Фундація та FIDU в італійському парламенті стосовно введення Закону Магнітського

  • 06.08.2019
  • Автор: К’яра Чеккареллі

24 липня Фундація «Відкритий Діалог» та Італійська федерація з прав людини (англ. Italian Federation for Human Rights – FIDU) організували в Римі захід «Захист прав людини та санкції: рухаємося до глобального Закону Магнітського», який відбувся в конференц-залі Палати депутатів Італії; захід вела депутатка від Демократичної партії Лія Квартапелле. У ньому взяв участь ряд експертів, а також представники громадських організацій та жертви порушень прав людини, що борються проти безкарності в країнахз недемократичними режимами.  Його провели за зразком конференції, організованої в березні 2019 року за ініціативою італійського сенатора Роберто Рампі, FIDU, Фундації, Транснаціональної радикальної партії й Експертної групи по боротьбі з транскордонною корупцією Громадянського Форуму ЄС-Росія.

Під час першого групового обговорення зі своїми висновками та свідченнями виступили Ботагоз Джардемалі (казахстанська юристка, сестра політичного в'язня Іскандера Єрімбетова, яка отримала політичний притулок у Бельгії); Гуннар Екелеве-Слюдал з Норвезького Гельсінського комітету; Франческо Мірал’я (італійський адвокат, член Національної судово-медичної ради Італії та комітету з прав людини), а також Лорен Салє (венесуельський правозахисник, лауреат премії імені Андрія Сахарова "За свободу думки" за 2017 рік). Окрім того, було показано відеоповідомлення від Білла Браудера, ініціатора кампанії з просування Закону Магнітського.

Під час другого групового обговорення висловилися Олександра Матвійчук (головуючий правління Центру громадянських свобод і координатор кампанії #LetMyPeopleGo); Мехман Гусейнов (азербайджанський блогер, колишній політичний в'язень, голова Інституту свободи та безпеки репортерів); депутатка Лія КвартапеллеЕлеонора Монджеллі, віце-президент FIDU. Обидва засідання модерував Антоніо Станго, президент FIDU та один із засновників Італійського Гельсінського комітету. На заході були також присутні та виступали сенатор Роберто Рампі та депутат Мауро Дель Барба. Всі виступаючі визнали, що глобальний Закон Магнітського необхідно прийняти у всьому світі і, зокрема, в Італії. Перша частина семінару була присвячена самій структурі цього закону та його впровадженню на рівні міжнародних організацій і національних парламентів. Під час другої частини слово надали активістам і безпосереднім свідкам порушень прав людини з України, Казахстану, Азербайджану та Венесуели, які поділилися своїм досвідом.

Після короткого вступного слова Антоніо Станго Ботагоз Джардемалі змалювала масштаб дії Закону Магнітського та навела приклади того, як цей інструмент застосовується на практиці. Потім вона розповіла про ситуацію безкарності в своїй країні, Казахстані: «Органи державної влади в Казахстані користуються повною безкарністю та мають доступ до грошей і нерухомості по всій Європі. Мій брат – політичний в'язень, і ті, хто катували його, залишаться безкарними. Впровадження персональних санкцій у рамках Закону Магнітського надзвичайно важливе для Казахстану: санкції стануть інструментом правосуддя, здатними хоча б трохи допомогти постраждалим і завадити подальшим порушенням». 

Після неї виступив італійський адвокат Франческо Мірал’я, який представляв Національну судово-медичну раду Італії (Consiglio Nazionale Forense). У своїй промові він приділив основну увагу ролі адвокатів у контексті Закону Магнітського та значенню цього закону для адвокатів: «Такий нормативний акт, як Закон Магнітського, в руках адвокатів може стати дуже потужним інструментом: адвокати взаємодіють із владою, намагаючись забезпечити дотримання прав людини. Організації мають сенс лише тоді, коли вони полегшують життя людей; не можна допускати зловживання владою, необхідне обопільне дотримання домовленості, що поєднує людей з організаціями». Він також говорив про потенціальний вплив Закону Магнітського, якщо його приймуть в Італії: «Я вважаю, що сама історія Магнітського – ідеальний приклад, який показує, навіщо адвокатам потрібні нормативні акти такого роду. Про зловживання владою завжди повідомляють приватні особи, яких підтримують лише їхні адвокати, а подібний інструмент став би справжнім втіленням громадянськості, захисту прав людини незалежно від їхнього місця проживання».

Гуннар Екелеве-Слюдал з Норвезького Гельсінського комітету назвав причини, через які Італії слід якомога швидше прийняти глобальний Закон Магнітського. «Щоліта в Італію приїжджає безліч злочинних олігархів, які витрачають свої криваві гроші на яхти та літні резиденції. Вже одне це – вагома причина, чому Італії слід приєднатися до «руху Магнітського»: він покликаний завадити чиновникам, які зловживають владою і тим, які  порушують права людини, в'їхати в країну. Подібні інструменти допоможуть Італії уникнути злочинної бездіяльності; нейтралітету тут дотримуватися не можна, оскільки він лише сприяє порушенню закону. Окрім того, якщо Італія введе санкції на підтримку прав людини, це буде позитивним демократичним ходом».

