дисциплінарна палата – до неї суддів призначали представники правлячої партії.

Героїчний період скінчився. Тепер починається по-справжньому важкий час: треба вистояти», – пише Єва Седлецька, юридична оглядачка журналу «Polityka», також ведуча популярного «Blog konserwatywny» і добре відома читачам OKO.press.

Єва Седлецька працює над списком «вільних суддів» для OKO.press і Архіву Осятинського. Вперше ми опублікували його 14 листопада 2018 року – тоді він складався зі 156 імен. Основою для цієї публікації став список суддів, наведений у книзі Седлецької «Судді кажуть. Замах «Права і справедливості» на правосуддя».

Список постійно оновлюється. «У цьому його цінність. Я отримую багато повідомлень про те, що для суддів потрапляння до списку – велика честь», – говорить Седлецька.

Усе більш тяжкі репресії

Седлецька аналізує теперішню ситуацію.

«Починаються менш ефектні, але більш тяжкі репресії – наприклад, погіршення умов праці, переведення на інше робоче місце (гірше за попереднє) або в інший відділ.

Зараз саме таким чином переводять одного з найвідоміших непокірних суддів, Лукаша Білінського з Районного суду варшавського району Середмістя, який виніс десятки вироків у справах щодо вуличної опозиції, керуючись конституцією і міжнародними конвенціями.

Саме йому належить наступна норма: захист конституції не є «суспільно шкідливою дією», а, отже, не може вважатися ні злочином, ні проступком, навіть якщо заради неї порушуються розпорядження. Тепер суддю Білінського перевели до відділу по сімейних справах. Його переведення зажадав голова його суду і прес-секретар Національного судової ради Мацей Мітера.

Якщо «Право і справедливість» залишиться при владі на другий термін, то суддів, можливо, очікує політична перевірка під приводом оголошених міністерством юстиції змін структури судової системи та статусу суддів. Для цього знадобиться заново призначити суддів на посаду. І влада може скористатися нагодою, щоб не призначити тих, з ким у неї свої рахунки.

Тому, більшого захоплення викликають судді, які надають перевагу незалежності , а не спокою.

Нові імена в списку свободи

Останнім часом в списку репресованих суддів з’явилися:

Марек Целей, суддя варшавського Окружного суду. Член Дисциплінарної палати ініціював розслідування його діяльності, щоб перевірити, чи не порушив суддя етичні норми під час свого виступу в телепередачі (Целей критикував організацію роботи в його суді). У тій же самій ситуації опинилися інші судді цього суду – Малгожата Клузяк і Петро Гонцярек.

Маріола Гловацька, суддя познанського Апеляційного суду. Проти неї порушено справу в зв'язку з тим, що вона, будучи заступницею члена Дисциплінарної палати, відмовилася висунути звинувачення проти судді Славоміра Енкси, який виправдав Іоанну Яськовяк, сказавши в своєму виступі на мітингу: «Я заї ... лась».

Рафал Мацієвський, суддя Лодзівського Окружного суду. Відносно Мацієвського ведеться дисциплінарне розслідування, оскільки на суддівському порталі sedziowielodzcy.pl він розкритикував – не вказуючи назви суду – жахливу організацію праці та нестачу кадрів.

У списку непокірних суддів, серед інших, з'явилися:

Суддя Воєводського адміністративного суду в Варшаві Мажена Мілевська-Карчевська, Томаш Жуковський і помічник судді Павло Данчак, які відхилили рішення Управління у справах іноземців внести Людмилу Козловську до Шенгенської інформаційної системи (ШІС-2) як особа, позбавлена права на в'їзд. Раніше польська влада намагалися делегалізувати Фундацію після того, як чоловік Козловської Бартош Крамек опублікував у соціальній мережі запис під назвою «Нехай держава зупиниться: вимкнемо уряд, або Як зупинити замах «Права і справедливості» на верховенство права в Польщі».

Міхал Хойнацький, суддя варшавського Окружного суду. Відхилив позов Польського телебачення (TVP) про порушення кордонів приватної власності, спрямований проти Омбудсмена Адама Боднара; в своєму вердикті суддя зазначив, що атмосфера ненависті, створювана TVP, можливо, зіграла роль у вбивстві мера Ґданська Павла Адамовича.

Судді Вищого адміністративного суду Агнєшка Вільчевська-Жепецька, Аркадіуш Деспот-Младанович і Роберт Савула постановили зробити транскрипцію британського свідоцтва про народження, в якому значилося, що обоє батьків – жінки. Тим самим вони відхилили доказ РАЦСу, який стверджував, ніби транскрипція такого документа порушує норми громадського порядку. Судді постановили, що заборона транскрипції є посяганням на конституційні і забезпечені європейським законодавством права дитини.

Судді Вищого адміністративного суду Малгожата Почтарек, Ельжбета Кремер, Агнєшка Мерник повернули звання полковника Кшиштофу Душе. Звання його позбавили за те, що він нібито незаконно заволодів документами НАТО. Справою з розжалування керував тодішній Міністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич.