Білл Браудер у своєму відеоповідомленні дав додаткове пояснення мотивів, що стоять за створенням Закону Магнітського.  «Глобальний Закон Магнітського дуже простий, він б'є туди, куди повинен: ті, хто порушують права людини, зазвичай роблять це заради грошей, вони збагачуються завдяки своїм злочинам і зберігають гроші на Заході. Можливо, ми не здатні притягнути до кримінальної відповідальності злочинців з Росії або інших регіонів, але можемо перешкодити їм дістатися до Заходу».

Він також говорив про можливе прийняття Закону Магнітського в Італії: «Дізнавшись, що в італійських державних установах підняли питання про Закон Магнітського, я дуже зрадів. Якщо Італія прийме Закон Магнітського, це зробить істотний вплив на порушників прав людини. Я хочу зазначити, що цей нормативний акт не є політичним: у США, Великобританії та Канаді його визнали представники всіх політичних напрямків. Ніхто не зміг знайти аргументу проти нього. Невже Італія, Іспанія, Чехія дозволять, аби злочинці в'їжджали на їхню територію та використовували державну систему у власних інтересах? Як на мене, жоден уряд не повинен допускати такого».

Перш ніж інші учасники поділилися своїм досвідом, сенатор Рампі – ініціатор дискусії про Закон Магнітського в Італії – виголосив невелику промову: «Я думаю, що образ Італії, який випливає з сьогоднішньої дискусії, збігається з тим образом, який ми як державна структура прагнемо донести до свідомості інших, і впровадження Закону Магнітського як інструменту, який дозволяє Італії стати одним із лідерів у сфері захисту прав людини – це, без сумніву, одна з цілей, які нам потрібно досягнути».

Виступ Лорена Салє, колишнього політичного в'язня з Венесуели, був надзвичайно емоційним. Він розповів свою власну історію й змалював нинішню ситуацію в своїй країні. «Три місяці тому я був тут, в Римі, і просив сенаторів і членів парламенту взяти участь у долі людини з італійським громадянством, якого разом із дружиною викрала венесуельська контррозвідка. Вони обидва невинні, обидва досі у в'язниці. Я вже вдруге приїжджаю сюди по цій справі, і може статися так, що за кілька місяців я приїду сюди для того, щоб розповісти про вбивство цих людей».

«Мене без провини протримали у в'язниці більше чотирьох років, і я до цих пір чекаю на рішення суду, якого ніколи не дочекаюся, бо там, де не поважають права людини, правосуддя бути не може, – додав він. – Диктаторські режими існують лише тому, що міжнародне суспільство дозволяє їм існувати».

Лорен висловив занепокоєння у зв'язку з рівнем злочинності у Венесуелі. «Яку ідею демократичні уряди вселяють новим поколінням? Ми даємо їм зрозуміти, що якщо вони хочуть скоїти злочин, треба лише подбати про те, аби він був доволі страшним і жорстоким –  тоді вони зможуть залишитися без покарання. Чому ми боїмося зробити правильний вибір? Навіщо нам взагалі потрібні подібні конференції? Те, що нам до цього часу доводиться організовувати такі заходи – це ганьба, адже всі ці теми обговорюються ось уже 70 років. Час перейти до дій, не треба боятися жити в кращому, справедливішому суспільстві, давайте скажемо світу: ті, хто крадуть людські скарби та порушують цивільні права, зазнають санкцій. У військовому вторгненні немає жодної необхідності, проте держави майже всією своєю діяльністю, мабуть, намагаються довести зворотнє».

«Менше року тому мене катували у в'язниці, мої шанси на свободу зводилися нанівець. Сьогодні я тут завдяки тому, що міжнародне співтовариство надавило на владу. Я закликаю Італію до дій, нам потрібна активна Італія, яка виступає на захист прав людини», – додав він.

Депутатка Лія Квартапелле підтримала Закон Магнітського: «Нам необхідно мати інструмент, що дозволяє вимагати дотримання прав людини.Потрібно змінити його назву, оскільки сам законопроект не спрямований проти конкретної держави, і ми повинні пояснити, що саме він за собою тягне. Окрім того, нам потрібна комплексна система боротьби з порушеннями прав людини, яка б охоплювала як події, що відбуваються в Італії, так і зовнішньополітичні ситуації, та проблеми італійських громадян, які живуть за кордоном. Нам потрібні вагомі аргументи, аби обґрунтувати необхідність прийняття цього закону: він стане потужним зовнішньополітичним інструментом і допоможе зміцнити позицію та вплив Італії в міжнародній спільноті».