Судді Вищого адміністративного суду Івона Мацеюк, Станіслав Марек Петрас і Януш Валявський повернули полковнику Кшиштофу Душе право доступу до інформації високої конфіденційності.

Марек Целей, суддя варшавського Окружного суду. Припинив провадження у кримінальній справі проти генерала Петра Питля та полковника Кшиштофа Душе, творців Центру експертної контррозвідки НАТО. У грудні 2016 року прес-секретар Міноборони Бартломей Місевич разом з військової жандармерією увірвався в будівлю Центру та взяв під охорону документи НАТО, які – як заявив Місевич – Центр мав незаконно, оскільки це були секретні матеріали.

Даріуш Сцісловський, суддя Щецинського Окружного суду. Припинив провадження у справі проти чоловіка, який стояв на трасі проїзду президента Анджея Дуди з транспарантом «Сьогодні палац – завтра нари, у нас не президент, а дупа». Суддя постановив, що суспільна шкода цього діяння незначна, оскільки метою звинуваченого була не образа голови держави, а лише критика на його адресу.

Судді Верховного суду: Даріуш Дончик, Яцек Гудовський, Войцех Катнер, Кароль Вайц, Агнєшка Пьотровска, Мирослава Висоцька та Даріуш Завістовский. 21 травня 2019 року цей склад Дисциплінарної палати Верховного суду поставив Європейському Суду преюдиціальне питання про те, чи дійсні постанови судді, призначеного з порушенням правил, особливо в разі, коли суд (Верховний адміністративний) виніс остаточний вердикт призупинити призначення цього судді, поки не буде з'ясовано, чи за правилами проводився конкурс нової Національної судової ради, в результаті якої цей суддя був призначений на посаду.

Ханна Крашевська, суддя Окружного суду. Відхилила рішення куявско-поморського воєводи про реєстрацію «циклічних зборів» [«Регулярні» або «циклічні» збори (zgromadzenie cykliczne) – передбачена сучасним польським законодавством публічна акція з приводу подій, особливо важливих для польської історії. Такі зібрання мають переваги перед усіма іншими; заходи, які держава не визнала «циклічними», не можуть проходити в тому ж місці і в той же час, що і «циклічні» – прим. перекл.] студентів торуньскої школи отця Ридзика. Заявка на реєстрацію була подана виключно з метою перешкодити проведенню регулярної асамблеї «Chryja pod Radiem Maryja», організованої феміністками з нагоди дня народження отця Ридзика, яка раніше була там зареєстрована. Суддя заявив, що зареєстровані циклічні збори не відповідають встановленим нормам, оскільки немає жодних доказів того, що вони проводяться протягом трьох років.

Останнє оновлення списку вільних суддів: 320 імен

Станом на 26 червня 2019 року Список Седлецької становить 320 імен:

  1. суддів, які винесли вердикт відповідно до закону, але всупереч бажанню «влади»;
  2. суддів, які займаються активізмом у своєму середовищі;
  3. суддів, які вже піддалися репресіям;
  4. суддів у відставці, критикуючих дії влади.

Незважаючи на спроби залякування та підкупу, суддівське середовище захищає свою професійну етику. Переважна більшість суддів не взяла участі в державній роздачі посад і підвищень. Суддівські асоціації не визнали «змін на краще» [(«Dobra zmiana») – програмний лозунг партії «Право і справедливість», нинішнього польського уряду] і позбавили членства тих суддів, які зайняли посади, запропоновані їм владою.

Вільні незалежні судді ризикують роботою – тепер, завдяки новим законам про дисциплінарні заходи, зняти суддю з посади стало простіше. «Страху я не відчуваю, тому що не уявляю собі, як би я міг вчинити інакше. Під час війни говорили, що кращий солдат – той, хто не розраховує повернутися додому», – каже суддя Бартломей Пшімусінский, член правління Асоціації польських суддів «Iustitia».

Ось чотири оновлені списки суддів. Вони були складені без відома та згоди суддів, згаданих в них.

Примітка від редакції OKO.press: Списки суддів розміщені на сайті «Абетки бунту» в розділі «Верховенство права». Це проект Архіву Осятинський, реалізований спільно з OKO.press, «Gazetą Wyborczą» i «Polityką».

Дані списки можуть містити лише імена суддів, у тому числі відставних. У них не згадані представники інших професій, які захищають верховенство права:

  • адвокати (наприклад, учасники громадянської ініціативи «Вільні суди» (Wolne Sądy),
  • юридичні консультанти, прокурори (наприклад, учасники прокурорської асоціації «LEX super omnia»),
  • діячі неурядових організацій, наприклад, Гельсінського Фонду з Прав Людини, Інституту права і суспільства (INPRIS), Amnesty International або Фонду імені Стефана Баторія.