Після короткої перерви засідання поновилося. Друга частина розпочалася з промови депутата Мауро дель Барба«Період виборів дає чудову можливість розповісти про злісні правопорушення, особливо в тих країнах, де люди позбавлені свободи слова та зібрань. Ми зобов'язані слідкувати за тим, аби всі демократичні держави розвивалися з дотриманням прав людини. Надання громадянам цих прав, особливо в авторитарних режимах, – це ще й можливість перевірити, наскільки в наших власних демократичних режимах сильні цінності».

За словами дель Барби, всі демократичні режими відрізняються один від одного, проте «у всіх цих різних контекстах важливо встановлювати зв'язки та зводити мости між ними, будувати діалог – шанобливий, але безкомпромісний, коли мова йде про захист прав людини. Важко, але необхідно посилити демократичну участь».

Сенат і Палата депутатів працюють над положеннями Закону Магнітського: «важливо проявити єдність і солідарність у питаннях захисту прав людини».

В кінці своєї промови дель Барба показав телефонну сім-карту, яку він отримав під час казахстанської місії від Данияра Хасенова, казахстанського правозахисника, чия історія була згадана під час засідання. «Сьогодні його тут немає, і ми досі точно не знаємо, чому йому не дозволили приїхати в Рим, але я все одно приніс із собою цю сім-карту як знак нашої підтримки громадянського суспільства та його боротьби за більш вільний і справедливий Казахстан. Вони не самотні».

Наступним виступив Мехман Гусейнов; він розповів про те, як бути політичним в'язнем в Азербайджані: «У нас немає свободи слова, немає прав людини, саме тому журналістам-слідчим так важко викривати корупційні схеми. Їх часто саджають у тюрму та вбивають через їхні переконання. За два місяці до закінчення мого тюремного строку влада порушила проти мене ще одну справу, аби продовжити мій вирок. Тоді я оголосив голодний протест. На щастя, міжнародне співтовариство натиснуло на владу, і як тільки вони зрозуміли, що їм загрожують серйозні санкції з боку західної спільноти, то швидко погодилися випустити мене».

Гусейнов виступив з різкою критикою на адресу азербайджанської влади: «Мою матір вбили в лікарні, де вона лежала, і влада відмовилася розслідувати цю справу. Вони вбили декількох моїх товаришів по в'язниці. Вони саджають у тюрму журналістів, які говорять правду. Ці люди, які не мають жодної поваги до прав людини та свободи слова, приїжджають в Італію, щоб відпочити на Сардинії. Всі гроші, вкрадені у моєї країни, вони витрачають у Італії. Це погано, і до того ж небезпечно для італійського уряду. Сьогодні я прошу вас усіх приєднатися до нашої кампанії та допомогти громадянському суспільству в його боротьбі за права людини».

Останньою виступила Олександра Матвійчук із Центру громадянських свобод: «Протягом останніх шести років я була зосереджена на тому, щоб захищати права вимушено переміщених громадян України, політичних в'язнів і заручників в окупованому Криму та на Донбасі. Головною метою нашої кампанії було звільнення всіх цих ув'язнених; ми розраховували, зокрема, на підтримку європейських та міжнародних організацій, які, на жаль, мало що могли вдіяти проти Росії. Та коли ми приступили до більш ретельного розслідування і дізналися про страшні тортури, яким піддають ув'язнених, то зрозуміли, що наша мета – подбати про те, аби ці люди не загинули, поки ми чекаємо їхнього звільнення».

Вона навела кілька історій політичних в'язнів, а потім змалювала ситуацію, з якою мають справу адвокати: «Російська влада в Криму переслідує адвокатів і правозахисників, навіть якщо ті просто приносять їжу та ліки на судові засідання. Ми живемо в світі, де міжнародні правозахисні організації не можуть допомогти нам впоратися з тим, що відбувається. Нам потрібен інший спосіб. Ми вважаємо, що такий інструмент, як Закон Магнітського, змінить ситуацію на краще і стане стримуючим фактором для порушників прав людини».

Заключне слово промовила Елеонора Монджеллівіце-президент FIDU«Іноді нам здається, що достатньо висловитися на підтримку прав людини – і це вже буде вагомою заявою. Однак все, що ми сьогодні почули, доводить, що це зовсім не так. Зараз дуже важливо знайти дієвий інструмент для вирішення подібних проблем, і Закон Магнітського може стати хорошим засобом для того, аби запровадити санкції за навмисне порушення прав людини. Це всесвітня кампанія, вона не пов'язана з конкретними політичними силами, і спільні зусилля державних установ, громадських організацій та приватних осіб посилять її».

Тут можна переглянути відеозапис заходу, зроблений Radio Radicale

Читати також: